Версiя для друку Обговорити в форумi

«Джерельце» вже не раз розповідало про талановиту дівчину-бандуристку з Ялти Тетянку Бєлову, яка на першому відкритому кримсь-кому конкурсі української авторської пісні «Львівська струна - на кримський лад!» в номінації «Берегиня пісні» здобула переконливу перемогу і отримала в подарунок гітару львівського підприємства по виготовленню музичних інструментів «Реноме». А ще ми повідомляли, що дівчинка третій рік навчається в школі мистецтв села Шевченкового Звенигородського району Черкаської області. Так, саме в тому селі, де колись народився маленький Тарасик, щоб вирости Тарасом Шевченком і стати окрасою не тільки України, а й цілого світу. Цього року Тетянка закінчує школу і хоче вступити до культосвітнього навчального зaкладу, щоб продовжити навчання гри на бандурі. Свої враження від трирічного життя і навчання в школі мистецтв села Шевченкового Тетянка надіслала до «Джерельця», які ми з радістю й друкуємо.

Ось і промайнув третій рік мого навчання у Шевченківській школі мистецтв. Аж не віриться, що три роки я ходила по землі, яку, як писав Максим Рильський у своє-му вірші, «сходив Тарас малими босими ногами». Саме тут, в цьому селі, провів свої дитячі роки наш великий поет Тарас Шевченко. У селі є музей Великого Кобзаря. Моя школа зовсім недалеко від нього, і, звичайно, я там бувала не раз. Біля музею стоїть хатина, в якій жив малий Тарас. В селі є ще кілька пам’ятників Тарасу Шевченку. Неподалік розкинулось село Моринці, де він народився. Там також
є музей, а в ньому -
колисочка маленького
Тарасика.
Я дуже рада, що мені випала доля навчатися в школі мистецтв. В ній добрі щирі вчителі і
вихователі багато нам розповідали про життя і дитинство Т. Шевченка. В цій прекрасній школі можна багато чому навчитись - тут є відділення: музичне, хореографії, образотворчого мистецтва та ще багато інших. Кожен учень тут знайде собі те, до чого тягнеться його душа. Я дуже вдячна своїй вчительці гри на бандурі Оксані Дмитрівні Грицай за її добро-ту, за те, що навчала  мене грати на бандурі й співати. У нас був ансамбль бандуристів і ми їздили з концертами по Черкаській області. Маємо чимало дипломів і грамот за нашу працю. Часу вільного було обмаль, але, якщо він випадав, обов’язково йшла до місць, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка - до його хатини, до могили його матері Катерини Якимівни. Милувалась красою навколишньої природи, особливо восени, коли багряне листя  дерев устеляє всі стежки. А яка чудова тут весна! Які розкішні квіти ростуть у селі Шевченковому! Важко передати цю красу словами, її треба побачити, відчути серцем.
А ще я дуже вдячна директору школи мистецтв Ліні Денисівні Терещенко, яка по-материнськи піклується про кожного учня, та всьому педагогічному колективу школи за ті знання, які вони мені дали. Ніколи в житті не забуду мою другу домівку - Шевченківську школу мистецтв. При першій же можливості приїздитиму сюди, аби набратися життєдайного духу цих священних Шевченківських місць!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2003 > Тема ""Джерельце""