|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2003 > Тема ""Джерельце""
#24 за 13.06.2003
ДРУГ ДИТИНСТВА
Катерина ЯРОШЕНКО
Петрику було лише шість років і він ще не визначивсь, ким хоче бути. То він хотів бути астрономом, щоб спостерігати в телескоп за зорями в небі, то капітаном корабля, щоб плавати синіми морями-океанами... А вже наступного дня, після перегляду телепередачі про першість країни з боксу, Петрикові захотілося бути... боксером. Побачивши, як тренуються боксери із шкіряною грушею, він попросив татка:
- Тату, купи мені грушу!
- Зараз зима, груш немає, з'їж поки що моркву...Петрик розсміявся:
- Я не про ту грушу, яку їдять. Ти, будь ласка, купи мені шкіряну боксерську грушу.
- А навіщо вона тобі? - запитав батько.
- Тренуватись, - сказав Петрик, - я хочу бути боксером. Купиш?
- Обійдешся якось без груші, нічого з тобою не станеться, - буркнув батько і заквапився на роботу.
Петрик образився, що батько так відповів йому сміхом, засумував. Це помітила мама:
- Петрику, стривай-но, я щось придумала.
Вона стала навпочіпки і дістала з-під дивана плетений кошик, в якому зберігала Петрикові старі іграшки.
- Ось, - кинула вона на диван старого плюшевого ведмедика. - Це той ведмедик, котрого тобі подарувала на день народження тітка Людмила. Дивись, який тугий! Чим тобі не боксерська груша? Й купувати не треба. Бери, тренуйся скільки завгодно, - сказала мама і пішла на кухню.
Ведмедик сидів перед Петриком такий гарний, хоч трохи й облізлий і з різними очима: одне оч-ко - жовте, а друге - біле, ґудзик з наволочки. Петрик вже й не пам'ятав, коли йому подарували цього ведмедика, але це було не важливо, тому що ведмедик ще доволі весело дивився на Петрика своїми різнокольоровими очима. Він розставив задні та підняв догори свої передні лапки, ніби здавався без бою. Петрик дивився на свого ведмедика і пригадував, як він ні на хвилину не розлучався з цією іграшкою, як носив ведмедика із собою обідати, як годував його манною кашею, як укладав його спати і колихав, немов маленького братика, нашіптував казочки у його пухнасте вушко... Петрик любив над усе його, свого іграшкового ведмедика. І ось він сидить нині на дивані поряд з Петриком, найкращий друг дитинства, на якому пропонують проводити боксерські заняття...
- Ти чого такий сумний? - сказала мама Петрику, навідавшись до кімнати. - Що з тобою?
А Петрик не міг зрозуміти, що з ним відбувається. Він мовчав і відвернувся від мами, аби вона не помітила його сліз. А трохи перегодя сказав:
- Зі мною нічого не трапилось, мамо. Просто я вже ніколи не буду боксером!
Катерина ЯРОШЕНКО,
учениця 8-го "б" класу ЗОШ № 29
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 13.06.2003 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=981
|
ВЕСЕЛКА
Р╤ДНА МОВА
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
