Версiя для друку Обговорити в форумi

 (Продовження. Поч. у № 8 - 43).
 В іншій поезії «Сійте...» закоханий у чорнозем поет називає його «рахманним»:

 Сійте в рахманний чорнозем
 з піснею, грою...
 Або ж О. Довгого:
 А все од тих чорнющих нив,
 Де з поту усмішка і слово.

 Лише той, хто бачив і відчував духмяний чорнозем у літню днину, може по-справжньому розкошувати рядками М. Коцюбинського: «З-під гіллястих кущів дихає на неї тепле повітря, насичене пахощами чорнозему».
 Семантично повноправним синонімом (хоча й рідше вживаним) до слова «чорнозем» є слово «чорноземля»: «В долині лежала масна чорноземля, з якої буйно й весело виростали густі трави й кущі» (П. Загребельний).
 Прикметник «чорноземний» - поруч зі своїм основним значенням - багатий на чорнозем - набув і переносного, метафоричного: щирий, міцний. «Радість чорноземна» - ось як назвав збірку своїх поезій український поет і перекладач (зокрема, Шекспірового «Гамлета») Леонід Гребінка.
 Є в українській мові пов’язаний із чорноземом вислів «чорний пар» - рілля, залишена на одне літо без посіву, для покращення якості землі, обробіток якої починається восени. Його не знайдете в мовленні гуцулів чи бойків, бо немає чорнозему в їхньому краю. Його не знайдете в творах В. Стефаника, І. Франка чи Леся Мартовича, але про нього не раз прочитаєте у М. Коцюбинського, М. Стельмаха, Григора Тютюнника. Хлібороб неозорих чорнобрильних ґрунтів України асоціює вид свіжозораного поля з певною ознакою - чорним кольором землі - й називає його «чорний пар», виділяючи ту ознаку, що впадає у вічі та характеризує предмет загалом. У соці-ально-психологічній новелі-монолозі «Intermezzo» M. Коцюбинський створив словесний образ надзвичайної експресії «пустити душу під чорний пар» у значенні «оновлюватися, відроджуватися морально, відпочивати, набиратися сил»: «Ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу й несемо обе-режно додому спокій. Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою і надії. Вітаю. Спочивай тихо під сонцем, ти така ж втомлена, земле, як я. Я теж пустив свою душу під чорний пар...» Цей образ глибоко пов’язаний із самим заголовком новели, бо ж музичний термін intermezzo означає «перепочинок між двома діями».
 Наш видатний поет і перекладач Михайло Орест інакше - очима поета - подивився на чорнозем та використав відповідну лексему метафорично ось у яких рядках вірша «Українська мова»:

Вам, о поети, була вона довго
 чорнозем м’якенький,
Глибше погляньте:
під ним камінь лежить і руда.
Оранку киньте, навчіться тесати,
 різьбити, кувати:
Тішить у камені грань,
радує дзвоном метал!

 Любімо ж українські чорноземи, вслухаймося в музику слова чорнозем!

 Про слово хліб у нашій мові

 Чорноземом славиться Україна, чорноземом завглибшки в сім метрів. Саме тому хлібодайною звуть Україну, згадаймо хоча б поетичні рядки В. Коломійця:
Ось жорна
в Переяславі-Хмельницькому -
в музеї хліба, їм десять тисяч років.
Світу любота
тут засвітала!
 Із хаосу виник Рід.
 Відтоді,
 від Трипільської культури,
 тут почалася Батьківщина -
 з хліба.
 А інший поет України Д. Білоус писав:
 У стінах храмів і колиб
 сіяє нам святково,
 як сонце, випечений хліб
 і виплекане слово.
 І люблять люди з давнини,
 як сонце незагасне,
 і свій духмяний хліб ясний,
 і рідне слово красне.

 Лише поет хлібородного краю, хлібного краю міг так опоетизувати колосся, як це зробив Д. Павличко:

 О, я хотів тобі сказати,
 Що те колоссячко вусате -
 То невсипущий труд мозільний,
 То молодим калач весільний,
 То для дітей пахуча булка,
 То хліб, що матінка-гуцулка
 З долівки вчила піднімати,
 Як батька в руку, цілувати....

 Саме тому в нашій мові стільки похідних від слова хліб, у тому числі зменшувальних, стільки епітетів та означень уживається з цим словом, стільки сталих висловів, прислів’їв та приказок виникло на його основі.
 Ось деякі з похідних слів: хлібеня, хлібець, хлібина, хлібинка, хлібниця, хлібороб, хліборобити, хлібодар, хлібник (той, що випікає або продає хліб), хлібосол (людина, що любить приймати і щедро частувати гостей).
 А ось цікаві сталі вислови: водити хліб і сіль з ким (бувати в гостях один в одного); жити на сухому хлібі (голодувати, жити в злиднях); жити не хлібом єдиним (мати духовні інтереси); зустрічати хлібом і сіллю (за старовинним українським звичаєм, підносити коровай чи паляницю і сіль на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі молодят); перебиватися з хліба на воду; перебиватися з хліба на квас; бути вже на своєму хлібі (самому на себе заробляти); дали хліба, коли вже зубів не стало (прийшов чоловік до достатку тоді, коли вже не зміг із нього користати); має хліб і до хліба (живе досить заможно); не буде він з того хліба їсти (ця робота не дасть йому ніякого доходу); тяжкий хліб (заробіток, здобутий важкою працею, великими зусиллями); легкий хліб (засоби для існування, здобуті без важкої праці); відривати собі шматок хліба від рота (відмовляти собі в найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь).
 Жмут епітетів і означень зі словом «хліб»: святий, свіжий, смачний, черствий, білий, житній, чорний, м’який, пшеничний, теплий, запашний, насущний, пахучий, духмяний, круглий, пухкий, український, ситний, селянський, хрумкий, чудовий,
 Ось деякі приказки й прислів’я: хліб - усьому голова; аби хліб - зуби будуть; батьків хліб не навчить; буде хліба й солі при добрій волі; для нового хліба не кидай старого; з хлібом усе добре; і хліба шкода, і за гостями банно (жартує-примовляє господар, прощаючись із гістьми); має хліб роги, а нужда ноги (достаток робить людину гордою, а нужда примушує мандрувати).
 Пишаймося нашим хлібом, смакуймо не лише український хліб, а й кожен вислів рідної мови, пов’язаний із концептом хліб, бо ж наша Україна - хлібодайний край.
 (Далі буде).
 * * *
 Шановні добродії!
 Звертається до вас передплатник та дописувач «КС» ще з 1999 року. Прошу надіслати для мене і для міської організації «Просвіта» примірник книги Роксолани Зорівчак «Боліти болем слова нашого...»
 Павло Іванович МАЗУР.
 87525, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Будівельників, 95, кв. 6.
ВІД РЕДАКЦІЇ. З люб`язної згоди Р. П. Зорівчак ми надіслали її книгу просвітянам на Донеччину. Хто там на черзі - Харків, Луганськ?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"