Версiя для друку Обговорити в форумi

Учітесь, читайте...
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Тарас Шевченко

Під таким гаслом пройшов Тиждень української мови і літератури в школі № 9 м. Ялти. Він був присвячений березневим Дням Великого Кобзаря; 9 березня - 192 роки від дня народження і 10 березня - 145 років від дня смерті. Березень благословив першу сльозу маленького кріпака Тараса. Квітень 1838 року приніс молодому 24-річному кріпакові вистраждану волю - викупили Тараса з кріпацтва. Серед травневого розмаю за труною, покритою козацькою червоною китайкою, йшла за своїм Кобзарем із Петербурга до Канева, до його вічного і тихого дому уся Україна. Відлуння від тих далеких часів доходять і до нашого Криму, де сам Тарас ніколи не бував. Але були тут брати Михайло і Яків Лазаревські (один з них був управителем імперського маєтку в Лівадії, який тепер називається Лівадійський палац), Михайло Лазаревський був близьким приятелем Тараса Шевченка. Познайомились вони в Оренбурзі у 1847 році, де служив Лазаревський чиновником прикордонної комісії, а Шевченко відбував 10 років заслання в Орській фортеці.
М. Лазаревський піклувався про визволення поета з неволі, після визволення він деякий час жив на квартирі Лазаревського в Петербурзі, малював його портрет. М. Лазаревський піклувався про хворого поета, а після його смерті взяв на себе турботу про перевезення домовини в рідну Тарасову Україну.
Учні різного віку готувалися до Тижня цього свята, який включав у себе різні конкурси, виставки, екскурсії, зустрічі. У конкурсі художників (газети, плакати, малюнки) посіли І місце: учні 5-го "а" класу Дарія ЗАЯКІНА і Софія КОВАЛЕНКО - "Моя Україна"; 7-й "г" клас - Настя КЛИМЕНКО, Поліна ПОКРОВСЬКА - "Мово моя українська..."; 9-й "г" клас - Мар'яна ПІСКЛЮК "Мій Тарас Шевченко"; 11-й "б" клас - Ганна ВАСИЛЬЄВА "Дочка Прометея". Сподобалась журі і газета учениці 10-го "г" класу Катерини ДОВГОПОЛ "Борця й співця в собі ти поєднала".
Школярі різних класів відвідали музей-домівку Лесі Українки, що на вул. Катерининській, 8, в Ялті. Поклали квіти до пам'ятника нашої землячки. Сподобалась десятикласникам і семикласникам розповідь учениці Оксани з української школи. Вона провела чудову екскурсію в кімнаті-музеї Степана Руданського, що у їхній школі.
А до місця вічного спочинку ялтинського лікаря Степана Руданського було покладено квіти.
Багатолюдно на всіх перервах було на другому поверсі школи у середу. Це день чистого посту, але там було розміщено виставку всього українського: вишиті рушники, сорочки, вироби з дерева, полотняні сорочки, вироби з карпатської смереки, привезені взимку з Яремчого.
А ще... Як пахло смачними варениками, галушками й іншими українськими стравами, приготовленими самими учнями та їхніми бабусями. Майже так, як в "Енеїді" І. Котляревського. А посередині столу красувалися дві великі паляниці, уквітчані колосками жита і пшениці, а збоку стояла сіль. Хліб і сіль на вишитому рушникові - символ гостинності українців.
У п'ятницю в приміщенні бібліотеки також було людно. Там проходив конкурс виразно-художнього читання. Зала прикрашена вишитими рушниками. Тут же газети, виставка художньої літератури. А на столі рум'янився хліб і горіли три свічечки, принесені дітьми з церкви Іонна Златоуста - символ благословення. Звучали вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Симоненка, Ганни Чубач і нашого кримського поета Данила Кононенка.
Хочеться привітати переможців цього конкурсу:
І місце - Валерія ЯНОВСЬКА (6-й кл.), Поліна ПОКРОВСЬКА, Валерія ЄВТУХОВА, Анатолій САВЕЛЬЄВ (7-й кл.), Маргарита КНИШЕВСЬКА (9-й кл.). Дуже сподобався всім дует десятикласників - Сергій АКІШЕВ та Олена ЄВЕНКО прочитали ліричну поезію Івана Франка "Чого являєшся мені у сні".
Одинадцятикласники Настя БАРТЄНЄВА та Христя МОЖАЄВА читали вірші про кохання. А Максим КРАВЧУК найкраще, найпроникливіше переконав усіх слухачів поезією Данила Кононенка "До кримських українців", що споконвіку тут, в Криму, - українці. Підсумком і нагородою конкурсу була смачна паляниця-коровай, смачна, як паска.
В рамках тижня старшокласники писали диктанти на конкурс "Слово на Тарасовій горі" і писали твір-роздум "Моя дорога до Шевченка". Кращими є твори Катерини БУРДЕЙНОЇ,  Даніели КОПІЙ (11-й кл.), Юліана ОВСІЙЧУКА і Дарії БОЛЬШИХ (10-й кл.). Переможцями у поетичній творчості "Мій рідний край" стали Катерина БУРДЕЙНА (11-й кл.) та Валерія ЄВТУХОВА (7-й кл.).
Хоч Тарас Шевченко і не був у Ялті, але тут скоро буде встановлено пам'ятник Великому Поетові. Вже і місце визначене - недалеко від нового підземного переходу, овочевого базару, де завжди багато людей. Адже він любив людей, вірив у них.
Подаємо уривки з творів-роздумів "Моя дорога до Шевченка":
Д. КОПІЙ (11-й кл.): "Шевченко для українського народу - така ж величина, як Пушкін для російського. Шевченків "Кобзар" - це велика колиска, з якої виростає вже багато поколінь українців. Я не пам'ятаю, коли вперше почула ім'я Тараса Шевченка, як саме переді мною почала розкриватися глибинна творчість цього великого митця, бо, здається мені, увійшло це у кожного з нас із молоком рідної матері, матері-України, яка розкриває перед нами, наче книгу, чарівний світ природи своєї й історичну долю народу нашого.
Моя дорога до Шевченка пролягла між шкільними днями, роками, під час літніх канікул, коли у тінистому вишневому садочку можна посидіти з "Кобзарем"... Дорога до Шевченка буде нескінченною, поки живе на землі людина".
Наталя ЛИС (10-й кл.): "Тарас Шевченко - мій улюблений український письменник, тому я написала про нього ось ці рядки:
Шевченкові думи
завжди з Україною.
І славу знайшли вони
в наших серцях.
Він радість і горе
ділив з Батьківщиною,
І житиме вічно
в своїх піснях.
Дарія БОЛЬШИХ (10-й кл.): "Шевченко завжди буде сучасний, а отже воістину геніальний. Для мене він - духовний батько..."
Рубен МЛАДЕЦЬКИЙ (11-й кл.): "Я - громадянин України. З дитинства чув, що Тарас Шевченко - вірний син України. Моя дорога до Шевченка - це моє духовне зростання, любов і повага до  української мови, літератури та культури.
Я вважаю, що Шевченко - це своєрідний месія, бо він, як Ісус, пройшов через страждання і ненависть, але залишився вірним своєму народові. На світ народилось диво, яке зветься "Кобзар". Це диво підштовхнуло Україну на шлях, що вивів із рабства".
Юліан ОВСІЙЧУК (10-й кл.): "Моя дорога до Шевченка почалася ще тоді, коли я народився в Німеччині і маленьким повертався на свою українську землю. Я пам'ятаю, як ми з мамою піднімалися сходами на Тарасову гору в Каневі, як мама читала мені у селі в бабусі "Садок вишневий коло хати...", а я розглядав велику книгу з ілюстраціями, що називається "Кобзар". Коли я вчився в першому класі, ми відвідали Почаївську Лавру. Там я прочитав на табличці, що в цьому святому місці на землі був і Тарас Шевченко. А ще ми побували на Болдиній горі в Чернігові, де зовсім недавно появився пам'ятник молодому Тарасу. Так, він проходив скрізь, по всій Україні. Навіть там, де не ступала його нога, ми продовжимо його кроки. Бо він й сьогодні живе серед нас, допомагає будувати "землю вольну, нову... І на цій щасливій землі буде син і буде мати, і будуть люди..."
Я живу в Криму і відчуваю, що і до нас уже прийшов Тарас, щоб навчити нас по-справжньому любити свою Україну...
Любіть її...
Во врем'я люте
В останню тяжкую
минуту
За неї Господа моліть.
Крим - це райський куточок, подарований нам Господом Богом. Хай  буде завжди благословенна ця земля і люди, що живуть на ній. Хочу закінчити віршем "Мій рідний край" Катерини БУРДЕЙНОЇ:
Мій рідний край -
 межа людської мрії!
Де хвилі б'ють
хвостами по піску,
Де сонце в хмарі спить
перлинно-білій, -
Землі такій немає більш
зразку...
Тут розквітає
веснами кохання,
Воно живе
у крапельках роси,
У кожній квіточці
тремтить бажання
Не може відцвісти...
Мій рідний край -
тендітний погляд Бога,
Що все життя
беріг його красу.
І знаю я: земна моя дорога
Не кане у росу!
Валентина ОВСІЙЧУК,
учитель української мови та літератури
школи № 9 м. Ялти.
На фото: фрагменти Шевченківського свята в ялтинській школі №9

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема ""Джерельце""