Версiя для друку Обговорити в форумi

 (Продовження. Поч. у № 8 - 32).

 Деякі слова мають подвійні наголоси. У них наголос не впливає зовсім на значення слова, пор.: завжди й завжди.
 Т. Шевченко милується наголосом, віртуозно скеровує його:
 Бо невчене око
 Загляне їм в саму душу
 Глибоко! глибоко!
 Дознаються небожата,
 Чия на вас шкура,
 Та й засядуть, і премудрих
 Немудрі одурять!

 Або ж:

 ...Подай їм силу
 Твойого мученика сина,
 Щоб хрест-кайдани донесли
 До самого, самого краю!

 Таким же майстром наголосів є П. Тичина:
 А другий грім - другим ще далі
 Гримкоче, хоче і радіє...

 Щоб правильно вимовляти слова, необхідно постійно користуватися відповідними лексикографічними джерелами, зокрема словниками-довідниками:
 Українська літературна вимова і наголос / Відп. ред. M. А. Жовтобрюх. - К.: Наук. думка, 1973.
 Орфоепічний словник української мови / Укл. М. І. Погрібний. - К.: Рад. школа, 1984.
 Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. - К.: Видавничий центр «Академія», 1998.
 Орфографічний словник української мови / Укл. С. І. Головащук, М. М. Пещак та ін. - К.: Довіра, 1999.
 Складні випадки наголошення / Укл. С. І. Головащук. - К.: Либідь, 1995.
 Орфоепічний словник української мови: В двох томах / Близько 140 000 слів / За ред. М. М. Пещак, В. М. Русанівського. - К.: Довіра, 2003.
 Івченко А. Орфографічний словник української мови. - Харків: Фоліо, 2005. - 528 с.
 Український орфографічний словник / Вид. четверте, перероблене і доповнене / 155 000 слів / За ред. В. М. Русанівського. - К.: Довіра, 2005.
 Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Гол. ред. - В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: Перун, 2003.

 Що в імені твоєму...

 Відтворення українських власних назв (антропонімів, топонімів) графемами англійської мови
 «Bohdan», а не «Bob» чи «Bogdan»
 «Halyna», а не «Helen» чи «Galina»
 «Halychyna», а не «Galicia»
 Кожен нарід має історично, відповідно до своєрідностей своєї мови, свій усталений ономастикон, тобто сукупність власних назв у словниковому складі мови. Це й географічні назви, й імена та прізвища людей.
 Ім’я людини - також універсалія: немає людини без імені, хоча упродовж віків люди жили без прізвищ. Ще Гомер сказав:
 ...взагалі без імення ніхто
 між людей не буває -
 Хто б не родився на світ -
 родовита людина чи проста,
 Кожного з них, породивши,
 іменням батьки наділяють
 (Пер. Борис Тен).
 Для дослідників-ономастів та загалом для всіх, кому рідна українська культура, цікавий «Словник українських імен» (укладач - І. І. Трійник. - К.: Довіра, 2005. -
508 с.). Словник уміщує велику кількість особових імен у їх повній унормованій формі, а також скорочені пестливі, розмовні, зневажливі їх варіанти, найменування жінок за чоловіком, відантропонімні прізвища, що засвідчені по всій території України. У додатках подано географічні назви, похідні від особових імен і прізвищ. Такий набір інформації щодо антропонімікону України вперше відбито в лексикографічній формі.
 Українські імена - цікаві й часто самобутні - слід передавати графемами іншої мови, зокрема англійської, фонетичним способом, тобто (наскільки це можливо) відтворювати англійськими літерами українські звуки.
 Недержавність української мови в минулому - причина того, що, по-перше, в Україні питанню унормування її ономастикону, як і іншим проблемам нормального, суспільно повнокровного функціонування мови, не надавалося належної уваги (бо ж державне життя республіки переважно обслуговувала інша мова), а по-друге, власні назви України світ сприймав через посередництво інших мов, головним чином російської, а то й польської (коли йдеться про наших земляків в англомовному світі, пор.: «Zarycki», «Winarczuk» та ін.).
 В УРСР таку опосередкованість передачі неросійських географічних назв було офіційно узаконено. Відповідний державний стандарт колишнього СРСР (ГОСТ 16876 - 71 від 1981 р.) прямо стверджував необхідність спершу русифікувати всі власні назви з інших (не російських) мов народів СРСР, а вже потім їх латинізувати з російської орфографії.
 Явище опосередкованого запозичення зрідка трапляється в міжмовних контактах. Приміром, в українській мові назви європейських столиць «Відень», «Рим», «Лісабон» пишуться й вимовляються далеко не так, як це роблять носії відповідних мов. Якщо такі відхилення від оригіналу стосуються не окремих, не поодиноких назв, а охоплюють увесь ономастикон, нівелюючи його на чужий лад, то український ономастикон в очах світу втрачає свою самобутність, перестає бути українським. Мовний образ народу, таким чином, зазнає фатального спотворення, мовно-національна ідентичність його у сприйнятті інших народів порушується. Нині англійська мова - єдина світова. Саме тому якнайвірніше відтворення українських антропонімів та топонімів англійськими графемами - справа державної ваги, бо йдеться про мовну репрезентацію державності України. А в наших умовах обов’язок кожного - репрезентувати її повсюдно.
 Вагу правильного відтворення звучання наших назв іноземними мовами добре розуміли окремі науковці в Україні та діаспорі, які ніколи не спотворювали рідних слів заради вислужництва й інших навчали чинити так само. Одначе, лише у Вільній Україні можна на державному рівні обговорити та дослідити ці складні проблеми.
А складні вони тому, що, по-перше, нема й не може бути ідеальних принципів і правил міжмовної транслітерації та транскрипції, оскільки звуковий склад мов, у тому числі української та англійської, - надзвичайно різноманітний. По-друге, дуже заважає нам сила звич-ки впертого, егоїстичного узусу.
 Наукові установи в Незалежній Україні, зокрема Наукове товариство імені Шевченка у Львові, одразу приступили до складної справи вироблення загальноприйнятих принципів відтворення українського ономастикону головними європейськими мовами. 7 - 8 грудня 1993 р. в Інституті української мови Національної Академії Наук України відбулася Міжнародна наукова конференція, присвячена виробленню наукових засад відтворення українських власних назв в іноземних мовах, що використовують алфавіти на базі латинської графіки.
В Україні ми докладаємо максимум зусиль, щоб втілити ці наукові принципи в життя. З надією, що над цією проблемою замисляться мої краяни і в Україні, і в англомовному світі, подаю нижче систему українсько-англійських відповідників. Розумію, що вона може зацікавити лише тих, для кого святі Франкові слова: «Кожен думай, що на тобі міліонів стан стоїть, Що за долю міліонів мусиш дати ти одвіт». До інших не звертаюся, хай існують собі «Бобами», «Ґалінами», «Вальтерами», «Васями», «Ванями». У «Соборі» О. Гончар назвав таких байдужників «шашликоїдами» та «тяглом історії». Влучно!

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 11.08.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"