Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі читачі "Джерельця"!
Щойно у сімферопольському приватному видавництві "Доля" (видавець - письменник В. Басиров) побачила світ нова книга "Де взялась Ведмідь-гора?" відомого кримського українського дитячого поета, вчителя української мови та літератури Прудівської загальноосвітньої школи Совєтського району Василя Григоровича Латанського. Видання вмістило казки, легенди, вірші для дітей різного шкільного віку. Тонкий знавець дитячої психології, автор цікаво, дотепно, з ліричним усміхом відтворює чарівний світ дитинства, збуджує дитячу допитливість, поєднану з наївністю, безпосередністю. Чимало з цих творів поета уперше побачили світ на сторінках "Джерельця". Ви, любі джерелята, напевно пам'ятаєте казки Василя Латанського "Як Журавлик і Джерельце мандрували", "Як Квітень до Березня в гості їздив", "Данило-бурмило", легенди "Де взялась Ведмідь-гора?", "Дівоча вежа в Судаку" та інші.
Книгу гарно проілюстрував професійний художник Олександр Іванченко, передмову написав поет, голова Кримської республіканської організації Національної Спілки письменників України, шеф-редактор "Джерельця" Данило Кононенко.
Сьогодні, любі шанувальники дотепних віршів та веселих і чарівних українських казочок, "Джерельце" познайомить вас з новою, щойно написаною поетом В. Латанським казкою-жартом "Переполох".

ПЕРЕПОЛОХ
Казка-жарт

У страху великі очі.
Народне прислів'я.
І
Вийшли в небо неозоре
Погуляти в жмурки зорі.
Цілі дні у сні та й в сні -
Хай потішаться ясні!
А з Ведмідь-гори, з "Артека",
Через море навпростець
Чимчикує (путь далекий!)
Літній вечір-вечорець.
Ось у ліс забрався стиха..
Не було б отого лиха,
Не було б тоді біди,
Якби вдень забрів сюди!
Аніскільки, анітрохи
Не було б переполоху,
Якби страха не привів
Через поле, через рів!
Але хто йому указ?
В нього точний-точний час.
Знає, мудра голова,
І обов'язки, й права.
Хоч здається нам, до речі,
Ні при чім тут літній вечір.
Потерпіть і підождіте:
Розкажу про все як слід.
Ой, і сміху буде, діти!
Ох, тримайтесь за живіт!
ІІ
В темнім лісі, між дерев,
Причаївся грізний лев.
Довгі вуса, хмурі брови...
Видно, лев зібравсь на лови.
Попадись такому в зуби -
Недалеко і до згуби!
Хочеш - вір, хочеш - не вір:
Ро-зір-ве стра-шен-ний звір!!!
Вість погану на поляні
Лис наляканий прорік:
- Він як гляне - серце в'яне!
Як вогнем мене обпік!
Проказав цю новину
І - щосили дременув!
Тарарам такий зчинився,
Що нікому і не снився!
Виють, скиглять бідні звірі -
Аж мороз іде по шкірі!
І тікають - хто куди,
Тільки б далі від біди!
Вовк забрався на ялину:- Ой, рятуйте, бо загину!
А борсук чкурнув на бук:
- Я б-боюсь ж-жахливих мук!
Геть від лютої напасті
Кабани біжать ікласті!
Чи від стресу, чи від страха
Дуба врізала комаха.
Олень ратиці на плечі -
І гайда від колотнечі!
Навіть вуж, хоробрий вуж,
У Салгир повзе чимдуж!
А пітон, старий пітон,
Почухрав аж за кордон!
ІІI
Схаменулася лисиця:
- Ну хіба таке годиться?!
На весь Крим ганьба,ганьба!
Страхопуди ми хіба!?
І повзучі, й неповзучі -
Всі, кого ще совість мучить,
Хто не радий і хто радий, -
На поляну, на нараду!
("Лев" не чув тієї мови -
Сни дивився кольорові).
Вмить зійшлися, ледь живі,
На траві, на мураві.
Стали думать і гадать,
Як страховисько прогнать?
В документі, у секретнім,
План розроблено конкретний.
І негайно, в той же час,
Вже й атака почалась.
Враз комар в одну хвилину,
Стриб! - страховиську на спину.
Залишилось  тіль... тіль...тільки
Прив'язать його до гілки.
Комарисько павутину
Потихесеньку узяв -
Гостя швидко до соснини
Міцно нею прив'язав.
Тільки й чути скрізь: - Урраа!
Прославляймо комара!
Завтра тут, перед сосною,
Зробим пам'ятник герою!
Хай і просіка стара
Носить ім'я комара!
Буде, звісно, кожен рад
Жити в місті Комарград!
Тут наш "лев" - як стрепенеться,
Як підскочить, як зірветься!
Павутину перервав:
- Мяу-у - м'яв!
Всі побачили: аж свище! -
В бік села тіка... котище.
Отака оказія -
Справжня котовасія!
Василь ЛАТАНСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2003 > Тема ""Джерельце""