Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 25.08.2006
"РЕК╤ТСЬКЕ СУЗ╤Р'Я"
Тетяна ПОЛУБКО


Доброго дня, дорога й улюблена "Кримська св╕тлиця"; здрастуй, мо╓ св╕же й прохолодне "Джерельце"!
Розпов╕м про величне й гарне свято поез╕╖ ╕ прози, про величне диво серед Карпатських г╕р, на якому мен╕ пощастило побувати. Це диво назива╓ться М╕жнародний фестиваль юних поет╕в та проза╖к╕в "Рек╕тське суз╕р'я". В╕н в╕дбувався уже втрет╓. На жаль, я не брала участ╕ у попередн╕х, при╖хала на це свято вперше. Але запам'ята╓ться воно мен╕ назавжди.
М╕ж високих г╕р, куди добиратися зовс╕м нелегко, серед густих карпатських л╕с╕в, в яких дерева так╕ височезн╕, прям╕, що аж очам не в╕риться, як може вирости таке дерево - високе-високе ╕ пряме, хоч р╕внем м╕ряй, то не знайдеш похибки... Поляни ╕ схили г╕р, де не ростуть дерева, вкрит╕ кв╕тами. ╥х - море. Це неможливо описати - потр╕бно бачити.
Страшенно пече сонце. П╕дн╕ма╓мося дорогою, яка веде, немов по сп╕рал╕, все вище ╕ вище. Давно випили весь запас води, а до мети ще далеко. Та н╕чого. Треба д╕йти. Десь, ще вище, чути цюкання сокир. Це орган╕затори фестивалю разом ╕з солдатами з в╕йськово╖ частини будують польовий таб╕р. Кипить робота... росте таб╕р - наметове м╕стечко, сцена. Ось неподал╕к на схил╕ розташувалася польова кухня. Збоку - "╥дальня № 1", "╥дальня № 2". Посередин╕ - "Прес-центр".
А сцена - велична, простора. Завтра в центр╕ ╖╖ с╕ятиме портрет найкращого поета не лише Укра╖ни, а й усього св╕ту - Т. Г. Шевченка, нашо╖ нац╕онально╖ гордост╕, нашого пророка. А на сцену вийдуть верховинц╕ з тремб╕тами ╕ спов╕стять про в╕дкриття ╤╤╤ фестивалю, М╕жнародного форуму поез╕╖ ╕ прози "Рек╕тське суз╕р'я", ╕ п╕д звуки тро╖стих музик запала╓ багаття фестивалю, а К╕т Ворк╕т ╕з Рек╕т - символ судд╕всько╖ чесноти - почне записувати найвищ╕ бали переможцям.
Орган╕затором цього величного форуму, який п╕дняв на такий високий щабель поез╕ю ╕ прозу юних, а також ╖хн╕ обдарування у виконанн╕ малюнк╕в та любительсько╖ фотограф╕╖, ╓ Мала академ╕я л╕тератури ╕ журнал╕стики - МАЛ╕Ж, котру орган╕зував з метою виявлення юних талант╕в ╕ керу╓ нею письменник, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, редактор льв╕вських газет "Акцент" ╕ "Суз╕р'я" Василь Федорович Тарчинець. В╕н уродженець Рек╕т, тут його кор╕ння; тут, на лон╕ чар╕вно╖ природи М╕жг╕рщини зр╕в його талант л╕тератора, а ще прекрасно╖ доброзичливо╖ людини. Багато сил та енерг╕╖ в╕дда╓ задуманому проекту Василь Федорович, але не жал╕╓ цих сил ╕ часто повторю╓: "Твори мо╖х д╕тей н╕чим не г╕рш╕ в╕д твор╕в початкуючих л╕тератор╕в, серед них ╓ вже зовс╕м зр╕л╕, ╕ я служитиму цим д╕тям, ск╕льки мо╖х сил вистачить, щоб вони стали справжн╕ми письменниками".
Допомага╓ Василю Тарчинцю в ц╕й прекрасн╕й справ╕ ╕нший письменник, також ╕з Рек╕т, - Андр╕й ╤лл╕ч Дурунда. В╕н очолю╓ жур╕ конкурсу-фестивалю. Живе ╕ працю╓ в Ужгород╕, на фестивал╕ презентував свою книгу "Дерево на в╕трах". Андр╕й ╤лл╕ч частий г╕сть Рек╕т: тут живе уся його р╕дня ╕ старенька 87-р╕чна мати, котра виховала сина працьовитим та людяним, навчила любити р╕дну землю та служити ╖й.
А В. Ф. Тарчинець презентував у дн╕ фестивалю зб╕рку поетичних та прозових твор╕в сво╖х вихованц╕в, член╕в МАЛ╕Ж, яка ма╓ назву "Рек╕тське суз╕р'я".
З великою рад╕стю в╕н пов╕домив, що в Криму при "Кримськ╕й св╕тлиц╕" ╕ "Джерельц╕" в╕дкрива╓ться ф╕л╕я Мало╖ академ╕╖. Мене, для кого ц╕ видання ╓ р╕дними, дуже це обрадувало. ╤ спод╕ваюся, що наступного року, на IV "Рек╕тському суз╕р'╖" на Коваликовому пол╕ ми зустр╕немося ╕з кримськими друзями, а також переможцями конкурсу "Ми д╕ти тво╖, Укра╖но!" та ╕нших конкурс╕в.
На фестивал╕ в Рек╕тах я декламувала сво╖ поез╕╖ ╕ представляла дв╕ живописн╕ картини, за що отримала звання лауреата у двох ном╕нац╕ях. А ще Карпати, фестиваль, висок╕ гори ╕ безмежне небо, дзв╕нкоголос╕ струмочки надихнули мене на нов╕ поез╕╖. Аж не в╕риться, що ц╕лий день була на свят╕, а п╕зно увечер╕, втомлена та щаслива, с╕дала й записувала те, що зр╕ло в серц╕, що переповнювало його ущерть. Ц╕ поез╕╖ я об'╓днала п╕д назвою "Карпатськ╕ перлини".

КАРПАТСЬК╤ ПЕРЛИНИ
Матер╕ письменника А. Дурунди
присвячую з любов'ю

Старенька бабуся
зустр╕ла прив╕тно.
Оч╕ всм╕хнулись.
Прийняла гостинно.
Розпов╕дала,
що вс╕ ╖╖ д╕ти
Повил╕тали
з гн╕зда родинного.
Наб╕дувалась -
не нар╕ка╓:
Життя у горах
суворе дуже.
Бабуся й дал╕
с╕но згр╕ба╓,
Трудиться справно
 на диво людям.
З сином Михайлом
с╕но складають,
До прац╕ звикли -
це ж бо не вперше.
Несп╕шно, добре,
бо д╕ло знають,
Трудяться в пот╕, поки не смеркне.
А як на небо випливуть зор╕ -
Спогади в тиху хижину линуть:
Згаду╓ мати, як на обор╕
Коса дзвен╕ла Андр╕я-сина.
Вчений - не гордий, мат╕р шану╓,
Завжди в Рек╕ти сво╖ посп╕ша╓.
З вдячн╕стю щирою дяку╓ Богов╕,
Що неньку стареньку обер╕га╓.
А вона справд╕-таки молодчина:
З'явилась у гори
на "Рек╕тське суз╕р'я".
Вела дивна сила, бо там - дитина,
Серденько билось у ритм╕ з пов╕р'ям.
Дай же ╖й, Боже, ще довго жити,
Д╕тей ╕ внук╕в з дор╕г стр╕чати,
Щоби було ╖м до кого сп╕шити -
До сиво╖ ненечки в стареньку хату.
***
Третьому М╕жнародному
Рек╕тському фестивалю
Тут суз╕р'я, як г╕рськ╕ пов╕р'я,
В неб╕ над Рек╕тами горять.
Тут поез╕╖ ╕ прози красноз╕р'я
В п╕днебесс╕ високо звучать.
Втрет╓ на М╕жг╕рщин╕ казково
Фестивалю кв╕тка розцв╕ла.
Прози ╕ поез╕╖ чудово╖
Кольорова райдуга з╕йшла.
Жити фестивалю м╕жнародному,
Молод╕ти, набиратись сил,
Розвивати тут таланти кожного,
Хто в казков╕ гори посп╕шив.
Вс╕х покликали гучн╕ тремб╕ти,
Спов╕стили: фестиваль цв╕те.
Як же верховинцям не рад╕ти,
Не сп╕вати радо до небес?

***

Звернення до друз╕в по перу -
учасник╕в ╤╤╤ М╕жнародного фестивалю "Рек╕тське суз╕р'я"

Ми на гор╕, до неба, значить, ближче;
Покликав фестиваль ус╕х сюди.
Тут, на Коваликов╕м пол╕ чист╕м,
На вс╕х верх╕в'ях
мирно сплять хмарки.
А вдень, як сонце випливе на небо, -
Поез╕╖ ╕ прози свято тут.
Як зараз, в час оцей, нам цього треба,
Щоб Слова гордого
утверджувати суть.
Чомусь так трапилось -
вкра╖нське слово гнане,
Де народилось, на сво╖й земл╕.
Ми не дозволимо,
щоб хитр╕ яничари
Наставили на нього зл╕ штики.
Вкра╖нська мово!
Будь завжди чудова,
Шевченка мово, Лес╕ ╕ Франка,
Ми не допустимо,
щоб "старший брат" ╕знову
З погордою нам тикав кулака.
Захистимо свою державу й мову,
Бо тут нам жити ╕ творить дива,
А мова наша - нац╕╖ основа,
Не даймо, щоб загинула вона.

З В╤КНА ВАГОНА

Навкруг вагона танцюють буки,
Висок╕, файн╕, як парубки.
Взяли бер╕зку за б╕л╕ руки
╤ витинають ╖й гопаки.

А на полянах - копиц╕ с╕на,
Сопуть на сонц╕, як д╕духи.
Ген, п╕д л╕ском, мр╕йливо-хм╕льн╕
Г╕рсько╖ пас╕ки меди.

Краса карпатська несказанна
В╕нча картину рядком хаток,
А на оборах - пташаток зграя -
Великих райдужних д╕ток.

КАРПАТСЬКЕ НАДВЕЧ╤Р'Я

Лелека в гн╕зд╕
на стовп╕ придорожн╕м,
Мов сторож,
пильну╓ ст╕жки с╕на,
А у св╕ж╕м пот╕чку
г╕рському кожн╕м
Б╕лих туман╕в виру╓ п╕на.
Сонце веч╕рн╓ в╕дсв╕чу╓ гори,
В ╖х ср╕бн╕м ясн╕м
мережн╕м ореол╕.
Там, на обр╕╖, гори величн╕,
як море,
А за ними - мов велетн╕ -
птахи чорн╕.
Дивовижна краса
по╓дналась на шпилях,
╤ здалека очам
розр╕знить неможливо:
Чи верх╕в'я г╕рськ╕
в б╕л╕ шапки од╕лись,
Чи то небо нам
шле веч╕рн╓╓ диво...

В ЦАРСТВ╤ Г╤Р

В горах тунел╕, ╕ по╖зди
Лиш через них можуть про╖хать.
Це сво╓р╕дн╕ пропускники...
Старезним горам - це така вт╕ха,
Що загуркоче ╕ прошумить,
Гори пров╕да╓ цей живий струм╕нь;
Того життя, що навколо бурлить,
Скел╕ застигл╕ раптово збудить.
Й знову затихне гурк╕т, помчить.
Гори залишаться в царств╕ спокою.
Лиш довгожител╕, мужн╕ орли,
Загаласують перед грозою...

ДОЩ У ГОРАХ

Дощ у горах - то не так, як скр╕зь,
Дощ у горах - це щось особливе:
Пекло сонце, в╕тер, мов прис╕в.
Пот╕м зв╕ялось раптово - злива.

То з-за г╕р хмарина припливла.
Швидко, а за нею - друга, третя.
Г╕рськ╕ аромати принесла,
В╕тер, мов скажений,
з г╕р прилет╕в...

Гр╕м ураз загуркот╕в здаля,
Пот╕м - ближче, гр╕зно,
як господар.
Блискавиця небо роздира,
Згори ╕ до самого споду.

Гори на╖жачились ус╕,
Стали темн╕, в хмари оповит╕.
Отак╕ вони, коли дощ╕, -
Неприв╕тн╕, гр╕зн╕, сумовит╕.

В╕тер рве; туман, як б╕лий дим,
А краплини, мов корал╕ ср╕бла...
Дощ вщуха. Ще чу╓ться краплин
Музика ритм╕чна, та не гр╕зна.

Поступово сонце виплива
З замку св╕тла,
що сховавсь у горах.
Гарно, св╕жо ╕ дощу нема,
Лиш пташки
про нього щось говорять...

Тетяна ПОЛУБКО,
учениця 8-го "а" класу ЗОШ № 14.
м. Черн╕вц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4086

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков