Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3080)
З потоку життя (6289)
Душі криниця (3459)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1483)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУЖБА НАТАЛ╤╥ ГЛУХЕНЬКО╥ ТА В╤РИ РО╥К
14 березня 2019 року виповню╓ться 15 рок╕в в╕д дня смерт╕ в╕домого укра╖нського мистецтвознавця,...


ЛЮДИНА ЖИВЕ, ПОКИ ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ПРО НЕ╥
Вже стало традиц╕╓ю, що «Кримська св╕тлиця» щор╕чно пов╕домля╓ читачам про под╕╖,...


НЕ СТАЛО СВ╤ТЛИЧАНИНА МИКОЛИ МОСКАЛЕНКА…
Скорботну зв╕стку передали з Дн╕пра – не стало нашого кримського укра╖нського земляка,...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ДУХОВНА ╢ДН╤СТЬ ПОКОЛ╤НЬ
Можна не сумн╕ватися, що Степан Руданський, великий прихильник укра╖нського слова, р╕дно╖ мови,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 17.02.2012
НЕ ПОГУБ╤МО ЗОЛОТУ СТР╤ЧКУ ПАМ’ЯТ╤…

16 лютого письменнику В╕ктору Жадьку виповнилося 60 рок╕в. З ц╕╓╖ нагоди традиц╕йно намагаються написати про юв╕ляра, мовляв, який в╕н «мудрий та трудолюбивий», а дал╕ по тексту, ╕ п╕шло та по╖хало. Таких матер╕ал╕в чимало, т╕льки пр╕звище пом╕няй, а текст — як трафарет. На мою, та й не т╕льки, думку, кращим дарунком для письменника стане розпов╕дь про його творч╕сть, огляд того, що написав ╕ благословив у св╕т. Я ж торкнуся лише одного Жадькового пошукового напрямку, неймов╕рно тяжкого ╕ в╕дпов╕дального — некрополезнавства, бо В╕ктор Олекс╕йович у сво╖х виданнях написав справедливе ╕ в╕чне: «Померл╕ нас н╕коли не залишають, ╕ ми ма╓мо про це пам’ятати завжди»...

НЕ ПОГУБ╤МО ЗОЛОТУ СТР╤ЧКУ ПАМ’ЯТ╤…
(Реценз╕я-роздум про ╕сторичн╕ книжки В╕ктора Жадька: «Байковий некрополь. — К., 2004, «Укра╖нський некрополь». — К., 2005, «У пам’ят╕ Ки╓ва: столичний некрополь
письменник╕в. — К., 2007, «Некрополь на Байков╕й гор╕». — К., 2008).

Для укра╖нц╕в досл╕дження сво╖х пракорен╕в, правди про в╕домих особистостей ╕ про те, де знайшли останн╕й притулок, ╓ надзвичайно актуальним. Тарас Шевченко закликав нас запитати себе: «Чи╖ ми сини ╕ дочки? Яких батьк╕в?» Пошуки в╕дпов╕дей на ц╕ важлив╕ запитання ╕ намага╓ться нам донести письменник, учений-некрополезнавець, доктор ф╕лософських наук, професор, кра╓знавець, фотоаматор, публ╕цист, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М. Драгоманова В╕ктор Олекс╕йович Жадько — ╓диний в Укра╖н╕, хто продовжу╓ коп╕тку працю з католог╕зац╕╖ поховань в╕домих особистостей, могили яких не т╕льки в Укра╖н╕, а й розкидан╕ в р╕зних куточках св╕ту. А хто, скаж╕ть, зна╓ про ц╕ видання, чи пос╕дають вони ч╕льне м╕сце у рейтингу «Книжка року», хто ╖х читав ╕ чи ╓ ц╕ ун╕кальн╕ видання в шк╕льних б╕бл╕отеках? Скажу однозначно — нема╓, бо В╕ктор Олекс╕йович випуска╓ ╖х сво╖м коштом, а в╕д того й тираж╕ — триста–п’ятсот прим╕рник╕в.
2004 року в╕н випустив у св╕т ╕сторичний дов╕дник «Байковий некрополь», презентац╕я якого в╕дбулася в Колонн╕й зал╕ Ки╖всько╖ м╕сько╖ адм╕н╕страц╕╖ за участ╕ письменник╕в, викладач╕в ВНЗ та вчител╕в шк╕л столиц╕, представник╕в церкви, ╕ ма╓ чимало схвальних в╕дгук╕в у прес╕, телебаченн╕, заруб╕жних критик╕в. Вперше показано не лише фотограф╕╖ символ╕чних пам’ятник╕в, наприклад — ╢. Плужника, В. П╕дмогильного, В. Блакитного, Г. Еп╕ка, м╕сце в╕чного спочинку М. М╕хновського, батьк╕в О. Довженка, а й виписано малов╕дом╕ ╕стор╕╖ та факти про велику працю, нелегке буття та велич д╕янь для укра╖нського народу похованих тут особистостей, про останн╕ дн╕ на ц╕й гр╕шн╕й земл╕: Л. Укра╖нки, А. Лебединцева, О. Русова, О. Вишн╕, Ю. Яновського, М. Заньковецько╖, М. Садовського, М. Лисенка, ╤. Нечуя-Левицького, Г. Нарбута, ╢. Патона, С. Ол╕йника, О. Гончара, М. Грушевського, О. Петрусенко, В. Кричевського, Б. Гмир╕, ╤. Кавалер╕дзе, В. Стуса, О. Тихого, ╤. Св╕тличного, Г. Тютюнника, М. Руденка, Я. Стецько, М. В╕нграновського, В. Плюща, М. Миколайчика, М. Амосова, А. Москаленка ╕ багатьох ╕нших, незалежно в╕д фаху та нац╕ональност╕. «Байковий некрополь» — це 250 стор╕нок тексту, 300 персонал╕╖в, близько 200 фотограф╕й каплиць, надгробк╕в та пам’ятник╕в, видання ╕з прекрасним дизайном та пол╕граф╕чним виконанням.
Пропонований читачам ╕сторичний науковий дов╕дник «Укра╖нський некрополь» — перше видання в Укра╖н╕, в якому започатковано обл╕к для покол╕нь м╕сця поховання та дан╕ про видатних особистостей, як╕ так багато зробили за життя для Укра╖ни: вчених, митц╕в, л╕тератор╕в, л╕кар╕в, в╕домих пол╕тичних ╕ громадських д╕яч╕в, що нав╕ки спочили за межами держави. Це — 352 стор╕нки тексту, близько 1000 персонал╕╖в та св╕тлин надгробк╕в в╕домих укра╖нц╕в, як╕ спочивають в╕чним сном на кладовищах Англ╕╖, Франц╕╖, Мюнхена, Бавнд Бруку (США), Ольшанському, Крак╕вському, Празькому, могилам яких вклонився автор. Справедливо зазначив у передньому слов╕ академ╕к ╤. Дзюба: «Кожному зрозум╕ло, ск╕льки це забира╓ сил та потребу╓ мужност╕, коп╕тко╖ арх╕вно╖ прац╕ з╕ збору матер╕ал╕в, за св╕й кошт ╖здити в р╕зн╕ куточки св╕ту з метою фотографування могил в╕домих укра╖нц╕в ╕ збору про них ╕нформац╕╖, але головне — благородну справу робить для незалежно╖ Укра╖ни невтомний пошуковець В. О. Жадько».
Каталог╕зац╕ю поховань письменник╕в не т╕льки столиц╕ — в╕д Нестора-Л╕тописця до сьогодення В╕ктор Олекс╕йович продовжив «У пам’ят╕ Ки╓ва: столичний некрополь письменник╕в». Це — 478 стор╕нок тексту, близько тисяч╕ персонал╕╖в та ст╕льки ж св╕тлин. Лише перерахую окрем╕ розд╕ли, й читач усв╕домить, ск╕льки ц╕кавого у виданн╕, як така книжка необх╕дна для в╕дродження й збереження пам’ят╕ про тих, хто волод╕в словом ╕ ми виховувалися на ╖х словотворенн╕, ск╕льки ╕мен автор збер╕г для нас, заф╕ксувавши останн╓ м╕сце в╕чного спочинку: «Будинки та вулиц╕ Ки╓ва, де жили ╕ працювали письменники», «Будинок письменницько╖ Мекки —РоЛ╕т», «В╕втар скорботи», «╤рп╕нь: зелений храм творчост╕», «Мемор╕альн╕ дошки», «Пам’ятники письменникам», «Парки та сквери ╕мен╕ письменник╕в», «Столичний некрополь майстр╕в пера», «╥х нема, вони — живуть». «Це перше в Ки╓в╕, та й в Укра╖н╕, видання, — коменту╓ книжку ки╓вознавець, ╕сторик, автор дов╕дника «Вулиц╕ Ки╓ва» Л╕д╕я Антон╕вна Пономаренко, — в якому так широко, квал╕ф╕ковано, ще з ╕люстрац╕ями, малов╕домими фактами ╕з життя майстр╕в пера представлено письменник╕в. Дивно, що таке видання пройшло поза увагою кер╕вництва Сп╕лки, не презентовано в ╖╖ ст╕нах, не поц╕новане — це виклика╓ не т╕льки подив, а й розум╕ння ставлення до пам’ят╕ сво╖х колег».
На вс╕х десяти цвинтарях столиц╕ Жадько упродовж п╕вроку ╕з фотоапаратом, сокирою та нож╕вкою (чимало ж поховань занедбан╕, доводилося прибирати) щоденно шукав могили проза╖к╕в, поет╕в, драматург╕в, журнал╕ст╕в для того, щоб заф╕ксувати та зберегти м╕сце останнього спочинку на стор╕нках видання, вказати д╕лянку, м╕сце й ряд, де знаходиться поховання. Передн╓ слово до видання «Пам’ять нац╕ональна — пам’ять родова» написав уже, на жаль, пок╕йний в╕домий майстер слова Анатол╕й Григорович Погр╕бний. Виступаючи на зв╕тно–виборн╕й конференц╕╖ Ки╖всько╖ письменницько╖ орган╕зац╕╖ НСПУ 8 жовтня 2006 року, в╕н справедливо сказав: «Вдячн╕сть вам, В╕кторе Олекс╕йовичу! Ваша книжка належить до особливо вагомого, чим сьогодн╕ зв╕ту╓мо».
Видання «Некрополь на Байков╕й гор╕» (312 с.; 500 ╕люстрац╕й) — друге видання про некрополь, повновидо висв╕тлю╓ ╕стор╕ю та сьогодення старого Байкового кладовища та нового некрополя та крематор╕ю. Л╕тературно-публ╕цистичними засобами розпов╕да╓ться про яскравий пер╕од творчост╕ та д╕яльност╕ особистост╕, зокрема, про поховання видатних людей, як╕ так багато зробили для Укра╖ни ╕ для Ки╓ва: вчених, митц╕в, л╕тератор╕в, журнал╕ст╕в, л╕кар╕в, пол╕тичних ╕ громадських д╕яч╕в. Використано арх╕вн╕ джерела з ╕стор╕╖ Ки╓ва, пер╕одика, проведено анал╕з пам’яток культури, ╕сторичних м╕сць поховань. Серед 10 розд╕л╕в, уперше в ╕стор╕╖ каталог╕зац╕╖ в╕домих поховань — розд╕ли: «Надгробки та пам’ятники ф╕рми «Вдова де-Векк╕», «Склепи й каплички як охоронц╕ В╕чного Спокою». В. Жадько знайшов автор╕в «Ст╕ни пам’ят╕», подружжя — Аду Федор╕вну Рибачук ╕ Володимира Володимировича Мельниченка, що розпов╕ли про трагед╕ю монумента, на який 1982 року б╕ля колумбар╕ю вилили 950 куб╕в бетону. До владних ╕нстанц╕й зверталися письмово в╕дом╕ д╕яч╕ Укра╖ни, зокрема, к╕норежисер, лауреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ Юр╕й ╤лл╓нко з болем писав: «У стан остовп╕ння й безумства уввергнув систему головний творчий подвиг художник╕в — Ст╕на Пам’ят╕ — циклоп╕чна часово-просторова скульптурна композиц╕я. З вол╕ нег╕дник╕в, що вершили долею м╕льйон╕в, цей шедевр, р╕вного якому нема╓ в ╕стор╕╖ вс╕╓╖ людсько╖ творчост╕, заживо залили бетоном, замурували, створивши останн╕й на земл╕ курган ск╕фсько╖ жорстокост╕».
Не залишить байдужими читач╕в розд╕л «Козацьк╕ хрести на могилах в╕домих укра╖нц╕в», де, знову ж таки вперше в укра╖нському некрополезнавств╕, В╕ктор Жадько розпов╕да╓ про особливост╕ символ╕в на козацьких хрестах кожного окремо взятого надгробка. Зокрема — козацьких хрест╕в В. Стуса, О. Тихого, ╤. Св╕тличного, ╤. Гончара, М. В╕нграновського, Я. Стецько, К. Осьмака, ╤. Миколайчука, А. Фуженка, О. Мешко, В. Нестерука, В. Китастого, О. Кониського, ╤вана та Леон╕ди Св╕тличних, Т. Процюка та десятк╕в ╕нших. Разом ╕з автором цих козацьких хрест╕в, скульптором Миколою ╤вановичем Малишком, об╕йшли Байковий некрополь, пом’янули померлих ╕ вклонилися похованням. У виданн╕, що також — уперше, вм╕щено план-схеми основних д╕лянок Байкового з м╕сцем ╖х розташування та фото надгробка. Безперечно, це видання, яке збагачу╓ ╕сторичну пам’ять народу, його нац╕ональну св╕дом╕сть, розраховане на масового читача, але ж знову — м╕зерний тираж…
...Щоб подолати довгу дорогу, треба зробити перший крок. Як в╕домо, ст╕на того давнього мовчання дуже м╕цна ╕ проломлю╓ться дуже важко. Вона ╕ дос╕ закрива╓ багато правди про в╕домих особистостей Укра╖ни, як╕ покояться на р╕зних кладовищах св╕ту, та й на територ╕╖ Укра╖ни. Чому так обширно пишу? Бо, як ми кажемо, перес╕чному читачев╕ не в╕дом╕ твори В. О. Жадька, д╕ти не знають, де покояться т╕, на творах яких виховуються. Ск╕льки ╖х, могил, по вс╕х усюдах, в╕д найдавн╕ших час╕в ╕ до сьогодн╕ — у Франц╕╖, США, Польщ╕, Н╕меччин╕, Канад╕, ╤тал╕╖, Рос╕йськ╕й Федерац╕╖... ╤з р╕зних причин не знайшли останн╕й притулок у р╕дн╕й земл╕: Олександр Архипенко, ╤ван Багряний, Степан Бандера, Дмитро В╕товський, Дмитро Донцов, ╢вген Коновалець, Олександр Кошиць, Богдан Лепкий, Нестор Махно, ╢вген Маланюк, ╤ван Ог╕╓нко, Андр╕й Мельник, Тодось Осьмачка, Симон Петлюра, Ярослав Стецько... Розпорошен╕ укра╖нськ╕ могили на цвинтарях м╕ст ╕ с╕л ╢вропи. А вони мають бути часткою Укра╖ни, адже там спочивають в╕чним сном ╖╖ дочки ╕ сини, як╕ подумки ╕ в запов╕тах мр╕яли бути на р╕дн╕й земл╕. Невже ми не дочека╓мося того часу, коли в Укра╖ну, нарешт╕, повернеться тл╕н Великих укра╖нц╕в: Олександра Довженка, Симона Петлюри, Степана Бандери й десятк╕в ╕нших? В╕рю, як стверджу╓ автор, колись зберуться вони ╕ прийдуть до нашого порога на спов╕дь, от т╕льки що почують у в╕дпов╕дь...
«╤ золото╖ стр╕чки не губ╕ть» — застер╕гала О. Кобилянська, наголошуючи саме на важливост╕ збереження ╕сторично╖ пам’ят╕ про тих, хто кладе на в╕втар могутност╕ й духовност╕ держави власне життя. Про це, до реч╕, В╕ктор Олекс╕йович, як науковець, написав монограф╕ю «╤сторична пам’ять у систем╕ духовного св╕ту особистост╕ сучасного укра╖нського соц╕уму». Найвищо╖ ж пошани ╕ вдячност╕ заслуговують т╕, хто першими почали збирати документи, св╕дчення, матер╕али, хто в╕днаходить могили ╕ у св╕тлинах доносить читачев╕, щоб ми, хоч подумки, перед ними вклонилися. Ц╕ некрополезнавц╕, як м╕й невтомний колега В. О. Жадько, на мо╓ переконання, ╓ справжн╕ми патр╕отами Укра╖ни. Шкода, що в╕н, як й ╕нш╕ автори, не поц╕нован╕ державою, ц╕ твори не стають ном╕нантами прем╕й, але так╕ видання ╓дин╕, як╕ збережуться в б╕бл╕отеках — бо там укра╖нський цв╕т нац╕╖!
Ус╕м нам украй вже потр╕бно звернутися до славно╖, справжньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни, в╕днайти там духовний стрижень майбутнього держави, а для кожного — силу для прац╕ задля добробуту родини, народу, нац╕╖... Ус╕м нам сл╕д розпочати очищення душ ╕з виток╕в життя укра╖нц╕в, брати приклад ╕ гордитися ними, бо в основ╕ ╖хнього буття були свят╕ запов╕д╕ — в╕ра, над╕я, моральна й духовна основи. Як справедливо сказав Великий укра╖нець ╕ перший наш Президент Михайло Грушевський: «Якщо ми, укра╖нц╕, хочемо, щоб нас шанували ╕нш╕ народи, то треба, нарешт╕, почати з поваги до самих себе».

Борис ТКАЧЕНКО,
письменник
Лебедин

В╕ктор Олекс╕йович Жадько з Геро╓м Укра╖ни дев’яностоп’ятир╕чним Петром Тимоф╕йовичем Троньком

*   *   *
«Кримська св╕тлиця» сердечно в╕та╓ свого давнього ╕ щирого прихильника, поважного автора ╕ читача В╕ктора Олекс╕йовича Жадька з╕ славним юв╕ле╓м! Здоров’я, натхнення, нових творчих знах╕док ╕ книг! З роси та води!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2012 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9961

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков