Версiя для друку Обговорити в форумi

Наталка ЯРЕМА

ДВІ СЕСТРИЧКИ ПОЛУНИЧКИ
Дві сестрички полунички
Одягли нові спіднички,
Взули модні черевички,
Заплелися у косички.
Перша ягідка – Настуся,
Друга ягідка – Маруся.
Постривайте, зачекайте!
Ось до вас я доберуся!
Танцювали і співали,
У садочку забавлялись.
А як вийшла я на грядку –
Вмить від мене заховались!

СИНІЙ ОЛІВЕЦЬ
Синє небо, синє море,
А навколо сині гори,
Сині хвилі, синій катер,
Синіх рибок пребагато,
Синій острів, сині квіти,
В синіх шапках милі діти.
Хто цей славний малювець?
Синій-синій олівець!

КУРЧАТКО
Жовте сонячне курчатко
Збудувало жовту хатку.
Жовті стіни, жовті двері,
Жовті вікна та шпалери!
Жовті квіти, жовті штори,
На картинах жовті гори.
Жовте ліжко та подушка,
Жовта шапочка на вушках!
Жовті братики й сестрички.
В жовтих кухликах водичка.
І прекрасне жовте сонце
Заглядає у віконце!

БІЛА ЗИМОНЬКА ВЕСЕЛА
Біла зимонька весела
Білим снігом вкрила села.
Біле поле, білі шати,
Білий пес сидить кудлатий.
Білі гори та дороги,
Білі сходи та пороги.
Білі шапки, білі шуби,
Білий котик біля груби,
Білі ріки та озера,
Біла птаха срібнопера,
Білі в інею ялинки,
Білі пурхають сніжинки.
Білі в мене чоботята!
Сніг рипить - іду гуляти!

СНІГУРІ
А у нашому дворі
Красні пташки - снігурі!
Ось погляньте - мама й тато!
І маленькі снігурята!
Повсідались на калині -
Мир та злагода в родині.
Повдягалися багато
У рожеві кожушата!
Ось під снігом ягідки…
Смачно снідають пташки.
Кожен, мимо хто проходить -
Оченят з пташок не зводить!
Славні, милі, гонорові!
Ви - красунчики зимові!

СИНИЧКА
У мене за вікном
Їдальня-годівничка,
До неї прилітає
Малесенька синичка…
І весело щебече
до мене: «Добрий ранок!»
«Смачного, люба пташко!
Для тебе цей сніданок!
Для тебе свіже сало
І сонячне насіння!
Горішків тут чимало -
Даруночків осінніх!»
Стрибає люба пташка,
Зове своїх сестричок.
Дивись - на годівничці
Багато вже синичок!

МИКОЛАЮ
Я хочу цукерку!
Я хочу печеньку!
А ще мандаринку гарненьку
в кишеньку!
Пухнастого снігу!
Сріблястих санчат!
Щоб в них Миколай
завітав до всіх нас!
Ангеликів світлих,
веселого дива!
Щоб вся дітвора
була просто щаслива!
Щоб в кожного були
і мама, і тато!
І в кожному домі
ялинка багата!
Щоб в кожного була
щаслива родина!
І мати раділа за дочку і сина!
Щоб щастя у хаті,
і спокій в роботі!
Щоб геть відійшли
негаразди й турботи!
Прийди в мою хату,
Святий Миколаю!
Сьогодні на тебе
я дуже чекаю!

ДЕНЬ МАМИ
Конвалії ніжні
коханій матусі
Маленька Софійка несе,
У ручках бузковий
букет у Марусі -
Для мамочки рідної все!
Маленький Остапчик
картинку малює,
Всміхається сонце весні.
Хай небо ласкаве
про свято почує,
Хай пташки щебечуть лісні!
Хай радістю травень
матусь привітає,
І ласки Господні зійдуть!
Хай матір Христова
добром обнімає,
А діти щасливі ростуть!
Найкращим дарунком
для кожної мами
Є очі дитини і сміх,
І люблять матусі
нас всіх до нестями -
О диво! Дорослих й малих!
Як добре, що Господь
дарує нам маму -
Ангелика з серцем весни!
Моя ти любове,
моя найтепліша!
До себе мене пригорни!

СОНЦЕ СВІЖОЮ ХЛІБИНКОЮ
Сонце свіжою хлібинкою
Покотилось над хатинкою,
Над містами і над селами,
І над дітками веселими.
Забавлялось, усміхалося,
До діточок пригорталося.
Потім трішечки втомилося,
У ставку собі умилося!
Придрімало під ліщиною,
Тихо вкрилося периною…
І заснуло собі солодко…
Вийди, сонце, наше золотко!
Ми без тебе так сумуємо,
Не сміємось, не жартуємо.
І сумує наше літечко,
І сумують в полі квіточки.
Не муркоче сіра киценька,
Похилилася травиченька.
Небо вкрилося хмаринками,
Вітерисько над будинками.
І почуло наше сонечко!
Заглядає у віконечко!
Покотилося хлібинкою
Над садами, над хатинками!
І радіють милі діточки,
Що нарешті тепле літечко!

Наталя МАЗУР

ЗАБЛИЩАЛА ПАВУТИНКА
Заблищала павутинка
поміж будячків,
Звеселила срібним блиском
добрих павучків.
Тепле сонечко привітне
сіло на пеньок.
Ой, який сьогодні славний,
радісний деньок!
Йду стежинкою угору,
по сухій землі,
Ще літають над квітками
бджілоньки малі.
Джміль товстий гуде
надсадно, наче бомбардир.
Може, джміль той волохатий
в бджілок командир?
Коник-стрибунець стрибає
в мене поміж ніг.
Я злякалась, коник також.
Розбирає сміх.
На стеблинку коник скочив
до дрібних жучків...
Заблищала павутинка
поміж будячків.

В ДИТЯЧИЙ САДОК
Йде маленьке Ведмежатко,
Поруч – клишоногий татко.
В дитсадочок поспішають,
Букви там малюк вивчає.
Повторяє: А, О, У,
Татка міцно обійму.
Татко до роботи йде,
А мене в садок веде.
У садочку з малюками
Будем гратися ляльками.
Будем їсти, будем спати,
Нянечці допомагати.
А як підемо надвір,
То влаштуємо турнір.
Дитсадочок – просто клас!
Там турбуються про нас.

МОКРЕ СОНЕЧКО
Бачить наша донечка
У калюжі сонечко.
Сонечко вітається,
Приязно всміхається.
Доня радісно тупоче,
Стати у калюжу хоче.
Розбігається і вмить
У калюжі вже стоїть.
Мама сердиться, лиха,
Із калюжі витяга…
І зітхає донечка:
«Чомусь мокре сонечко…»

ПАРАСОЛI
Хоч негода надворі,
Та не страшно дітворі.
Плащ вдягли і чобітки
Та й гуляють залюбки.
Парасольки кольорові,
Як грибочки у діброві,
Над малятами схилились,
Дітки щоб сухі лишились.
Надто шкодували діти,
Що в дерев намокли віти,
І просили дуже в тата
Дозволу подарувати
Парасольки їм свої.
А татусь відмовив: «Ні!
Бо у дуба і тополі
Крони, наче парасолі.»

ДОЩИК
Дощик падав на ялини,
На дубів широкі спини,
На кущі і на ожину
Крапав зверху без упину.
Плигав дощик
по травинках,
Дарував їм намистинки,
І веселкове намисто
Порозвішував врочисто.
Дощик дуже поспішав,
Дощик землю прикрашав.

Віршики про родину

СОРОКОНІЖКА
- В нашій хаті
десь під ліжком,
Мешкає сороконіжка.
Має капчиків багато:
І про будень, і про свято.
Є маленькі, є великі,
Босоніжки, черевики.
Є балетки, є кросівки,
Чобітки є на шнурівці,
Навіть туфлі на підборах –
Все стоїть у коридорі.
Засміялась мама:
- Тату!
Годі вже фантазувати!
І великі, і малі –
Всі для нашої сім’ї.
Маємо взуття не трішки,
Та не для сороконіжки!

ЗІБРАЛАСЯ
Я збиралась в дитсадок:
Взяла ляльку і візок,
І метелика малого,
І ведмедика смішного,
Синій м“яч, рожеву кульку,
Кошенятко-царапульку,
Крейду, олівці, папір -
Та й хотіла йти надвір,
Але мама зупинила:
«Що ти, доню! Що ти, мила!
Все, що є в твоїй кімнаті
В дитсадок не треба брати!»

НАВЗДОГІН ДОЩУ
За вікном крокує дощ
По бруківках вулиць, площ,
По дахах і по карнизах
Хутко плигає донизу.
Доторкається до шиб,
І в калюжу стриб і стриб.
- Мамо, відпусти, прошу!
Навздогін піду дощу!
Каже мама?
- Сину, стій!
Чоботи взувай мерщій,
Плащ вдягни, тоді дозволю,
Як прихопиш парасолю!

УРОЖАЙ
Ми садили наш город,
Почали копати,
Щоб на осінь без пригод
Урожай зібрати.
Тут є морква, буряки,
Дині і капуста.
Гарно тягнуться рядки,
І зійшло все густо.
Сапали й пололи ми
Ці грядки все літо.
І тепер під час зими
Будемо радіти.
- Урожай хороший в нас, -
Кажуть мама й тато.
Можемо тепер і вас
Ми почастувати.

СТРУМОК
Ой, біжить, біжить струмок
Через поле, під місток.
Мимо лісу, мимо саду,
Усміхається всім радо.
Всім дарує прохолоду,
А вербі – свіженьку воду.
Біля кладки – качечки
П’ють водицю залюбки.
Йдуть корівки –
туп, туп, туп,
І вербу за гілку – скуб.
Білий песик, наш Дружок,
Вибіг аж на бережок.
Задзвеніло: «Гав, гав, гав!»
Песик – здрастуйте – сказав
Качечкам, струмку, вербі
І корівкам, і тобі.

СКОРО СВЯТО МИКОЛАЯ
Каже мама:
- Доню, знай!
Скоро прийде Миколай.
Добрий він до всіх дітей,
І у цей святковий день
Іграшок несе багато,
Тим, хто слухається тата.
Мамі хто допомагає
І роботу полюбляє.

Вірші про сон
(із серії «Сонні віршики»)

СОН I ДРIМОТА
Мишка спить у себе в нірці,
Спить наш котик у комірці,
Сплять пташки
і сплять хмаринки,
Сплять в акваріумі рибки.
Лиш не спиться Адріанці:
Як прокинулась уранці,
Так і цілий день гасає,
Спати навіть не бажає.
Мама вже зітхає важко:
- Ось послухай нову казку!
Тато взявся за пасок -
Чує тихий голосок:
- Правило існує вічне:
Битись – непедагогічно!
Я - Солодкий Сон. У мене
Є малюнки на раменах.
Ті малюнки – таємничі:
Хто подивиться їх тричі,
Той одразу позіхає,
Потім очки закриває,
І ураз до нього сни
Прилітають з далини.

РОЖЕВИЙ АНГЕЛИК
Рожевий мій ангелик!
Так солодко дрімає.
Твоя щаслива доля
В житті тебе чекає!
Волоссячко осяйне,
Сіренькі оченята.
Така чудова доня
У мами є і в тата.
Як пташечка маленька,
Все без турбот літаєш.
І дуже рада ненька,
Як ти допомагаєш.
Допитливо й грайливо
Ти заглядаєш в очі.
Усе, що є на світі,
Неначе знати хочеш.
Ти для татуся - донечка,
Матусі ж - ангелятко,
А для бабусі - сонечко,
Для дідуся - малятко.
Рости і будь щаслива,
Красунечко моя!
Щоби тобою завше
Пишалася сім’я.
Люби батьків і Бога,
Людей не забувай.
Люби свою Вітчизну,
Чудовий, рідний край.

ВРЕДНИЙ СОН
Вранці мама будить доню:
Час уже вставати, соню!
Що вставати час, я знаю,
Сон мене не відпускає…

ЗАЙЧИК
Під кущем спав
сірий Зайчик,
Притомився побігайчик.
Бігав цілий день по полю,
Моркви там наївся вволю.
Потім жабку доганяв,
Потім від шулік втікав
І замучився... Умить
Ліг під кущиком і спить.
Ми не будемо кричати,
Щоб йому не заважати -
І відійдем крадькома,
Хай наш Зайчик подріма.

ДЕ ГУЛЯЄ КИЦЯ?
Спить діброва, сплять луги,
Все заснуло навкруги.
Спить стежина і місток,
Верби сплять, заснув ставок.
Де ж гуляє киця,
Коли їй не спиться?
Спить город і сплять грядки,
Місяць спить і сплять зірки.
Вітерець заснув давно.
Всіх скорила нічка сном.
В сні гуляє киця,
Солодко їй спиться!

Ксенислава КРАПКА

ЩОДЕННИК ФЕЄЧКИ
* * *
у дядечка Часу
для феї бракує годин,
нема ні хвилинки спочити, чи випити чаю,
та фея сідає,
пір’їнку в варення вмочає –
і пише «привіт,
щоденничку. день один»
фея невиспана,
зводила дебет з кредитом,
скільки тепла віддала,
скільки отримала, -
ще й забула про дощ
усіх попередити,
(просто трохи невчасно
знайшлися рими)…
тішився дощик
Львову безпарасольному,
фея сварилась пальчиком –
геть без сорому,
кілька хмурих облич
довелось розгладити,
поки тому дощу
не набридло падати…
сонце ще сонне,
вітер пустун і впертюх,
в кольорі неба
дещо бракує синьки,
люди усе ще пишуть
листи в конвертах
(фея знає, бо з вікон
їй видно скриньку).
словом, трохи весніє,
і бруньконосить,
скоро розквітне, як холод
буде не проти,
от напевне і все,
на сьогодні досить,
феї пора вертатися до роботи.
* * *
фея нині не фея,
а живий – вертоліт:
що не крок – то ідея,
що не рух – то політ,
і легка, як пір’їнка,
як промінчик, сяйна,
і сміється так дзвінко,
бо щаслива вона…
має справ повні жменьки,
але все до снаги:
поскладала рівненько
у коробки сніги,
вітер на антресолі
їх поставить у ряд,
щоби мали доволі
ми їх взимку, до свят…
пух почистила хмарці
від бурмоси-дощу,
на її господарці
наварила борщу –
не простого, а з чару,
що доповнює сил…
залітайте на хмару,
тут пожива для крил!
* * *
Буває так, що в феї справ
По вушка і ще трішки,
Бо проростить
мільйони трав,
Почистити доріжки,
Та ще зламався усміхач,
І треба до майстерні..
Тому, щоденничку, пробач,
Що записи мізерні…
Ти знаєш, без усміхача
На світі жити лячно,
Бо люди плачуть і кричать,
І все кричать і плачуть,
Тому сьогодні хто як міг,
Допомагали феї.
Бо повертати світу сміх
Передусім для неї…
На щастя, все тепер гаразд,
І вже минуло лихо,
Спасибі феї, саме час
Для усмішок і сміху… ;)
* * *
У кожної феї бувають
приємні моменти,
Коли кожен в окрузі фей
робить їй компліменти,
І фея щаслива,
і радістю світяться очі,
І серце, немов землетрусик
маленький, тріпоче…
І хочеться феї
усім дарувати обійми,
І ніжність помітно
за задумами, і за діями,
І погляд спиняють на феї
усі – аж тривожно,
Бо час аж забув, що йому
зупинятись не можна,
І сонце запізно пішло
до нічного привалу,
Бо феєчка наче і сонечко
причарувала,
А в лісі взяли й розпустились
фіалочки перші,
Щоб завтра поштар
їх доставив до феї в депеші…
Ви знаєте, фея сьогодні
зробила багато,
Щаслива і втомлена хоче
до сну вже лягати,
Та наприкінці лиш подякує
кожному фею
За те, що всі нинішні справи
пороблені нею,
Бо вірте чи ні, а часами
з’являється сили
Найбільше, коли тебе щиро за щось похвалили…
* * *
Осінь все ближче і ближче
іде до межі,
І розливає туманну завісу
над містом,
Фея не має сторінки
у соцмережі -
Значить, не має в житті
показового змісту,
Значить, себе проявляти
не має мети,
Фото міняти чи статус
на огляд спільноти…
Друзів у неї не сотні,
а до десяти,
Часу завжди вистачає
на сон і роботу;
Все спілкування у неї
проходить вживу,
Усмішки справжні,
а не намальовані дуги,
Фея живе соціально,
але наяву,
І у розмовах її
не буває напруги!
Осінь все ближче і ближче
підводить той час,
Як над землею застелить
зима скатертину,
Добре, що фея за літо
зробила запас,
Значить, тепер можна друзів
зібрать на гостину…

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема ""Джерельце""