Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...


Н╤ХТО НЕ ЗАБУТИЙ?
“Н╕хто не забутий. Н╕що не забуто”. Це - улюблен╕ слова рос╕йських передач, та ще...


ГЕРО╥ УКРА╥НИ: ДОСТОЙНИКИ, НОМЕНКЛАТУРНИКИ ТА НЕГ╤ДНИКИ
А разом ╕з тим Героями Укра╖ни стало чимало номенклатурних д╕яч╕в, грошовитих б╕знесмен╕в,...


УКРА╥НА НЕ Б╤ДНА, А ОБКРАДЕНА ДЕРЖАВА
Коловорот конвертац╕╖ влади у ф╕нансов╕ ресурси ма╓ бути зупинений


П╤СЛЯ СКАЗАНОГО, або «БАРИН ВСЁ НЕ ЕДЕТ…»
Коментар до звернення до Президента Укра╖ни та Генерального прокурора, в╕дправленого ще 5 м╕сяц╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 05.04.2013 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 05.04.2013
ТЕЛЕВ╤З╤ЙН╤ СТРАТЕГ╤╥ ПРИНИЖЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ МОВИ

╤нтернац╕онал╕зм плюс русиф╕кац╕я

Русиф╕кац╕я й денац╕онал╕зац╕я укра╖нц╕в у самодержавн╕й ╕ комун╕стичн╕й Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ в╕дбувалися не лише шляхом заборон та обмежень вжитку укра╖нсько╖ мови, а й через спец╕альн╕ заходи, спрямован╕ на послаблення ╖╖ культуротворчого потенц╕алу, впливу створено╖ нею культури. Особливу винах╕длив╕сть у цьому виявляла комун╕стична влада. На в╕дм╕ну в╕д царсько╖, вона провадила асим╕ляц╕йну пол╕тику не в╕дверто, а приховано. Для зовн╕шнього св╕ту комун╕сти декларували переваги сво╓╖ нац╕онально╖ пол╕тики, проголошуючи на словах р╕вноправн╕сть ус╕х мов у СРСР, ╖хн╕й «нечуваний розкв╕т» та «гармон╕йн╕сть» вза╓мод╕╖ нац╕ональних мов з рос╕йською. Натом╕сть мовно-культурна асим╕ляц╕я нерос╕йських народ╕в тривала. Потужне знаряддя русиф╕кац╕╖ радянська влада отримала з появою в 1950-х роках телебачення. Телебачення, поряд з рад╕о, дало ╖й змогу посилити й прискорити процеси мовно-культурно╖ ун╕ф╕кац╕╖ населення СРСР, що за час╕в Брежн╓ва вт╕лилось у тезу про постання «ново╖ ╕сторично╖ сп╕льноти — радянського народу». Проте експанс╕он╕стськ╕ проекти Кремля, спрямован╕ на поширення свого пол╕тичного впливу в ╕нших кра╖нах, змушували владу терп╕ти присутн╕сть нац╕ональних культур у республ╕ках. Але м╕сцев╕ культури в жодному раз╕ не повинн╕ були конкурувати на р╕вних ╕з рос╕йською культурою, яка виконувала ╕нтеграц╕йну функц╕ю злиття «братн╕х нац╕й у ╓диний радянський народ». ╤ якраз телебачення, яке по╓дну╓ звуковий ряд з в╕зуальним, у руках пол╕тичних шахра╖в надавало значн╕ можливост╕ для застосування ман╕пулятивних технолог╕й.
Використання спец╕альних стратег╕й з метою впровадження в масову св╕дом╕сть укра╖нц╕в стереотипу меншовартост╕ сво╓╖ мови ╕ культури пор╕вняно з рос╕йською ╕люструють телев╕з╕йн╕ практики, що ╖х застосовували в УРСР. Опис передач укра╖нського телебачення 1970-х рок╕в, яке було тод╕ обмежено трьома каналами — центральним ╕з Москви — ЦТ ╕ двома укра╖нськими ╕з Ки╓ва — УТ-1 та УТ-2, можна знайти в опубл╕кован╕й минулого року книжц╕ Стан╕слава Цалика «Киев: конспект 70-х (Рассказы о повседневной жизни города и горожан)». Автор згаду╓ тогочасне тематичне обмеження передач укра╖нських канал╕в на тл╕ значно розма╖т╕шого й ц╕кав╕шого репертуару центрального телебачення. Ключов╕ передач╕ обох укра╖нських канал╕в — «Село ╕ люди», «Сонячн╕ кларнети» — були призначен╕ для с╕льсько╖ м╕сцевост╕, там вони й користувались попитом. Кияни ж, як зауважу╓ С. Цалик, ╕рон╕чно називали УТ-1 «колгоспником», натом╕сть дивилися ц╕кав╕ програми з розма╖того репертуару центрального каналу — «Клуб кинопутешествий», «В мире животных», «Очевидное — невероятное», «Утренняя почта», «Вокруг смеха», «Кинопанорама», «Кабачок 13 стульев». Кр╕м того, московський канал транслювали на годину-п╕втори довше, ан╕ж укра╖нський, а о 21.00 на вс╕х каналах СРСР, у тому числ╕ на УТ-1, ╕шла московська ╕нформац╕йна програма «Время».
Варто нагадати й ситуац╕ю, що склалася в 1970-х — перш╕й половин╕ 1980-х рок╕в у царин╕ художньо╖ л╕тератури. Як╕сний прорив, який зд╕йснили молод╕ талановит╕ митц╕ з руху «ш╕стдесятник╕в», 1972 р. м╕сцева колон╕альна адм╕н╕страц╕я за наказом ╕з Москви л╕кв╕дувала, заарештувавши активних його учасник╕в ╕ запровадивши дракон╕вську цензуру, кр╕зь бар’╓ри яко╖ могли пробитися до читача лише поодинок╕ як╕сн╕ твори. Не дивно, що в перел╕ку деф╕цитних книжок, популярних у колах ки╖всько╖ ╕нтел╕генц╕╖, С. Цалик не наводить жодно╖ укра╖нсько╖, список обмежу╓ться виданнями рос╕йських автор╕в М. Булгакова, В. Аксьонова, ╢. ╢втушенка, А. Вознесенського, брат╕в Стругацьких та ╕нших, а також заруб╕жних автор╕в у рос╕йських перекладах. Показово, що серед видань, як╕ користувалися попитом на книжковому «чорному ринку», був ╕ «Словарь русского языка» В. Даля.
Внасл╕док ц╕леспрямовано╖ репресивно╖ пол╕тики московськ╕й влад╕ таки вдалося втовкмачити значн╕й частин╕ укра╖нського населення — ╕ то не лише людей з невисоким р╕внем осв╕ти, а й ╕нтел╕генц╕╖ — переконання в неповноц╕нност╕ укра╖нсько╖ культури пор╕вняно з рос╕йською.
╤сну╓ ще одна п╕дступна телев╕з╕йна технолог╕я, яку застосовують ман╕пулятори людською св╕дом╕стю в умовах конкуренц╕╖ двох мов. Щоб сформувати у людей, як╕ некритично сприймають телепродукц╕ю, бажане для асим╕лятор╕в ставлення до мов, як╕ конкурують, потр╕бно в одному телесюжет╕ протиставити ╖х за обговорюваними темами ╕ соц╕альним статусом персонаж╕в, котр╕ розмовляють р╕зними мовами. Протиставлення двох мов вибудову╓ться за опозиц╕╓ю «високе / низьке, престижне / непрестижне, нормативне / ненормативне». Така стратег╕я була впроваджена в радянський пер╕од у ком╕чному телев╕з╕йному дует╕ Штепселя й Тарапуньки, в якому Тарапунька грав роль такого соб╕ суржикомовного дурника, а Штепсель — розумного та розважливого рос╕йськомовного партнера, котрий керував повед╕нкою Тарапуньки, пост╕йно виручаючи його з халеп, у як╕ той потрапляв через свою недоумкуват╕сть. У такий спос╕б укра╖нську мову Тарапуньки, роль яко╖ виконувало м╕шане мовлення, скал╕чене впливом на нього рос╕йсько╖, було протиставлено останн╕й як мову ненормативну й см╕шну пор╕вняно з «нормальною» та престижною рос╕йською.
Хоч як не прикро це визнавати, але нин╕шн╓ телебачення в Укра╖н╕ стало потужним знаряддям продовження русиф╕кац╕╖ укра╖нського населення, що блоку╓ формування ц╕л╕сно╖ укра╖нсько╖ нац╕╖. Розроблен╕ в радянський пер╕од ман╕пулятивн╕ практики почали особливо ╕нтенсивно впроваджувати на телев╕з╕йних каналах з к╕нця 1990-х рок╕в, коли вони перейшли у власн╕сть до компрадорсько╖ буржуаз╕╖, як╕й нац╕ональн╕ ╕нтереси абсолютно чуж╕, ба б╕льше, деколон╕зац╕я та декомун╕зац╕я ╕нформац╕йно-культурного простору кра╖ни загрожу╓ ╖м втратою пан╕вних позиц╕й у сусп╕льств╕.
У ц╕й ключов╕й для зм╕цнення державно╖ незалежност╕ царин╕ патр╕отична частина сусп╕льства виявила несол╕дарн╕сть ╕ слабк╕сть, оск╕льки не т╕льки не спромоглася орган╕зувати протид╕ю небезпечним процесам тотально╖ втрати телебачення як найд╕╓в╕шого засобу популяризац╕╖ укра╖нсько╖ культури, ╕стор╕╖, нац╕ональних ц╕нностей, а нав╕ть не змогла впродовж ус╕х двадцяти рок╕в домогтися укра╖н╕зац╕╖ державного каналу.
Нин╕ й без спец╕альних досл╕джень очевидно, що на укра╖нському телебаченн╕ панують мова ╕ продукц╕я культурно╖ ╕ндустр╕╖ п╕вн╕чно╖ сус╕дки. Але можна навести й конкретн╕ дан╕ мон╕торингу восьми пров╕дних канал╕в, який зд╕йснили волонтери руху «Прост╕р свободи» у жовтн╕ 2012 року. Мон╕торинг тривав 64 години. Укра╖нська мова лунала на каналах близько 28% часу, ст╕льки ж було в╕дведено двомовним програмам, решта ж 44% належала рос╕йськомовним.
╤ проблема не лише в к╕льк╕сному переважанн╕ рос╕йсько╖ мови на нашому «не сво╓му» телебаченн╕, хоч ╕ ця обставина сама по соб╕ гальму╓ процес розширення сфер вживання л╕тературно╖ укра╖нсько╖ мови. Ще загрозлив╕шим для морального здоров’я нац╕╖ ╓ застосування розроблених ще в тотал╕тарн╕й радянськ╕й систем╕ стратег╕й приниження укра╖нсько╖ мови, консервац╕╖ у св╕домост╕ перес╕чно╖ людини стереотипу ╖╖ марг╕нальност╕ й меншовартост╕.
Суперечить телев╕з╕йн╕й практиц╕ суверенних кра╖н запрошення на роль ведучих у пол╕тичних ток-шоу громадян ╕нших кра╖н, як╕ не волод╕ють державною мовою. Ан╕ Сав╕к Шустер, ан╕ ╢вген╕й Кисельов не обтяжують себе вивченням державно╖ мови Укра╖ни ╕ знанням ╖╖ культури. Зрештою, ╢. Кисельов в╕дверто висловлював сво╓ бачення Укра╖ни як «пров╕нц╕╖ у моря». Чи╓╖ пров╕нц╕╖ — здогадатися нескладно.
Звичними на наших «не сво╖х» каналах стали програми з двомовними ведучими або ж членами жур╕ на вс╕ляких розважальних ток-шоу, що формуються з к╕лькох рос╕йськомовних ос╕б ╕з вкрапленням одного аборигена, який розмовля╓ укра╖нською. На ун╕кальн╕сть ц╕╓╖ укра╖нсько╖ практики застосування б╕л╕нгв╕зму в засобах масово╖ ╕нформац╕╖ уже звертали увагу фах╕вц╕. Таке «шизофрен╕чне» використання двомовност╕ зауважив п╕д час перебування в Укра╖н╕ мовознавець Юр╕й Шевчук, котрий виклада╓ укра╖нську мову в Колумб╕йському ун╕верситет╕ США. Ось що сказав в╕н ╕з цього приводу в ╕нтерв’ю, записаному на його батьк╕вщин╕, в Р╕вному: «Щодо нов╕тн╕х внутр╕шн╕х чинник╕в тиску на укра╖нську мову, то не можу не згадати такого новаторства тепер╕шн╕х русиф╕катор╕в, як штучно створена «л╕нгв╕стична шизофрен╕я», коли через засоби масово╖ ╕нформац╕╖ людям нав’язують думку про те, що одночасно говорити двома мовами природно. В одн╕й передач╕ протягом п’яти хвилин можуть лунати дв╕ мови! Я досл╕джував схож╕ в мовному план╕ рег╕они — Квебек, Каталон╕ю, Пуерто-Р╕ко — н╕де не показують на телебаченн╕ програми, в яких одночасно розмовляють двома мовами, причому жодною не розмовляють правильно!».
Щоправда, останн╕м часом мода на мовну сум╕ш зазна╓ зм╕н. Двомовн╕ ведуч╕ поступаються м╕сцем одномовним, але, звичайно ж, не укра╖номовним, а рос╕йськомовним. Але у текст, виголошений рос╕йською, коли-не-коли вставля╓ться одне укра╖нське слово чи фраза. У такий спос╕б у св╕домост╕ глядач╕в укра╖нська мова ф╕ксу╓ться не як окрема самост╕йна мова, а як лексичний ресурс рос╕йсько╖ на кшталт ╖╖ вологодського чи тверського д╕алекту. Ця технолог╕я також належить до арсеналу засоб╕в «злиття братн╕х мов», яке об╕цяла нам у щасливому майбутньому людства програма КПРС. А тим часом вона «злива╓» на телев╕з╕йних каналах кра╖ни державну мову.
Вт╕м, ╕ «чисту» рос╕йськомовну парт╕ю без дом╕шок «малорос╕йського нар╕ччя» московськ╕ гост╕ часом використовують для реан╕мац╕╖ у м╕сцевих пров╕нц╕ал╕в ностальг╕йних почутт╕в за втраченим 1991 р. сп╕льним домом буття. Так, Максим Галк╕н п╕д час проведення в пар╕ з Володимиром Зеленським новор╕чно╖ розважально╖ програми на «╤нтер╕» час в╕д часу вставляв у сво╓ мовлення слова «наша страна», не уточнюючи, яку саме «страну» в╕н ма╓ на уваз╕. А варто нагадати, що за радянсько╖ доби це словосполучення дозволялося вживати лише стосовно територ╕╖ всього Радянського Союзу — так називати будь-яку ╕з союзних республ╕к цензура суворо забороняла.
У сер╕алах, як╕ продукуються не лише в Рос╕╖, а й у нас, поширилася мода протиставляти укра╖нську мову рос╕йськ╕й як зас╕б сп╕лкування нецив╕л╕зованих в╕дсталих селян на тл╕ «просунутих» рос╕йськомовних мешканц╕в м╕ста. «Просв╕тити» селян ╕ залучити ╖х до цив╕л╕зац╕╖ може лише «вища каста» рос╕йськомовних. Як писав режисер Леон╕д Мужук у «Слов╕ Просв╕ти», саме в такому ракурс╕ зображено мешканц╕в села Обух╕вського району в сер╕ал╕ «Сус╕дськ╕ в╕йни», який демонстрував канал «1+1». Сер╕ал був створений у вигляд╕ ╕грово╖ постановки, п╕дроблено╖ п╕д документальну правду. Сюжет вибудовувався навколо ╕стор╕╖ сварок селян з приводу установки б╕отуалету. Все, що стосувалося туалету, йшлося укра╖нською мовою, натом╕сть мирила селян рос╕йськомовна жителька м╕ста, роль яко╖ з╕грала Руслана Писанка.
Такий самий стиль в╕дносин м╕ж укра╖номовною, а точн╕ше — суржикомовною с╕льською громадою та рос╕йськомовним м╕ським «цив╕л╕затором» демонстру╓ скетч-шоу «Рюрики» на канал╕ ICTV. Д╕я сер╕алу в╕дбува╓ться в сел╕, мешканц╕в якого зображено малокультурними, обмеженими людьми, чи╖ ╕нтереси зосереджен╕ переважно на пошуках випивки. Роль осв╕ченого, цив╕л╕зованого персонажа належить учителев╕, котрого п╕сля зак╕нчення вишу направили в с╕льську м╕сцев╕сть викладати ╕стор╕ю (!). Учитель, зв╕сно ж, як того вимагають канони «незалежного» укра╖нського телебачення, рос╕йськомовний. ╤ саме до нього пост╕йно звертаються селяни за порадами, бо самотужки вир╕шити сво╖ проблеми вони нездатн╕.
╤ нарешт╕, розглядаючи ман╕пулятивн╕ телев╕з╕йн╕ стратег╕╖, не можна не згадати й вживання суржику — укра╖нського мовлення, скал╕ченого впливом на нього рос╕йсько╖ мови, на популярних каналах. Не випадково символом нашо╖ держави стала не котрась ╕з красунь-акторок, як, наприклад, Бр╕ж╕т Бардо у Франц╕╖, а В╓рка Сердючка — переодягнений у ж╕нку клоун, який розмовля╓ м╕шаною нап╕вукра╖нською-нап╕врос╕йською гов╕ркою. Факт сам по соб╕ глибоко символ╕чний, бо в╕н в╕ддзеркалю╓ роздво╓ний стан св╕домост╕ значно╖ частини укра╖нсько╖ людност╕.
Але якщо образ Сердючки, хоч ╕ не сприя╓ вихованню поваги до укра╖нсько╖ мови, все ж ма╓ якийсь елемент ком╕чно╖ привабливост╕, то вже вт╕ленням крайнього ступеня укра╖нофоб╕╖ сл╕д вважати образ В╕тальки в сер╕ал╕, який ╕де на канал╕ ТЕТ.
Актор, котрий його гра╓, створю╓ на р╕дк╕сть потворний образ. В╕талька — неохайний хлопець з огидною зовн╕шн╕стю. Схиблений на секс╕, в╕н весь час незграбно залиця╓ться до д╕вчат. Не маючи жодних шанс╕в на усп╕х, недоумок повсякчас наража╓ться на зневагу, глум ╕ роздратування з боку вс╕х, хто навколо нього. ╤ говорить В╕талька такою ж огидною, як в╕н сам, мовою. Ущербн╕сть скал╕ченого нап╕вукра╖нського мовлення В╕тальки актор ще й увиразню╓, потворно розтягуючи рота. Вс╕ решта численних персонаж╕в цього скетчу, кр╕м В╕талькино╖ матер╕, тако╖ ж недоумкувато╖ почвари, як ╕ в╕н, розмовляють стандартною рос╕йською мовою. Жодного персонажа, який розмовляв би л╕тературною укра╖нською, в сер╕ал╕ нема╓, в╕дтак нос╕ями буц╕мто укра╖нсько╖ залишаються т╕льки придуркуватий В╕талька з такою самою жалюг╕дною мат╕р’ю.
Через такий промовистий портрет В╕тальки, мовно протиставлений рос╕йськомовному оточенню, в п╕дсв╕домост╕ глядач╕в (а сер╕ал ма╓ усп╕х переважно серед д╕вчат) закарбову╓ться образ укра╖нсько╖ мови як мови неповноц╕нних марг╕нал╕в.
Цей сер╕ал — наче в╕зуальне унаочнення погляд╕в на державну мову, властивих деяким представникам правлячо╖ парт╕╖. Наприклад, депутат Лугансько╖ обласно╖ ради Род╕он М╕рошник у липн╕ минулого року п╕д час обговорення Закону К╕валова — Колесн╕ченка висловлювався про державну мову в такому дус╕: «Получается, что на этом языке (украинском. — Л. М.), если мы растим своих детей, то мы лишаем их всего, мы растим просто недорассу — людей, которые просто лишены огромного объема знаний, которые приходят на русском языке, на английском, на другом».
Можна з певн╕стю твердити, що творц╕ образу В╕тальки як представника «недораси» м╕сцевих абориген╕в под╕ляють саме такий расистський погляд на укра╖нську мову та ╖╖ нос╕╖в.
Ц╕каво, що, за ╕нформац╕╓ю сайта «Телекритика», на скетч «В╕талька» над╕йшла скарга до Нац╕онально╖ ком╕с╕╖ з питань захисту сусп╕льно╖ морал╕. Проте жодних порушень морал╕ та приниження г╕дност╕ укра╖нц╕в члени Ком╕с╕╖ в цьому скетч-шоу не пом╕тили. Якщо антиукра╖нсько╖ ман╕пуляц╕╖ не пом╕чають доктори й кандидати наук, як╕ входять до Ком╕с╕╖, то тим паче не пом╕тять ╖╖ т╕нейджери, для яких, власне, й призначено цей витв╕р к╕номистецтва. Напевно, не одну молоду людину образ В╕тальки перекона╓, що «по-украински — это некрасиво». Позаяк така прихована за розважальними телекартинками пропаганда набагато ефективн╕ша за дидактичн╕ повчання, зм╕нити сформований телебаченням погляд на непрестижн╕сть укра╖нсько╖ мови буде нелегко нав╕ть в╕дданим сво╖й справ╕ педагогам.
Таким чином, пров╕дн╕ телев╕з╕йн╕ канали нашо╖ кра╖ни ╕нтенсивно працюють на в╕дчуження укра╖нц╕в в╕д ╖хньо╖ культури. Неспроможн╕сть тих, в╕д кого залежала державна мовно-культурна пол╕тика впродовж ус╕х двадцяти рок╕в, захистити св╕й ╕нформац╕йно-культурний прост╕р призвела до втрати суверен╕тету в ц╕й царин╕, що ╓ ключовою для формування ц╕л╕сно╖ нац╕╖. Адже, як писав свого часу Джеймс Мейс у «Дн╕», «н╕хто не ма╓ н╕чого проти рос╕йсько╖ культури чи мови, але доки укра╖нська мова залишатиметься другорядною в очах самих укра╖нц╕в — ця нац╕я н╕коли не буде ╓диною». Нин╕ ж на б╕льшост╕ укра╖нських телеканал╕в господарюють пров╕дники «Русского мира», закладаючи м╕ну упов╕льнено╖ д╕╖ п╕д фундамент Укра╖нсько╖ держави.

Лариса МАСЕНКО,
доктор ф╕лолог╕чних наук, професор кафедри укра╖нсько╖ мови Нац╕онального ун╕верситету «Ки╓во-Могилянська академ╕я»
«День», 25 березня 2013 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 05.04.2013 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11610

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков