Версiя для друку Обговорити в форумi

Вірші нашого дитинства
ВОЛОДИМИР МОРДАНЬ

Народився на Сумщині в Лебединському районі в сім’ї хлібороба 1937 року. Дошкільні літа випали хлопцеві нелегкі – переддень війни та воєнне лихоліття. А от у рік Перемоги посміхнулося йому щастя – переступив поріг Василівської семирічки. Все цікавило допитливого учня: у лісі кожне дерево, кущ, у полі кожна стеблина, а в річці кожна рибина дивували і захоплювали. Довколишній світ ховав у собі стільки незнаного, незвіданого, що Володимир вже змалку почав замислюватися над його загадками і все те передавати віршованим словом.
Після закінчення факультету мови, літератури і співів Ніжинського педінституту ім. М. В. Гоголя трудиться в газетах і журналах, у видавництві. Видає кілька поетичних збірок для дорослого читача. Любов до рідної природи, а також фах педагога спонукали його писати і для дітей. Для них поет створив книжечки «Сонячний ранок» (1966), «Де весняночки кують» (1971), «Літо починається» (1979), казку з музикою композитора К. Мяскова «Коваль нот» (1971).
Василь Латанський, письменник
с. Пруди в Криму

ВЕСЕЛКА
- Ти куди ідеш, веселко,
Яром і горою?
- До ставка іду, малята,
Стежкою крутою.
- А навіщо тобі воду
Із ставочка брати?
- Буду жито і пшеницю
Поливати.

КОЛИСАНКА
Цілу нічку соловей
Не заплющує очей –
Все співає, все співає,
Солов'ятко колихає.
Жовта грушка у саду
Шепче: - Ні, не упаду,
Не впаду раненько –
Хай поспить маленьке.

СОНЦЕ
Сонцю, мабуть, жарко стало,
Бо воно в ставок упало.
Вдарив крилами гусак:
- Ні, не буде так!
Зробили сіті з лободи,
Сонце витягли з води!

МАЛЮНОК
Там, де мріє на обрії колос,
Перепілка настроює голос.
В небокрай, що веселкою вмитий,
Б'ється срібною хвилею жито.
На спочинок у затишку ночі
День лягає на руки робочі.

РІЧЕНЬКА БЕЗІМЕННА
Річенька безіменна.
СМіється між трав джерело.
Над еими схилилися клени,
І небо на хвильки лягло.
Коники дзвонять у травах.
Тихо дзвіночки цвітуть.
Біленькі мої пароплави
У дальні моря попливуть.

РАНОК
У танок пішла Маринка –
Захиталась материнка.
А коники-стрибунці
Б'ють у срібні бубонці.

Зайчик вискочив із жита –
Став у дудочку сурмити.
А комарики гудуть:
Чом нам спати не дають?

ЛІСНИК
Дятел стука на ліщині:
- Ой, весна прийшла!
Дід Карпо живе в хатині,
Де шумить Сула.

Був колись у партизанах
В діда Ковпака.
На карпатських перевалах
Знають лісника.

Сумувала рута-м'ята
В рідному краю –
Вороги спалили хату,
Стратили сім'ю.

Стука дятел на горісі:
- Ой, весна прийшла!
Йде дідусь – господар лісу.
Гомонить Сула.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема ""Джерельце""