Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Поч. у № 8 - 17).

Про галіцейських селян

В українській пресі англомовного світу декілька разів натрапила на словосполуку "галіцейські селяни". Цю фразу, на жаль, можна почути інколи й в українському телебаченні. Але таких селян не існує. Наших селян слід називати "галицькими", бо від топоніма "Галичина" прикметник звучить "галицький". Є ще на світі "галісійські селяни", що заселяють сільські простори Галісії - автономної області на північному заході Іспанії, народ якої має співучу мову, дуже багату літературну та фольклорну традицію. До речі, топонім "Галісія" по-англійському звучить "Galicia", отож: наша "Галичина" може звучати по-англійському лише в транскрибованій формі як "Halychyna".

Галицизми - галліцизми

Дехто не усвідомлює різниці між цими двома зовсім різними термінами. "Галицизм" - це слово чи зворот, властивий галицькому (західноукраїнському) діалекту (слово "Галичина" пов'язане з назвою Галицько-Волинського князівства), напр.: "будзік" (будильник); "вийшов, як Заблоцький на милі" (нічого не заробив), "файно" (гарно), "бадіка" (старший віком чоловік), "ади", "ади-но" (уживається при здивуванні або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось; "дивись", "дивись-но") та ін. На жаль, терміна "галицизм" немає в академічному "Словнику української мови".
"Галліцизм" - це слово або зворот, запозичений якоюсь мовою з французької (або зворот, складений на зразок французького):
Розкаятись я не при силі,
Що галліцизми серцю милі,
Як літ юнацьких помилки,
Як Богдановича рядки
(О. С. Пушкін. "Євгеній Онєгін", пер. М. Рильського).
Ось деякі приклади: "букет" (франц. bouquet), "бульйон" (франц. bullion), "абажур" (франц. abat-jour), компот (франц. compote) та ін. Термін "галліцизм" походить від слова "Галлія" - назви давньої країни, що охоплювала територію Франції, Північної Італії, Люксембургу, Швейцарії, Бельгії й частини Нідерландів. Це слово походить від римської назви кельтського племені "галли", що населяло в IV - І ст. до н. е. частину території сучасної Франції.

На зразок - на кшталт

Не знаю, чим завинило перед нами, найперше перед засобами масової інформації України, словосполучення "на зразок", що його зовсім необґрунтовано підміняють стовідсотковим полонізмом "на кшталт". У СУМі подано словосполучення "на зразок" (Т. 3. - С. 699) і "на кшталт" (Т. 4 - С. 426) як рівновартні, рівноцінні зі семантикою - "подібний до чого-небудь, схожий на щось". Але ж лексема "зразок" належить до питомо українських слів, що справіку вживаються в нашій мові, а лексема "кшталт" - до питомо польських, запозичених значно пізніше. То навіщо ж нехтувати рідним словом, до того ж, набагато милозвучнішим?! До вислову "на зразок" маємо синонім, часто контекстуальний - "на подобу".

"Україна ...відбулася"?

Як часто можна почути цей вислів, зокрема з уст високих посадових осіб... І стає моторошно. Адже, згідно з дефініцією, поданою в СУМі, дієслово "відбуватися" в доконаному виді означає "здійснитися" (про події, роботу тощо) (Т. 1. - С. 539 - 540), прим.: "Шлюб відбувся два тижні тому" (з усного мовлення). Семантична структура цього українського дієслова в доконаному виді містить сему "кінець (дії, стану)". Цитована в заголовку фраза (радше, лже-фраза) виникла під впливом російського дієслова "состояться", що має ширшу семантику. По-українському доречно б сказати: "Україна є!", "Україна стала реальністю".
Очевидно, по-російському мислила Л. Процюк, яка в критичному огляді ("Літературна Україна", 7 квітня 2005 р.) писала, що роман А. Дністрового "Місто уповільненої дії" все-таки відбувся. Очевидно, доречно було б ствердити, що роман "став" фактом нашої літератури та що "відбулося" його обговорення.

"Предсідник" чи "голова"?

"Предсідник Петро Потічний", "предсідник Степан Козак з Варшави" - як часто такі фрази можна, на жаль, зустріти на сторінках україномовної преси в англомовному світі. Але "предсідник" - це стовідсотковий росіянізм-покруч (рос. "председатель" - калька з латинського praesidens). Його не знайти в жодному з українських словників, не знайти його й у пресі в Україні, бо по-українському "особу, яка керує зборами, засіданням і т. ін. або яка є керівником установи, об'єднання, товариства і т. ін.", називають лише "головою" (див.: СУМ. - Т. 2. - С. 111). Відповідно, є в українській мові слово "головувати", вислови "за голову бути", "на голову обрати".

"Апостроф" і "апострофа"

Ці два слова - пароніми, тобто вони мають дуже близьку морфологічну будову, однакові (або майже однакові) за фонетичним складом, але розрізняються за значенням.
"Апостроф" (англ. "apostrophe") - це надрядковий знак, що, приміром, в українській мові позначає роздільність вимови ("м'ясо", "В'ячеслав" та ін.), а в англійській вживається як показник присвійного відмінка ("the boy's саг") чи пропуску літер (літери) - she'll, n't та ін.
"Апострофа" (англ. "apostrophe", "apostrophus") - це стилістична фігура: безпосереднє урочисте звертання до відсутньої особи, персоніфікованих явищ природи, предметів, абстрактних понять, пор.:
І тебе загнали,
мій друже єдиний,
Мій Якове добрий!
 Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну.
 Довелось запить
З московської чаші
 московську отруту!
(Т. Шевченко).
Безмежнеє поле
 в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе,
 лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі
(І. Франко).
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним
і не злим обличчям.
(В. Стус).

Апель - заклик - звернення

На сторінках україномовної преси в діаспорі часто натрапляємо на слово "апель" (прим., в "Народній волі" за 12 березня 1998 р. читаємо про "поетизований апель Т. Шевченка") там, де доречні були б питомо українські слова: "заклик", "звернення", "клич", що часто вживаються як контекстуальні синоніми. З погляду української мови "апель" - не слово, а просто-таки стовідсотково зайвий етранжизм, покруч, до того аж ніяк не милозвучний. Правда, в нашій мові вживаються юридичні терміни від того самого латинського кореня - "апелювати" та "апеляційний".

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"