Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2395)
З потоку життя (5488)
Душі криниця (3131)
Українці мої... (1401)
Резонанс (1382)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1588)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (231)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


НАША СОНЯЧНА В╤КТОР╤Я
З перших хвилин було таке в╕дчуття, що зустр╕ла р╕дну людину. Р╕дну за духом, помислами.


МАР╤Я ПРИГАРА
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 12.12.2014
ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА

ДО 200-РIЧЧЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА ВIДОМИЙ ПОЕТ I ЛIТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ МИХАЙЛО ЯКОВИЧ ВИШНЯК ПIДГОТУВАВ МОНОГРАФ╤Ю «СЛОВОМ ШЕВЧЕНКА НАТХНЕННI», ПРИСВЯЧЕНУ ШЕВЧЕНК╤ВСЬКОМУ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ СВIТОГЛЯДНИХ I Л╤ТЕРАТУРНО-ЕСТЕТИЧНИХ УПОДОБАНЬ УКРА╥НСЬКИХ ПИСЬМЕННИК╤В. «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» У СЬОГОДН╤ШНЬОМУ НОМЕР╤ ПОЧИНА╢ ПУБЛ╤КАЦ╤Ю ОКРЕМИХ ╥╥ СТОР╤НОК.

Слово Тараса Шевченка ╕ його д╕ла справили ╕ продовжують справляти величезний вплив на формування св╕тоглядних позиц╕й ╕ творчих уподобань ц╕лих покол╕нь майстр╕в красного письменства в кра╖нах ус╕х земних континент╕в. В Укра╖н╕ ж, мабуть, не було жодного справжнього поета, який би не зв╕ряв сво╓ слово з огненною музою Кобзаря. Не ╓ винятком у цьому ╕ чи не найб╕льший укра╖нський л╕рик XX стол╕ття Володимир Сосюра, який глибоко шанував Шевченка, неодноразово називаючи його сво╖м «безсмертним вчителем».
Йому в╕н присвятив к╕лька статей, зокрема, так╕, як: «Орел Укра╖ни», «Шевченко з нами», «Не з тих джерел» та ╕нш╕.
Ц╕ статт╕ засв╕дчують те, що все св╕доме життя Сосюри т╕сно пов’язане з ╕менем Шевченка, який завжди був для нього вз╕рцем самов╕дданого служ╕ння слову ╕ сво╓му народов╕ та Укра╖н╕. «У мо╖й творчост╕, — зазначав Сосюра, — це як сонце для всього сущого. Ще маленьким я захоплювався «Катериною», перекладав рос╕йською мовою «Кавказ». Дихання Шевченк╕вського ген╕я я в╕дчував, коли починав поетичний шлях, ╕ в╕дчуваю й зараз у сил╕ його неперевершеного гн╕ву, його безсмертно╖ любов╕» [1, 60].
А на схил╕ сво╖х л╕т, вже будучи визначним майстром слова, в 1964 роц╕ – роц╕ 100-р╕ччя в╕д дня смерт╕ Шевченка, в╕н писав: «Грозова муза Шевченка осяяла мо╖ перш╕ поетичн╕ кроки. Вона з╕гр╕вала мо╓ серце ╕ в дн╕ мо╓╖ поетично╖ юност╕ й зр╕лост╕ ╕ з╕гр╕вала його, коли сн╕г рок╕в затуманив мо╓ волосся» [2, 62]. А згадуючи сво╖ перш╕ поетичн╕ кроки ╕ називаючи ╕мена тих поет╕в, як╕ вплинули на нього сво╓ю творч╕стю, допомогли самому сформуватись як письменнику, на ч╕льне м╕сце в╕н завжди ставив ╕м’я Тараса Шевченка. Про Шевченк╕вський вплив йдеться ╕ в його неопубл╕кован╕й автоб╕ограф╕чн╕й поем╕ «Володька» [3, 5].
 А перша зустр╕ч майбутнього поета з Шевченком в╕дбулася ще в його дитяч╕ л╕та, коли в╕н, майже дитина, подорожував з батьком м╕стами ╕ селами Донеччини в пошуках хоч якогось зароб╕тку. Тод╕, як в╕н згадував, «майже в кожн╕й с╕льськ╕й хат╕ бачив «Кобзаря». Особливо полюбилися п╕дл╕тку Сосюр╕ уже згадан╕ Шевченк╕вськ╕ поеми «Катерина», «Кавказ», а ще – «Гайдамаки» та «Варнак». А вплив Шевченкового послання «╤ мертвим, ╕ живим…» з пророчими словами:

Розкуються незабаром
Закован╕ люди,
Настане суд, заговорять
╤ Дн╕про, ╕ гори,
I потече стоpiками
Кров у син╓ море [4, 349] —

в╕дчутний уже у власних творах поета, зокрема, у його в╕рш╕ «В╕дплата», в якому теж ╕деться про час розплати з ворогами «за сльози, кров, за муки, що б╕дний люд в╕ки тернистим шляхом лив».
Неодноразово Сосюра звертався у сво╖й поез╕╖ ╕ до образу Тараса Шевченка. Можна стверджувати, що Шевченк╕вський образ пройма╓ всю його поетичну спадщину, починаючи з поем «Дн╕прельстан» (1926), в як╕й виражен╕ прагнення зд╕йснити Шевченков╕ запов╕ти, та «В╕дпов╕дь» (1927), спрямовано╖ проти спроб фальсиф╕кац╕╖ спадщини Великого Кобзаря, ╕ аж до останн╕х прижитт╓вих зб╕рок «Поез╕я не спить» (1961), «Ос╕нн╕ мелод╕╖» (1964), «Весни дихання» (1964) та посмертно╖ зб╕рки «За владу Рад» (1968). Вс╕ разом ц╕ твори, в яких змальовано образ Кобзаря, складають сво╓р╕дну поетичну Шевченк╕ану.
Починаючи ще з дово╓нних рок╕в, Сосюра присвятив Шевченку ╕ ц╕лу низку окремих в╕рш╕в. Найб╕льш в╕дом╕ з них – «Кобзарев╕» (1938), «Поетов╕» (1938), «Кобзар» (1939).

За жанровими р╕зновидами вони належать до посвят – л╕ричних портрет╕в. У них Шевченко поста╓ перед читачами як наш сучасник, що заслужив велику любов свого народу за подвижницьке життя ради нього. ╤ за це йому будуть вдячними ╕ нин╕шн╕, ╕ прийдешн╕ покол╕ння. Саме про це йдеться у Сосюринському в╕рш╕ «Поетов╕»:
Промчать в╕ки, ╕ веж╕ яснокрил╕
Нов╕ м╕ста знесуть
 у синь висот,
Та на твою закв╕тчану могилу
Все буде йти, як ╕ тепер, народ.
[5, 248].

Особливою в╕дм╕нн╕стю вищеназваних, як ╕ наступних твор╕в Сосюри про Шевченка, ╓ по╓днання в них викривального пафосу з публ╕цистичною пристрастю, п╕днесено╖ патетики з використанням народнопоетичних засоб╕в, а також орган╕чна гармон╕я суму та радост╕, туги та оптим╕зму.
Особливо часто став звертатися Сосюра до образу Шевченка в часи Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, коли над Укра╖ною нависла смертельна небезпека фашистського поневолення. З-п╕д його пера з’являються так╕ твори, як: «Шевченко в Донбас╕», «Т. Г. Шевченко», «Шевченко з нами», «Син», поема «Безсмертн╕». В них Шевченко н╕би ожива╓ ╕ ста╓ в ряди во╖н╕в-борц╕в за зв╕льнення р╕дно╖ земл╕-Укра╖ни в╕д фашистських полчищ.
Дотримуючись манери поетичного письма Шевченка, Сосюра н╕би його устами проголошу╓ заклики до борц╕в – нещадно бити ворога. Особливо великого значення нада╓ Сосюра моб╕л╕зуюч╕й рол╕ Шевченкового слова, його полум’яним п╕сням:

╤дуть полки на враж╕ згра╖,
Й м╕ж ними ти, тво╖ п╕сн╕.
Тво╓ ╕м’я звучить ╕ ся╓
В мо╖й донецьк╕й сторон╕.

Незламн╕сть ╕ безсмертя народу Укра╖ни автор переда╓ через Шевченк╕вськ╕ мотиви ╕ образи, виступаючи як поет-новатор. П╕сн╕ Кобзаря символ╕зують у творах Сосюри волелюбн╕сть ╕ непереможн╕сть укра╖нського народу:
Такий народ не можна вбити,
Раз в╕н такого дав сп╕вця.
Традиц╕ями Шевченка позначений ╕ один з чи не найб╕льших за образно-емоц╕йним багатством твор╕в Сосюри час╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни «Лист до земляк╕в», який можна в╕днести до монолог╕чного послання, жанру, котрий зустр╕ча╓ться ╕ в Шевченка. Насл╕дуючи свого попередника, який, звертаючись до сво╖х «д╕тей-дум», закликав ╖х ╕ти в поневолену Укра╖ну, допомагати людям, Сосюра за аналог╕╓ю з Шевченком в╕дсила╓ сво╓ «слово смугляве» в окуповану ворогом Укра╖ну:

Хай же з кулями поруч
 летить мо╓ слово смугляве,
В н╕м любов лиш до вас,
 а до ката – ненависть ╕ гн╕в.
Хай летить мо╓ слово до вас
 кр╕зь хитлив╕ заграви,
До мо╖х побратим╕в, до любих
 мо╖х земляк╕в [6, 262].

Написаний у важк╕ для кра╖ни дн╕, в грудн╕ 1941 року, коли вся Укра╖на вже була окупована ворогом, в╕рш Сосюри набув велико╖ популярност╕. Його широко друкували фронтов╕ газети, журнали, альманахи, поширювали в лист╕вках. У твор╕ орган╕чно по╓днан╕ еп╕чн╕ елементи опов╕д╕ з глибоким л╕ризмом, автор вда╓ться до зм╕ни тональност╕ ╕ строф╕чного тембру, що сприя╓ п╕днесенню ╕дейного задуму твору збудити патр╕отичн╕ почуття, ненависть до ворога ╕ в╕ру в перемогу. Щоб «Лист до земляк╕в» м╕г д╕статися за призначенням ╕ не був знищений на окупован╕й територ╕╖ фашистами, його вм╕стили всередину тексту поеми Т. Г. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля») п╕сля сл╕в «а мати пшеницю на панщин╕ жне», що вийшла друком у ки╖вському видавництв╕ «Укрвидав».
В╕дгом╕н знаменних Шевченкових сл╕в — «нема╓ в св╕т╕ Укра╖ни, нема╓ другого Дн╕пра» — в╕дчува╓ться ╕ в знаменитому в╕рш╕ Сосюри «Люб╕ть Укра╖ну», написаному вже п╕сля зв╕льнення Ки╓ва в 1944 роц╕ ╕ названому Олесем Гончаром поетичною спов╕ддю:

Для нас вона в св╕т╕ ╓дина, одна
В простор╕ солодкому чар╕...

Проте тут Сосюра не повторю╓ свого великого вчителя, а через яскрав╕ пейзаж╕, детал╕ виразно малю╓ картини сучасно╖ йому Укра╖ни. Велика пристрасть ╕ щирий л╕ризм, як ╕ в Шевченка, злилися у в╕рш╕ Сосюри во╓дино ╕ створюють виразний образно-емоц╕йний ефект.
╤ в пово╓нн╕ роки поет продовжував ╕ надал╕ звертатися до образу Шевченка, яскраво змальовуючи його як в окремих в╕ршах («Якби ти глянув на Вкра╖ну милу», 1961), так ╕ в поемах «Безсмертн╕» (1947), «Укра╖на» (1951), «Дочка л╕сника» (1957). А образи Шевченка ╕ мотиви його творчост╕ продовжували бути нев╕д’╓мними атрибутами Сосюринсько╖ пово╓нно╖ поез╕╖. Це сприяло подальшому вдосконаленню образно╖ системи його л╕рики та ╖╖ стильових ознак.
Нер╕дко Сосюра вдавався до окремих трансформац╕й ╕ образних переосмислень з поез╕╖ Шевченка. Так, використовуючи його образи ╕з класичного Шевченк╕вського в╕рша «Садок вишневий коло хати» («Сп╕вають ╕дучи д╕вчата», «Веч╕рня з╕ронька вста╓», «Хрущ╕ над вишнями гудуть» та ╕нш╕), Сосюра, не порушуючи Шевченк╕всько╖ ритм╕ки, у сво╓му в╕рш╕ «Уже достигли полуниц╕» (1948) створю╓ сво╓р╕дний л╕ричний малюнок:

Уже достигли полуниц╕,
Росу веч╕рню трави п’ють,
╤ в аромат╕ медуниц╕
Хрущ╕ шевченк╕вськ╕ гудуть [7, 50].

А в ╕ншому в╕рш╕ «Я так люблю тво╖ турботи» (зб. «Щастя с╕м’╖ трудово╖», 1961), використовуючи образи Шевченка, в╕н переда╓ п╕днесене почуття любов╕ до р╕дно╖ земл╕:

Я так люблю тво╖ турботи,
Земля моя, життя мо╓!
Роб╕тники ╕дуть з роботи,
Веч╕рня з╕ронька вста╓.
У тьм╕ рев╕в Дн╕про кошлатий,
В пороги хвилями б’ючи,
╤ йшли сп╕ваючи д╕вчата,
Як бивсь татарин уноч╕.

Переосмислюючи поетичн╕ образи Шевченка ╕ трансформуючи ╖х через сво╓ св╕тобачення та надаючи ╖м ознак сучасност╕, Сосюра вдосконалював свою поетичну майстерн╕сть, св╕й образний дивосв╕т.
У багатьох творах Сосюри, як ╕ в Шевченка, простежуються народноп╕сенн╕ традиц╕╖. В дус╕ народно╖ п╕сн╕ написаний його в╕рш «Ой у пол╕ гне топол╕», в якому пом╕тний Шевченк╕вський вплив, зокрема, його балади «Тополя». При вс╕й в╕дм╕нност╕ поетично╖ тональност╕ та ритм╕ки обидва твори близьк╕ сво╓ю образн╕стю:
У Т. Шевченка:

По д╕бров╕ в╕тер в╕╓,
Гуля╓ по полю,
Край дороги
гне тополю
До самого долу
[8, 113].

У В. Сосюри:

Ой у пол╕
гне топол╕
В╕тер та на вольн╕й
вол╕
Темн╕ в╕ти нахиля╓,
Жовте листя з них
зрива╓ [9, 79].

Як ╕ Шевченко, Сосюра романтизу╓ описане, нада╓ йому легкого, елег╕йного забарвлення, переносячи предмет зображеного в сферу людських почувань:

Листя сповнене прив╕ту
Буде з в╕тром гомон╕ти…
О якби то стар╕сть знову
Стала юн╕стю, братове.

Отже, використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо трансформував, переосмислював ╕, таким чином, вдосконалював власну поетику, збагачував свою образну систему.

Михайло ВИШНЯК,
професор, доцент кафедри укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖
Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету

Л╤ТЕРАТУРА:
1. Сосюра В. Шевченко з нами // Сосюра В. З╕брання твор╕в: в 10 т. – К.: Дн╕про, 1972, — Т. 10. – С. 60.
2. Сосюра В. Орел Укра╖ни //Сосюра В. З╕брання твор╕в: в 10 т. – Т. 10. — С. 62.
3. Бурляй Ю. Володимир Сосюра. – К.: ДВХВ, 1959. – С. 5.
4. Шевченко Т. З╕брання твор╕в: в 6 т. – К.: Наукова думка, 2003. – Т. 1. – С. 349.
5. Сосюра В. Твори: в 10 т. – Т. 2. – С. 248.
6. Там само. – С. 262.
7. Там само. – Т. 3. – С. 50.
8. Шевченко Т. З╕брання твор╕в: в 6 т. – Т. 1. – С. 113.
9. Сосюра В. Твори: в 10 т. – Т. 5. – С. 79.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 12.12.2014 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14434

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков