Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3080)
З потоку життя (6289)
Душі криниця (3459)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1483)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА ЩО КАРАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
╤ нин╕ можна прочитати, що Тараса Шевченка в╕дправили в солдати за належн╕сть до...


НА МАЙДАН╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ ГЕРО╥В НЕБЕСНО╥ СОТН╤
Ввечер╕ 20 лютого на Майдан╕ Незалежност╕ в Ки╓в╕ запалили промен╕ св╕тла, як╕ символ╕зують душ╕...


NEW YORK TIMES: Ф╤ЛЬМ ПРО ГОЛОДОМОР В УКРА╥Н╤ ПОСИЛА╢ СИГНАЛ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ╢ВРОП╤
Згасання спогад╕в про страх╕ття 20-го стол╕ття робить сусп╕льства в ╢вроп╕ менш ст╕йкими до...


В'ЯТРОВИЧ ЗАЯВИВ ПРО НЕОБХ╤ДН╤СТЬ ПРАВИЛЬНО╥ ╤НТЕРПРЕТАЦ╤╥ БОЮ П╤Д КРУТАМИ
За словами В’ятровича, пам’ять про Крути повернулася в Укра╖ну ╕з в╕дновленням ╖╖...


ГОЛОДОМОР-ГЕНОЦИД 1932-1933 РОК╤В У ЗАПИСКАХ ВЧИТЕЛЬКИ, СЕЛЯНИНА, ВИКЛАДАЧА ╤ ПАРТ╤ЙЦЯ
Укра╖нський ╕нститут нац╕онально╖ пам'ят╕ презентував книгу зб╕рник письмових спогад╕в про...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 23.10.2015
ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
В╕тал╕й ЛАЗОРК╤Н

Книга в газет╕

(Продовження. Поч. у № 34-42)

Глава 16. ТВОРЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

Створення В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни ма╓ свою ц╕каву ╕стор╕ю, яку докладно виклав Анатол╕й Данилов у сво╖й книз╕ «Укра╖нський флот: б╕ля джерел в╕дродження», надрукован╕й видавництвом ╕мен╕ Олени Тел╕ги в 2000 роц╕. Проте деяк╕ важлив╕ стор╕нки ц╕╓╖ ╕стор╕╖ не були в╕дображен╕ ╕ не потрапили до ц╕╓╖ ц╕каво╖ книги.
П╕д час узгодження проекту Закону Укра╖ни «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» в р╕зних державних установах запитань щодо наявност╕ В╕йськово-Морських Сил, як окремого виду Збройних Сил Укра╖ни, н╕ в кого не виникало. Проте в╕дсутн╕сть оф╕цер╕в-моряк╕в у наш╕й оперативн╕й груп╕ щодо створення М╕н╕стерства оборони Укра╖ни в╕дтерм╕новувало на невизначений час практичне вир╕шення ц╕╓╖ проблеми.
З самого початку нашо╖ роботи над творенням Збройних Сил Укра╖ни утворення В╕йськово-Морського флоту Укра╖ни напряму пов’язувалося з п╕дпорядкуванням Укра╖н╕ Чорноморського флоту, оск╕льки його варт╕сть оц╕нювалась адекватно внеску Укра╖ни в утримання вс╕х В╕йськово-Морських флот╕в колишнього СРСР. Тому ми терпляче чекали пол╕тичного вир╕шення проблеми п╕дпорядкування Укра╖н╕ Чорноморського флоту ╕ сприймали це як справу часу — з огляду на м╕жнародн╕ юридичн╕ правов╕ норми.
Командувачем Чорноморського флоту у пер╕од творення Збройних Сил Укра╖ни був адм╕рал Касатонов ╤гор Володимирович, який за родоводом походив з династ╕╖ адм╕рал╕в.
Час минав ╕ вимагав певних д╕й, проте м╕н╕стр оборони Укра╖ни Костянтин Морозов у напрямку вир╕шення ц╕╓╖ проблеми не виказував жодно╖ ╕н╕ц╕ативи ╕ не робив жодних рух╕в, тому хтось першим мав взяти на себе в╕дпов╕дальн╕сть ╕ почати щось робити. Так ╕ сталося.
Наприк╕нц╕ жовтня до мене в каб╕нет зав╕тав член Проводу СОУ кап╕тан-лейтенант ╤гор Тенюх, депутат районно╖ ради м╕ста Севастополя. Ми розговорилися ╕ з╕йшлися на думц╕ розпочати практичну роботу щодо вир╕шення флотсько╖ проблеми. Те, що це був лише кап╕тан-лейтенант, аж н╕як не здивувало мене, бо було очевидним, що звання кап╕тан-лейтенанта не в╕дпов╕дало р╕вню зр╕лост╕ його розум╕ння життя та знанню тактичних ╕ оперативних завдань флоту.
Я д╕знався, що чергове флотське звання кап╕тана 3 рангу ╤горю Тенюху затримав сам адм╕рал Касатонов, щоб перешкодити йому у в╕д’╖зд╕ на навчання в академ╕ю за його «нац╕онал╕стичн╕» погляди, ╕ перев╕в Тенюха з посади командира корабля на берегову посаду.
Також я д╕знався, що ╤гор Йосипович був родом з м╕ста Стрий, що на Льв╕вщин╕, назва якого походить в╕д г╕рсько╖ р╕чки Стрий, яка впада╓ у р╕ку Дн╕стер.
Ми домовились про сп╕впрацю з метою розробки вс╕х необх╕дних документ╕в по флоту. Невдовз╕ у нас з’явився потужний пом╕чник, знавець в╕йськово-морсько╖ справи, кап╕тан 1 рангу Валентин Польовий, який прибув до Ки╓ва у в╕дпустку ╕ вир╕шив допомогти нам.
Ц╕каво, що саме ╤гор Тенюх запропонував ввести назву «В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни» зам╕сть назви «В╕йськово-Морський флот Укра╖ни», що ╕ було в╕дображено в проект╕ Закону «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни». Коротко в╕н аргументував це так: «За потребою у склад╕ В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни флот╕в може бути не один, а дек╕лька».
В одн╕й з наших розмов про флотськ╕ справи ╤гор запропонував мен╕ допов╕сти м╕н╕стров╕ про стан справ на Чорноморському флот╕. Я п╕дтримав його пропозиц╕ю, але сказав, що п╕демо на допов╕дь разом, ╕ тод╕, коли вс╕ питання будуть викладен╕ повно, по-в╕йськовому: на карт╕ дислокац╕я й оперативна обстановка та опис у вигляд╕ пояснювально╖ записки до не╖. Ще я сказав, що допов╕дати м╕н╕стру буде саме в╕н, кап╕тан-лейтенант ╤гор Тенюх.
В╕н негайно розгорнув активну д╕яльн╕сть ╕з здобуття повно╖ ╕нформац╕╖ про структуру ЧФ, чисельний склад, дислокац╕ю тощо. В цьому безпосередню участь брав ╕ кап╕тан 1 рангу Валентин Польовий. Вони д╕стали новеньк╕ морськ╕ карти, ретельно нанесли усю поточну оперативну обстановку ╕ почали писати пояснювальну записку.
Група ╤горя Тенюха ╕ Валентина Польового поповнювалася появою в н╕й морських оф╕цер╕в з Чорноморського флоту, як╕ вступили у члени Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, Володимира Холодюка, Миколи Гука, Олександра Пляшечн╕кова, Володимира Махна, Олександра Клю╓ва, Юр╕я Шалита.
Саме завдяки ентуз╕азму й ╕н╕ц╕атив╕ цих оф╕цер╕в-член╕в СОУ вир╕шення проблеми створення В╕йськово-Морських Сил в╕д гасел, заяв та об╕цянок було переведено у практичну площину.
Коли я побачив, що наша робота йде до завершення, документи оформлен╕ ╕ картина загально╖ обстановки на Чорному мор╕ стала зрозум╕лою, я домовився з м╕н╕стром про зустр╕ч.
На призначений час ми з кап╕тан-лейтенантом Тенюхом ув╕йшли до каб╕нету м╕н╕стра оборони Укра╖ни Костянтина Морозова, прив╕талися ╕ розклали вс╕ документи на окремому широкому стол╕, який виявився досить зручним для цього. Костянтин Морозов не спод╕вався побачити на карт╕ повну оперативну обстановку по Чорноморському флоту. В╕н уважно подивився на карти ╕ здивовано запитав, як нам вдалося отримати ст╕льки ╕нформац╕╖.
 У в╕дпов╕дь м╕н╕стр почув, що на ЧФ, як ╕ на ╕нших флотах колишнього СРСР, дуже багато оф╕цер╕в – укра╖нських патр╕от╕в, як╕ мр╕ють служити у В╕йськово-Морських Силах Укра╖ни. П╕сля цього Тенюх почав допов╕дати ╕ в╕дпов╕дати на запитання м╕н╕стра оборони.
Заслухавши допов╕дь ╤горя Тенюха, Костянтин Морозов подякував за роботу ╕ запевнив, що впритул займеться флотом. Проте р╕шучих д╕й щодо створення В╕йськово-Морських Сил М╕н╕стерство оборони Укра╖ни так ╕ не виявило. Здавалося, кер╕вництво держави вважа╓, що п╕дпорядкування Чорноморського флоту М╕н╕стерству оборони Укра╖ни в╕дбудеться само собою.
В╕йськове кер╕вництво держави не провело з командувачем Чорноморського флоту адм╕ралом ╤горем Касатоновим жодно╖ ╕ндив╕дуально╖ роботи щодо заохочення його до сп╕впрац╕, не було з’ясовано його позиц╕╖ щодо питання передач╕ ЧФ Укра╖н╕ та його бажання залишитися служити в Укра╖н╕. Б╕льше того, з ним об╕йшлися вкрай нерозумно, не зустр╕вши ╤горя Касатонова на аеродром╕ та не подавши гостьово╖ машини п╕д час його прибуття до Ки╓ва у с╕чн╕ 1992 року на нараду до Президента Укра╖ни, що стало для амб╕тного адм╕рала особистою образою, бо в╕н готувався отримати в╕д Президента Укра╖ни пропозиц╕ю очолити В╕йськово-Морськ╕ Сили Укра╖ни, ╕ наказав ус╕ канали зв’язку штабу ЧФ переключити на вузол зв’язку М╕н╕стерства оборони Укра╖ни, а оперативному черговому ЧФ — налагодити вза╓мод╕ю з оперативним черговим ЗСУ.
Але ця образа перекреслила його спод╕вання ╕ додала йому зневаги до Укра╖нсько╖ держави ╕ ╖╖ кер╕вництва, про що в╕н неодноразово буде наголошувати в сво╖х майбутн╕х виступах. Перед в╕д’╖здом з президентсько╖ наради в аеропорт адм╕рал зателефонував у штаб ЧФ ╕ в╕ддав наказ, щоб ус╕ канали зв’язку, що були переключен╕ на Ки╖в, переключили на Москву, куди негайно вилет╕в ╕ сам.
Таким чином, невм╕ння м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова орган╕зовувати дов╕рлив╕ особист╕ ╕ д╕лов╕ стосунки з командувачами в╕йськових формувань, дислокованих на територ╕╖ Укра╖ни, зробило погану послугу молод╕й держав╕ Укра╖на, яка ╕ без того мала багато ворог╕в.
Тому у той складний для Укра╖ни час дуже важливою була ╕н╕ц╕атива, що йшла знизу ╕ спиралась на патр╕отизм та самов╕ддан╕сть таких оф╕цер╕в-патр╕от╕в, як ╤. Тенюх, М. Гук, В. Холодюк, В. Махно, О. Пляшечн╕ков, В. Польовий, Б. Кожин, Ю. Шалит, В. Рожманов, ╕ ╖хн╕х друз╕в та прихильник╕в, а також в╕дданих ╖м дружин. Ус╕м ╖м разом вдалося переломити стар╕ стереотипи у св╕домост╕ особового складу ЧФ та, враховуючи реальн╕сть розпаду СРСР як ╕мпер╕╖ та наявн╕сть суверенно╖ незалежно╖ держави Укра╖на, започаткувати на Чорноморському флот╕ процес ╕н╕ц╕ативного складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу.
Саме ця ╕н╕ц╕атива знизу ╕ прискорила прийняття державних р╕шень щодо створення ВМС, але цей процес проходив уже паралельно ╕з ╕снуванням в Укра╖н╕ Чорноморського флоту Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, який на початках видавався за складову Стратег╕чних Сил СНД. Вже тод╕, у 1992 роц╕, можна було зрозум╕ти народження ╕мперських амб╕ц╕й Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, яка всупереч ус╕м м╕жнародним юридичним нормам та завдяки сво╖м пол╕тичним ╕нсинуац╕ям н╕кому не в╕ддала жодного флоту з ус╕х флот╕в радянсько╖ ╕мпер╕╖, об’явивши себе спадко╓мницею колишнього СРСР.
Через допущен╕ в╕йськово-пол╕тичн╕ помилки ╕ недолуг╕ р╕шення для Укра╖ни склалася абсурдна ситуац╕я, коли через непоступлив╕сть Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Укра╖на не отримала свою законну власн╕сть – Чорноморський флот, що залишився в ╖╖ морськ╕й акватор╕╖, в портах ╕ на територ╕╖ Криму п╕сля розпаду колишньо╖ ╕мпер╕╖ – СРСР, а Рос╕йська Федерац╕я продовжувала утримувати Чорноморський флот на суверенн╕й територ╕╖ незалежно╖ держави Укра╖на, змусивши ╖╖ кер╕вництво п╕дписати у 1997 роц╕ Угоду про несправедливий розпод╕л Чорноморського флоту.
 А тод╕, на початку лютого 1992 року, до мене п╕д╕йшов дуже схвильований ╤гор Тенюх ╕ висловив сво╓ занепоко╓ння тим, що на Чорноморському флот╕ моряки, не дочекавшись вказ╕вок з Ки╓ва, з власно╖ ╕н╕ц╕ативи почали складати присягу на в╕рн╕сть Укра╖нському народу. Ц╕╓ю акц╕╓ю морськ╕ оф╕цери викликали на себе гн╕в командування Чорноморського флоту, яке неправом╕рно вважало, що Чорноморський флот належить до Стратег╕чних Сил СНД, ╕ почало зв╕льняти ╖х з╕ служби, а М╕н╕стерство оборони Укра╖ни н╕як на це не реагу╓.
Я негайно зустр╕вся з К. Морозовим ╕ запропонував йому в╕дрядити до Севастополя ком╕с╕ю М╕ноборони, щоб залагодити цю гостру ситуац╕ю. Костянтин Петрович в╕дпов╕в, що ще не час для цього, ╕ роздратовано додав, що у нас нема з ким створювати флот, що одного кап╕тан-лейтенанта тут замало. На це я в╕дпов╕в, що за цим кап╕тан-лейтенантом стоять оф╕цери-патр╕оти, у тому числ╕ ╕ кап╕тани 1 рангу, ╕ командири з’╓днань ╕ частин, а сам в╕н — депутат районно╖ ради Севастополя.
Зважаючи на те, що ми можемо втратити час ╕ людей, я запропонував Костянтину Петровичу в╕дрядити мене до Севастополя разом з ╤горем Тенюхом.
М╕н╕стр погодився ╕ наступного дня ми були у Севастопол╕, де нас чекали О. Клю╓в, М. Тихонов, Я. Древаль, Ю. Шалит та ╖хн╕ п╕длегл╕, як╕ присягнули Укра╖н╕, нас чекали ╕ ╖хн╕ дружини та д╕ти. Настр╕й у моряк╕в був дещо пригн╕чений, бо адм╕рал Касатонов зв╕льнив ╖х з ЧФ, а Укра╖на ╖х ще не прийняла. Вони не розум╕ли, чому м╕н╕стр оборони Укра╖ни вважа╓, що ще не настав час створення ВМС Укра╖ни, якщо вони присягнули Укра╖н╕ ╕ готов╕ ╖й в╕рно служити. Проте лише сам при╖зд представник╕в з Ки╓ва додав ╖м оптим╕зму.
╤гор Тенюх орган╕зував мен╕ зустр╕ч з кап╕таном 1 рангу ╢вгеном Лупаковим, заступником командира 30-╖ див╕з╕╖. ╢вген Лупаков висловив стурбован╕сть тим, що розправа адм╕рала Касатонова над оф╕церами, як╕ присягнули Укра╖нському народов╕, та замовчування Ки╓вом цього факту похитнули р╕шуч╕сть ╕нших оф╕цер╕в. Тепер потр╕бно, сказав в╕н, щоб м╕н╕стр оборони Костянтин Морозов сам при╖хав до Севастополя ╕ санкц╕онував складання укра╖нсько╖ присяги.
Я в╕дпов╕в, що особисто передам його прохання м╕н╕стру оборони, але вважаю, що складання присяги в жорстких умовах, створених ╤горем Касатоновим, — це геро╖зм укра╖нц╕в, який ув╕йде в ╕стор╕ю в╕дродження В╕йськово-Морського флоту Укра╖ни, ╕ попросив висловити ╖м мою повагу.
Наступну зустр╕ч ╤гор Тенюх орган╕зував мен╕ з командиром 30-╖ див╕з╕╖ кап╕таном 1 рангу О. Ковшарем. Зустр╕ч проходила в умовах глибоко╖ консп╕рац╕╖ на м╕ському пляж╕ серед каб╕нок для переодягання. В╕н виник перед нами раптово з каб╕нки для переодягання у спортивному одяз╕, дуже нервував ╕ пост╕йно озирався навкруги. Як на мене, то в╕н поводився дещо дивно, даючи зрозум╕ти, що прийшов з великим для себе ризиком.
Кап╕тан 1 рангу Ковшар п╕дтвердив думку свого заступника ╢вгена Лупакова, що приведення до присяги ма╓ бути орган╕зованим ╕ проводитись одразу для всього особового складу див╕з╕╖, а краще — для всього особового складу ЧФ.
Було зрозум╕ло, що вести з ним конструктивн╕ розмови не варто, ╕ в╕д укра╖нця Ковшаря не сл╕д оч╕кувати подвиг╕в на честь Укра╖ни. Згодом в╕н це п╕дтвердив: кап╕тан 1 рангу Ковшар в╕дмовився присягати Укра╖н╕ ╕ за свою в╕рн╕сть «стратег╕чним силам» отримав адм╕ральське звання й нове м╕сце служби на ╕нших флотах Рос╕йсько╖ Федерац╕╖.
Тим часом ╤гор Тенюх орган╕зував складання присяги, а я, як старший за в╕йськовим званням, зд╕йснив приведення до присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народу вс╕х бажаючих оф╕цер╕в, м╕чман╕в ╕ прапорщик╕в гарн╕зону за затвердженим начальником застави списком, скр╕пленим круглою печаткою та власними п╕дписами, на суверенн╕й територ╕╖ р╕дно╖ неньки Укра╖ни, — на територ╕╖ Севастопольсько╖ прикордонно╖ застави. Процедура приведення до присяги проходила урочисто, в╕дчувалося, що вс╕ присутн╕ св╕домо ╕ в╕дпов╕дально п╕д╕йшли до свого остаточного р╕шення присягнути Укра╖н╕. Я прив╕тав ус╕х присутн╕х з визначною в ╖хньому житт╕ ╕ в ╕стор╕╖ Укра╖ни под╕╓ю, а списки передав в управл╕ння кадр╕в М╕н╕стерства оборони Укра╖ни.
╤нформац╕я про наш╕ д╕╖ швидко д╕йшла до командувача Чорноморського флоту адм╕рала Касатонова, який наказав вислати групу десантник╕в для розшуку «лазутчик╕в з Ки╓ва» ╕ ф╕зично ╖х покарати. Проте наш╕ прихильники, надаючи нам для пересування Севастополем р╕зн╕ автомоб╕л╕, зробили нас невловимими для морських десантник╕в, що дозволило уникнути небажаних ╕ непри╓мних зустр╕чей з ними.
Перед в╕д’╖здом до Ки╓ва ми зустр╕лися з майором В╕тал╕╓м Рожмановим, командиром батальйону морсько╖ п╕хоти. В╕тал╕й Рожманов, незважаючи на свою молод╕сть, виглядав досить мужньо та виявляв внутр╕шн╕й спок╕й ф╕зично сильно╖ людини. В╕н пов╕домив, що особовий склад батальйону св╕домо готовий виконати волю Верховно╖ Ради ╕ присягнути на в╕рн╕сть Укра╖нському народу, але командування бригади ╕ ЧФ перешкоджа╓ цьому. Я був у захват╕ в╕д мужност╕ цих людей, як╕ св╕домо йшли на подвиг заради Укра╖ни.
Сповнений гордост╕ за сво╖х мужн╕х сп╕вв╕тчизник╕в, у Ки╓в╕ я все допов╕в м╕н╕стру оборони Костянтину Морозову, показав списки тих, хто присягнув Укра╖н╕, ╕ попросив його в╕дрядити до Севастополя оперативну групу М╕н╕стерства оборони п╕д мо╖м кер╕вництвом для ре╓страц╕╖ ус╕х оф╕цер╕в, м╕чман╕в ╕ прапорщик╕в Севастопольського гарн╕зону, хто вже присягнув Укра╖н╕, ╕ включення ╖х до складу Збройних Сил Укра╖ни.
М╕н╕стр був вражений ╕ схвильований в╕д почутого та об╕цяв подумати про п╕дтримку цим геро╖чним морякам, а я п╕шов працювати над поточними нагальними проблемами.
П╕сля проголошення незалежност╕ 24 серпня 1991 року м╕жнародна сп╕льнота почала прихильно ставитися до Укра╖ни, про яку до ц╕╓╖ под╕╖ практично ╕ не чула. В ╓вропейських державах почалися практичн╕ д╕╖ на п╕дтримку молодо╖ незалежно╖ держави. Одн╕╓ю з акц╕й у цьому напрямку стала орган╕зац╕я проведення у Варшав╕ 25 лютого м╕жнародно╖ конференц╕╖ на тему: «Укра╖на на шляху в ╢вропу». Я був запрошений на цю конференц╕ю разом з народним депутатом Миколою Поровським ╕ Володимиром Мулявою, сержантом запасу, який був призначений в М╕н╕стерство оборони Укра╖ни на посаду начальника Соц╕ально-психолог╕чно╖ служби й отримав в╕йськове звання полковника.
Таким чином, п╕сля при╖зду з Севастополя я мав ╖хати у в╕дрядження до Варшави на м╕жнародну конференц╕ю. 24 лютого ми вилет╕ли до столиц╕ Польщ╕.

Конференц╕я була орган╕зована на високому урядовому р╕вн╕, а тому вимагала в╕д нас участ╕ на в╕дпов╕дному р╕вн╕. Наш╕ виступи стосувались практичних заход╕в, як╕ зд╕йснювало в╕йськово-пол╕тичне кер╕вництво Укра╖ни у сфер╕ державно╖ безпеки, про перш╕ наш╕ кроки на шляху оборонного буд╕вництва та створення власних Збройних Сил, про нам╕ри позбутися арсеналу стратег╕чно╖ ядерно╖ збро╖, про перепони, як╕ чинить Рос╕йська Федерац╕я у вир╕шенн╕ проблеми переп╕дпорядкування Чорноморського флоту Укра╖н╕. Вс╕ учасники конференц╕╖ з розум╕нням сприйняли всю нашу ╕нформац╕ю, особливо прихильно вони поставилися до ╕нформац╕╖ стосовно майбутнього без’ядерного статусу Укра╖ни, ╕ висловили свою стурбован╕сть щодо кримських проблем ╕ проблем з розпод╕лом ЧФ.
У ход╕ дебат╕в, п╕д час мого головування на пленарному зас╕данн╕ конференц╕╖, на запитання одного з учасник╕в про под╕╖ у Криму я не м╕г стриматися ╕ розпов╕в усю правду про груб╕ порушення командувачем ЧФ адм╕ралом Касатоновим чинного законодавства Укра╖ни, який узурпував право власност╕ на ЧФ, що за ус╕ма нормами м╕жнародного права ма╓ належати Укра╖н╕, ╕ про його протиправн╕ д╕╖ стосовно морських оф╕цер╕в, як╕ присягнули Укра╖н╕.
При цьому я висловив упевнен╕сть, що дуже скоро св╕т почу╓ про в╕дродження В╕йськово-Морських Сил Укра╖ни. Те ж саме я повторив в ╕нтерв’ю на центральному телебаченн╕ Польщ╕.
Делегати конференц╕╖ по-дружньому ╕ з розум╕нням сприйняли мо╖ слова, але я побачив явне невдоволення цим в╕йськового аташе Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ у Республ╕ц╕ Польща ╕ дарма не надав цьому невдоволенню належно╖ уваги, бо негативн╕ насл╕дки не забарилися. В╕йськовий аташе Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ допов╕в про сказане мною щодо ситуац╕╖ в Криму ╕ на Чорноморському флот╕ у Москв╕, а через дек╕лька дн╕в режисер центрального телебачення Рос╕╖ Герасимов орган╕зував проти мене ганебну провокац╕ю в одн╕й ╕з сво╖х програм.
В╕н прибув до Ки╓ва ╕ попросив м╕н╕стра оборони Морозова дозволити орган╕зувати ╕нтерв’ю з╕ мною за текстом проекту В╕йськово╖ доктрини. Заступник м╕н╕стра генерал-лейтенант ╤ван Б╕жан передав мен╕ про р╕шення м╕н╕стра дозволити Герасимову взяти у мене ╕нтерв’ю. Я попросив начальника прес-служби М╕ноборони майора Олександра Клубаня бути присутн╕м п╕д час цього ╕нтерв’ю. Маючи при соб╕ текст проекту В╕йськово╖ доктрини, я розлого в╕дпов╕дав на запитання, цитуючи прямий текст.
Коли д╕йшла черга запитань про долю Чорноморського флоту, мен╕ не важко було детально, точно й аргументовано в╕дпов╕сти на них. ╤ тут, н╕би дотично, журнал╕сти спитали про оц╕нку д╕й адм╕рала Касатонова. В╕дпов╕даючи на це запитання, я намагався п╕дкреслити витримку ╕ миролюбн╕сть пол╕тичного кер╕вництва Укра╖ни у вир╕шенн╕ питань Чорноморського флоту.
Я сказав: «Адм╕рал Касатонов, перебуваючи на територ╕╖ нашо╖ суверенно╖ держави, грубо порушу╓ чинне законодавство Укра╖ни. Так, ми могли б арештувати Касатонова, але ми цього не робимо, бо Президент Укра╖ни Леон╕д Макарович Кравчук вважа╓, що вс╕ сп╕рн╕ питання потр╕бно вир╕шувати шляхом переговор╕в на основ╕ ╕снуючих норм м╕жнародного права».
П╕сля зак╕нчення ╕нтерв’ю я спитав присутнього на ньому майора Клубаня, як в╕н оц╕ню╓ мо╖ в╕дпов╕д╕. Олександр Клубань в╕дпов╕в, що все було сказано правильно, ╕ я з в╕дчуттям добре виконано╖ роботи п╕шов до свого каб╕нету.
╤нтерв’ю з╕ мною тривало хвилин 35, але наступного дня п╕д час веч╕рньо╖ трансляц╕╖ новин центрального телебачення Рос╕╖ я з подивом побачив ╕ почув, що мо╓ ╕нтерв’ю тривало секунд 5, зам╕сть п╕вгодини! З╕ всього ╕нтерв’ю Герасимов пустив в еф╕р мене крупним планом ╕ лише одну мою другорядну фразу: «Так, ми могли б арештувати Касатонова». Б╕льше н╕чого!
Це була явна помста мен╕ в╕д Кремля за виступ на м╕жнародн╕й конференц╕╖ у Варшав╕ ╕ за ╕нтерв’ю на польському центральному телебаченн╕.
Повернувшись 27 лютого до Ки╓ва, я д╕знався, що 22 лютого батальйон майора В. Рожманова присягнув на в╕рн╕сть Укра╖нському народу, заперечуючи песим╕зм кап╕тана 1 рангу Лупакова.
Ось що пише про ц╕ под╕╖ В╕тал╕й Данилов у сво╖й книз╕ «Укра╖нський флот. Б╕ля джерел в╕дродження»:
«Присягання народов╕ Укра╖ни тривало… 22 лютого 1992 року, а це було напередодн╕ свята арм╕╖ ╕ флоту, особовий склад 880-го окремого батальйону морсько╖ п╕хоти (командир — майор В╕тал╕й Рожманов, заступник з роботи ╕з особовим складом — старший лейтенант Михайло Рудь) присягнув Укра╖н╕. За п╕дсумками бойово╖ ╕ гуман╕тарно╖ п╕дготовки за 1991 р╕к батальйон визнаний кращим у з’╓днанн╕».
Тут треба зауважити: бригада морсько╖ п╕хоти була ел╕тним силовим з’╓днанням на Чорноморському флот╕ ще з радянських час╕в (колись курсантом училища сам побував там на практиц╕ ╕ на соб╕ в╕дчув систему п╕дготовки морських п╕хотинц╕в, ╖хн╕й вишк╕л). Тому присяга Укра╖н╕ майже вс╕м особовим складом кращого батальйону МП, та ще й напередодн╕ свята Збройних Сил, дуже стурбувала командування флоту й особисто адм╕рала ╤. Касатонова.
Виходячи з цього, на м╕й погляд, читачам ц╕каво буде послухати ╕ командира батальйону, ╕ його заступника з роботи ╕з особовим складом. Спочатку наведу спогади майора В. Рожманова:
«Ще восени 1991 року, п╕сля повернення з ╤╤ з’╖зду Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, в╕дверто розпов╕в командиру бригади полковнику А. Кочешкову та його заступникам п╕дполковникам О. Смоляку, А. Маранчаку ╕ В. Черевку про сво╖ зустр╕ч╕ з м╕н╕стром оборони Укра╖ни генерал-полковником К. Морозовим, полковником В. Мулявою ╕ народним депутатом Укра╖ни М. Поровським.
Н╕хто з них р╕зких заперечень не висловив, лише комбриг порадив мен╕ все добре обм╕ркувати.
4 с╕чня 1992 року начальник БРАВ ╕ МП ЧФ генерал-майор В. Романенко проводив опитування оф╕цер╕в бригади щодо складання ними присяги Укра╖н╕. «За» проголосувало 114 оф╕цер╕в, проти — 13 ╕ 8 утрималися. В опитуванн╕ брав участь ╕ командир бригади полковник А. Кочешков, який на запитання оф╕цер╕в, за що в╕н висловився, в╕дпов╕в, що його позиц╕я на боц╕ б╕льшост╕ оф╕цер╕в.
Але через тиждень, п╕сля повернення ╕з Москви, де в╕н був разом з адм╕ралом ╤. Касатоновим, командир бригади сво╖ переконання зм╕нив ╕ заявив, що укра╖нсько╖ нац╕╖ як тако╖ у св╕т╕ нема╓.
28 с╕чня я проводив загальн╕ збори оф╕цер╕в ╕ прапорщик╕в батальйону. Зачитав ╖м св╕й наказ № 21 «Про складання особовим складом в╕йськово╖ частини 99732 присяги на в╕рн╕сть народу Укра╖ни». За списком оф╕цер╕в ╕ прапорщик╕в у батальйон╕ було 39 ос╕б, на збори прибуло 30. Прийняли р╕шення: 29 с╕чня 1992 року провести ритуал складання присяги на в╕рн╕сть народу Укра╖ни в клуб╕ частини.
На другий день о 14.00, в об╕дню перерву, вс╕ з╕брались у клуб╕, я починаю складання присяги вступним словом командира. Раптом мене виклика╓ начальник штабу бригади п╕дполковник О. Смоляк. Допов╕даю йому, що проводжу складання присяги оф╕церами ╕ прапорщиками батальйону. В╕н пита╓: на як╕й п╕дстав╕? Показую йому протокол загальних збор╕в оф╕цер╕в ╕ прапорщик╕в ╕ м╕й наказ. Прямо на мо╖х очах начальник штабу хапа╓ слухавку прямого телефону з командувачем ЧФ ╕ допов╕да╓ йому про те, що майор Рожманов намага╓ться змусити оф╕цер╕в ╕ прапорщик╕в батальйону присягнути Укра╖н╕.
Через хвилин 30 у бригаду прибули начальник штабу ЧФ в╕це-адм╕рал Г. Гур╕нов, начальник БРАВ ╕ МП флоту генерал-майор В. Романенко. Одразу ж з командиром бригади полковником А. Кочешковим зайшли в клуб ╕ протягом трьох годин «вправляли нам м╕зки». Я ув’язався в полем╕ку з в╕це-адм╕ралом Гур╕новим. Справа йшла до мого арешту, але вони цього не могли зробити, бо мене оф╕цери п╕дтримували. У цей момент трапилось неспод╕ване. Раптом в╕дчиняються двер╕ ╕ в залу заходять народн╕ депутати Укра╖ни Л. Скорик, О. Тарасенко, полковники В. Мулява ╕ В. Лазорк╕н. Тут п╕дхопився полковник Кочешков ╕ хот╕в ╖х вигнати з клубу. Але Лариса Скорик, з належною ╖й впевнен╕стю ╕ горд╕стю, заявила, що вона — ж╕нка ╕ до того ж народний депутат, тому не потерпить такого ганебного до себе ставлення.
В╕це-адм╕рал Гур╕нов вир╕шив негайно спов╕стити командувача ЧФ ╕ п╕шов ╕з клубу. Через хвилин п’ять повернувся ╕ каже, що незвана делегац╕я Укра╖ни не мала права заходити на територ╕ю в╕йськово╖ частини ЧФ.
Через дек╕лька хвилин чорноморськ╕ начальники покинули клуб ╕ з нами залишились гост╕ з Ки╓ва. Першим виступив кер╕вник групи консультант╕в М╕н╕стерства оборони Укра╖ни полковник В╕тал╕й Лазорк╕н, який розпов╕в про ╕стор╕ю створення Збройних Сил Укра╖ни. Зал з великою увагою слухав його, як одного ╕з перших серед в╕йськових, що заснували нашу Укра╖нську арм╕ю. Для ╕нформац╕╖: ще 28 серпня 1991 року на адресу полковника В. Лазорк╕на у м. Львов╕ над╕йшла урядова телеграма в╕д голови ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань оборони ╕ державно╖ безпеки В. Дурдинця такого зм╕сту: «Шановний В╕тал╕ю ╤лл╕чу! Ком╕с╕я Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань оборони ╕ держбезпеки запрошу╓ Вас в пер╕од з 30 серпня до 8 вересня ц. р. взяти участь у п╕дготовц╕ законопроект╕в з в╕йськових питань, як╕ вит╕кають з прийнятих 24 серпня ц. р. Верховною Радою Укра╖ни постанов».
З 30 серпня до 8 вересня 1991 року В. Лазорк╕н працю╓ в Ки╓в╕, а 12 вересня бере участь у м╕ждержавних переговорах з в╕йськових питань у Москв╕ у склад╕ нашо╖ делегац╕╖ на чол╕ з В. Дурдинцем, куди входив ╕ генерал-майор К. Морозов.
Коротко розпов╕в про себе, як в╕дстоював ╕дею створення власних Збройних Сил Укра╖ни, використовуючи набутий досв╕д оперативно╖ п╕дготовки протягом 10 рок╕в у штаб╕ ПрикВО. У цьому йому допомагав Серг╕й Рудюк, лейтенант запасу, викладач ╕стор╕╖ в Льв╕вському медучилищ╕, який створив Льв╕вський обласний громадський ком╕тет за в╕дродження Укра╖нсько╖ арм╕╖. Конкретна допомога також була в╕д народного депутата Укра╖ни ╤горя Деркача, кап╕тана В╕тал╕я Чечила з Ки╓ва, п╕дполковника запасу Валентина Пилипчука ╕з Житомира ╕ майора Петра Недзельського ╕з Харкова.
Вперше проект Концепц╕╖ створення власних Збройних Сил Укра╖ни В. Лазорк╕н оприлюднив на сес╕╖ Льв╕всько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ НРУ. Допов╕дь була схвалена, ╕ йому запропонували викласти Концепц╕ю на сес╕╖ Велико╖ Ради НРУ в Ки╓в╕ 1 грудня 1990 року, яку очолював ╤ван Драч. Сес╕я, що в╕дбулась у Будинку Сп╕лки письменник╕в на вул. Банков╕й, 2, Концепц╕ю п╕дтримала.
Треба п╕дкреслити: полковник В. Лазорк╕н з к╕нця серпня до к╕нця грудня 1991 року працював у склад╕ робочо╖ групи в╕йськових експерт╕в при Ком╕с╕╖ Верховно╖ Ради Укра╖ни з питань оборони ╕ держбезпеки щодо п╕дготовки проект╕в Закон╕в Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» та «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» ╕ взяв участь у в╕йськово-науковому супроводженн╕ цих проект╕в до ╖хнього прийняття Верховною Радою Укра╖ни. Практичн╕ розробки полковника В. Лазорк╕на ув╕йшли до текст╕в ухвалених закон╕в.
Також В. Лазорк╕н розпов╕в присутн╕м у клуб╕ про складання присяги на в╕рн╕сть Укра╖нському народов╕ в Укра╖н╕ загалом ╕ на Чорноморському флот╕ зокрема.
Пот╕м виступив Олександр Тарасенко, народний депутат Укра╖ни. Говорив недовго. Але у нього промайнула думка чекати якесь пол╕тичне р╕шення щодо ЧФ.
Та ось, нарешт╕, до трибуни вийшов полковник Володимир Мулява з тарас╕вськими вусами, в сталевого кольору шинел╕, в розк╕шн╕й козацьк╕й папас╕ полковника, все це справило на публ╕ку дуже велике враження. Ще п╕дходячи до трибуни, в╕н отримав дружн╕ оплески оф╕цер╕в — морських п╕хотинц╕в ЧФ, хоча ще н╕чого не сказав.
Мулява почав говорити укра╖нською мовою, що додало при╓много враження. Говорив про те, що Укра╖нськ╕й держав╕ потр╕бен св╕й в╕йськовий флот, ╕ теж закликав присягнути Укра╖н╕. Прощались з делегац╕╓ю ╕з Ки╓ва тепло. Але в цей день присягу скласти не вдалося.

(Продовження буде)

«Кримська св╕тлиця» публ╕ку╓ газетний вар╕ант книги полковника В╕тал╕я Лазорк╕на, одного ╕з засновник╕в Збройних Сил Укра╖ни ╕ Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, про ╕стор╕ю творення Укра╖нського в╕йська, ╕ зверта╓ться ╕з закликом до видавц╕в та потенц╕йних спонсор╕в п╕дтримати видання повно╖ верс╕╖ книги. Звертатися з пропозиц╕ями можна на електронну адресу редакц╕╖ — kr_svit@meta.ua, або автора — vlazorkin@ukr.net.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2015 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16087

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков