Версiя для друку Обговорити в форумi

Як ми вже повідомляли, на святі «Країна дитячих мрій», що проходило на День незалежності у сімферопольському Дитячому парку, один з майстер-класів — з виготовлення ляльок-мотанок — проводили Христинка Гуракова зі своєю бабусею Галиною Іллівною Дмитрієвою (на фото). Їхнє «лялькове» мистецтво викликало неабиякий інтерес серед присутніх на святі, причім, не лише у дітей, але й у дорослих. Тому ми домовилися з майстринями, що вони підготують та проведуть такий майстер-клас на газетних сторінках спеціально для читачів «Кримської світлиці» та дитячого «Джерельця».
І ось кілька днів тому поріг нашої «Світлиці» переступили усміхнені Христинка та пані Галина. Пораділи за нашу світлу, простору, багату на квіти, ікони та книги (а ще ж навіть фортепіано є!) редакційну «хатину». Галині Іллівні «Світлиця» особливо рідна й дорога, бо вона колись, ще на перших порах, працювала у газеті головним бухгалтером. Тож переживала разом зі «світличанами» за усі ті негаразди, що випали на нашу долю. Та, дякувати Богу, вберегли, відродили «Світлицю», бо, мабуть, і газета має якийсь свій особливий оберіг!
Ось так і перейшли плавно до справи й розмови про обереги: рушник, віночок, писанка, сорочка — і лялька-мотанка. Розкладаючи з Христинкою на столі клубочки ниток, клаптики тканини, Галина Іллівна паралельно вводить нас у «ляльковий світ». Лялька-мотанка — чи не найстаровинніша українська народна іграшка. Але це не просто іграшка чи колоритний український сувенір, вона — оберіг родини й роду, символ зв’язку між поколіннями. З давніх-давен в українських родинах молода жінка, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була.
І в народних казках наша диво-лялька присутня! Пам’ятаєте, як у «Василісі Прекрасній» мати, помираючи, дає своїй доньці ляльку і наказує, щоб та берегла її, шанувала, годувала крихтами хліба і краплями молока — і лялечка завжди буде вірною помічницею. Дівчина виконує наказ матері, і лялька допомагає їй здійснити усі завдання, виконати усі забаганки лихої мачухи і навіть з Бабою-Ягою впоратися.
Тож ця казка — ще одне підтвердження старовинного звичаю, коли мотана лялька була символом Берегині роду, яка передавалася від покоління до покоління, від матері до дочки, і ниточка, якою в’язалася лялька, ставала символічною золотою ниткою, що єднала покоління в міцний єдиний Рід, берегла і захищала його.
Але ж, напевне, не з казки довідалися наші гості про ляльку-мотанку? Галина Іллівна розповіла, що цього року на Різдво вона їздила до Львова на гостину до сина Віталія та онуки Христинки. Там у Будинку творчості вона й побачила, як роблять цих  ляльок. Так їй це сподобалося (а пані Галина, до слова, ще й чудово вишиває, вона — одна з учениць нашої знаменитої землячки Віри Сергіївни Роїк), що загорілася бажанням навчитися робити їх власноруч. Тож коли повернулася до Криму, одразу ж зробила свою першу ляльку-мотанку.
...Галина Іллівна посадила поруч із собою Христинку, виклала на стіл різнокольорові клубочки ниток. Ще приготувала клаптики тканини, пояснюючи, для чого вони знадобляться: білий клаптик м’якого трикотажу — для голівки, лляна цупка тканина — для спіднички, сіра – для фартушка. І закипіла у «Світлиці» дружна творча робота! Пані Галина відірвала смужку білого полотна приблизно 3-4 см завширшки, зауваживши, що ножицями у цьому процесі користуватися не прийнято, і віддала внучці.
— Христинко, скрути цю смужку «рулетиком» — це буде голівка нашій ляльці.
Загорнувши цей «рулетик» у білу м’яку шматинку, вона знову дала його Христинці, щоб та обмотала ниткою шийку. Голкою під час виготовлення ляльки-мотанки не користуються, тільки нитками і тканиною. Шити можна лише при виготовленні сувенірних ляльок, і то — тільки для оздоблення вбрання ляльки вишивкою.
— Тепер намотаємо на голівці нитками замість обличчя хреста, — продовжує Галина Іллівна. — Для того, щоб лялька-мотанка стала оберегом, а не просто іграшкою, її потрібно робити безликою, бо наші предки вважали, що через обличчя в ляльку може вселитися чиясь душа. А душа буває не тільки доброю, але й лихою. Тому не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна на когось бути схожою, щоб не завдати тій людині, а тим більше, дитині, шкоди.
Галина Іллівна взяла червоні, зелені, жовті нитки й обмотала ними голівку у формі хреста. При цьому пояснила, що кольори теж мають символічне значення. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини — підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори.
— А тепер, Христинко, будемо робити нашій лялечці ручки. Ось тобі моток білих ниток, обмотай його червоними, зеленими, жовтими ниточками. Потрібно старанно намотувати, щоб ручки у нашої ляльки були міцними, рівненькими й красивими. Потім я прикріплю їх до шийки, — теж обмотавши ниткою.
Після цього онука отримує завдання з мотка білих ниток сформувати ляльчині тулуб, плечі і ніжки.
— Бабусю, треба ж, щоб спинка трималася, — турбується про ляльку Христинка.
— Для цього обмотуємо нитками навхрест і по талії — ось так, дивися, – навчає бабуся. — Ну ось, тепер нашій ляльці можна й одягатися. Спідничку й фартушок робимо з двох прямокутних клаптиків потрібного розміру, складаємо в гармошечку і примотуємо нитками до талії.
— Бабусю, а коса і віночок? Давай я зроблю косу, а ти – віночок.
Христинка намотала білих ниток для косички. А бабуся тим часом робила віночок — за тією ж технологією, що й руки. Сказала лише, що за бажанням можна додати у віночок золотисту нитку, щоб прикрасити його.
Вінок з косою урочисто одягли на ляльчину голівку. Ось так і з’явилася на світ Божий у нашій «Світлиці» лялька-берегиня! Але що ж то за лялька без імені? Будемо звати її Джерелинка, щоб оберігала «Джерельце» і всіх «джерелят». А щоб їй не було самотньо, Галина Іллівна і Христинка залишили в дарунок редакції ще одну, виготовлену ними раніше ляльку-мотанку, яку ми, не довго думаючи, нарекли Світлинкою — щоб жодна темна сила ніколи не змогла зашкодити нашій «Кримській світлиці!

Гостей приймала і «лялькову» науку вивчала
Любов СОВИК

А ще наші гості випробували в дії призовий велосипед, який Христинці дуже сподобався. І сама б виграла, але... ще треба трішки підрости!

*   *   *

УВАГА: КОНКУРС!
СПРАВЖНЄ СВЯТО юні  читачі «Джерельця» зможуть подарувати собі самі, якщо візьмуть участь у нашому творчому конкурсі і виграють ось цей розкладний велосипед! Надсилайте на адресу редакції (звичайною або електронною поштою) ваші літературні, поетичні, публіцистичні твори — на будь-які теми. Кращі роботи будуть опубліковані у «Джерельці», а їхні автори отримають шанс вибороти суперприз та інші нагороди.
Крім творчих завдань будуть й цілком конкретні, за які нараховуватимуться додаткові бали. Ось два з них:
— Коли вийшов перший номер «Джерельця»?
— Хто надав для переможця конкурсу у «Джерельці» головний приз — велосипед? (Депутат, кандидат, партія і т. д.)
Чекаємо на ваші відповіді, вірші, оповідання, репортажі, новели, статті. Творіть! Дерзайте! Перемагайте!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2012 > Тема ""Джерельце""