Версiя для друку Обговорити в форумi

Фрагмент  сценарію  СВЯТА  РІДНОЇ  МОВИ

Мова - наше національне багатство. Ось як розумів вплив мови, слова на виховання і долю людини В. О. Сухомлинський: "Слово - це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним - велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож
оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса".
Знання мови народу, серед якого ти живеш, - ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови - священний обов'язок кожного.
Стало доброю традицією у нашій сімферопольській школі № 37 проведення тижня мови, мовних і літературних ранків, літературних вечорниць, концертів-звітів гуртківців - шанувальників рідного слова. Дедалі більшої популярності набуває і свято рідної мови. Користь його незаперечна. Це свято - хороший, потрібний захід, маленька сходинка у великій копіткій роботі школярів, спрямований на оволодіння секретами мови, навичками культурного мовлення.
Нещодавно учні нашої школи провели свято "Рідне слово моє, не мовчи!". Подаємо фрагмент сценарію цього свята.

Перед початком звучить
пісня про Україну (голос з динаміка):
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих - рідна мова.
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
На сцену виходять ведучі Женя Жовнір і Роман Шеремет (учні 9-го "а" класу):
Женя:
Одна Батьківщина,
і двох не буває.
Місця, де родився,
 завжди святі,
Хто рідну оселю
свою забуває,
Той долі не знайде
в житті.
Роман:
Родина, рід, які слова святі.
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами -
ніжні гілочки
На дереві, що тут стоїть віки.
Це дерево -
наш славний родовід,
Це батько й мати,
 прадід твій і дід.
Женя:
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!
Роман:
Мова - то найперша ознака нації. Є мова - є і держава, є народ.
Женя:
Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства.
Роман:
Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове.
Женя:
Ось яка  розмова відбулася далекого 1916 року в купе поїзда "Львів - Відень".
Роман:
Пропонуємо Вам подивитись інсценівку - фрагмент розмови чотирьох пасажирів: англійця, німця, італійця та українця (ролі яких виконували учні).
Женя:
Балачки велись навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова найкраща і котрій із них належить світове майбутнє.
Роман:
Перший заговорив англієць:
- Англія - країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє (Ельдар Талібов - 11-й "а" клас).
- Ні в якому разі (гордовито промовив німець). Німецька мова - це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова Шиллера, Гегеля, Канта, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування (Ібрагімов
Ісмаіл - 11-й "б").
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні. Тому італійська мова має бути провідною в світі (Омеров Айдер, 11-й "б").
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я також міг би сказати, що моя мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Це лірична мова кращої поетеси - Лесі Українки, мова Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, в тому числі й названими тут.
Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду.
Ви ж, по суті,  нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому усі слова починалися з однакової літери?
- Ні! Ні! Ні! Це неможливо! - відповіли всі в один голос.
- Це у вас неможливо, а нашою мовою це
зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква "П", - сказав той.
- Добре. Оповідання називається "Перший поцілунок".
(Читає оповідання).

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Оповідання
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: "Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь".
Павло Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд із панночкою - премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Павло
Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, по-танцювали падеспань, польку. Прийшла пора - попросили пообідати.
Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пілзнерське пиво. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричною підливкою, пирогів, підсмажених пляцків...
Потім Поліна попросила прогулятись Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів...
Порослий папороттю пра-давній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок.
В купе зааплодували. Німець не міг примиритися з тим, що програв.
- А коли б я назва іншу букву? - вигукнув він. - Наприклад,
букву "С".
- Гаразд, хай буде "С". Своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова починаються з літери "С".
(Читає вірш).

САМОТНІЙ САД
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить..
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - закричали всі.
Женя:
Всі замовкли, говорити вже не було потреби.
Роман:
Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів вистачить, щоб описати сміх і смуток, почуття та думки. Все в ній є.
Женя:
Мова для пісень і колискових,
Мова для молитви і добра,
Материнська
вистраждана мово
З уст коханих,
З болю, з-під пера,
Освіти і освяти собою
Всі шляхи Вкраїні ти моїй...
Роман:
Щоб цвіла Україна моя,
Ми даємо обіцянку нині -
Вчитись так, щоб набуті знання
Пригодились моїй Батьківщині.
Багата і милозвучна українська мова. Мова - одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Підготував сценарій і провів свято
Анатолій КОЗАРЕНКО,
вчитель української мови та літератури СШ № 37
м. Сімферополя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема ""Джерельце""