Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3389)
З потоку життя (6609)
Душі криниця (3572)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1519)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1689)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Веч╕рн╓ небо Севастополя накрила велика, гом╕нлива, чорна вороняча зграя. Лет╕ло ╕ кружляло ╖х...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Б╕льш╕сть в╕йськовослужбовц╕в Збройних Сил та ╕нших силових структур Укра╖ни зрадили в╕йськов╕й...


ДЕРЖДЕП: П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ СТАЛ╤НУ НЕ ВДАЛОСЯ ЗЛАМАТИ УКРА╥НЦ╤В, ╤ НИН╤ШНЯ АГРЕС╤Я РФ ПРИРЕЧЕНА НА ПРОВАЛ
Про це йдеться у заяв╕ Державного департаменту США, оприлюднен╕й у Facebook на стор╕нц╕...


ХРОН╤ЧНИЙ ГЕНОЦИД У ЦЕНТР╤ ╢ВРОПИ
З ц╕╓ю статтею 8 грудня 2016 року ╖╖ автор став призером конкурсу «Приз Гарета...


ЗА ЛАШТУНКАМИ В╤ЙНИ
До дня визволення Ки╖вщини в╕д фашистських загарбник╕в




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 24.04.2009
РОЗБ╤ЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ МА╢ТКУ «НОВИЙ СВ╢Т»

НЕВ╤ДОМ╤ СТОР╤НКИ ГРОМАДЯНСЬКО╥ В╤ЙНИ В КРИМУ

РОЗБ╤ЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ МА╢ТКУ «НОВИЙ СВ╢Т»,
АБО ДЕ ПОДАРУНОК АНГЛ╤ЙСЬКОГО КОРОЛЯ?

Соц╕альн╕ потряс╕ння початку двадцятого стол╕ття, боротьба р╕зних парт╕й за владу призвели до криваво╖ внутр╕шньо╖ (громадянсько╖ – за визначенням радянських ╕сторик╕в) в╕йни на вс╕й територ╕╖ ще недавно велико╖ «единой и неделимой», перетворивши Рос╕йську ╕мпер╕ю на ру╖ну, а ╖╖ “верноподданных” – на безправних ╕ беззахисних ╕стот, под╕лених волею ╕дейних вожд╕в на “б╕лих”, “червоних”, “зелених”, на “сво╖х” ╕ “чужих”.
На шляху до сво╓╖ незалежност╕ народи Укра╖ни також пройшли через лихол╕ття братовбивчо╖ в╕йни та ╕ноземно╖ ╕нтервенц╕╖, заплативши непом╕рно високу ц╕ну м╕льйонами житт╕в сво╖х сп╕вгромадян ╕ чужоземц╕в. Не оминула ця г╕рка чаша й благословенну землю Тавриди, чи не останн╕й притулок в╕ри та над╕╖ б╕лого руху – оф╕цер╕в, чиновник╕в, ╕нтел╕генц╕╖ ╕ член╕в ╖хн╕х с╕мей на шляху до ем╕грац╕╖, а п╕зн╕ше ус╕х тих, хто не визнав ново╖ влади чи був нею зарахований до сво╖х ворог╕в за класовим чи майновим станом.
Б╕льшовики, як письмово визнав це В. Ульянов ще у 1901 р., н╕коли не в╕дмовлялися в╕д терору. На словах в╕дкидаючи ╕ндив╕дуальний терор, разом з тим, активно використовували ус╕ його, у тому числ╕ й найжорсток╕ш╕ та найогидн╕ш╕ форми, в боротьб╕ за владу та “св╕тову революц╕ю”, аж до повного розпаду СРСР. У сво╖х наукових роботах в╕дом╕ досл╕дники ╕стор╕╖ громадянсько╖ в╕йни в Криму О. Заруб╕н та В. Заруб╕н д╕йшли ствердного та аргументованого висновку, що “у с╕чн╕ 1918 р. Крим став досл╕дним пол╕гоном використання ус╕х форм насилля” (Красный террор в Крыму: Концепция. – С. 31). Серед активних ╕н╕ц╕атор╕в терору в Криму, як вказують автори, були не т╕льки типовий для того часу морячок-“кльошник” С. Шмаков, заг╕н якого “прославився” особливою розгнуздан╕стю, але й в╕дом╕ б╕льшовицьк╕ кер╕вники Ж. А. М╕ллер, Н. Д. Дьомишев, л╕вий есер Кебоб’янц – який ╕н╕ц╕ював хвилю масових арешт╕в ╕ розстр╕л╕в оф╕цер╕в та буржуаз╕╖ в ╢впатор╕╖, а також тод╕ ще анарх╕ст А. В. Мокроусов. За дв╕ ноч╕, 23-24 лютого, у Севастопол╕ було розстр╕ляно до 400 чол., а всього, за даними автор╕в, у м╕ст╕ в т╕ дн╕ загинуло до 600 чол. При цьому терор супроводжувався рекв╕зиц╕ями (прост╕ше – грабежем), що були схвален╕ головою Тавр╕йського ЦВК Ж. А. М╕ллером, який “дозволив загонам проводити самост╕йно ╕ без судових орган╕в обшуки, масове вилучення ц╕нностей”, а наркомюст Республ╕ки Тавриди (його тод╕ очолював л╕вий есер В. Гоголошв╕л╕), затвердив вкрай спрощену систему сл╕дства, яка була яскравим проявом торжества та д╕╖ принципу “революционной целесообразно– сти” (Заруб╕н О., Заруб╕н В. Вказана праця. – С. 32).
У страшн╕й, за наведеними у н╕й фактами, книз╕ “Красный террор в России 1918-1923”, яку вперше було видано в Берл╕н╕ у 1923 роц╕,
С. М╕льгунов пише про 13 тис. чол., яких було розстр╕ляно б╕льшовиками в Криму (С. 18). В╕н наводить ╕ такий приклад: коли червон╕ в╕йська захопили м╕сто ╢впатор╕ю (14 с╕чня 1918 року), то т╕льки за три дн╕ – 15, 16, 17 с╕чня 1918 р., без формального сл╕дства та суду на палуб╕ транспорту “Трувор” ╕ г╕дрокрейсера “Румун╕я” було вбито ╕ скинуто в море трупи не менше як 300 чол. (Там же. – С. 112).
А ще були 1920 ╕ 1921 роки. Алушта, Балаклава, Судак, Феодос╕я, Ялта та ╕нш╕ м╕ста ╕ села Криму, де було знищено десятки, сотн╕, а то й тисяч╕ людей.
Братовбивча Громадянська в╕йна в Криму ще й дотепер багато в чому залиша╓ться та╓мницею з багатьма “б╕лими”, а точн╕ше – чорними, закривавленими плямами нашо╖ ╕стор╕╖. Нечисленн╕ документи того лихого пер╕оду, що збереглися, нариси та св╕дчення сучасник╕в, як╕ д╕йшли до нашого часу, дають змогу в╕дкрити окрем╕ з них, що безумовно сьогодн╕ становить певний ╕нтерес для ╕сторик╕в, юрист╕в ╕ просто досл╕дник╕в свого краю та в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖. Не менш переконливими вони можуть стати й для сучасних укра╖нських ╕ кримських пол╕тик╕в, як╕ взяли на себе не т╕льки владу, а й в╕дпов╕дальн╕сть за майбутн╓ Криму та долю його людей.
Одна з багатьох крим╕нальних ╕стор╕й того во╓нного лихол╕ття – напад ╕ розб╕йне пограбування ма╓тку князя Льва Серг╕йовича Голицина “Новий Св╓т”, яка все ще не ма╓ свого лог╕чного завершення та залишила численн╕ запитання без в╕дпов╕д╕.
Подумки повернемося до тих страшних час╕в. П╕сля захоплення влади та про╕снувавши трохи б╕льше м╕сяця, наприк╕нц╕ кв╕тня 1918 року, розб╕гся т. зв. уряд Республ╕ки Тавриди, створений як буфер б╕льшовицькою Москвою, як ╕ Далекосх╕дна республ╕ка, для захисту кордон╕в радянсько╖ Рос╕╖ в╕д можливого нападу. Кримський п╕востр╕в окупували н╕мецьк╕ в╕йська. За згоди н╕мецького командування 5 червня 1918 року управл╕ння Кримом ╕ формування Крайового уряду взяв на себе командир першого мусульманського корпусу генерал-лейтенант М. Сулькевич. Про це р╕шення за його п╕дписом вже 6 червня 1918 року до Ки╓ва на ╕м’я голови Ради м╕н╕стр╕в було над╕слано в╕дпов╕дну телеграму.
20 червня 1918 року на ╕м’я генерала Сулькевича, який у Кримському Крайовому уряд╕, кр╕м посади Прем’╓р-м╕н╕стра, об╕ймав посаду м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ, а також в╕йськових ╕ морських справ, над╕йшла заява в╕домого громадського д╕яча С. Крима, який був дух╕вником князя Льва Голицина, ╕з проханням розшукати коштовност╕, що були викраден╕ у результат╕ розб╕йного нападу на ма╓ток “Новий Св╓т”, що п╕д Судаком.
Як було вказано у заяв╕, 30 кв╕тня 1918 року при втеч╕ б╕льшовик╕в ╕з Криму б╕йц╕ озбро╓ного загону п╕д кер╕вництвом ком╕сара Чижова (командиром загону був Гриневич), у ма╓тку князя Л. С. Голицина “Новий Св╓т” пограбували та вивезли до Новорос╕йська на транспорт╕ “╢врат” (так в ориг╕нал╕ –
Р. С.) значну к╕льк╕сть коштовностей, що належали доньц╕, внучц╕ та внуку пок╕йного князя. Серед викрадених ц╕нних речей у заяв╕ було вказано: хрест, обсипаний смарагдами, руб╕нами, д╕амантами з п╕дв╕шеними великими перлинами на емалевому ланцюжку, що його подарував князю Л. Голицину англ╕йський король Едуард VII. Кр╕м того, було викрадено ще один хрест ╕з руб╕нами ╕ смарагдами, п’ять золотих брошок з д╕амантами, сапф╕рами ╕ перлинами, золот╕ сережки з д╕амантами ╕ перлинами, коль╓ з др╕бних перлин, золот╕ медальйони, золотий масивний браслет, яйця Великодн╕, обсипан╕ д╕амантами. Не погребували озбро╓н╕ граб╕жники й ср╕бним портсигаром з написом: «А. П. Глонти (близький родич Голициних – Р. С.) в╕д команди сан╕тар╕в 39 передового загону».
Чи було ознайомлено генерала Сулькевича з ц╕╓ю заявою С. Крима? Жодних резолюц╕й генерала на заяв╕ не виявлено. Разом з тим, було пограбовано та викрадено значне багатство р╕дних людини, пр╕звище яко╖, як засновника виноробства та виробництва шампанських вин у Криму, було в╕доме не т╕льки в Рос╕╖, а й в ╢вроп╕ того часу, а тому Крайовий уряд змушений був якимсь чином реагувати на заяву. Вже через п’ять дн╕в п╕сля подання заяви, тобто 25 червня 1918 року, урядовим ком╕сарам Керч╕, Севастополя, пов╕товим ком╕сарам ╕ начальнику С╕мферопольсько╖ м╕сько╖ м╕л╕ц╕╖ за п╕дписом правителя канцеляр╕╖ Кримського Крайового уряду Часовникова було роз╕слано циркуляр за вих╕дним номером 2138 ╕з проханням вжити вс╕х заход╕в для розшуку як викраденого, так ╕ самих викрадач╕в.
Чи було порушено крим╕нальну справу, чи провадилося у справ╕ розсл╕дування, чи зд╕йснювалися т╕льки оперативно-пошуков╕ заходи?
╤ чи проводилися вони тод╕ взагал╕? За арх╕вними документами цього встановити не вдалося. В╕домо, що йшли активн╕ во╓нн╕ д╕╖, а тому обстановка в Криму тод╕ не в╕дзначалися стаб╕льн╕стю. У листопад╕ 1918 року на п╕востр╕в висадилися в╕йська держав Антанти (англ╕йц╕, французи), а пот╕м, на короткий час, Кримський уряд очолить вже С. Крим. У кв╕тн╕ 1919 року в Криму знову було встановлено радянську владу, у червн╕ кримський п╕востр╕в зайняли в╕йська п╕д командуванням генерала Ден╕к╕на, а пот╕м – барона Врангеля. Нер╕дко з полуденних тавр╕йських степ╕в через Турецький вал та берегом Гнилого моря до Криму з боями вривалися швидк╕ тачанки в╕домого анарх╕ста-комун╕ста батьки Нестора Махна на чол╕ з його лихими командирами – Семеном Каретниковим ╕ Марусею (Никифоровою) та наводили св╕й “порядок”.
У запал╕ нищ╕вно╖ в╕йни за владу, калейдоскоп╕ зм╕ни парт╕й, л╕дер╕в ╕ прапор╕в, коли вищим законом були мандат ╕ наган, а життя людське не варте й гроша та могло об╕рватися в будь-яку хвилину, багато злочин╕в того часу залишилися нерозкритими, у тому числ╕ й той, що його було вчинено в ма╓тку “Новий Св╓т”. ╤ хто зна╓, яка подальша доля подарунка англ╕йського короля Едуарда VII? Ким ╕ на як╕ справи було витрачено д╕аманти та ╕нш╕ коштовност╕ пок╕йного князя Льва Голицина?
За давниною рок╕в ╕ сам цей злочин перейшов з площини крим╕нально-правово╖ в ╕сторичну, ставши под╕╓ю детективного жанру, яка чека╓ свого часу та свого досл╕дника. Обмежен╕сть наявних арх╕вних даних да╓ змогу зробити дек╕лька припущень ймов╕рно-можливого розвитку вказано╖ под╕╖ та подальшо╖ дол╕ викрадених коштовностей з ма╓тку “Новий Св╓т”, про який част╕ше за все ми згаду╓мо п╕д Новий р╕к за назвою шампанського вина з портретом того самого князя Льва Голицина.
Ц╕лком можливо, що п╕сля зазначених под╕й транспорт «╢фрат» благополучно д╕йшов до Новорос╕йська, награбован╕ ц╕нност╕ було оприбутковано, а пот╕м використано б╕льшовицькою парт╕╓ю ╕ Ком╕нтерном через ╤ноземний в╕дд╕л Розв╕дуправл╕ння ВЧК на створення та п╕дтримку комун╕стичних, проб╕льшовицьких парт╕й в ╕нших кра╖нах ╢вропи, Америки та нав╕ть Аз╕╖, на розпалювання “св╕тового пожару революц╕╖”. Про под╕бну практику “╕нтернац╕онально╖” допомоги сьогодн╕ все б╕льше можна прочитати як у закордонних, так ╕ в╕тчизняних виданнях (Див., наприклад: Ольшанский
А. Записки агента Разведупра. Репринтное издание. «Мишень». – Париж, – 163 с.; Полянский А., Гузевич И. Паутина (История из жизни одного генсека): Роман. – Луганск: Лугань. СОВ–ПАК «Посейдон». – Мариуполь, 1993. – 320 с.; Линдер И. Б., Чуркин С. А. История спецслужб. Секретная разведка партии. – М.: РИПОЛ классик, 2008. – 688 с.).
Можливо також, що викраден╕ голицинськ╕ ц╕нност╕ опинилися в руках ком╕сара, командира чи ╕нших б╕йц╕в загону та п╕сля продажу вроздр╕б, роз╕йшлися ╕ зараз перебувають в музеях чи ймов╕рн╕ше – у приватних колекц╕ях, у т. ч. й за кордоном.
Однак, це всього лише припущення, так би мовити робоч╕ верс╕╖, як╕ вимагають свого п╕дтвердження чи спростування.
Роман САВОНЮК.
м. С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7170

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков