Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші улюблені домашні тваринки – кішечки та собаки. Як же вони нам віддані! Завжди проводжають нас, куди б ми не йшли, та з нетерпінням чекають нашого повернення.
Яскравим прикладом такої вірності є відомий фільм «Хатіко», який був знятий за реальними подіями. Кожен день пес Хатіко проводжав свого господаря до вокзалу, коли той відправлявся на роботу, а ввечері приходив знову, щоб його зустріти. Та одного дня хазяїн раптово помер на роботі від серцевого нападу. Не дочекавшись його, Хатіко продовжував приходити на станцію щодня. Упродовж дев’яти років він приходив на одне і те ж місце, так там і загинув.
Чому вони нас так люблять і завжди раді бачити, вважаючи своїми друзями, а деякі з нас ображають цих, ні в чому не винних істот?
Я була дуже здивована жорстокістю вчителя — «героя» статті «Хто кицьку образить, той вік щастя не побачить» («Кримська світлиця», № 8), який викинув кицьку з 4-го поверху. Та ще й не просто вчитель, а вчитель православної культури. Хіба може така людина працювати вчителем?
Після прочитання цієї статті я спілкувалася з багатьма людьми. Деякі з них казали, що такого вчителя взагалі не можна допускати до дітей — хтозна, що ще в нього на думці?
Я мала розмову з людиною, в якої неймовірно добре серце, не скривдить навіть комахи. Звуть її Анастасія, їй 21 рік, працює продавцем у місті Сімферополі. Про тварин може розмовляти годинами. Я спитала у неї, що вона може сказати про вчинок цього нібито освіченого чоловіка? Вона з гіркотою подивилася на мене і відповіла: «Це дуже прикро, але є такі люди (якщо їх можна так назвати), і їх, на жаль, немало». І розповіла мені історію про те, як вони з мамою врятували кішку від людської жорстокості.
Сталося це місяць тому. Мати Анастасії, Світлана Миколаївна, працює кухарем у лікарні. Біля цієї лікарні завжди водилося декілька кішок. Годувати їх було заборонено, але Світлана не могла дивитися у ті голодні оченята, і вона потай виносила їжу кошенятам.
Якось викроїлася в неї вільна хвилинка, й Світлана вирішила провідати своїх улюбленців. У коридорі почула якийсь шум, пішла на звуки і помітила, що в куточку, у відрі, яке призначене для миття підлоги, бореться за життя малесеньке кошеня.
Відро було повне брудної води, а тваринка дуже маленька, ледве розплющувала очі. Як потім стало відомо, «допомогла» цьому створінню потрапити у халепу прибиральниця лікарні. Вона хотіла втопити кішечку, щоб не заважала. Світлана Миколаївна швидко витягла кошеня й сховала під куртку. Одразу зателефонувала доньці Анастасії, і нічого не пояснюючи, попросила негайно приїхати (розповідати було ніколи, заносити тварину у приміщення не дозволялося). Приблизно через 15 хвилин донька Світлани приїхала зі своїм чоловіком і забрала додому кішечку. Як згадує зараз Анастасія, вона дивилася за тваринкою, як за дитинкою. Кілька разів на день промивала оченята, годувала її, купала. Кішечка одужала та радувала своїх «батьків». Так, так — батьків, я не обмовилася, бо Анастасія зі своїм чоловіком Олександром вважають її членом своєї родини і навіть називають Сонечкою Олександрівною.
Слід зазначити, що Сонечку врятували саме у страсну п’ятницю. Відомо, що кішечки приносять щастя. Сонечка також принесла щастя своїй рятувальниці, бо Анастасія дуже довго не змогла знайти роботу. І саме після появи цього кошеняти їй зателефонували та запропонували хорошу роботу. Тепер Анастасія завжди повторює: «Щастя до мене прийшло у страсну п’ятницю».
Взагалі, кішка – це символ домашнього тепла і затишку. Якщо у ваш дім прийшла ця тваринка, то це до великого щастя в родині. Тож, люди, не відштовхуйте свого щастя!

Аліме ЧАТАЛОВА,
студентка 5 курсу Кримського державного інженерно-педагогічного університету

ЗЛО МАЄ ВЛАСТИВІСТЬ ПОВЕРТАТИСЯ...

Ми вважаємо, що проблема, пов’язана з тваринами, сьогодні є дуже актуальною, оскільки через тварин помирають люди, а через людей гинуть тварини. Багато з нас сьогодні навіть не задумуються над цією проблемою, а шкода.
Ми, діти, переймаємося ситуацією, що склалася у деяких зоопарках нашої країни. Взяти хоча б столичний зоопарк. За статистикою, там померло приблизно 70 тварин. Чому це жахіття продовжується й досі і працівники цього зоопарку нічого не можуть зробити?.. Чи не хочуть?..  Думаємо, що причиною смерті цих беззахисних тварин є недбалість людей…
Повною протилежністю є наш Ялтинський зоопарк.  Він є одним з найбільших та найкращих в Україні. Тварини там не гинуть, бо про них дбають, піклуються і, головне, – люблять.
Кажуть, що людина, у якої нема собаки, нещаслива,  адже їй не дано пізнати справжню дружбу. Це — правда. Часто чуємо, що собака може завдати шкоди людині. Це теж правда. На жаль, сьогодні у Сімферополі розгулюють цілі зграї голодних, розлючених псів. Але винні у цьому люди, тобто їхня байдужість і бездіяльність. Ми часто провокуємо агресію тварин та після цього ще й обурюємося на них. А зло має властивість повертатися…

Єлизавета КУРНИЦЬКА, Вікторія БАБЕНКО,
учениці 7 класу НВК «Консоль», м. Сімферополь

БРАТИ НАШІ МЕНШІ

Озирніться навкруги. Ви побачите багато надзвичайного, прекрасного, неймовірного. Усе це — природа! Як багато чарівної краси ми, люди, знищуємо! Як багато видів тварин зникло з обличчя Землі! Я вважаю, кожен з нас повинен думати про це, захищати і допомагати кожній тваринці. «Як?» — спитаєте ви.
От що вам відповім. Я думаю, що коли ви бачите, як знущаються над тваринами або утримують їх в умовах, не придатних для життя, треба одразу повідомити про це в установи захисту тварин. Мені дуже запали в душу випадки смерті тварин у зоопарках, адже ці установи повинні стати справжніми домівками для беззахисних істот. Я вважаю, що людина повинна все ж таки озирнутися назад і подивитися на тих, хто залишився там, позаду... Тварини, рослини! Усе живе просто не має часу для того, щоб пристосуватись до прогресу, до нових речей, які тепер мають люди! Також я вважаю, що кожен повинен сам думати про тварин, які не мають домівки, про тих, кому нічого їсти. А як багато тварин гине на дорогах!!! І про це люди мають хвилюватись. Бо на Землі живе не тільки людина, а й інші істоти, які теж потребують уваги!
Подумайте над цим, і не залишайтесь байдужими...

Оля КОЛОСОВА, учениця 5 класу
НВК «Консоль», м. Сімферополь

ПОКАРАЛИ ЗА ЖОРСТОКІСТЬ

Перехожий завадив двірнику, 59-літній жінці, повісити кошенят прямо на очах у дітей. «Слідчо-оперативна група встановила, що двірник вирішила позбутися кошенят, які жили у дворі багатоповерхового будинку. Кошенятам було близько місяця, діти і дорослі годували їх, доглядали, гралися. Заважали котики тільки двірнику», — повідомляє УМВС України в м. Севастополь.
Свідок події розповів, що, вийшовши вранці з під’їзду, він побачив переляканих, заплаканих двох маленьких дівчаток. Діти навперебій почали просити його врятувати кошенят, яких щойно двірничка повісила на дереві. Чоловік кинувся у той бік, куди вказали діти. На дереві на капроновій нитці теліпалися прив’язані за шиї троє кошенят. Врятувати чоловікові вдалося тільки двох з них, йдеться в повідомленні.
За фактом жорстокого поводження з тваринами Балаклавським районним відділом міліції порушено кримінальну справу. Двірник призналася у скоєному і щиро кається. Причину свого вчинку пояснила тим, що була п’яна.
*   *   *
Як повідомляє портал atv.odessa.ua, за жорстоке поводження з тваринами у квітні в Одесі за ґрати вже потрапив чоловік, який прямо посеред вулиці на очах у перехожих намагався вбити кота. Причому робив це з таким звірством, що навіть найбільш холоднокровні не витримали — і врукопашну відбивали чотириногого у садиста.
Уродженець Молдови 47-річний Іван А., який проживає в Одесі, отримав 2 місяці ув’язнення за жорстоке побиття вуличного кота на прізвисько Рудий.
Подібний вирок — рідкість для української юриспруденції, а для Одеси взагалі унікальний, зазначає активістка одеського Союзу захисту тварин Ірина Момот.
«Рудий був звичайним вуличним котом, доки, як говориться, «не перебіг доріжку» місцевому двірнику. Той схопив кота за задні лапи і почав бити головою об стіну», — розповіла Любов Олексіївна, яка стала очевидцем випадку. Тоді 86-річна жінка, не злякавшись, кинулась рятувати тварину.
Під час побиття Рудий отримав серйозні травми. У нього було кілька переломів, а внутрішні органи відбиті. На лікування тварини пішло два місяці.
Ця історія схвилювала Одесу. Люди всім миром збирали гроші на лікування і реабілітацію, а двірника засудили до тюремного ув’язнення. Цей випадок змінив долю Івана А.: він «зав’язав» зі спиртним, завів двох котів і почав підгодовувати інших бродячих тварин. Що ж до Рудого — то йому пощастило. У легендарного кота з’явилася дбайлива господарка і свій дім.
http://www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2012 > Тема ""Джерельце""