Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4454)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4128)
Українці мої... (1662)
Резонанс (2124)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1055)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (326)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (208)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГЕНЕТИЧНА НАУКА ДОВЕЛА: УКРА╥НЦ╤ З РОС╤ЯНАМИ НЕ “АД╤Н НАРОД” ╤ НАВ╤ТЬ НЕ “БРАТИ”
Асим╕лювати нас, як це вже довели генетики, з рос╕йським народом, – не вийде…


КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 21.11.2014
ДОНЕЦЬК. ВАКУУМ ВЛАДИ ╤ ФАТАЛ╤ЗМ ЖИТТЯ

Те, що в╕дбува╓ться сьогодн╕ на Донбас╕, дуже важко уявити на  в╕дстан╕. Б╕льш╕сть «фах╕вц╕в» опису╓ м╕сцев╕ под╕╖, сидячи за сотн╕ к╕лометр╕в на м’яких диванах, по-менторськи в╕щаючи «з прекрасного далекого». Журнал╕сти в╕тчизняних ЗМ╤ давно покинули Донецьк. ╥хн╓ уявлення про те, що в╕дбува╓ться, так ╕ застигло у весн╕, в╕д╕рвавшись в╕д нин╕шньо╖ реальност╕. У новинах ╕ коментарях багато в╕дверто╖ глупоти, але важливо в╕д╕йти в╕д ярлик╕в ╕ зрозум╕ти, що в╕дбува╓ться насправд╕. Лише точний д╕агноз ╕ максимальна об’╓ктивн╕сть, а не самообман ╕ фейк допоможуть л╕кувати хворобу.

Перше враження в╕д Донецька — це в╕дчуття ╕нших реал╕й. Ус╕ символи Укра╖нсько╖ держави знищен╕: прапори знят╕, герби грубо збит╕. На адм╕н╕стративних буд╕влях розвиваються тепер лише прапори «Новорос╕╖», «ДНР» ╕ р╕зних во╓н╕зованих формувань, типу «Рос╕йсько╖ православно╖ арм╕╖» й «Оплоту». Ними ж «прикрашен╕» граф╕т╕ на вулицях. Вс╕ колишн╕ прим╕щення орган╕в влади зайнят╕ новими структурами у вигляд╕ «м╕н╕стерств» ╕ в╕йськових баз. На вулицях повно озбро╓них людей у камуфляж╕, а автомат — перес╕чний атрибут повсякденност╕. У гуртожитках розселилися с╕м’╖ член╕в незаконних озбро╓них формувань ╕ б╕женц╕ з м╕ст, що постраждали в ход╕ АТО. Ц╕ люди погано ор╕╓нтуються в м╕ст╕, запитуючи, як пройти. Натом╕сть багато донеччан ви╖хали в над╕╖ повернутися, коли все зак╕нчиться. Але поки к╕нця не видно.
Саме м╕сто живе за ╕нерц╕╓ю, на старому запас╕ сили: жител╕ ходять на роботу ╕ службу, звичайними маршрутами просува╓ться пасажирський транспорт, комунальн╕ служби чистять м╕сто (нав╕ть висаджують кв╕ти на клумбах, як було заведено в дн╕ добробуту), в будинках ╓ св╕тло ╕ гаряча вода. Бригади енергетик╕в ц╕лодобово ведуть роботи з ремонту ╕ зам╕ни л╕н╕й електропостачання, пошкоджених у результат╕ бойових д╕й. М╕сто не в╕дчува╓ останн╕ми днями проблем ╕з водопостачанням. Щодо продукт╕в, то необх╕дний м╕н╕мум у магазинах ╓. Щодоби вип╕ка╓ться близько 90 тонн хл╕ба. Аж╕отажу нема. Штатно працюють птахофабрика, пивзавод, кондитерська ╕ макаронна фабрики, молочний завод. За оперативними даними, частково в╕дновлено виробництво кондитерських вироб╕в на фабриц╕ «Конт╕», в╕дкрилися ф╕рмов╕ магазини п╕дпри╓мства.
Проблема № 1 для жител╕в — це в╕дсутн╕сть пенс╕й, зарплат ╕ соц╕альних виплат. Майже вс╕ банки, окр╕м «Ощадного», закрит╕, банкомати порожн╕. В╕дсутн╕сть виплат дуже озлоблю╓ людей, як╕ не мають в╕дношення до сепаратизму, а чесно працювали вс╕ ц╕ роки. В такий спос╕б важко змусити полюбити центральну владу. Це гра╓ на руку ДНР, оск╕льки без засоб╕в до ╕снування, за матер╕альну допомогу ╕ па╖, люди, як╕ спочатку не хот╕ли цього, сьогодн╕ йдуть на сп╕впрацю з новим центром сили. Власне, це все м╕сто.
Пост╕йним нагадуванням про нов╕ реал╕╖ слугу╓ канонада, яка стала звичним атрибутом для городян. Часом гурк╕т наст╕льки сильний, що хочеться с╕сти або сховатися, хоча ст╕ни — слабка над╕я на захист, радше, т╕льки психолог╕чна. Люди розум╕ють, коли йде «в╕д нас», а коли «зв╕дти». Легко в╕др╕зняють звук РСЗВ, танк╕в ╕ САУ, або м╕номет╕в. Перш╕ б’ють сер╕ями, пронизливо гудучи. Друг╕ нагадують гучний удар палиц╕ по жерст╕. Трет╕ розриваються голосно ╕ далеко розкидаються. Та все ж краще п╕д час обстр╕лу сховатися. Принаймн╕ це захистить, якщо не в╕д прямого попадання, то в╕д уламк╕в.
Нав╕ть у самому Донецьку ╕сну╓ н╕би два вим╕ри: б╕льш-менш благополучний центр, куди поки р╕дко дол╕тають снаряди, ╕ розбит╕ околиц╕ в Петровському, Куйбишевському ╕ Ки╖вському районах, де жити практично неможливо, люди зв╕дти п╕шли, а ╖хн╕ будинки перетворилися на ру╖ни. Справжня рана, що кровить, на т╕л╕ м╕ста — це аеропорт, де не стихають кровопролитн╕ бо╖. У центр╕ з великих об’╓кт╕в постраждали кра╓знавчий музей, «Донбас Арена» ╕ стара буд╕вля Палацу молод╕ «Юн╕сть».
Смерть у м╕ст╕ стала звичною: хтось загинув в╕д обстр╕лу, чийсь син, чолов╕к ╕ батько склав голову в рядах ДНР. Кожна така ╕стор╕я — це трагед╕я. Маховик розкручу╓ться: все б╕льше людей втягу╓ться у криваву м’ясорубку братовбивчо╖ в╕йни. Життя зм╕нило ставлення до смерт╕. Т╕, хто не ви╖хав, ставляться до можливост╕ загинути з жахливим фатал╕змом. Жертв серед мирних городян за чотири м╕сяц╕ обстр╕лу — вже не одна сотня, хоча загально╖ статистики по м╕сту нема╓. Особливо страшно, коли гинуть д╕ти. Смерть наздоганя╓ людей на вулиц╕, в транспорт╕, у власних л╕жках. Виходячи з будинку або лягаючи спати, не зна╓ш, чи повернешся, чи прокинешся. Межа така тонка, як у т╕╓╖ д╕вчинки, яка 19 жовтня дивом не потрапила п╕д багатотонн╕ конструкц╕╖ стад╕ону, що звалилися. П╕дписання угоди в М╕нську у вересн╕ для городян н╕чого не зм╕нило. Жовтень, мабуть, став найкривав╕шим м╕сяцем з початку бо╖в у Донецьку. Близько 10 дн╕в було затишшя, але з 5 листопада все поновилося з колишньою силою. Знову гурк╕т сто╖ть такий, що тремтять в╕кна ╕ в╕дчиняються двер╕. В результат╕ розриву м╕ни загинуло дво╓ п╕дл╕тк╕в, як╕ грали у футбол у двор╕ школи № 63.
З тим же в╕дчуттям нев╕дбутност╕ сприйма╓ться в Донецьку пол╕тична реальн╕сть у вигляд╕ «незалежно╖ республ╕ки». ╢ й справжн╕ ентуз╕асти, як╕ в╕рять у св╕тле майбутн╓ при ДНР. ╢ чимало тих, хто в ход╕ пол╕тичних катакл╕зм╕в утратив усе: статус, б╕знес, доходи, тому тихо ненавидить нову владу. Загалом, особливого п╕дйому не пом╕тно н╕ з приводу «незалежност╕», н╕ з приводу нових «л╕дер╕в», позбавлених харизми. Але ╕ жити по-старому, як вони кажуть, «з ол╕гархами ╕ фашистами», люди не хочуть. Приходу ж «Правого сектора» в╕дверто бояться. До того ж надто багато кров╕ випущено останн╕м часом на б╕лий св╕т. Ч╕тко про настро╖ городян сьогодн╕ важко сказати. Це — величина непост╕йна: навесн╕ число приб╕чник╕в ╓дино╖ держави було явно б╕льшим. Ус╕, хто ╕дентиф╕кував себе з ╓диною Укра╖ною, або ви╖хали, або зача╖лися, не аф╕шуючи сво╖ погляди. Говорити сьогодн╕ в Донецьку про ц╕л╕сн╕сть держави небезпечно, ╕ це — не переб╕льшення. Нема в╕дчуття захищеност╕. До реч╕, сайт «Укр╕нформ» внесений до списку шк╕дливих на першому м╕сц╕. Зараз у Донецьку дом╕ну╓ лише одна точка зору ╕ зрозум╕ло, яка саме. Водночас люди погано уявляють, що буде дал╕: хто платитиме пенс╕╖ ╕ зарплати, як в╕дновити зруйноване, як працюватимуть п╕дпри╓мства. З одного боку, велику роль в╕д╕гра╓ телебачення. Укра╖нських канал╕в нема╓, а рос╕йськ╕ ╕ м╕сцев╕ наст╕льки п╕д╕гр╕вають антидержавн╕ настро╖, що арм╕я ДНР не в╕дчува╓ нестач╕ добровольц╕в. З ╕ншого боку, загибель тако╖ маси людей у результат╕ обстр╕лу лише п╕дсилю╓ антагон╕зм. ╤мов╕рно, саме таким був сценар╕й тих зовн╕шн╕х сил, хто перетворив Донбас на поле битви.
Загалом, гостро в╕дчува╓ться вакуум влади в м╕ст╕. Лише нещодавно м╕ськ╕ ╕ районн╕ структури «╕нтегрувалися» в систему, демонструючи свою лояльн╕сть. Низка чиновник╕в вимушена була зв╕льнитися з роботи. У м╕ст╕ йде процес перере╓страц╕╖ суб’╓кт╕в п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕. Ран╕ше оголошена перере╓страц╕я ЗМ╤ ╕ пол╕тичних орган╕зац╕й.
Окремо необх╕дно сказати про вибори 2 листопада. Так, д╕лянок було в 3-4 рази менше, н╕ж зазвичай, що дало ефектну телев╕з╕йну картинку. Так, торгували поблизу д╕лянок подекуди овочами за зниженими ц╕нами. Так, явка завищена, але люди реально йшли голосувати не п╕д дулами, а за власним бажанням, ц╕лими с╕м’ями. Нав╕що? Чому? Це питання до пол╕толог╕в ╕ психоанал╕тик╕в.
Але Донецьк живе. Багато тих, хто ви╖хав, зараз повернулися: не можна в╕чно понев╕рятися. У столиц╕ Донбасу сво╓часно почався опалювальний сезон, у житлов╕ будинки вдень пода╓ться гаряча вода, працюють школи ╕ виш╕. На тл╕ пост╕йних залп╕в городяни намагаються пережити кошмар, що впав на ╖хн╕ голови.

Назар╕й СЕРГ╤╢В
м. Донецьк
(«Укр╕нформ»)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 21.11.2014 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14328

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков