"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема ""Джерельце""
#9 за 27.02.2009
«ЗМАГАЙМОСЬ ЗА НОВЕ ЖИТТЯ…»
«Бер╕мось краще до роботи, Змагаймось за нове життя!»
- з такими потр╕бними ╕ значущими словами зверта╓ться до нас краса ╕ горд╕сть укра╖нсько╖ нац╕╖ - Леся Укра╖нка. Це одна з найвеличн╕ших укра╖нок. Вс╕ ╖╖ твори пронизан╕ правдою, щир╕стю, чесн╕стю. У кожному слов╕ б’╓ться палке серце сильно╖ талановито╖ людини. А ╖╖ слова, що ╓ назвою ц╕╓╖ роботи, я неспроста назвала потр╕бними ╕ значущими. Поетеса заклика╓ нас, нове покол╕ння XXI стол╕ття, до роботи, до боротьби за нове, краще життя, за сво╖ права, за свободу... У наш час, на жаль, люди не завжди готов╕ до цього. Ми л╕ну╓мося, хоча бажа╓мо кращого життя для себе, сво╓╖ родини. Звинувачу╓мо державу, заздримо сус╕дам, але що в результат╕? Чи отрима╓мо ми бажане? А в чому поляга╓ проблема? Як╕сь обставини? Процитую вам мо╖ найулюблен╕ш╕ слова яко╖сь дуже мудро╖ людини, як╕ нав╕ть у найскрутн╕шу годину повертають мен╕ в╕ру в себе: «Якщо ти чогось захочеш, то весь всесв╕т буде допомагати тоб╕!». Але треба забажати, поставити перед собою мету, йти до не╖. Тод╕ й держава буде допомагати. Л╕нивих н╕хто не любить. У тому числ╕, ╕ вдача. А авторка натхненних сл╕в, тобто Леся Укра╖нка, для мене особисто - один ╕з приклад╕в того, як треба боротись за сво╓ життя, ч╕плятися за кожний, хоч малесенький шанс... Леся Укра╖нка. Це краса ╕ горд╕сть укра╖нсько╖ нац╕╖, ген╕альна поетеса ╕ драматург. Вона була перекладачем ╕ вченим, педагогом, журнал╕сткою, громадським д╕ячем. Але мало ми зна╓мо про маленьку Лесю, яка любила природу, танцювала ╕ грала на фортеп╕ано. ╥╖ з братом називали одним словом - Мишелос╕я (в╕д Михайла ╕ Лес╕). Вони були нерозлийвода, щиро приятелювали, хоч були дуже р╕зн╕. Вона казала сво╓му братов╕, який любив бавитися ╕ пустувати: «Мен╕ так прикро, як мама тебе ла╓, а я мушу мовчки слухати. Краще б уже вона мене лаяла». З дитинства вона була самост╕йною ╕ працьовитою. Любила слухати укра╖нськ╕ п╕сн╕, вишивала. У 6 рок╕в подарувала татов╕ сорочку, яку прикрасила гарною вишивкою. А ще вона дуже захоплювалась народними п╕снями. Ц╕лими днями д╕вчина висп╕вувала з годувальницею Мотрею п╕сн╕. Також вона дуже любила поез╕ю. Майже в 5 рок╕в Леся заучу╓ напам’ять ╕ розказу╓ кожний в╕рш, що трапля╓ться ╖й п╕д руку. А ще вона так захопливо танцювала, б╕гала з ╕ншими д╕тьми, грала в р╕зн╕ ╕гри. Мабуть, дуже важко було мам╕ дивитися, як хвора д╕вчинка приречено лежить у л╕жку. Але нав╕ть у такому стан╕ вона намагалася не лежати, а ходити, порушуючи приписи л╕кар╕в. Брат ╕з сестрою часто проводили л╕то в сел╕ Колодяжне, де були мальовнич╕ кра╓види над чар╕вним Пслом. А ц╕ старезн╕ дерева, та╓мнича загадков╕сть л╕с╕в, у яких за кожним стовбуром ввижалася мавка! Саме тод╕ зачарувала Лесю природа, а п╕зн╕ше спонукала до написання славнозв╕сно╖ «Л╕сово╖ п╕сн╕». Була й ╕нша стих╕я, яка вабила д╕вчинку. Це - море. Вона часто ╖здила в╕дпочивати, особливо тод╕, коли була хворою. Як подобалося ╖й дивитися на хвил╕, в╕дчувати на губах ╖хн╕й солоний присмак! Напевно, саме тод╕ ╕ там, б╕ля синього моря, написала Леся сво╖ «Кримськ╕ спогади»... Також Леся проводила серйозн╕ фольклорн╕ досл╕дження. Вона з╕брала дуже велику к╕льк╕сть обрядових п╕сень. На дванадцятому роц╕ життя Леся вивчила дв╕ ╕ноземн╕ мови - н╕мецьку та французьку. У цьому ╖й допомагала мама. ╤ вже за р╕к вона змогла в╕льно читати книжки, як╕ були написан╕ цими мовами. За р╕к до смерт╕ почала вивчати ╕спанську ╕, мабуть, на цьому не зупинилась би. А також добре знала ╕тал╕йську, болгарську, англ╕йську. Перечитуючи б╕ограф╕ю Лес╕ Укра╖нки, сумую: яка важка доля була дарована так╕й талановит╕й людин╕! Хвороба пригнула ╖╖ до р╕дно╖ земл╕, як кв╕точку. Саме з цим предметом в мене асоц╕ю╓ться Леся. (До реч╕, ╕ справжн╓ пр╕звище в не╖ «кв╕туче» - Косач-Кв╕тка). Слабка ╕ тенд╕тна ззовн╕, але така сильна всередин╕! ╤ зв╕дк╕ля ж брала сили ця кв╕тка? Основними джерелами житт╓ствердно╖ л╕рики Лес╕ були палка любов до р╕дного краю, незламна в╕ра в його св╕тле майбутн╓... Поез╕я ╖╖ сповнена думок про народ, його соц╕альне та нац╕ональне визволення. ╥й дуже ╕мпонували люди-борц╕, як╕ йшли на самопожертву в ╕м’я свободи, справедливост╕. Адже такою була вона сама - незламна, мужня Леся. У темряв╕ царсько╖ Рос╕╖ вона осв╕тлювала шлях «тим людям, що ходять в ярм╕». Вона гартувала свою поетичну зброю для тих, у кого не згас бунт╕вний дух титана Прометея. Полум’ян╕ в╕рш╕-заклики велико╖ поетеси нагадували сп╕вв╕тчизникам, «що зброя жде борця». Саме таким в╕ршем-закликом ╓ ╖╖ поез╕я «Скр╕зь плач, ╕ стог╕н, ╕ ридання», створена 1890 року. Це були часи особливо жорстокого засилля царсько╖ бюрократ╕╖ й реакц╕╖. Мужн╕й борець за визволення народу, Леся Укра╖нка н╕як не може збагнути думок сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в, як╕ тужать над важкою долею р╕дного краю, але н╕чого не роблять для ╖╖ пол╕пшення.
Над давн╕м лихом Укра╖ни Жалку╓м-тужим в кожний час, З плачем ждемо т╕╖ години, Коли спадуть кайдани з нас.
Але ж пасивне споглядання, марн╕ нар╕кання на тяжку долю, плач н╕ до чого не призведуть, бо
Заржав╕ють в╕д сл╕з кайдани, Сам╕ ж н╕коли не спадуть!
Отже, не сл╕д чекати, поки все зробиться саме собою. А треба працювати, боротися, всю свою волю в╕ддавати ц╕й боротьб╕, наближаючи св╕тле майбуття для народу. Й ╕ншого шляху нема╓.
Нащо даремн╕╖ скорботи? Назад нема нам вороття! Бер╕мось краще до роботи, Змагаймось за нове життя!
Ельмаз ГАФАРОВА, учениця 11-У класу НВК «Школа-л╕цей» № 3 ╕м. А. С. Макаренка м. С╕мферополя.
ЛЕС╤ УКРА╥НЦ╤
Читаю в╕рш╕ Лес╕ Укра╖нки – Як╕сь у мене дивн╕ почуття: В уяв╕ постають жив╕ картинки З славетного ╖╖ життя. Б╕лява, невисока, енерг╕йна, З блакиттю ясною очей, А усм╕шка в╕дкрита та над╕йна, Як ставлення Лариси до людей. Любила музику, сп╕вала, Хот╕ла вчитися у школ╕. Хвороба все це зруйнувала, Прин╕сши невимовн╕ бол╕. Вона усе життя страждала, Хоч мала сильну волю. Поез╕я ╖╖ урятувала, Зм╕нивши ╖╖ долю. ╥╖ поез╕я як криця, Що дух гарту╓ повсякчас, Бо не м╕л╕╓ мудрост╕ криниця, ╤ вогник вол╕ не погас. Дочка в╕дважна Прометея Служила людям все життя. Була вона, як добра фея, Тому нема ╖й забуття. ╥╖ поез╕я крилата Хвилю╓ й нин╕ нас ус╕х, Наст╕льки образна й багата, Що кличе до висот нових. Андр╕й ПОВОРОЗНИЙ, учень Азовсько╖ ЗОШ Джанкойського району в АР Крим.
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6963
|