Версiя для друку Обговорити в форумi

 (Продовження.  Поч. у № 8 - 33).
 
ЛІНГВОСТИЛІСТИКА
 Про владну музику рідного слова
 Для кожної людини її мова - найкраща, найзворушливіша. Це - загальновідома істина. Та все ж - для катарсису душі - доречно інколи про красу рідної мови подумати. Відкриймо Шевченків «Кобзар» - велику Книгу Любові до України, до її мови:
 Хто се, хто се по сім боці
 Чеше косу? Хто се?..
 Хто се, хто се по тім боці
 Рве на собі коси?..
 Хто се, хто се?
 Наведений уривок із балади «Утоплена» - блискучий взірець милозвучності українського поетичного мовлення, створеної алітерацією - стилістичним засобом, який полягає в повторенні окремих приголосних задля підвищення інтонаційної виразовості вірша.
 Пристрасне викриття колонізаційної політики царату та московської церкви в Шевченковій поемі «Кавказ» підсилюється алітерацією звука «р»:
 За кражу, за войну, за кров,
 Щоб братню кров пролити,
  просять
 І потім в дар тобі приносять
 З пожару вкрадений покров!!
 Особливий художній ефект поетичного мовлення досягається при сполученні алітерації з асонансом - цілеспрямованим повторенням голосних звуків у поезії. Знову згадаймо Шевченкове:
 На восьме літо у неділю,
 Неначе ляля в льолі білій,
 Святеє сонечко зійшло...
 («У Бога за дверми
 лежала сокира...»).
 Або ж у П. Тичини (поезія «Там тополі у полі...»):
 - Се сум, се сон, лелію льо,
 льолюні я, льолюні.
 А які ж цікаві, змістовно місткі бувають окремі слова! І знов звертаємося до «Кобзаря»:
 Гомоніла Україна,
 Довго гомоніла.
 Довго-довго кров степами
 Текла-червоніла.
 («Гайдамаки»).
 Слово «гомоніти» - багатозначне. У наведеному уривку воно має вторинне значення - «протестувати, змагатися». Основні його значення - це «розмовляти» (про людей) та «шуміти», «не замовкати» (про море, байраки і т. д.), пор.: «Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після цього мовчали» (Марко Вовчок); «Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку» (Панас Мирний).
 У моїй хатині, як в степу
  безкраїм,
 Козацтво гуляє, байрак гомонить,
 У моїй хатині синє море грає...
  (Т. Шевченко).
 Грає вільне, широкеє море,
 Гомонять його хвилі гучні
  (Леся Українка).
 То ж вслухаймося, друзі, в Рідне Слово, кохаймо його, бережімо його!
 Про голос
 Чи відчуваємо велике таїнство живого Слова, зокрема Рідного, Українського? Чи достатньо уважні ми до свого голосу, що є - поряд із фонетичною системою та акцентуацією - дуже важливим, суттєвим компонентом нашого усного мовлення? Згадаймо Т. Шевченка:
 Ну що б, здавалося, слова...
 Слова та голос - більш нічого.
 А серце б’ється - ожива,
 Як їх почує!.. Знать, од Бога
 І голос той, і ті слова
 Ідуть меж люди!
 Український мовознавець, словозахисник, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, дійсний член НТШ О. Сербенська вважає голос найкращим інструментом, що його створив Господь Бог (див. книжку: Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. - К.: Видавничий центр «Просвіта», 2001. - С. 33).
 «Голос» - це сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає людина за допомогою голосового апарату. У кожної людини голос має свій тембр - своєрідне забарвлення, силу, звучність, які багато в чому залежать не лише від фізіологічних, вроджених особливостей, а й від того, чи людина вдосконалює свій голос, дбає про добру, чітку дикцію.
 Звертаючи велику увагу на писемне мовлення, ми часто не зосереджуємося на тому, щоб гарно висловлюватися, виробляти свій голос, уміти, так би мовити, «ставити» його, пізнавати його діапазон, знати дію резонаторів, голосових зв’язок, визначати оптимальну тональність.
 Не забуваймо, що успіх спілкування часто залежить від якості голосу, його тембру. Голос має широку палітру характеристик. Недаремно у «Словнику епітетів української мови» (За ред. С. Я. Єрмоленко. - К.: Довіра, 1998 р.) зафіксовано понад 300 означень до слова «голос»
(і цей ряд ще не є вичерпаний!). Поряд із позитивними прикметниками «щирий», «запальний», «чіткий», «м’який», «громозвукий», «перлово-ніжний», є пейоративні - «дерев’яний», «надтріснутий», «іржавий», «гугнявий» та ін.
 Вочевидь, диктори, актори, промовці, поети та вчителі повинні бути надзвичайно уважні до свого голосу та постійно над ним працювати. Не легко вберегти природну ритмомелодику в постійному іншомовному наокружжі, але ж це необхідно робити, бо серед чужинців кожен мовець є повноважним представником Рідної Мови.
 Зокрема, важлива якість голосу також для перекладача. До речі, дуже поширеним є таке хибне переконання, що достатньо знати дві мови на належному рівні, щоб перекладати усно й письмово в їхній площині. З цього приводу дуже чітко висловився П. Трент, мер канадського міста Вестмаунт: «Уважати, що ви можете бути перекладачем лише тому, що ви знаєте дві мови, - це те саме, що бути впевненим, ніби ви вмієте грати на піаніно тільки тому, що маєте дві руки». Лише наполеглива робота, постійні вправи на розвиток і пам’яті, і мовних навиків перетворюють знавця мов у перекладача-професіонала.
 «Ну що б, здавалося, слова...» - про словесні образи
 Словесні образи, що виникають у результаті застосування тропизованих висловлювань - «мікрообрази», як їх часто називають, лежать в основі будь-якого твору красного письменства.
 У тропизованих висловах актуалізуються вторинні смислові значення, внутрішня форма, посилюються та увиразнюються емоційні та оцінні забарвлення. Чи задумувалися Ви, друзі, над красою словесних образів?
 Складний процес виникнення словесних образів неможливий без елементу фантазії, згадаймо
М. Рильського: «Та без фантазії безсилий і Евклід!». Саме оригінальність словесних образів часто захоплює майстрів художнього слова. Переносний та метафоричний ужиток слів робить мову творів образною, багатою, вислів мальовничим. Ось глибокий словесний образ із поеми Т. Шевченка «Марія»: Мати Божа зі своїм немовляточком - у Єгипетській пустелі:
 З-за Нілу сфінкси, мов сичі,
 Страшними мертвими очима
 На теє дивляться. За ними
 На голому піску стоять
 По шнуру піраміди вряд,
 Мов фараонова сторожа.
Читача, що відчуває Слово, не може не приваблювати сміливе порівняння сфінксів із сичами, причому таке, що йде від бачення, унаочнення, від живопису.
(Далі буде).

ЗАПРОШУЄМО НА ЗУСТРІЧ!
Шановні читачі - насамперед, учителі-україністи! Запрошуємо вас на зустріч з автором книги «Боліти болем слова нашого...», професором Львівського національного університету ім. І. Франка Р. П. Зорівчак, яка відбудеться у п`ятницю, 25 серпня, в нашій редакційній «Світлиці» (поч. о 15.00). Роксолана Петрівна прочитає для кримчан лекцію про І. Я. Франка (символічно, що саме напередодні 150-ліття письменника!) і відповість на ваші запитання. Крім того, ви матимете щасливу нагоду отримати у дарунок книгу з її автографом!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 18.08.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"