Версiя для друку Обговорити в форумi

Справді, краще за геніального Павла Тичину про осінь не скажеш. (Заголовок для цієї сторінки "Джерельце" "позичило" в нього, неперевершеного майстра слова, і не втримаюсь, щоб не надрукувати повністю його вірш-шедевр). Хоча в кожного поета та й прозаїка є схвильовані рядки про цю чудову пору року. Згадайте Пушкінське: "В багрянець і золото оділися ліси"... Чи невмирущі рядки Я. Щеголєва (їх учили теж):

"Синє небо, синє,

Синє, та не те.

Світить, та не гріє

Сонце золоте".

Чи прекрасний вірш патріарха української поезії в Криму Д. Кононенка (публікується на цій сторінці).

А якою бачите осінь ви, любі джерелята? Мабуть, у кожного з вас вона "своя", не схожа на інші. Бо сприймаєте її по-різному та й неоднакова вона, скажімо, в Сімферополі, Ялті чи в кримських селах. От і напишіть про "свою" осінь в "Джерельце". А поки що слово юнкорам Прудівської ЗОШ Совєтського району (керівник - учитель В. Г. Латанський).

Павлик ПАНЮШКІН, 9-й "в" клас

І "СПАСИБІ", І САЛЮТ!

Нагулялись влітку - й досить!

Осінь крутить вже кіно!

Подарунки щедрі носить,

Стелить жовте полотно.

А які медові дині

Й кавуни в усій красі!

Без такої господині

Геть збідніли б ми усі!

Ось за це шануєм осінь,

Їй "спасибі" і салют.

Бо вона дарунки носить

Тільки тим, хто любить труд!

Кирило БУДНИКОВ, 6-й "б" клас

ПАННА ОСІНЬ

Ходить

панна Осінь

по нашому

Криму,

розсипає в душі добро -

тепле, ніжне і ласкаве,

засіває в душі надію.

Пестить чудом наші серця,

добра, лагідна, спокійна -

мила панна Осінь!

Таня ВАКУЛЕНКО, 9-й "в" клас

БІЛИЙ ВІРШ

Я хочу зустрітися з осінню,

Котра блукає в гаях,

на полях

Нашого села.

Я хочу зустрітися з кленом,

З якого опадають

листки-червінці.

Я хочу зустрітися з небом,

Яке синіє не так, як улітку,

Та все ж зігріває і мене,

і клена.

А взагалі я хочу полетіти

далеко-далеко

На крилах бабиного літа.

Галя БЕРЕКА, 3-й "б" клас

ПРИМОВЛЯНКА

- Осене, осене,

   Де ти була?

- В найменшого

сина Вересня

   Гостювала.

- Що ти нам,

   Діткам, принесла?

- Принесла вам яблука

   І веселий сміх,

   І тепло від сонця

   Та й на цілий рік!

Антін САХАРОВ, 9-й "в" клас

АКРОВІРШІ

Ось і літечку кінець!

Сіє дощик-сіянець

І на поле, і на річку,

На мою малу сестричку...

М'який в кінці буде знак.

Так?

* * *

Була в полі дивина...

А куди втекла? Хтозна.

Була пряжа серед нив -

Ирій - вирій поманив.

"Ну й діла! Чудні діла!" -

Емма каже, бо мала.

Літо, мабуть, заблудило

І ту пряжу розгубило.

Тож зберемо бодай трішки,

Олі зв'яжемо панчішки.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ, учитель

ОСІННЄ ЛІТЕЧКО

Восени зацвіла кульбабка.

Гріло-світило сонце,

Літали павутинки -

Прийшло осіннє літечко,

Бабине літо...

Ось і розквітла кульбабка:

Захотіла побачити осінь.

Вийшла за хату Оленка,

Глянула на жовту шапочку:

- Ой, мамо рідненька!

Як я хотіла -

Літечко прилетіло!

Ганнуся ГОНЧАРУК, 6-й "а" клас

НАЙСМАЧНІШІ ЯБЛУКА

Яблука в нашому садку такі смачні й солодкі, що коли береш до рота, слинка тече. Та мене із подружкою чомусь, - і самі не знаємо чому, - приваблюють кислі, аж оскома на зубах, яблука із садка сусіда, дядька Петра. Як тільки завітає в село осінь, ми нариваємо їх повну пазуху, ховаємось за хлівом, їмо ті кислющі яблука з таким апетитом, ніби вони найсмачніші у світі.

Богданко СТРІЛЕЦЬ, 3-й "б" клас

ЧОМУ ОСІНЬ ДРУЖИТЬ З ДОЩИКОМ?

Казочка

Коли Бог створював Світ, то не забув і про Осінь, та вона про це не знала. Весна знала, Літо знало, Зима знала, а Осінь ні сном ні духом нічого не знала. Почимчикувала вона до зайчика й питає: "А коли мені приходити?" Куцохвостий засміявся і каже: "Мені все одно, приходь хоч зараз". Почимчикувала вона до білочки і питає: "Коли мені приходити?" А білочка й каже: "Знаю, та не скажу". Зустріла осінь дощика, який дуже скучив за нею, і той сказав: "Спочатку Весна, потім літо, а потім ти".

І з того дня Осінь, як два рази по два, знає, коли приходити. З дощиком так здружилась, що не може без нього жити.

Настя ЛЕГКОСТУПОВА, 6-й "б" клас

ЗЛОДІЙКА-ОСІНЬ

Ось і немає моєї улюбленої пори року - літа. Його вкрала осінь. Разом з літом забрала все-все: і тепле море, і ласкаве сонце, і солодкі червоні, як жар,    полуниці. Замість них наслала чорні хмари, холодні дощі...

Але ж ця багата злодійка дуже щедра! Своє багатство не ховає, а роздає. Та не всім підряд, тільки працьовитим, хто не лінується і на городі, і в полі, і в садах, і на виноградниках.

ОСІНЬ ТАКА МИЛА...

Осінь така мила,

осінь

славна.

Осінь матусі їсти несе:

борщик у горщику,

кашка у жменьці,

скибка у пазусі,

грушки в хвартушку.

Осінь така мила,

осінь

славна.

Прийде, поставить: мамо,

спите?

Підведуться мати:

це ти, моя доню?

- Я ішла все лісом,

дуб мене за хустку,

він хотів догнати,

борщик однять!

Осінь така мила,

осінь

славна:

- Мамо, мамусю,

чом не їсте?

Бистро подивились

очі матусі,

зсунулось тіло,

звісилась рука...

Осінь така мила,

осінь

славна:

- Мамо, мамусю,

чом не їсте.

 ***

Данило КОНОНЕНКО

ОСЕНІ ТИХА ГОДИНА

І

День осінній на павутині

Понад ріллям проліта.

Небеса, ніби айстри сині,

А тополенька - золота.

А тополя, неначеб свічка,

У промінні стоїть тремка.

Лезом точеним біля річки

Передзвонює осока.

Опадає горіх волоський,

Пахне яблуками з долин.

Відлітає

в турне заморське

Журавлів

традиційний клин.

ІІ

Сріберна гілка маслини.

 Річечка сонна в яру.

В небі схвильоване "кру" -

Пізня пора журавлина.

Яблук рум'яні плоди.

Соти ущерть повні меду.

Важко пливе попереду

Хмара руда череди.

Тонко бринять комиші,

Гілка об гілочку треться.

Серце шалено так б'ється

І - наокіл ні душі.

Квітку голубить рука,

Колеться

в пальці шипшина.

Біла летить павутина -

Скроню легенько торка.

Земле моя, золота!

Рідна довіку, єдина...

Осені тиха година

Душу мою огорта.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема ""Джерельце""