Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4458)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4136)
Українці мої... (1668)
Резонанс (2130)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1068)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (334)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (211)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЖКА Ц╤НА ЗА ПОВЕРНЕННЯ В УКРА╥НУ
П╕дполковник д╕╓во╖ Арм╕╖ УНР Митрофан Очеретько…


ПРЕЗИДЕНТ ╤З ДРУЖИНОЮ ПРИВ╤ТАЛИ УКРА╥НЦ╤В З ДНЕМ ВИШИВАНКИ
За роки спротиву агрес╕╖ вишиванка стала неформальним одностро╓м ус╕х, хто в╕дстою╓ людян╕сть,...


В УКРА╥Н╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ
У трет╕й четвер травня в Укра╖н╕ традиц╕йно в╕дзначають День вишиванки…


РОЗПОВ╤СТИ ПРАВДУ
Автор розпов╕да╓ про бойов╕ д╕╖ у 2014—2015 роках, про побратим╕в ╕ ворог╕в…


КОМУ НАЛЕЖИТЬ УКРА╥НА?
На виставц╕ зокрема експону╓ться альбом з фронтовими замальовками…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2024 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 22.03.2024
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА

Г╕сть Костянтина ╕ Влади Л╕берових у програм╕ «Станц╕я Краматорськ» – Дмитро Курилович ╕з позивним «Дронго». В╕н п╕шов до в╕йська добровольцем у 2014 роц╕, п╕сля загибел╕ на в╕йн╕ батька. У минулому – старший стр╕лець, в╕йськовослужбовець Нацгвард╕╖, нин╕ – вод╕й-сан╕тар у Перш╕й президентськ╕й бригад╕ НГУ ╕мен╕ Петра Дорошенка «Бурев╕й».

П╕сля повномасштабного вторгнення РФ захищав Ки╖вщину, Харк╕вщину, брав участь у зв╕льненн╕ Святог╕рська та Лимана. К╕лька раз╕в був поранений, тепер на л╕куванн╕ та реаб╕л╕тац╕╖.

╤з гостем говорили про те, яка мотивац╕я воювати в укра╖нц╕в ╕ у ворог╕в, нав╕що створено батальйон спецпризначення «Гр╕м» та як╕ найфахов╕ш╕ п╕дрозд╕ли в арм╕╖. Поц╕кавилися у б╕йця, як в╕н ставиться до ви╖зду за кордон в╕йськових ╕ чому не повинно бути ухилянт╕в, нав╕що в╕йськовим нин╕ потр╕бна демоб╕л╕зац╕я, а не ротац╕я. А також розпитали «Дронго» про його в╕дновлення п╕сля поранень, адренал╕нову залежн╕сть ╕ те, якою в╕н мр╕╓ бачити Укра╖ну п╕сля Перемоги.

К.Л.: - Ми дуже рад╕, що ти до нас при╖хав. ╤ перше, банальне, запитання – чому «Дронго»?

Д.К.: - Дронго – це птах, що гн╕здиться на верх╕вках дерев, маленький, але хижий, який може дати в╕дс╕ч дек╕льком беркутам. Так мене назвав побратим, що загинув.

В.Л.: - Ти з Павлограда, розкажи, будь ласка, як╕ в тебе спогади з дитинства, з цього м╕ста?

Д.К.: - Ну, спогад╕в дуже багато. Я народився в с╕м’╖ в╕йськового, усе мо╓ життя минало в тренуваннях ╕ п╕дготовц╕, школа, уроки, допомога у квартир╕, дом╕, на дач╕. Зранку було тренування, пот╕м школа, дал╕ додому, прибирання, знову тренування, забирав брата ╕з садочка, йшов до батька у в╕йськову частину, робив там уроки, ╕ вже пот╕м ми поверталися додому. Все мо╓ життя минало у в╕йськов╕й частин╕, оск╕льки мама працювала в косметолог╕╖, а до цього – технологом на завод╕. ╤ вдома н╕коли н╕кого не було, ми – або в батька в частин╕, або в мами на завод╕.

К.Л.: - У Павлоград╕ ╓ музей «У Д╕да», де вс╕ хочуть побувати, коли прямують на Донеччину. Кажуть, що ти багато чого туди прив╕з…

Д.К.: - Так, «Д╕д» – це наш друг, а ми з ним знайом╕ ще з 2014 року, в╕н був у полон╕, повернувся ╕ заснував музей у Павлоград╕. Ми туди з 2014 року з побратимом привозимо багато речей. ╤з великих – це ╕ БМП, як╕ п╕дбивали, ╕ БТР, ╕ техн╕ка, «джавел╕ни».., тобто все, що можна.

В.Л.: - Ти вою╓ш ╕з 2014 року, у тебе величезний досв╕д, це одразу зрозум╕ло, але ти дос╕ солдат, як так трапилось?

Д.К.: - Як казав м╕й батько, чист╕ погони – чиста сов╕сть. Н╕чого не треба. Ми прийшли сюди не за званнями, а захищати нашу державу, наш╕ с╕м’╖, не задля того, щоб нам давали звання ╕ медал╕.

К.Л.: - …Це вже особисте?

Д.К.: - Коли почався Майдан, я був на охорон╕ сцени в╕д «Правого сектору». М╕й батько сказав, що в╕н не п╕де з б╕йцями проти ╓вромайдан╕вц╕в. В╕н тод╕ був у внутр╕шн╕х в╕йськах, бо Нац╕ональна гвард╕я стала трошки п╕зн╕ше. ╤ в 2014 роц╕ ми з ним дуже посварилися, я сказав, що буду до к╕нця, що потр╕бна революц╕я, що треба якось Укра╖ну зм╕нювати. 29 травня 2014 року в╕н загинув, приблизно об 11-й годин╕ ще телефонував додому (у нас були друз╕, родич╕, бо день народження у мами – 28 травня, у мого хрещеного – профес╕йне свято). Ми все це на 29 травня орган╕зували за домом, шашлики, в╕дпочинок плюс два доми в╕йськових, 180 квартир у нас, ╕ вс╕ – в╕йськов╕, звичайно ж, там багато людей. Брат зак╕нчив тод╕ четвертий клас. Це було свято. А приблизно о п╕в на третю тод╕ зайшла сус╕дка – т╕тка Н╕на, ╕ перш╕ ╖╖ слова до матер╕ були: «Де будете хоронити В╕тал╕я?». Вони не знали, що матер╕ н╕чого не сказали, ну ╕ все – весь св╕т перевернувся тод╕. Матер╕ довго було погано, нав╕ть на похорон╕ ╖й вводили снод╕йне, щоб вона там не померла. А вже 3 червня я п╕шов… Спершу у склад╕ Добровольчого укра╖нського корпусу «Правого сектору» був, у Слов’янську. Н╕яко╖ п╕дготовки мен╕ не треба було, оск╕льки все життя спортом займався, усе життя – на пол╕гон╕. Я нав╕ть не попросив вибачення в батька, ми з ним дуже посварилися тод╕, в╕н мене в╕дмовляв ╕ти у в╕йськовий, бо я вступав у Донецький в╕йськовий коледж, ╕ саме в╕н зробив так, щоб я не п╕шов воювати, щоб не був в╕йськовим. В╕н розум╕в, що це таке, але, на жаль, це усв╕домлю╓ш т╕льки з часом.

В.Л.: - Ти не жал╕╓ш, що став в╕йськовим, не послухавши батька?

Д.К.: - Н╕, зовс╕м не шкодую, оск╕льки це сталося не в простий час, це почалася в╕йна. Якби було мирне життя, то я п╕шов би з╕ служби. Багато ╓ причин на це. Одна з них – що б╕льш╕сть людей забува╓ про в╕йськових у мирний час. Ми не потр╕бн╕.

К.Л.: - Уже трет╕й р╕к в╕йна…

Д.К.: - Б╕льш╕сть людей вже забули, що це таке. 24 лютого 2022 року, коли почалася в╕йна, у перш╕ м╕сяц╕ в╕йни люди викладали все, що в них ╓, аби допомогти арм╕╖. Тепер ходять у клуби, на веч╕рки. Я не заперечую, коли це трохи посид╕ти в якомусь ресторан╕, в╕дпочити, перемкнутися, але я проти гучних забав у н╕чних клубах.

В.Л.: - Як ти знаходиш мотивац╕ю робити дал╕ те, що робиш?

Д.К.: - Я хочу, щоб наша кра╖на була в╕льна, це насамперед, для мене мотивац╕я – це моя с╕м’я.

В.Л.: - Розкажи про родину.

Д.К.: - Родина… В мене ╓ кохана дружина, скоро буде донечка, – це найголовн╕ш╕ люди в мо╓му житт╕. Так, у мене ╓ ще мати, бабуся, родич╕ мо╓╖ дружини, велика родина, яка завжди п╕дтриму╓, що б не робив. Ця п╕дтримка допомага╓ жити.

К.Л.: - Наск╕льки я знаю, в тебе ╓ дек╕лька можливостей п╕ти з арм╕╖… оф╕ц╕йних… Чому ти дос╕ цього не зробив, якщо чека╓ш на дитину?

Д.К.: - Я поки що не готовий написати рапорт. У мене нараз╕ не п╕дн╕ма╓ться на це рука, я прийшов у в╕йсько до Перемоги. Спод╕ваюсь, так ╕ буде.

К.Л.: - Що дружина на все це каже?

Д.К.: - Звичайно, ╖й це не подоба╓ться. Я повертаюсь з бойових т╕льки через поранення, легке або тяжке. Минулого разу я в╕дновлювався десь п╕в року.

К.Л.: - Що це було за поранення?

Д.К.: - Ще одна контуз╕я, ш╕сть д╕рок у касц╕, 18 – у брон╕... На Б╕логор╕вц╕ тривав дуже важкий б╕й, нас було 21, а ╖х – б╕льше н╕ж три сотн╕, плюс танчик, м╕номет по нас працював. У нас н╕хто зв╕дти не вийшов непоранений. Мен╕ просто пощастило.

К.Л.: - Тобто це були осколки в касц╕, брон╕ й не зайшли...

Д.К.: - ...Звичайн╕ осколков╕ були ╕ по касц╕, ╕ по брон╕.

К.Л.: - А я на тебе дивлюсь, ти такий сильний ╕ стрункий. Зазвичай, коли чу╓ш про таке поранення, уявля╓ш соб╕ зламану, поранену людину… Якщо я помиляюся, виправ мене, будь ласка.

Д.К.: - Н╕, кожна людина – по-сво╓му. Я при╖жджаю, намагаюсь в╕дновитися, щоб мати нормальний вигляд. Необов’язково людям показувати, що ти бачив тод╕, я нав╕ть у форм╕ не ходжу вулицями. ╤ на роботу зазвичай ╖жджу в цив╕льному одяз╕.

К.Л.: - Ти не хочеш, щоб люди бачили, що ти в╕йськовий?

Д.К.: - Я не хочу цього. Т╕ люди, як╕ брали участь не просто у в╕йн╕, а конкретно вже мали втрати побратим╕в, брали участь у близькому бо╖, для б╕льшост╕, я можу сказати за сво╖х побратим╕в: форму не те що носити не хочеться, а хочеться забути це, наче страшний сон…

К.Л.: - Як╕ завдання ти викону╓ш на л╕н╕╖ з╕ткнення?

Д.К.: - Нараз╕ я вод╕й сан╕тара, але не завжди виконую сво╖ прям╕ обов’язки. Цей адренал╕н саме п╕сля штурмовика, за 10 рок╕в, в╕н залиша╓ться. Моя перша ротац╕я – вод╕й-сан╕тар. Це було дек╕лька раз╕в, коли я виконував прям╕ обов’язки, а так при╖жджа╓ш на позиц╕╖ – ╕ працю╓ш, штурму╓ш, виходиш, завжди по-р╕зному, р╕зн╕ завдання.

К.Л.: - Як ти дола╓ш страх?

Д.К.: - Якщо ╓ ситуац╕я, коли там може бути погано, ти себе переналаштову╓ш, мовляв, усе буде добре, по-╕ншому не бува╓. ╤деш ╕ працю╓ш.

В.Л.: - В╕дчува╓ш провину перед дружиною, коли не можеш бути поряд?

Д.К.: - Так, звичайно, тому, що ╖й потр╕бна моя п╕дтримка, особливо тепер. За цей час оч╕кування на дитину ми бачилися десь два м╕сяц╕, вона при╖жджала ненадовго до мене…

К.Л.: - Батальйон спец╕ального призначення «Гр╕м», розкажи про нього.

Д.К.: - Це новий батальйон, його створили майже р╕к тому, брав участь у двох ротац╕ях. Перша – це п╕д Сватовим, вл╕тку 2023-го, ╕ друга, грубо кажучи, – десь з листопада й дотепер.

К.Л.: - Цей батальйон входить до якогось складу?

Д.К.: - Так, це батальйон оперативного призначення, в╕н входить до складу Гвард╕╖ наступу «Бурев╕й» Нац╕онально╖ гвард╕╖ Укра╖ни. Дуже багато людей в цьому батальйон╕, в╕дсотк╕в 80 – молод╕, як╕ служили в р╕зних частинах. Хоч не брали участ╕ в бойових д╕ях, довол╕ непогано показали себе в боях. Так, звичайно, були ╕ втрати, ╕ поранення, але все добре, тобто, пор╕вняно з ви╖здами, непогано пройшла ротац╕я.

В.Л.: - В одному з бо╖в ти був на позиц╕ях з пораненням, тебе не могли евакуювати. Що взагал╕ людина в╕дчува╓ в так╕й ситуац╕╖?

Д.К.: - Ти поранений лежиш, ще стара╓шся в╕дстр╕люватися. Тоб╕ побратим намага╓ться вколоти знеболювальне, ти говориш йому не дуже гарн╕ реч╕, ╕ кажеш, що все, до останнього, поки ми тут не виб’╓мо позиц╕ю, зв╕дси не п╕демо, ╕ тебе витягують насильно, забирають з позиц╕╖, щоб евакуювати, ти ще намага╓шся щось сказати йому. Трохи ╓ незручност╕, коли ти не в╕дчува╓ш якусь частину т╕ла, але в той момент – це адренал╕н, ну нема╓ там такого страху померти.

К.Л.: - …Адренал╕н?

Д.К.: - Я думаю, що так. Планую працювати психотерапевтом, тому що вже в цив╕льному житт╕ не буде н╕яких незручних ситуац╕й.

В.Л.: - Як би ти оц╕нив зараз стан свого ф╕зичного здоров’я?

Д.К.: - На в╕с╕м. Приблизно на в╕с╕м бал╕в за десятибальною шкалою. ╢ м╕нуси, що болить голова, але я вже не пам’ятаю т╕ дн╕, коли вона не бол╕ла, голова або сильно болить, або не дуже.

В.Л.: - В╕с╕м з десяти, а л╕кар╕, як╕ з тобою працюють, ст╕льки ж ставлять, така сама шкала в них?

Д.К.: - Л╕кар╕? Не знаю, кажуть, що пора вже зак╕нчувати.

В.Л.: - Я знаю, що п╕д час повномасштабного вторгнення ти був за кордоном, в╕дпочивав. Як би ти цей досв╕д описав?

Д.К.: - Шикарно. Хто хоче по╖хати за кордон, ласкаво просимо до Нац╕онально╖ гвард╕╖ Укра╖ни: в╕дслужити там п╕в року чи р╕к, вижити, взяти в╕дпустку ╕ по╖хати на десять дн╕в, щоб в╕дпочити ╕з с╕м’╓ю за кордоном. Спок╕йно, законно, повернутись ╕ дал╕ працювати. В╕дпустка була дуже вдалою, – це була моя перша в╕дпустка за останн╕ два роки. Ми тод╕ т╕льки-но д╕зналися, що ваг╕тн╕, – все, веземо донечку на море.

В.Л.: - Я знаю, що там до тебе п╕дходили укра╖нц╕, запитували, як ти ви╖хав.

Д.К.: - Б╕льш╕сть укра╖нц╕в казали, що вони ви╖хали до в╕йни або за грош╕. ╤ коли в нас питали, як ви ви╖хали, я казав, що чинний в╕йськовий, а в╕йськовим можна ви╖жджати. Люди перепрошували ╕ йшли у сво╖х справах. Була укра╖нка, яку ми зустр╕ли, – це прибиральниця з готелю, ми якраз туди поселилися, ╕ я при╖хав ╕з прапором нашого батальйону. Вона в номер╕ прибирала, а наступного дня до нас прийшли о восьм╕й ранку (я ледве встиг одягнутися, бо в них же ╓ ключ╕ в╕д номера), вони просто постукали ╕ почали заходити з Г╕мном Укра╖ни, принесли нам шампанське...

К.Л.: - А куди ви взагал╕ ╖здили?

Д.К.: - На Майорку, Пальма-де-Майорку, ми об’╖здили ╖╖ всю. Орендували автомоб╕ль, Майорка невелика, по вс╕х пляжах про╖хались ╕ пот╕м ще дек╕лька дн╕в були в Барселон╕, ходили по храму Саграда Фам╕л╕я – це найдавн╕ша церква, яку довго будують, ╕ теж на пляж╕.

К.Л.: - Скажи, будь ласка, чи зустр╕чав ти там рос╕ян?

Д.К.: - Так... Я просто до вс╕х, хто розмовляв рос╕йською, казав: «Слава Укра╖н╕!», ╕ майже вс╕ в╕дпов╕дали: «Героям слава!». ╤ тут один промовчав. ╤ я в╕дразу такий: ти що, москаль? В╕н: а що? Я говорю: я вас десять рок╕в, ану йди сюди – ╕ в╕н...

В.Л.: - В╕н ще живий?

Д.К.: - Живий.

К.Л.: - Ми цив╕л╕зован╕.

Д.К.: - В╕н ут╕к, але було дуже велике бажання просто скинути його з╕ скел╕, я думаю, щоб покормив якихось там рибок, ╕ це було б добре.Там не було людей, н╕кого. Але коли ми в╕д╕йшли, тобто у нас там дистанц╕я метр╕в 5–7,.. в╕н сказав, мовляв, ╕ди сюди. Я взяв футболку, щоб на руку намотати (у мене футболка з Гербом Укра╖ни, на н╕й написано: «Укра╖на – Свята Мати Геро╖в, ув╕йди до серця мого», тобто молитва). От, я ╖╖ намотував на руку, а вони вже дуже швидко п╕шли в ╕нший б╕к. Ну, оск╕льки це було по скелях ╕ п╕сля об╕ду, я не захот╕в б╕гти за ними.

К.Л.: - Тобто ти зустр╕в рос╕ян на скелях, де н╕кого не було?

Д.К.: - Я дуже сильно стримувався, завдяки мо╖й дружин╕, бо вона мен╕ казала, що ми в ╕нш╕й кра╖н╕, ╕ тут нема╓ дозволу рос╕ян вбивати.

К.Л.: - Золот╕ слова.

В.Л.: - Взагал╕-то так насправд╕.

Д.К.: - Ну, це ╓дине, що мене стримувало.

К.Л.: - Ще ми не можемо аг╕тувати бити рос╕ян за кордоном, бо це незаконно.

Д.К.: - Так, але, завдяки наш╕й влад╕, в Укра╖н╕ це можна робити в будь-якому м╕сц╕, якщо це рос╕янин, а ще ╕де з прапором рос╕йським...

В.Л.: - Ти нав╕ть зна╓ш, як ви гарно все орган╕зували.

Д.К.: - Так, ╕ це все легально.

К.Л.: - У нашому сусп╕льств╕ тепер щоразу гостр╕ше постають питання про ухилянт╕в, як не потрапити п╕д моб╕л╕зац╕ю. Що ти дума╓ш про це?

Д.К.: - Укра╖ну повинен захищати кожний. Нема╓ такого, що хтось хоче йти воювати, хтось не хоче, – це твоя кра╖на, ти тут народився. Або ти ╖╖ захища╓ш, або ти в╕дмовля╓шся в╕д громадянства ╕, будь ласка, в ╕нший б╕к, не ма╓ бути ухилянт╕в. Ну чому хтось повинен воювати за кра╖ну, а хтось н╕?

К.Л.: - Страх. Страх смерт╕, люди бояться померти.

Д.К.: - А люди не бояться того, що прийдуть сюди рос╕йськ╕ в╕йська ╕ почнуть ╜валтувати ╖хн╕х дружин, вбивати ╖хн╕х д╕тей?

В.Л.: - Ти розум╕╓ш, у цих людей – зворотна мотивац╕я. Ти на в╕йн╕, ╕ ти кажеш: моя головна мотивац╕я – це моя с╕м’я, моя донечка, бо я розум╕ю, за що воюю. Ц╕ люди кажуть, умовно: у мене така сама ситуац╕я, дружина, донечка, я не хочу помирати, я хочу залишитися для них живим.

Д.К.: - А непотр╕бно туди йти помирати.

В.Л.: - Ну, вони бояться, що помруть.

Д.К.: - Чому вс╕ хочуть п╕ти й померти за Укра╖ну? За Укра╖ну, за родину потр╕бно жити, а для того, щоб жити, потр╕бно воювати, робити це досить непогано. В╕йна трива╓ не два роки, в╕йна вже 11-й р╕к, ну майже 11-й р╕к. ╤ люди за цей час повинн╕ були хоч чогось навчитися. Якщо не навчились, будь ласка, у нас досить багато курс╕в, шк╕л, де хоч чогось навчать. Але Укра╖ну повинн╕ захищати вс╕... Ти не хочеш воювати за Укра╖ну проти рос╕ян, – вони сюди прийдуть, в╕зьмуть тебе й питати не будуть, ╕ ти п╕деш воювати вже за них – проти укра╖нц╕в. Вони з╜валтують твою ж╕нку, вб’ють твою дитину, – ну чому люди про це не думають? А доведеться. А якщо н╕, доведеться ╖м трошки прапор зм╕нити, а пот╕м вже ╕ м╕сце перебування. Погляньте на Мар╕уполь, я т╕льки сьогодн╕ новини дивився, де будинок, який об╕цяли людям, за фактом? ╥м ╕ не дали, чому там м╕тинги п╕д╕ймають, ви ж цього хот╕ли?

В.Л.: - Можна не ч╕пати Мар╕уполь, можемо подивитися на Донецьк, на Луганськ, як гарно вони живуть десять рок╕в по тому.

Д.К.: - Так, все у них добре, вони не хот╕ли воювати за Укра╖ну, ╖х тепер примусово: йд╕ть сюди, – ╕ використовують, як м’ясо. Вони просто пачками сюди йдуть, ╖х пачками кладуть, ╖х ще наберуть.

К.Л.: - Ти брав у полон «деенер╕вц╕в»?

Д.К.: - Так, брав.

К.Л.: - Ти з ними розмовляв?

Д.К.: - Трошки.

К.Л.: - Що вони розпов╕дають?

Д.К.: - Що ╖х загнали, що ця в╕йна не ╖хня, а кер╕вництва, що у них не було вибору, що за ними ще йдуть загони, як╕ не дають в╕дступати, тобто розмов дуже багато було ╕ не дуже гарних.

К.Л.: - Яка тепер узагал╕ ситуац╕я на фронт╕?

Д.К.: - Важка.

К.Л.: - Чому?

Д.К.: - Дуже важка ситуац╕я. Бо не вистача╓ БК в деяких моментах, саме артилер╕йського, так, ╕ дрони вже трохи набридли ╖хн╕. У нас нема╓ тако╖ к╕лькост╕ дрон╕в, нема╓ тако╖ к╕лькост╕ РЕБ╕в, яка необх╕дна, ╕ тако╖ к╕лькост╕ БК. Тому в нас просто стримування. Якщо брати це вже документально, то завдання активно╖ оборони. Тобто вони зайшли, ми ╖х вибили, зайшли на позиц╕╖, трошки ╖х там повибивали ╕ повернулися на сво╖. Все. Наступ, ну, для того, щоб зробити наступ, потр╕бн╕ люди, потр╕бна техн╕ка, потр╕бн╕ БК, ╕ це поки що дуже тяжко.

К.Л.: - Як ми переможемо?

Д.К.: - Я думаю, що, в кожному раз╕, будуть перемовини, хочемо ми цього чи н╕.

Нам буде дуже важко вийти на сво╖ кордони просто так. Але як╕ вони будуть, як╕ висновки зроблять пол╕тики, я, на жаль, не можу цього сказати.

В.Л.: - Ти повертався на поле бою п╕сля поранення, ╕ не один раз, ╕ як╕ ц╕ в╕дчуття?

Д.К.: - Трошки важкувато п╕сля кожного поранення, це може бути осколкове, кульове, тобто р╕зн╕ види поранень, контуз╕╖... Ось каска, я ╖╖ трошки роз╕брав, це кульов╕, це осколков╕, я ╖╖ тр╕шки роз╕рвав, щоб показати, воно дуже випукле, але не пробило, каска 3-А, щоб ви розум╕ли, витримала кал╕бр 7,62. Але найважче – це контуз╕я, тобто, якщо рана в╕д осколка заго╖ться, тоб╕ його витягнуть ╕ все, не дуже зверта╓ш на це увагу, дуже р╕дко, а ось контуз╕я – це проблема вже з головним мозком, вона не л╕ку╓ться, ╖╖ можна трошки п╕дл╕кувати, але ненадовго. Вона да╓ про себе знати, в принцип╕, в╕дразу п╕сля зак╕нчення л╕кування, це через 2–3 тижн╕, залежно в╕д к╕лькост╕ контуз╕й ╕ яких саме, тобто середня, важка або легка. У тебе болить голова, у тебе можуть бути запаморочення, у мене доходить до непритомност╕, в елементарному там: ╖ду за кермом – ╕ все, може в╕дключити, р╕зкий б╕ль у потилиц╕, по гальмах, ╕ я розум╕ю, що я вимикаюся, ненадовго, на 10–20 секунд, але це ма╓ значення.

В.Л.: - Ти безпосередньо стикався в бою з представниками «Вагнера» (ПВК «Вагнера», – ред.), як ти ╖х охарактеризу╓ш як б╕йц╕в?

Д.К.: - Це сильн╕ супротивники, зокрема, не просто «вагнери», з якими ми стикалися, «Вагнер» – це означення, у них ╓ дек╕лька штурмових груп, це «шторм-z», ще як╕сь, ми переважно стикалися з «Л╕гою» (нин╕шня назва ПВК «Вагнера», – ред.), це штурмовий заг╕н саме спочатку, людей, «вагнер╕в», як╕ брали участь у багатьох в╕йнах, ╕ це люди, як╕ навчен╕ саме воювати. Вони працюють дуже ефективно, це працю╓ ╖хн╕й снайпер п╕д кулемет, ╕ ти не розум╕╓ш зв╕дки. В принцип╕, побачити ╖х теж дуже-дуже тяжко, бо вони ходять в маскхалатах, як╕ в╕дбивають тепло, тобто в теплов╕зор ти його не побачиш, в н╕чн╕ так само, вони дуже сильно маскуються. Але, коли вже в╕дбува╓ться сутичка, в╕йна тут до останнього – або нас, або ╖х, вони н╕коли не в╕дходили назад. Група, яка на нас вийшла, ДРГ, нас було шестеро людей, ╖х вийшло десятеро, один вт╕к, дев'ятьох ми поклали, було дуже складно.

К.Л.: - Ми на початку програми тебе представили як вод╕я-сан╕тара, а тут ти у нас виходиш проти ел╕тних штурмових «вагнер╕в». Як це можна по╓днати, скажи, будь ласка?

Д.К.: - Вод╕╓м-сан╕таром я став з того моменту, як перев╕вся саме в 6-й батальйон, у «Гр╕м», до цього я був у батальйон╕ ╕мен╕ Героя Укра╖ни Серг╕я Кульчицького. ╤ коли нас у 2023 роц╕ перевели на гвард╕ю наступу «Бурев╕й», а зв╕дти вже на «Харт╕ю», п╕д час переведення на «Харт╕ю», на Дн╕про, я залишився в Ки╓в╕, оск╕льки розум╕в, що деякий час батальйон буде ще в Ки╓в╕, я зможу бачити дружину. В╕д переведення на «Харт╕ю» я в╕дмовився, так ╕ 80% нашого батальйону залишилися, батальйон Кульчицького розбили на дуже багато бригад.

В.Л.: - Командувач Нац╕онально╖ гвард╕╖. Яким ти його зна╓ш, чи ╓ в╕н г╕дним л╕дером?

Д.К.: - Так, звичайно. Олександр П╕вненко – полковник ╕з дуже вагомим, скажемо так, досв╕дом, великим, в╕н брав участь у боях на Харк╕вщин╕ ╕ на оборонах, був ще, напевно, з 2016 року в бойових д╕ях, дуже тямущий командир, таких небагато, але вони ╓. Це людина, яка може привести до перемоги саме Нац╕ональну гвард╕ю.

В.Л.: - Ти описав б╕йц╕в «Вагнера», таких довол╕ фахових во╖н╕в, скажи, чи ╓ у нас так╕ п╕дрозд╕ли?

Д.К.: - Перший – це «азовц╕», б╕йц╕ дуже вправн╕, колись у нас... теж так╕ були, тобто рота спец╕ального призначення, зв╕дки, в принцип╕, я ╕ вих╕дцем був, «Правий сектор», «Моджахеда» група «Вендета», теж довол╕-таки розумн╕ хлопц╕, ми з ними працювали п╕д Новосел╕вкою, це перед Лиманом, «Омега», ╓ дек╕лька п╕дрозд╕л╕в, так само ГУР. Це т╕ люди, саме п╕дрозд╕ли, як╕ прийшли добровольцями, багато бригад, в яких ╓ добровольч╕ вих╕дц╕ з Нац╕онально╖ гвард╕╖, з╕ Збройних сил Укра╖ни, з р╕зних бригад, але вони прийшли добров╕льно ╕ працюють до к╕нця.

К.Л.: - Як зм╕нилися Збройн╕ сили Укра╖ни за ц╕ два роки?

Д.К.: - По-перше, люди, як╕ п╕шли служити 24 лютого 2022 року, за м╕сяць, вони прийшли вс╕ добровольцями, будували сво╖ плани на життя: с╕м’я, родина, б╕знес, у кого що, – вони все залишили ╕ п╕шли воювати. Вони не просто зм╕нили сво╓ ставлення, а перем╕нили сво╓ життя задля кра╖ни, комусь це не ц╕каво, хтось дума╓: нехай вони воюють, а я не буду. Люди просто в╕ддали все ╕ хочуть повернути, кожен хоче бути вдома, з с╕м’╓ю, у них перевернувся весь св╕т, кожен хоче, щоб нас пом╕няли ╕ ми в╕дпочили вдома, хоча б р╕к, щоб я побув ╕ просто мене н╕хто не ч╕пав, н╕куди не ╖здити, н╕чого не робити, нехай ╕нш╕ трошки попрацюють.

В.Л.: - На тв╕й погляд, що було б д╕╓в╕ше: регулярн╕ ротац╕╖ чи демоб╕л╕зац╕я, наприклад, через 36 м╕сяц╕в?

Д.К.: - Я думаю, демоб╕л╕зац╕я, я б дав би людин╕ р╕к-два в╕дпочити п╕сля в╕йни, щоб вона в╕льно могла покинути територ╕ю Укра╖ни, в╕дпочити, при╖хати ╕ дал╕ виконувати св╕й обов’язок, бо ви╖хати на ротац╕ю... Ти при╖здиш сюди, начебто три м╕сяц╕ ротац╕я, поки здасиш повн╕стю майно, пройде тиждень-два, а то ╕ б╕льше, залежно в╕д людини. Тобто, якщо це командир роти, на ньому ст╕льки майна, що в╕н буде м╕сяць його здавати, а ще багато ж ╕нших речей…

В.Л.: - А це вже ...ротац╕ю, ти дв╕ч╕...

Д.К.: - Тобто ╕де час, пот╕м ти береш в╕дпустку, в╕дпустка на 15 д╕б, тобто не на м╕сяць, як хот╕лося б, отже, ти береш в╕дпустку ще на два тижн╕, п╕д час в╕дпустки тебе ще можуть викликати в частину, якщо там щось не здано, щось треба п╕дписати ╕ т.д., оминемо цей момент. Тобто в╕дпустка ╕ здавання, минув, грубо кажучи, м╕сяць, б╕льше в тебе часу нема, тому що ти при╖хав, прийма╓ш обов’язки. Тобто дал╕ – там майно, це ще два тижн╕, ╕ ще у тебе два-три тижн╕ – п╕дготовка до ви╖зду, тобто злагодження. ╤ от, за три м╕сяц╕, якщо ти звичайний солдат, можеш в╕дпочити у в╕дпустц╕ 10–15 дн╕в. Якщо, наприклад, в╕д лейтенанта, то у тебе не буде в╕дпустки, тебе у в╕дпустц╕ смикатимуть увесь час.

В.Л.: - Взагал╕ як тепер у тво╓╖ бригади з ротац╕╓ю?

Д.К.: - Б╕льш-менш нормально, ми в╕дпрацювали три м╕сяц╕, трошки б╕льше, повернулися, у нас там залишилася одна рота, чекати, поки при╖дуть з Н╕меччини чи з Велико╖ Британ╕╖ п╕сля п╕дготовки, ╕ теж при╖дуть в╕дпочити, ротац╕╖, в принцип╕, в╕дбуваються регулярно, три м╕сяц╕, п╕в року, але в╕дбуваються.

В.Л.: - Скажи, як ти оц╕ню╓ш мотивац╕ю ворога, у чому вона поляга╓?

Д.К.: - Вони прийшли нищити, у них мотивац╕я – розкрадати, п╕дривати, убивати, – це одна категор╕я людей. ╤нша категор╕я людей – вони бояться не виконувати наказу, що ╖х сво╖ ж розстр╕ляють, – це ╖хня, а наша мотивац╕я – трошки ╕нша.

В.Л.: - У чому поляга╓ наша мотивац╕я?

Д.К.: - Це захист нашо╖ держави, захист нашо╖ земл╕, те, що ми, наприклад, сто╖мо на позиц╕ях, пот╕м контратаку╓мо, ми в╕дбива╓мо сво╖ територ╕╖, за сво╓. У рос╕ян це трошки ╕нше – вони прийшли сюди просто нищити. Якби вони всю цю силу з╕брали, сво╖х полеглих 300–400 тисяч, ╕ спрямували в Москву, щоб якийсь м╕тинг зробити, грубо кажучи, то вони б перевернули свою владу, ╕ не було б в╕йни, н╕яко╖. Але рос╕яни цього бояться, вони бояться пол╕цейських, як╕ ╖х посадять.., але вони не бояться тут здохнути.

К.Л.: - А зв╕дки ти береш ╕нформац╕ю, новини? Що чита╓ш, кого чита╓ш?

Д.К.: - Я читаю к╕лька телеграм-канал╕в ╕, в принцип╕, ╕нод╕ передивляюся ╕стор╕╖.

К.Л.: - Що це за канали?

Д.К.: - Це «Бросок Мангуста» ╕ «Фашик Донецький», бо я цих людей знаю особисто. «Фашик Донецький» – це один ╕з б╕йц╕в, в╕н перебува╓ дуже багато часу на окупован╕й територ╕╖, у нього близьк╕ тут, «Мангуст» – так само.

В.Л.: - Як ти ставишся до ╕де╖ моб╕л╕зац╕╖ блогер╕в, в╕домих людей ╕ т. ╕н.?

Д.К.: - Та вс╕ однаков╕, байдуже, кого моб╕л╕зувати, вс╕ однаков╕. Чому блогер або депутат не п╕де воювати, а звичайний роб╕тник заводу п╕де?

В.Л.: - Тут мова про, наск╕льки я розум╕ю, ефективн╕сть, тобто, умовно, людина каже: я набагато ефективн╕ший в тилу, н╕ж коли п╕ду без бойового досв╕ду, н╕чого не вм╕ючи, воювати, в мене нема╓ мотивац╕╖, нема╓ навик╕в, у тилу я корисний. Це може спрацювати?

Д.К.: - Залежно в╕д того, чим корисний в тилу. ╢ деяк╕ блогери, як╕ дуже не корисн╕, ╕ нав╕ть демотивують, я нав╕ть далеко ходити не буду, – Alyona Alyona, яка по╖хала на «╢вробачення», то ж ╖╖ слова були в ╕нстаграм╕: нав╕що мен╕ постити зб╕р?..

В.Л.: - Це вир╕зано трохи з контексту, чому ╤ПСО, тому що вона якраз, Alyona Alyona дуже багато робила збор╕в ╕ допомагала арм╕╖, я не розум╕ю, чому це у нас так роз╕йшлося активно сусп╕льством. Тобто так, це ╖╖ слова, але, я розум╕ю, що, пор╕вняно з ╖╖ справами, це трохи, насправд╕, не зб╕га╓ться з реальн╕стю, тобто це сказала якраз людина, яка допомагала…

Д.К.: - Дай Боже, щоб це так ╕ було.

К.Л.: - Н╕, це так ╕ було, просто багато в╕йськових, знайомих, вони обурилися, нав╕ть щось ╖й написали, зробили про не╖ репости, а пот╕м, вже наступного дня, банально зайшли на ╖╖ стор╕нку ╕ подивилися, чим вона… От ти заходив на ╖╖ стор╕нку?

Д.К.: - Так, заходив.

К.Л.: - Бачив там збори, зв╕ти?

Д.К.: - Бачив, але так╕ слова теж недоречн╕ дуже, вони ╕нших п╕дбурюють на те, що так не треба робити.

К.Л.: - ╤з контексту можна вирвати багато чого, нав╕ть з цього ╕нтерв’ю, пот╕м зробити якусь там нар╕зку, зна╓ш, Л╕берови закликають на майдан, а в╕йськов╕ ╖х п╕дтримують.

В.Л.: - Ось тому це, до реч╕, ╕ ╓ те саме ╤ПСО. Питання – як з цим боротися?

Д.К.: - Це дуже важко. Якщо ╤ПСО дуже гарне, то, я думаю, важко буде з цим боротися, якщо не питати в ╕нших думки.

В.Л.: - А це реальн╕сть, ╕ це т╕ обставини, з якими ми ма╓мо щось робити вже зараз, бо це, типу, достеменний факт, що у рос╕ян набагато б╕льш╕ бюджети на ╤ПСО, у них профес╕онали цим займаються. ╤ все, що стосу╓ться пропаганди, ╕ от такого впливу через соцмереж╕, вони, реально, з’╖ли на цьому собаку, вони знають, як це робиться дуже гарно. А у нас нема╓, мен╕ зда╓ться, в принцип╕, ╕ бюджет╕в таких, щоб ст╕льки вбухувати т╕льки на це. ╤ нав╕ть протид╕я у цьому всьому, мен╕ зда╓ться, якось слабко у нас ╕де.

К.Л.: - Нав╕ть ╕нше, уявити тендер на «Prozorro», на закуплю, не знаю, протид╕╖ ╤ПСО, 100 тисяч гривень, м╕льйон гривень, бачать цей тендер на «Prozorro» – вже його розносять, мовляв, л╕пше грош╕ на дрони, ну от…

В.Л.: - ╤, з одного боку, реально л╕пше грош╕ на дрони, з ╕ншого боку, можливо, потратиш ц╕ 100 тисяч на протид╕ю ╤ПСО – ╕ люди будуть активн╕ше п╕дтримувати ╕ моб╕л╕зуватися, ╕ робити, не знаю…

Д.К.: - На жаль, я просто дуже далекий в╕д цього всього, нема╓ часу за цим сл╕дкувати, але, якщо вже так розбирати цю тему, то я думаю, що потр╕бно якось орган╕зовувати сп╕вроб╕тник╕в Служби безпеки, як╕ займаються саме к╕бербезпекою, ╕ вони повинн╕ це в╕дсл╕дковувати ╕ в╕дразу знищувати п╕д кор╕нь, також блокувати рос╕йськ╕ будь-як╕ передач╕ й канали.

К.Л.: - Як ти плану╓ш сво╓ майбутн╓ п╕сля в╕йни?

Д.К.: - З дружиною, дочкою, у нормальн╕й с╕м’╖, мен╕ дружина сказала: зв╕льняйся з арм╕╖, я тебе сама буду забезпечувати, бо вона заробля╓ б╕льше, н╕ж я, нав╕ть з бойовими.

К.Л.: - Чим вона займа╓ться?

Д.К.: - Вона, якщо коротко, айт╕вниця.

К.Л.: - То дружина пропону╓ тоб╕ стати утриманцем, як ти правильно сказав?

Д.К.: - Так, вона сказала, що моя зарплата, якщо бути в частин╕, менша, н╕ж те, що потр╕бно давати нян╕, щоб була з дитиною, тому, мовляв, будеш займатися дитиною, от.

К.Л.: - А тебе ц╕ слова не ображають?

Д.К.: - Та трошки непри╓мно, звичайно, але у мене руки ╓, ноги ╓, працювати вм╕╓мо.

В.Л.: - Ти уже будував як╕сь плани? Наприклад, завтра зак╕нчу╓ться в╕йна ╕ все...

Д.К.: - Звичайно, будував. Колись я працював на буд╕вництв╕, а тепер ця профес╕я буде дуже потр╕бна, тому, коли зак╕нчиться в╕йна, повернуся до буд╕вництва, це буде дуже гарний б╕знес.

В.Л.: - До реч╕, так.

К.Л.: - Тобто з арм╕╓ю себе не будеш пов’язувати?

Д.К.: - Якщо зак╕нчиться в╕йна, то, звичайно, н╕.

К.Л.: - Тобто ти плану╓ш зак╕нчити в╕йну солдатом, нав╕ть не старшим?

Д.К.: - Н╕, н╕, т╕льки солдатом.

К.Л.: - Це у тебе вже принципова позиц╕я?

Д.К.: - Так.

В.Л.: - Скажи, а взагал╕ ти уявляв соб╕ Укра╖ну в майбутньому, п╕сля перемоги? Якою ти ╖╖ бачиш?

Д.К.: - Ну, насамперед в╕льною. Я хот╕в би, звичайно, щоб не було корупц╕╖, щоб було, як зна╓те, в останн╕й сер╕╖ «Слуги народу», щоб все – гарно, Укра╖на н╕кому н╕чого не винна, шикарн╕ зарплати, ╕ сюди при╖жджають на зароб╕тки. Звичайно, цього дуже хочеться, ╕, спод╕ваюся, так колись буде.

В.Л.: - А як ти дума╓ш, ми станемо таким м╕л╕тарним щитом ╢вропи чи будемо як звичайна миролюбна кра╖на жити соб╕ дал╕?

Д.К.: - Я думаю, ми будемо десь посередин╕, м╕ж щитом ╕ м╕л╕тарним. Ну, п╕сля перемоги, вважаю, Укра╖н╕ потр╕бно в╕дновити все озбро╓ння, повернути наш╕ ядерн╕ програми.

В.Л.: - Ти дума╓ш, що це можливо?

Д.К.: - Я думаю, можливо. Свого часу в Укра╖н╕ збирали найпотужн╕ш╕ ракети всього св╕ту. Тепер, якщо з╕брати хоча б одну, зак╕нчиться в╕йна всюди. Нам потр╕бн╕ шахти, по-перше, пусков╕. Ц╕ шахти, як╕ були в Укра╖н╕ для цих ракет, залили бетоном. Я думаю, якщо ми почнемо будувати шахти для ядерних ракет, ну, вс╕ кра╖ни в св╕т╕ в╕дмовляться нам допомагати тод╕ й ф╕нансово проти боротьби з Рос╕╓ю. Ось коли зак╕нчиться в╕йна, тод╕ вже можна почати ╕ за власний кошт це робити. Одну поставимо – ╕ нам даватимуть дал╕ кошти вже спок╕йн╕ше, бо вже одна буде стояти, ╕ тод╕ жодна кра╖на в св╕т╕ не буде намагатися до нас пол╕зти.

К.Л.: - Скажи, будь ласка, що найголовн╕ше, одним словом, для Укра╖ни тепер?

Д.К.: - ╢дн╕сть.

К.Л.: - Дуже тоб╕ дякую.

В.Л.: - Дякую.

Д.К.: - Дякую вам.

Влада Л╕берова, Костянтин Л╕беров

https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 22.03.2024 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25915

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков