Версiя для друку Обговорити в форумi

УВАГА! КОНКУРС!

Любі друзі - читачі і дописувачі газети "Джерельце"! Сподіваємось, що нинішнього року наш щомісячний дитячий додаток до "Кримської світлиці" виходитиме регулярно, а тому, дорогенькі наші джерелята, славні хлопці і дівчата, чи не час нам позмагатися?
Для вас, школярі будь-яких класів і будь-якого віку, "Джерельце" оголошує конкурс на кращу розповідь на тему "Ми - кримські квіти з українського віночка".
Правда ж, цікава тема? А що ж мається на увазі? А те, що ми, кримські діти різних національностей, живемо у нашій незалежній державі Україні. Отже, всі ми - громадяни України. А яке наше ставлення до нашої рідної країни України? Чи шануємо ми її, чи любимо? Що ми знаємо про неї, про її славні сторінки історії, про її культуру? Яких ми знаємо українських письменників - нині сущих і тих, хто жив і писав у минулому, чия творчість вам знайома і найбільше подобається і за що?
А яких ви знаєте українських художників, акторів, музикантів - як в Україні, так і тих, хто жив чи нині живе в Криму? Якими ви бачите чи хотіли б бачити в майбутньому Крим і Україну? За що ви любите Україну, її мову, культуру, людей?
Розповідайте і про своє місто чи село, в якому живете, чим воно славне. Про свою школу, про улюблених ваших друзів, вчителів, своїх рідних тата, маму, дідуся чи бабусю, про свій родовід, про визначних чи просто добрих людей, котрі живуть поруч з вами. Вибирайте будь-яке з цих питань (про все відразу не слід писати!) і розповідайте.
Свої розповіді (можна у віршах і прозі) надсилайте до редакції "Джерельця" на адресу: 95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5, к. 13, редакція газети "Кримська світлиця", для "Джерельця" з поміткою "На конкурс".
Рукописи приймаються написані і від руки, і виконані на комп'ютері чи друкарській машинці. Можна й потрібно додавати свої фото і можна фото героїв своїх оповідань.
Найцікавіші з надісланих вами матеріалів будуть опубліковані в "Джерельці". Термін подачі матеріалів до 1 листопада ц. р.
Переможці будуть відзначені призами.
Отож, дорогенькі джерелята - за роботу! Чекаємо ваших цікавих розповідей!
ЗАВЖДИ ВАШЕ "ДЖЕРЕЛЬЦЕ".
Продовжуємо публікувати твори, які надійшли на конкурс. Чекаємо нових матеріалів.

УКРАЇНО МОЯ, МОЯ РІДНА ВКРАЇНО

Для мене Україна - це моя Батьківщина, це рідні місця, мої друзі, знайомі обличчя, які бачиш кожного ранку, ідучи до школи чи повертаючись після занять додому.
Я знаю людей, які народились і виросли в Україні, а потім виїхали за її межі.
Я помічала, як світилися їхні очі, коли вони, повернувшись додому, зустрічають рідних, друзів, сусідів, яких так бракувало їм на чужині.
Мені згадалось, як Тарас Шевченко, перебуваючи на засланні, у своїх віршах молив, щоб хоч легенький вітерець з рідної України прилинув у сухі казахські степи, де він мучився передовсім від розлуки з рідним краєм. Скільки ж то сьогодні заробітчан, перебуваючи за межами рідного краю, рвуться душею до нього, до рідних людей!
А ще для мене Україна - це те, чим можна пишатися, хотілося б пишатися. У нелегкій історії нашого народу такою сторінкою, що викликає гордість, є українське козацтво. Воно увійшло в історію саме тим, що було здатне покласти життя заради Батьківщини. Це були справжні патріоти.
Нехай я ще мала, не маю життєвого досвіду, але переконана, що зможу зробити щось вагоме для України. А поки що буду гарно вчитися, опановувати історію моєї Вітчизни, вникати у проблеми сьогодення, щоб знати, як вивести нашу Україну на світовий рівень.
Наталка ГОЛОБОКОВА, учениця 8-го "а" класу
Роздольненської загальноосвітньої школи № 1.

***

Україно моя, тихий шелест садів,
Шум гірського струмка, мрійна дума лісів,
Гордий сокола лет, хвилі моря прибій,
Україно моя! Краю рідний ти мій!
Україно моя! Ти у мене одна
Батьківщина - свята, вільна і чарівна.
Край Шевченкових мрій, його творчості, сліз,
Він до тебе любов в своїм серці проніс.
Тобі волі бажав - вільна зараз ти є!
Пісню-думу співав - його слово живе!
Мову людям він дав - і вона скрізь звучить,
Телебачення, радіо словом кипить
Українським! Шевченковим! Чистим, як рай.
Ніби сонце у небі, мово, сіяй!

МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!

Ми діти твої, Україно,
Зростаєм, співаєм пісні
І любим красу твою дивну.
Що нам може бути рідніш?

І селище, й школу, й домівку,
Зелені луги і поля,
І небо, і зорі без ліку, -
Це ж рідная наша земля!

У школі зростаєм, міцнієм,
Готуємося до життя,
Вчимося, тренуємось, мрієм
Зробити щасливим буття.

Сіяй ти, моя Україно!
Хай сонце сміється з висот,
Хай людям живеться всім вільно,
Хай буде щасливим народ!
Олена СКРИПНИК,
учениця 8-го "в" класу
Роздольненської школи № 2.

"ВІРЮ В МАЙБУТНЄ ТВОЄ, УКРАЇНО!"
Поняття народу і України для мене нерозривні і єдині. Говорячи про багатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море золотої пшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори: синій і жовтий стали кольорами державної символіки України. Моя земля багата родючими землями, багата своїми надрами, які приховують в собі золото і бурштин, нафту і газ, руду та вугілля. Але найбільше багатство моєї Батьківщини - народ.
Протягом багатьох століть Україну населяли представники різних народів. Вони вирощували хліб на українській землі, будували міста, захищали землю. Отже, для всіх жителів України вона є Вітчизною. 
Це переконання прийшло до мене відтоді, як я усвідомила, що я українка. Справа не в тому, що національні корені моєї родини пов'язані з цією землею. Мої бабуся з дідусем з маминої лінії народилися в далекому рязанському селі, в Росії. З батькової лінії я маю суто українські корені. Адже обидва мої дідусі проливали кров у Велику Вітчизняну війну. У 1952 році мій дідусь і бабуся з маленькою донькою на руках, моєю мамою, приїхали в Крим. І все своє життя вони працювали на кримській землі, яка стала їм рідною. Майже сорок років свого життя мій дідусь Карохін Сергій Олександрович, бригадир-рільник колгоспу "Нове життя", присвятив землі, яку полюбив, як рідну матір. Хоча його вже давно немає, дуже багато людей пам'ятають його, згадують добрим словом. Згадують, що ніхто в селі не відчував землі так, як відчував він: її тепло, її ласку, її дихання. Він знав, коли треба починати сіяти, коли косити.
Завдяки його дбайливим рукам кримська земля давала такі врожаї, які славилися на весь Радянський Союз. Батьківщина високо оцінила заслуги мого дідуся С. О. Карохіна, нагородивши його орденом Леніна і багатьма медалями.
Я пишаюсь своїм родом, пишаюсь тим, що моя сім'я є частиною великого українського народу, бо, незалежно від національності, ми любимо ту землю, яка нас зростила.
На прикладі своєї родини я зрозуміла, що весь народ України, незалежно від національних ознак, - велика єдина родина. Мені виповнилось лише три рочки, коли було проголошено незалежність України, але я добре пам'ятаю цей день. Це було свято.
Олена АНДРІЙКІВ,
учениця 10-го класу Урожайнівської ЗОШ
Совєтського району.

Я - УКРАЇНКА
Я в тому віці, коли закладаються підвалини власного щастя. І прагну для себе щасливої долі. І в моєму серці вже спалахує вогник жагучого бажання служити своєму народові, бути корисною моїй державі - Україні. Бо в цій країні я народилася, і одним із найбільших і найсвятіших обов'язків є почуття Батьківщини...
Я вже маю паспорт громадянина України і мене хвилює питання: чим я можу бути корисною для своєї країни?
Хто ж виховував у мені патріотичні почуття, справжнє громадянство в ім'я кращого майбутнього?
Це, безперечно, мої батьки, які дали мені найдорожче в світі - життя, а воно - найбільша цінність. Тато і мама в мене прості люди: працьовиті, добрі і щирі. Велику роль у моєму навчанні і вихованні відіграли вчителі і мудрі порадники - книжки. Саме художня література вчить нас жити, вчить по-справжньому любити, не плакатися перед труднощами, досягати своєї мети і замислюватися на сенсом життя. Саме на уроках літератури я знайомилася з історією та культурою свого народу, мовою, традиціями та звичаями. Мене вражає, що багато українських митців слова своє життя віддавали за відродження нації. Григорій Сковорода вчив любити людей, а Тарас Григорович Шевченко вчив "Свою Україну любіть..."
Я захоплююся творчістю Лесі Українки. Її життя, творчий доробок вчить ніколи не занепадати духом, бути оптимісткою, не зупинятися перед труднощами.

Так. Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні.

Моїм ідеалом став поет, громадянин Василь Стус (з його життям і творчістю ознайомилася ще у 8-му класі). Ця людина - справжній патріот, якого існуюча система охрестила "націоналістом". А він був неповторним, непересічним. Всього себе віддавав відродженню Батьківщини і залишив у спадок свої безсмертні твори, які вчать бути людиною, боротися зі злом, бути безкомпромісним і безкорисливим, бути патріотами своєї землі. І це він писав, що частині українців бракує національної гідності і честі.
Більшість творів літератури пробуджували в мені національну свідомість.
Я - українка. І цим я пишаюсь. Буду любити свою країну, мову солов'їну, родину, рідну школу. Продовжуватиму зберігати традиції і звичаї народу і буду справжнім патріотом України.
Катерина ЯЦКОВА,
учениця
Серебрянської школи
Роздольненського району АРК.

МОЯ УКРАЇНА

Промінь сонячний
вранці прилине
І освітить хустину калини.
Рідна лине пісня солов'їна,
Пісня та про рідну Україну.
У ній про козаків хоробрих,
Про жінок і радісних,
й добрих.
Про сім'ю єдину і рідненьку,
Й колискову, що співає ненька.
Про Дніпро,
що плине в ріднім краю...
З гордістю
я всіх вас запевняю:
Люблю Україну, кохаю,
І мрії щасливі
плекаю.

ВСЕ ЦЕ - ДОЛЯ МОЯ

Синя, мокра травиця,
Чиста, прозора
криниця,
Свіжа ранкова роса,
Жовта пшенична коса,
Небо ласкаве і чисте,
Калинове червоне
 намисто,
Очі глибокі матусині,
Руки сильні татусеві,
Доля довга і вільна,
Країна велика і спільна -
Все це - моє життя!
Все це - доля моя!
Ганна ГРИГОР'ЄВА,
учениця 5-го "в" класу гімназії № 1.
м. Саки.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема "Ми єсть народ?"