Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2435)
З потоку життя (5529)
Душі криниця (3143)
Українці мої... (1402)
Резонанс (1390)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1590)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (232)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. Анатол╕й КАЧАН
В╕дсутн╕сть нав’язливо╖ дидактики, знання психолог╕╖ дитини ╕ висока художн╕сть —...


ПОДАРУНОК В╤Д ЛЕС╤
У 145-ту р╕чницю народження велико╖ поетеси Всекримський конкурс став Всеукра╖нським.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 24.06.2016
«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»

Наталка ЯРЕМА

ДВ╤ СЕСТРИЧКИ ПОЛУНИЧКИ
Дв╕ сестрички полунички
Одягли нов╕ сп╕днички,
Взули модн╕ черевички,
Заплелися у косички.
Перша яг╕дка – Настуся,
Друга яг╕дка – Маруся.
Постривайте, зачекайте!
Ось до вас я доберуся!
Танцювали ╕ сп╕вали,
У садочку забавлялись.
А як вийшла я на грядку –
Вмить в╕д мене заховались!

СИН╤Й ОЛ╤ВЕЦЬ
Син╓ небо, син╓ море,
А навколо син╕ гори,
Син╕ хвил╕, син╕й катер,
Син╕х рибок пребагато,
Син╕й остр╕в, син╕ кв╕ти,
В син╕х шапках мил╕ д╕ти.
Хто цей славний малювець?
Син╕й-син╕й ол╕вець!

КУРЧАТКО
Жовте сонячне курчатко
Збудувало жовту хатку.
Жовт╕ ст╕ни, жовт╕ двер╕,
Жовт╕ в╕кна та шпалери!
Жовт╕ кв╕ти, жовт╕ штори,
На картинах жовт╕ гори.
Жовте л╕жко та подушка,
Жовта шапочка на вушках!
Жовт╕ братики й сестрички.
В жовтих кухликах водичка.
╤ прекрасне жовте сонце
Загляда╓ у в╕конце!

Б╤ЛА ЗИМОНЬКА ВЕСЕЛА
Б╕ла зимонька весела
Б╕лим сн╕гом вкрила села.
Б╕ле поле, б╕л╕ шати,
Б╕лий пес сидить кудлатий.
Б╕л╕ гори та дороги,
Б╕л╕ сходи та пороги.
Б╕л╕ шапки, б╕л╕ шуби,
Б╕лий котик б╕ля груби,
Б╕л╕ р╕ки та озера,
Б╕ла птаха ср╕бнопера,
Б╕л╕ в ╕нею ялинки,
Б╕л╕ пурхають сн╕жинки.
Б╕л╕ в мене чоботята!
Сн╕г рипить - ╕ду гуляти!

СН╤ГУР╤
А у нашому двор╕
Красн╕ пташки - сн╕гур╕!
Ось погляньте - мама й тато!
╤ маленьк╕ сн╕гурята!
Повс╕дались на калин╕ -
Мир та злагода в родин╕.
Повдягалися багато
У рожев╕ кожушата!
Ось п╕д сн╕гом яг╕дки…
Смачно сн╕дають пташки.
Кожен, мимо хто проходить -
Оченят з пташок не зводить!
Славн╕, мил╕, гоноров╕!
Ви - красунчики зимов╕!

СИНИЧКА
У мене за в╕кном
╥дальня-год╕вничка,
До не╖ прил╕та╓
Малесенька синичка…
╤ весело щебече
до мене: «Добрий ранок!»
«Смачного, люба пташко!
Для тебе цей сн╕данок!
Для тебе св╕же сало
╤ сонячне нас╕ння!
Гор╕шк╕в тут чимало -
Даруночк╕в ос╕нн╕х!»
Стриба╓ люба пташка,
Зове сво╖х сестричок.
Дивись - на год╕вничц╕
Багато вже синичок!

МИКОЛАЮ
Я хочу цукерку!
Я хочу печеньку!
А ще мандаринку гарненьку
в кишеньку!
Пухнастого сн╕гу!
Ср╕блястих санчат!
Щоб в них Миколай
зав╕тав до вс╕х нас!
Ангелик╕в св╕тлих,
веселого дива!
Щоб вся д╕твора
була просто щаслива!
Щоб в кожного були
╕ мама, ╕ тато!
╤ в кожному дом╕
ялинка багата!
Щоб в кожного була
щаслива родина!
╤ мати рад╕ла за дочку ╕ сина!
Щоб щастя у хат╕,
╕ спок╕й в робот╕!
Щоб геть в╕д╕йшли
негаразди й турботи!
Прийди в мою хату,
Святий Миколаю!
Сьогодн╕ на тебе
я дуже чекаю!

ДЕНЬ МАМИ
Конвал╕╖ н╕жн╕
кохан╕й матус╕
Маленька Соф╕йка несе,
У ручках бузковий
букет у Марус╕ -
Для мамочки р╕дно╖ все!
Маленький Остапчик
картинку малю╓,
Всм╕ха╓ться сонце весн╕.
Хай небо ласкаве
про свято почу╓,
Хай пташки щебечуть л╕сн╕!
Хай рад╕стю травень
матусь прив╕та╓,
╤ ласки Господн╕ з╕йдуть!
Хай мат╕р Христова
добром обн╕ма╓,
А д╕ти щаслив╕ ростуть!
Найкращим дарунком
для кожно╖ мами
╢ оч╕ дитини ╕ см╕х,
╤ люблять матус╕
нас вс╕х до нестями -
О диво! Дорослих й малих!
Як добре, що Господь
дару╓ нам маму -
Ангелика з серцем весни!
Моя ти любове,
моя найтепл╕ша!
До себе мене пригорни!

СОНЦЕ СВ╤ЖОЮ ХЛ╤БИНКОЮ
Сонце св╕жою хл╕бинкою
Покотилось над хатинкою,
Над м╕стами ╕ над селами,
╤ над д╕тками веселими.
Забавлялось, усм╕халося,
До д╕точок пригорталося.
Пот╕м тр╕шечки втомилося,
У ставку соб╕ умилося!
Придр╕мало п╕д л╕щиною,
Тихо вкрилося периною…
╤ заснуло соб╕ солодко…
Вийди, сонце, наше золотко!
Ми без тебе так суму╓мо,
Не см╕╓мось, не жарту╓мо.
╤ суму╓ наше л╕течко,
╤ сумують в пол╕ кв╕точки.
Не муркоче с╕ра киценька,
Похилилася травиченька.
Небо вкрилося хмаринками,
В╕терисько над будинками.
╤ почуло наше сонечко!
Загляда╓ у в╕конечко!
Покотилося хл╕бинкою
Над садами, над хатинками!
╤ рад╕ють мил╕ д╕точки,
Що нарешт╕ тепле л╕течко!

 


Наталя МАЗУР

ЗАБЛИЩАЛА ПАВУТИНКА
Заблищала павутинка
пом╕ж будячк╕в,
Звеселила ср╕бним блиском
добрих павучк╕в.
Тепле сонечко прив╕тне
с╕ло на пеньок.
Ой, який сьогодн╕ славний,
рад╕сний деньок!
Йду стежинкою угору,
по сух╕й земл╕,
Ще л╕тають над кв╕тками
бдж╕лоньки мал╕.
Джм╕ль товстий гуде
надсадно, наче бомбардир.
Може, джм╕ль той волохатий
в бдж╕лок командир?
Коник-стрибунець стриба╓
в мене пом╕ж н╕г.
Я злякалась, коник також.
Розбира╓ см╕х.
На стеблинку коник скочив
до др╕бних жучк╕в...
Заблищала павутинка
пом╕ж будячк╕в.

В ДИТЯЧИЙ САДОК
Йде маленьке Ведмежатко,
Поруч – клишоногий татко.
В дитсадочок посп╕шають,
Букви там малюк вивча╓.
Повторя╓: А, О, У,
Татка м╕цно об╕йму.
Татко до роботи йде,
А мене в садок веде.
У садочку з малюками
Будем гратися ляльками.
Будем ╖сти, будем спати,
Нянечц╕ допомагати.
А як п╕демо надв╕р,
То влашту╓мо турн╕р.
Дитсадочок – просто клас!
Там турбуються про нас.

МОКРЕ СОНЕЧКО
Бачить наша донечка
У калюж╕ сонечко.
Сонечко в╕та╓ться,
Приязно всм╕ха╓ться.
Доня рад╕сно тупоче,
Стати у калюжу хоче.
Розб╕га╓ться ╕ вмить
У калюж╕ вже сто╖ть.
Мама сердиться, лиха,
╤з калюж╕ витяга…
╤ з╕тха╓ донечка:
«Чомусь мокре сонечко…»

ПАРАСОЛI
Хоч негода надвор╕,
Та не страшно д╕твор╕.
Плащ вдягли ╕ чоб╕тки
Та й гуляють залюбки.
Парасольки кольоров╕,
Як грибочки у д╕бров╕,
Над малятами схилились,
Д╕тки щоб сух╕ лишились.
Надто шкодували д╕ти,
Що в дерев намокли в╕ти,
╤ просили дуже в тата
Дозволу подарувати
Парасольки ╖м сво╖.
А татусь в╕дмовив: «Н╕!
Бо у дуба ╕ топол╕
Крони, наче парасол╕.»

ДОЩИК
Дощик падав на ялини,
На дуб╕в широк╕ спини,
На кущ╕ ╕ на ожину
Крапав зверху без упину.
Плигав дощик
по травинках,
Дарував ╖м намистинки,
╤ веселкове намисто
Порозв╕шував врочисто.
Дощик дуже посп╕шав,
Дощик землю прикрашав.

В╕ршики про родину

СОРОКОН╤ЖКА
- В наш╕й хат╕
десь п╕д л╕жком,
Мешка╓ сорокон╕жка.
Ма╓ капчик╕в багато:
╤ про будень, ╕ про свято.
╢ маленьк╕, ╓ велик╕,
Босон╕жки, черевики.
╢ балетки, ╓ крос╕вки,
Чоб╕тки ╓ на шнур╕вц╕,
Нав╕ть туфл╕ на п╕дборах –
Все сто╖ть у коридор╕.
Засм╕ялась мама:
- Тату!
Год╕ вже фантазувати!
╤ велик╕, ╕ мал╕ –
Вс╕ для нашо╖ с╕м’╖.
Ма╓мо взуття не тр╕шки,
Та не для сорокон╕жки!

З╤БРАЛАСЯ
Я збиралась в дитсадок:
Взяла ляльку ╕ в╕зок,
╤ метелика малого,
╤ ведмедика см╕шного,
Син╕й м“яч, рожеву кульку,
Кошенятко-царапульку,
Крейду, ол╕вц╕, пап╕р -
Та й хот╕ла йти надв╕р,
Але мама зупинила:
«Що ти, доню! Що ти, мила!
Все, що ╓ в тво╖й к╕мнат╕
В дитсадок не треба брати!»

НАВЗДОГ╤Н ДОЩУ
За в╕кном кроку╓ дощ
По брук╕вках вулиць, площ,
По дахах ╕ по карнизах
Хутко плига╓ донизу.
Доторка╓ться до шиб,
╤ в калюжу стриб ╕ стриб.
- Мамо, в╕дпусти, прошу!
Навздог╕н п╕ду дощу!
Каже мама?
- Сину, ст╕й!
Чоботи взувай мерщ╕й,
Плащ вдягни, тод╕ дозволю,
Як прихопиш парасолю!

УРОЖАЙ
Ми садили наш город,
Почали копати,
Щоб на ос╕нь без пригод
Урожай з╕брати.
Тут ╓ морква, буряки,
Дин╕ ╕ капуста.
Гарно тягнуться рядки,
╤ з╕йшло все густо.
Сапали й пололи ми
Ц╕ грядки все л╕то.
╤ тепер п╕д час зими
Будемо рад╕ти.
- Урожай хороший в нас, -
Кажуть мама й тато.
Можемо тепер ╕ вас
Ми почастувати.

СТРУМОК
Ой, б╕жить, б╕жить струмок
Через поле, п╕д м╕сток.
Мимо л╕су, мимо саду,
Усм╕ха╓ться вс╕м радо.
Вс╕м дару╓ прохолоду,
А верб╕ – св╕женьку воду.
Б╕ля кладки – качечки
П’ють водицю залюбки.
Йдуть кор╕вки –
туп, туп, туп,
╤ вербу за г╕лку – скуб.
Б╕лий песик, наш Дружок,
Виб╕г аж на бережок.
Задзвен╕ло: «Гав, гав, гав!»
Песик – здрастуйте – сказав
Качечкам, струмку, верб╕
╤ кор╕вкам, ╕ тоб╕.

СКОРО СВЯТО МИКОЛАЯ
Каже мама:
- Доню, знай!
Скоро прийде Миколай.
Добрий в╕н до вс╕х д╕тей,
╤ у цей святковий день
╤грашок несе багато,
Тим, хто слуха╓ться тата.
Мам╕ хто допомага╓
╤ роботу полюбля╓.

В╕рш╕ про сон
(╕з сер╕╖ «Сонн╕ в╕ршики»)

СОН I ДРIМОТА
Мишка спить у себе в н╕рц╕,
Спить наш котик у ком╕рц╕,
Сплять пташки
╕ сплять хмаринки,
Сплять в аквар╕ум╕ рибки.
Лиш не спиться Адр╕анц╕:
Як прокинулась уранц╕,
Так ╕ ц╕лий день гаса╓,
Спати нав╕ть не бажа╓.
Мама вже з╕тха╓ важко:
- Ось послухай нову казку!
Тато взявся за пасок -
Чу╓ тихий голосок:
- Правило ╕сну╓ в╕чне:
Битись – непедагог╕чно!
Я - Солодкий Сон. У мене
╢ малюнки на раменах.
Т╕ малюнки – та╓мнич╕:
Хто подивиться ╖х трич╕,
Той одразу поз╕ха╓,
Пот╕м очки закрива╓,
╤ ураз до нього сни
Прил╕тають з далини.

РОЖЕВИЙ АНГЕЛИК
Рожевий м╕й ангелик!
Так солодко др╕ма╓.
Твоя щаслива доля
В житт╕ тебе чека╓!
Волоссячко осяйне,
С╕реньк╕ оченята.
Така чудова доня
У мами ╓ ╕ в тата.
Як пташечка маленька,
Все без турбот л╕та╓ш.
╤ дуже рада ненька,
Як ти допомага╓ш.
Допитливо й грайливо
Ти загляда╓ш в оч╕.
Усе, що ╓ на св╕т╕,
Неначе знати хочеш.
Ти для татуся - донечка,
Матус╕ ж - ангелятко,
А для бабус╕ - сонечко,
Для д╕дуся - малятко.
Рости ╕ будь щаслива,
Красунечко моя!
Щоби тобою завше
Пишалася с╕м’я.
Люби батьк╕в ╕ Бога,
Людей не забувай.
Люби свою В╕тчизну,
Чудовий, р╕дний край.

ВРЕДНИЙ СОН
Вранц╕ мама будить доню:
Час уже вставати, соню!
Що вставати час, я знаю,
Сон мене не в╕дпуска╓…

ЗАЙЧИК
П╕д кущем спав
с╕рий Зайчик,
Притомився поб╕гайчик.
Б╕гав ц╕лий день по полю,
Моркви там на╖вся вволю.
Пот╕м жабку доганяв,
Пот╕м в╕д шул╕к вт╕кав
╤ замучився... Умить
Л╕г п╕д кущиком ╕ спить.
Ми не будемо кричати,
Щоб йому не заважати -
╤ в╕д╕йдем крадькома,
Хай наш Зайчик подр╕ма.

ДЕ ГУЛЯ╢ КИЦЯ?
Спить д╕брова, сплять луги,
Все заснуло навкруги.
Спить стежина ╕ м╕сток,
Верби сплять, заснув ставок.
Де ж гуля╓ киця,
Коли ╖й не спиться?
Спить город ╕ сплять грядки,
М╕сяць спить ╕ сплять з╕рки.
В╕терець заснув давно.
Вс╕х скорила н╕чка сном.
В сн╕ гуля╓ киця,
Солодко ╖й спиться!


Ксенислава КРАПКА

ЩОДЕННИК ФЕ╢ЧКИ
* * *
у дядечка Часу
для фе╖ браку╓ годин,
нема н╕ хвилинки спочити, чи випити чаю,
та фея с╕да╓,
п╕р’╖нку в варення вмоча╓ –
╕ пише «прив╕т,
щоденничку. день один»
фея невиспана,
зводила дебет з кредитом,
ск╕льки тепла в╕ддала,
ск╕льки отримала, -
ще й забула про дощ
ус╕х попередити,
(просто трохи невчасно
знайшлися рими)…
т╕шився дощик
Львову безпарасольному,
фея сварилась пальчиком –
геть без сорому,
к╕лька хмурих облич
довелось розгладити,
поки тому дощу
не набридло падати…
сонце ще сонне,
в╕тер пустун ╕ впертюх,
в кольор╕ неба
дещо браку╓ синьки,
люди усе ще пишуть
листи в конвертах
(фея зна╓, бо з в╕кон
╖й видно скриньку).
словом, трохи весн╕╓,
╕ бруньконосить,
скоро розкв╕тне, як холод
буде не проти,
от напевне ╕ все,
на сьогодн╕ досить,
фе╖ пора вертатися до роботи.
* * *
фея нин╕ не фея,
а живий – вертол╕т:
що не крок – то ╕дея,
що не рух – то пол╕т,
╕ легка, як п╕р’╖нка,
як пром╕нчик, сяйна,
╕ см╕╓ться так дзв╕нко,
бо щаслива вона…
ма╓ справ повн╕ жменьки,
але все до снаги:
поскладала р╕вненько
у коробки сн╕ги,
в╕тер на антресол╕
╖х поставить у ряд,
щоби мали довол╕
ми ╖х взимку, до свят…
пух почистила хмарц╕
в╕д бурмоси-дощу,
на ╖╖ господарц╕
наварила борщу –
не простого, а з чару,
що доповню╓ сил…
зал╕тайте на хмару,
тут пожива для крил!
* * *
Бува╓ так, що в фе╖ справ
По вушка ╕ ще тр╕шки,
Бо проростить
м╕льйони трав,
Почистити дор╕жки,
Та ще зламався усм╕хач,
╤ треба до майстерн╕..
Тому, щоденничку, пробач,
Що записи м╕зерн╕…
Ти зна╓ш, без усм╕хача
На св╕т╕ жити лячно,
Бо люди плачуть ╕ кричать,
╤ все кричать ╕ плачуть,
Тому сьогодн╕ хто як м╕г,
Допомагали фе╖.
Бо повертати св╕ту см╕х
Передус╕м для не╖…
На щастя, все тепер гаразд,
╤ вже минуло лихо,
Спасиб╕ фе╖, саме час
Для усм╕шок ╕ см╕ху… ;)
* * *
У кожно╖ фе╖ бувають
при╓мн╕ моменти,
Коли кожен в окруз╕ фей
робить ╖й компл╕менти,
╤ фея щаслива,
╕ рад╕стю св╕тяться оч╕,
╤ серце, немов землетрусик
маленький, тр╕поче…
╤ хочеться фе╖
ус╕м дарувати об╕йми,
╤ н╕жн╕сть пом╕тно
за задумами, ╕ за д╕ями,
╤ погляд спиняють на фе╖
ус╕ – аж тривожно,
Бо час аж забув, що йому
зупинятись не можна,
╤ сонце зап╕зно п╕шло
до н╕чного привалу,
Бо фе╓чка наче ╕ сонечко
причарувала,
А в л╕с╕ взяли й розпустились
ф╕алочки перш╕,
Щоб завтра поштар
╖х доставив до фе╖ в депеш╕…
Ви зна╓те, фея сьогодн╕
зробила багато,
Щаслива ╕ втомлена хоче
до сну вже лягати,
Та наприк╕нц╕ лиш подяку╓
кожному фею
За те, що вс╕ нин╕шн╕ справи
пороблен╕ нею,
Бо в╕рте чи н╕, а часами
з’явля╓ться сили
Найб╕льше, коли тебе щиро за щось похвалили…
* * *
Ос╕нь все ближче ╕ ближче
╕де до меж╕,
╤ розлива╓ туманну зав╕су
над м╕стом,
Фея не ма╓ стор╕нки
у соцмереж╕ -
Значить, не ма╓ в житт╕
показового зм╕сту,
Значить, себе проявляти
не ма╓ мети,
Фото м╕няти чи статус
на огляд сп╕льноти…
Друз╕в у не╖ не сотн╕,
а до десяти,
Часу завжди вистача╓
на сон ╕ роботу;
Все сп╕лкування у не╖
проходить вживу,
Усм╕шки справжн╕,
а не намальован╕ дуги,
Фея живе соц╕ально,
але наяву,
╤ у розмовах ╖╖
не бува╓ напруги!
Ос╕нь все ближче ╕ ближче
п╕дводить той час,
Як над землею застелить
зима скатертину,
Добре, що фея за л╕то
зробила запас,
Значить, тепер можна друз╕в
з╕брать на гостину…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17299

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков