Версiя для друку Обговорити в форумi

Є безліч різноманітних свят і знаменних дат, які шанують у нашій країні та за її межами, це новорічні й Різдвяні свята, 8 березня, Великдень тощо… Але серед усього цього розмаїття є один дуже особливий весняний день, котрий, я впевнена, не лишає байдужим нікого, який озивається болем у мільйонах сердець, і без якого, цілком можливо, не було б інших днів, не було б усіх нас, — це День Перемоги.
Про Велику Вітчизняну та взагалі про Другу світову війну протягом більш як півстоліття було складено чимало пісень, написано безліч книг, знято багато кінофільмів, але вони не можуть передати всього болю й страждань, котрі випали на долю наших предків. «…Страшні чотири роки ми йшли до цього дня, всі муки і тривоги ми випили до дна…», — чуємо рядки з відомої пісні у виконанні народної артистки України Наталії Бучинської. Немає, мабуть, жодної родини, яку б не зачепило полум’я війни…
Нині в День Перемоги в країнах колишнього СРСР відбувається чимало заходів, однак по-особливому це свято відчувається в містах, які носять звання героїв, а таких на території нашої Вітчизни всього чотири. Я живу в одному з них – у славетній Керчі. Тут 9 травня – це завжди велелюдне свято, але найголовніше те, що Керч чи не єдине місто в усій Україні й не тільки, де щороку напередодні Дня Перемоги влаштовують смолоскипову ходу на знак вшанування подвигу народів колишнього СРСР, і саме про це я хочу розповісти докладніше.
У дійстві беруть участь здебільшого керченські школярі, але приєднатися може кожен бажаючий. Колона з учасників формується в центрі міста о 20-й годині. До цього часу всі, хто хоче милуватися ходою згори, піднімаються на найвищу точку Керчі — гору Мітрідат, яка є візитівкою міста (до слова, цьогоріч централь-ні сходи було перекрито, тож керчанам і гостям міста довелося підніматися на вершину майже 100 метрів маленькими стежинками та провулками). І ось після восьмої вечора, коли вже сутеніє, починається свято: з Мітрідата відкривається надзвичайної краси дійство — вогненна ріка, що тече центральними вулицями міста-героя в супроводі музики воєнних літ… Під вигуки захоплення та бурхливі оплески колону зустрічають на Мітрідаті, після цього настає час театралізованої вистави на тему визволення міста від фашистів — із формою тих років, пострілами й непідробним ентузіазмом. Дивишся на вогні нічної Керчі з самісінької вершини, вдихаєш свіже нічне повітря й пахощі квітучого травня, милуєшся спалахами феєрверка — і здається, що час завмирає, у таку мить найбільше відчуваєш гордість за рідне місто, за його славу й багатющу велику історію.
Не знаю, чи є де-небудь іще таке саме дійство, але без перебільшення можна сказати, що смолоскипова хода протягом не одного десятиліття стала таким самим символом Керчі, як, наприклад, розкопки стародавнього Пантикапея. Це свято дає змогу відчути єдність, навіть певну причетність до того далекого людського подвигу. Маю надію, що ця традиція не помре, і про своїх славних предків дізнаються майбутні покоління, адже ми не маємо права забути тих, хто відвоював для нас мирне небо…

Олена АКУЛЬШИНА,
студентка Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема ""Джерельце""