Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4464)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4142)
Українці мої... (1669)
Резонанс (2145)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1083)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (341)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (214)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГЕНЕТИЧНА НАУКА ДОВЕЛА: УКРА╥НЦ╤ З РОС╤ЯНАМИ НЕ “АД╤Н НАРОД” ╤ НАВ╤ТЬ НЕ “БРАТИ”
Асим╕лювати нас, як це вже довели генетики, з рос╕йським народом, – не вийде…


КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 23.12.2022 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 23.12.2022
ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В

Це не Укра╖на виявилася «failed state», а рос╕я – з ╖╖ невизнаними кордонами та в╕чним роздра╓м

Будь-яка дипломат╕я безсила, жодна зовн╕шньопол╕тична активн╕сть не знайде п╕дтримки та не залучить союзник╕в, якщо вона не опира╓ться на м╕цн╕сть державних ╕нститут╕в та громадянське сусп╕льство, яке ╖х п╕дживлю╓ та скр╕плю╓. В укра╖нськ╕й Конституц╕╖ написано, що нос╕╓м та джерелом державно╖ влади ╓ народ. Укра╖нський народ, модерна укра╖нська пол╕тична нац╕я у роц╕, що мина╓, п╕дтвердила цей конституц╕йний постулат, об’╓днавшись у справ╕ захисту кра╖ни в╕д агресора та даючи наснагу та вище право пол╕тикам та дипломатам в╕дстоювати ╕нтереси Укра╖ни на дипломатичних фронтах, в м╕жнародних орган╕зац╕ях та серед пол╕тик╕в та народ╕в ╕нших кра╖н.

Тут ╕ зараз м╕цн╕╓ молода укра╖нська пол╕тична нац╕я.

Укра╖нц╕ назавжди стали ╕ншими

Багато ╕деолог╕чних ╕ штучно створених фантом╕в про укра╖нц╕в ╕ Укра╖ну, п╕д впливом суворих реал╕й в╕йни, виявили свою неспроможн╕сть та зникли з масово╖ св╕домост╕ та стор╕нок ╕ еф╕р╕в ЗМ╤, наче ╖х ╕ не було. «Слобожанська мова», под╕л на «сх╕дняк╕в» та «зах╕дняк╕в», зважання на «сп╕льне ╕сторичне минуле» в╕домо з ким, н╕чим не виправдан╕ преференц╕╖ чуж╕й культур╕ та збереження не лише пам’ятник╕в, але й способу мислення стал╕нсько╖ доби як буц╕мто ╕сторично╖ спадщини... Фактор наявност╕ чи в╕дсутност╕ квасол╕ в борщу, насправд╕, ╓ б╕льш значущим нин╕ у нашому сусп╕льств╕, н╕ж штучн╕ ╕деологеми - джерела розбрату та меншовартост╕.

Укра╖нц╕, для очей стороннього спостер╕гача, неск╕нченно довгий час складали враження розслаблено╖ та довол╕ ╕нфантильно╖ сп╕льноти, об’╓днано╖ х╕ба що сп╕льною територ╕╓ю та смаковими уподобаннями в ╖ж╕. Це враження п╕дкр╕плювалося й побутовими та повед╕нковими звичками укра╖нц╕в, отими прихованими «посм╕шками в вуса» та реакц╕╓ю на слова сп╕вбес╕дника, яку можна трактувати на будь-який лад. Стол╕ття життя у склад╕ р╕зних ╕мпер╕й виробили звичку приховувати сво╖ думки та стримувати емоц╕╖, ╕нод╕ прикидатися недоумкуватим незграбами, щоб не наразити себе та сво╖х близьких на небезпеку «щ╕льного сп╕лкування» з ╕мперською владою.

Укра╖нц╕ назавжди стали ╕ншими

Такий спос╕б вза╓мод╕╖ з зовн╕шн╕м св╕том створював оманливу уяву про укра╖нц╕в як про аморфну масу, якою легко керувати та нескладно надурити. Нав╕ть сторичн╕ приклади козацьких та селянських повстань, ╕стор╕я УНР та повстанського руху 40-50-х рок╕в минулого стол╕ття, неоч╕кувана ╓дн╕сть у прагненн╕ до незалежност╕ у 1991 роц╕, два Майдани ╕ АТО не змогли перем╕нити ставлення оточуючих та в╕ддалених в╕д нас народ╕в та уряд╕в у тому, що Укра╖на та укра╖нц╕ не ╓ дозр╕лою нац╕╓ю. Знадобилася Велика в╕йна, щоб св╕т ╕з подивом та захопленням (а ворог - й з╕ страхом) усв╕домив – у ╢вроп╕ була, ╓ та не збира╓ться зникати потужна та ╓дина пол╕етн╕чна, пол╕рел╕г╕йна, пол╕мовна, але ╓дина ╕ згуртована укра╖нська нац╕я.

Ця акс╕ома вступила в д╕ю у 2022 роц╕.

Нац╕ональна ╕дентиф╕кац╕я за в╕дчуттям причетност╕

Битви на фронтах, непростий побут тилу, який у будь-який момент може бути п╕дданий варварським обстр╕лам, природним чином ╓ пр╕оритетними для анал╕зу. Водночас в╕дбуваються под╕╖, як╕ ╓ ун╕кальними за сво╖м значенням для укра╖нського майбутнього. Йдеться про зм╕ну «зал╕зобетонного» ╕ дещо зверхнього ставлення до укра╖нсько╖ пол╕тично╖ нац╕╖, яка ув╕брала до себе ус╕х мешканц╕в Укра╖ни у ╖╖ тепер╕шн╕х державних кордонах. В╕йна стала поштовхом для остаточного визначення сво╓╖ нац╕онально╖ ╕дентиф╕кац╕╖ для сотень тисяч укра╖нських громадян, незважаючи на ╖хн╕ етн╕чн╕ корен╕.

Значна к╕льк╕сть громадян св╕домо в╕дмовилися в╕д використання рос╕йсько╖ мови принаймн╕ у публ╕чному простор╕. Водночас це таки не вплинуло на ставлення до рос╕йськомовних укра╖нц╕в, як╕ так само воюють з державою-агресором або потерпають у знеструмлених та холодних м╕стах. Про високий р╕вень толерантност╕ укра╖нського сусп╕льства св╕дчить те, що за весь час в╕д початку рос╕йського вторгнення не було жодного публ╕чного заклику до сегрегац╕╖ або ╕нтернування етн╕чних рос╕ян-громадян Укра╖ни. Ворог, в укра╖нськ╕й загальн╕й св╕домост╕, визнача╓ться не за формальними мовними або етн╕чними ознаками, а за фактичними д╕ями.

╤ держава, ╕ сусп╕льство з початку в╕йни зробили чимало крок╕в для створення такого ╕нформац╕йного та пол╕тичного стану речей в Укра╖н╕, щоб ворожа пропаганда та ворож╕ впливи були м╕н╕м╕зован╕. ╤нформац╕йний прост╕р Укра╖ни було зв╕льнено в╕д низки в╕дверто пророс╕йських телеканал╕в та видань, заборонена д╕яльн╕сть пол╕тичних парт╕й, що в╕дверто працювали на розкол Укра╖ни та сприяли Рос╕╖. Вулиц╕ та площ╕ укра╖нських м╕ст та с╕л позбавляються в╕д пам’ятник╕в радянсько╖ доби, як╕ у б╕льшост╕ були не творами мистецтва, а знаряддям радянсько╖ та рос╕йсько╖ пропаганди. Зм╕на назв вулиць, повернення населеним пунктам ╕сторичних назв ста╓ одним з фактор╕в вороття топон╕м╕ки до природного стану, не спотвореного ╕мперським впливом.

Значна к╕льк╕сть громадян св╕домо в╕дмовилися в╕д використання рос╕йсько╖ мови принаймн╕ у публ╕чному простор╕. Водночас це таки не вплинуло на ставлення до рос╕йськомовних укра╖нц╕в

Таке в таких масштабах може дозволити соб╕ лише дозр╕ле сусп╕льство, х розвиненими державними ╕нститутами. Те що назива╓ться «глибинною державою», яка забезпечу╓ державному орган╕змов╕ ст╕йк╕сть за найважчих обставин, ми теж продемонстрували так, щоб н╕ у кого не залишилося в тому жодних сумн╕в╕в.

╤ все це теж – те, що прин╕с 2002 р╕к, ╕ що йому не забудеться.

Не час для сварок. А колаборац╕он╕зм - не укра╖нське слово

Одним з найб╕льших досягнень во╓нно╖ доби ╓ св╕доме та добров╕льна в╕дмова влади та опозиц╕╖ в╕д нищ╕вно╖ критики одне одного. Загроза самому ╕снуванню держави ╕ народу об’╓днала зусилля нещодавн╕х непримиримих суперник╕в у пошуках п╕дтримки за кордоном, у закликах до сво╖х прихильник╕в на фронт╕ та у тилу. ╤ представники влади, ╕ л╕дери опозиц╕╖ ╓дин╕ у розум╕нн╕ екзистенц╕йних загроз ╕ у необх╕дност╕ прикласти ус╕ зусилля для в╕дбиття навали.

На колаборац╕он╕зм значно╖ частини укра╖нського сусп╕льства якраз ╕ розраховувала рос╕я, плануючи насильницьку зм╕ну пол╕тично╖ влади в наш╕й держав╕ на лояльну москв╕. Ц╕ плани були з╕рван╕ вже у перш╕ дн╕ агрес╕╖. Окупанти ╕з здивуванням виявили, що ╖м не рад╕ ╕ ╖х н╕хто не чекав. Масов╕ пророс╕йськ╕ настро╖ в Укра╖н╕, про яку твердили кремл╕вськ╕ пропагандисти, виявилися вигадкою ╕ це значною м╕рою призвело до деморал╕зац╕╖ арм╕╖ вторгнення.

Не виправдалися ╕ спод╕вання рос╕ян на м╕ф╕чну «парт╕ю миру» в укра╖нському сусп╕льств╕, яка може примусити в╕йсько-пол╕тичне кер╕вництво п╕ти на поступки Кремлю та укласти мирну угоду на рос╕йських умовах. Найпоширен╕шою реакц╕╓ю укра╖нц╕в на нин╕шн╕ в╕дключення св╕тла та водопостачання ╓ не бажання укласти мир з Рос╕╓ю, а зростаюча ненависть на ╖╖ адресу та подяка енергетикам та прац╕вникам комунальних служб, як╕ в╕дновлюють життя в м╕стах.

Рос╕йська влада та рос╕йське сусп╕льство не розум╕ють ╕ не в змоз╕ усв╕домити глибинно╖ мотивац╕╖ укра╖нц╕в, надто р╕зними виявилися наш╕ народи. Ментальна, св╕тоглядна пр╕рва, яка утворилася м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю, без жодно╖ над╕╖ збудувати хоча б якийсь м╕сток, розд╕лила рос╕йську ╕мперську та укра╖нську демократичну нац╕╖. Ландшафт та спос╕б життя виявилися сильн╕шими за мову та ╕деолог╕ю.

А реакц╕я укра╖нських та рос╕йських громадян на р╕шення держави про моб╕л╕зац╕ю? Якщо в Укра╖н╕ це викликало черги добровольц╕в, то в Рос╕╖ – атаку кордон╕в ус╕х сус╕дн╕х держав вт╕качами в╕д виконання сво╖х громадянських обов’язк╕в. К╕лометров╕ черги десятк╕в тисяч потенц╕йних рос╕йських призовник╕в-«б╕глогвард╕йц╕в» стали наочною ╕люстрац╕╓ю в╕дпов╕д╕ на питання, чи ╕сну╓ взагал╕ рос╕йська пол╕тична нац╕я, чи вона ╓ такою ж вигадкою кремл╕вських пропагандист╕в, як ╕ теза про непереможну рос╕йську арм╕ю. Це не Укра╖на виявилася «failed state», а рос╕я – з ╖╖ невизнаними кордонами, в╕дсутн╕стю державно╖ монопол╕╖ на застосування сили ╕ роздра╓м м╕ж складовими частинами «федерац╕╖».

╤ це все теж визначн╕ висновки, як╕ прин╕с р╕к 2022-й.

Нац╕ональн╕ особливост╕ укра╖нц╕в – волонтерство ╕ добровольц╕

Нав╕ть у обговоренн╕ под╕й, у невпинних пошуках «зради» та «перемоги» укра╖нц╕ в╕др╕зняються в╕д рос╕ян тим, що тяж╕ння до ╓дност╕, спроби знайти точки дотику переважають нав╕ть у словесних батал╕ях в соц╕альних мережах. Впевнен╕сть у сво╖й правот╕ у в╕дстоюванн╕ ╕дентичност╕ та ╕накшост╕ яскраво продемонструвала реакц╕я укра╖нц╕в за кремл╕вськ╕ загрози застосування ядерно╖ збро╖. Зам╕сть виття ╕ сл╕з в╕д страху та безнад╕╖, укра╖нц╕ вигадали жарт╕вливий флешмоб «Орг╕я на Щекавиц╕».

В╕йна п╕днесла на новий як╕сний р╕вень волонтерський рух в Укра╖н╕. Мабуть, сотн╕ тисяч людей (точно╖ цифри нема ╕ н╕коли не буде) об’╓днують зусилля, витрачають св╕й час та кошти на допомогу ЗСУ, закуп╕влю «ексклюзивного» в╕йськового обладнання, додаткового постачання харч╕в, амун╕ц╕╖. Волонтерство не обмежу╓ться допомогою арм╕╖, мешканц╕ в╕ддалених в╕д фронту м╕сцевостей з перших дн╕в в╕йни облаштували пункти прийому б╕женц╕в, забезпечили харчування, допомогу медикаментами, одягом, безкоштовно надавали житло, допомагали б╕женцям на прикордонних пунктах. ╤ дотепер у кра╖ни ╢вропи, як╕ в╕дкрили двер╕ для укра╖нських ж╕нок та д╕тей, як╕ рятувалися в╕д в╕йни, надходять книжки укра╖нською мовою, викладач╕ шк╕л та виш╕в з Укра╖ни залучають укра╖нських б╕женц╕в до онлайн-навчання, що да╓ над╕ю на повернення значно╖ частини укра╖нц╕в з-за кордону п╕сля перемоги.

В╕йна п╕днесла на новий як╕сний р╕вень волонтерський рух в Укра╖н╕

Укра╖нське сусп╕льство показало св╕тов╕ приклад безпрецедентно╖ самомоб╕л╕зац╕╖, в╕дпов╕дальност╕ та жертовност╕. Евакуац╕йн╕ потяги на зах╕д не штурмували чолов╕ки, вони хрестили в╕кна вагон╕в, в яких т╕снилися ╖х ж╕нки ╕ д╕ти, похмуро втягували в леген╕ г╕ркий дим цигарок та йшли до в╕йськомат╕в або поверталися до роботи. Ж╕нки збирали посилки на фронт, плели маскувальн╕ с╕тки, а нер╕дко й сам╕ брали зброю до рук. Пол╕тики в╕дкидали чвари та разом апелювали до закордонних партнер╕в про надання нам збро╖ та, ф╕нанс╕в та дипломатично╖ п╕дтримки. Укра╖нськ╕ християни д╕лили ╕ д╕лять одн╕ окопи та бл╕ндаж╕ з укра╖нськими мусульманами, юдеями та ате╖стами.

Бути укра╖нцем зараз – це дуже г╕дно ╕ дуже зобов’язу╓

╢ й менш очевидн╕ та пом╕тн╕, але в╕д того не менш показов╕ факти щоденного буття – укра╖нц╕ без сварок та ╕стерик вистоювали довжелезн╕ черги у перш╕ дн╕ в╕йни, кудись зникли «трамвайн╕ хами». Фоновою мовою у м╕стах стала укра╖нська, але й рос╕йська не виклика╓ агрес╕╖, скор╕ше, подив. Ус╕ ми виявилися ╕ ст╕йк╕шими, н╕ж сам╕ це уявляли, ╕ вразлив╕шими ╕ сентиментальн╕шими. Чолов╕ки б╕льше не ховають сл╕з, проводжаючи в останню путь загиблих друз╕в, об╕йми при зустр╕ч╕ стали звичними, адже хто зна╓, чи доживемо до завтра.

Нав╕ть погода, на яку заведено скаржитися щодня, тепер сприйма╓ться виключно через призму в╕йни. Дощ – чудово, рос╕йська техн╕ка застрягне. П╕дморожу╓ – теж добре, бо наш╕ наступатимуть та зв╕льнять окупован╕ територ╕╖.

Сутт╓вим чинником, який вплинув на майже митт╓ве, за ╕сторичними м╕рками, остаточне формування укра╖нсько╖ пол╕тично╖ нац╕╖, стала й п╕дтримка Укра╖ни з боку держав та народ╕в-союзник╕в. ╥хн╓ щире захоплення нашою боротьбою та витримкою мало ц╕кавий зворотн╕й ефект – укра╖нц╕, почувши та побачивши неймов╕рний сплеск ц╕кавост╕ та емпат╕╖ до себе, отримали мотивац╕ю до ще б╕льшо╖ в╕ри у власн╕ сили та у перемогу. Бути укра╖нцем зараз – це дуже г╕дно, ╕ дуже зобов’язу╓. Пол╕тична нац╕я склада╓ться не лише як сусп╕льство, що гуртом протисто╖ть небезпец╕, але й навколо низки сп╕льних предмет╕в для гордост╕.

╤ вони у нас ╓ – приводи для гордост╕. Подяку╓мо за це великому ╕ траг╕чному 2022-му.

Дмитро Редько

www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 23.12.2022 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24760

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков