Версiя для друку Обговорити в форумi

Так називається співзвучний Шевченковим рядкам конкурс, який напередодні Дня Незалежності України (а нашій Вітчизні також минуло 13 літ) проводить на своїх сторінках дитяча газета "Джерельце". Організатори пропонують ровесникам держави-іменинниці розповісти про своє і про державне тринадцятиліття, якою їм бачиться подальша доля нашої Вітчизни, чим би вони хотіли та могли прислужитися їй.
Паралельно ми запросили надсилати спогади про свої 13 років і дорослих читачів "Джерельця" та "Кримської світлиці". Нам здалося, що сьогоднішнім підліткам буде цікаво довідатися, про що мріяли, чого прагнули, у що вірили свого часу їхні батьки, дідусі та бабусі. Бо недаремно ж кажуть, що минуле - це дзеркало майбутнього. Це майбутнє будуватимуть нинішні ровесники держави. Кому, як не батькам, дідусям та бабусям ділитися з ними своїм "будівничим" досвідом, щоб вони хоча б не повторювали наших гірких помилок.
Конкурс триватиме до 30 вересня. Чекаємо ваших розповідей (як дитячих, так і дорослих!) про власне і державне 13-ліття. Переможці обов`язково отримають призи!
Сьогодні ми друкуємо конкурсні твори учнів сімферопольської школи-ліцею №3 та ЗОШ № 29.

***

За національністю я росіянка, але дуже люблю українську мову. Я добре розумію усіх, хто розмовляє і російською і українською. У кожної людини є особлива любов до чогось свого, та кожен над усе любить свій край, людей, з якими поруч живе. Я люблю свою школу, своїх вчителів, своїх рідних. І ця любов - особлива. А ще я люблю тваринок, люблю море і гори, люблю мальовничі кримські краєвиди. Я бажаю усім любові до своєї землі, до своєї Батьківщини.
Ольга БИХОВЕЦЬ.

***

Привіт усім! Мене звуть Наталка. За національністю я українка, ходжу до сьомого класу. В мене дуже багато подруг, з якими я спілкуюся у школі та проводжу вільний час. Мені імпонують усі вчителі, які нас вчать. Поміж предметів мені подобаються українська та англійська мови. Ці дисципліни навчають мене грамотному спілкуванню, розширюють мій кругозір. Коли я закінчу школу, хочу мати добру освіту та навчатися в архітектурному інституті.
У вільний час я люблю слухати музику та читати книжки. Ще я ходжу на спортивні танці, побувала на конкурсах у Ялті та Сімферополі.
Дівчатка та хлопчики, читайте "Джерельце", там ви знайдете багато цікавого для себе!
Наталка ГРУДІЙ.

***

Я - кримчанин, бо народився і живу в Криму і цим дуже пишаюся. Бо Крим - це найкращий куточок на всьому білому світі. Це чудесна країна, де живуть дуже гарні люди. Вони плекають сади, ростять хліб, пишуть цікаві твори, класичну та народну музику, співають гарні пісні. Ще в
нас є дуже тепле та привітне море. Воно буває таке різне, але завжди красиве, бо схоже на перлину.
Я дуже люблю наш край і хочу, щоб люди в ньому були щасливими. Тому мрію стати Президентом, щоб очолити нашу країну та перетворити її в квітучий сад. А для цього потрібно багато вчитися.
Але зараз мені поки що тринадцять. І я розумію, що мені потрібні міцні та глибокі знання. Я із задоволенням вивчаю такі предмети, як українська мова та література, математика, фізика, російська та англійська мови. А для того, щоб багато знати, необхідно читати різноманітну літературу. Тому я намагаюсь знаходити час для читання творів російською та українською мовами. Мене дуже захоплює чарівний світ природи, таємничих пригод та захоплюючих мандрів, історії з життя видатних людей.
Я люблю писати вірші та прозові твори. Після зимових канікул із задоволенням брав участь у кон-курсі "Моє Різдво", де став переможцем на кращий твір. Ще я дуже люблю займатися бальними танцями, бо вони навчають мене відчувати прекрасне і захоплюватися класичною та сучасною музикою. Я вважаю, що це дуже серйозний вид спорту. В мене вже є бронзові та срібні медалі за участь в турнірах. Але це не кінцева мета, я буду прагнути більших нагород.
Для того, щоб досягти більших успіхів, треба займатися ще краще і серйозніше, докладати більших зусиль для досягнення найвищих результатів. Я вважаю, що в мене це вийде, бо я дуже наполегливий.
Роки пролетять, я виросту і зможу довести, що я справжній громадянин своєї рідної країни і що моя країна найкраща у світі. Головне - любити її і ставитися до неї, як до матері.
Олександр КОВАЛЬ.

***

Мене звуть Ксенія, я навчаюся у 7-му "Б" класі НВК "Школа-ліцей" № 3 м. Сімферополя, вчусь на відмінно, та дуже добре володію українською мовою. У школі мені до вподоби українська мова і література. У майбутньому я хочу стати технологом харчової промисловості і вже зараз відвідую кухарські уроки.
Одного разу я запитала себе: "Що означає бути порядною людиною?". У мене в голові одразу з'явилося багато відповідей, але я вибрала найправильнішу з них.
Порядок повинен бути і в серці людини. Що це означає? Слова треба підтвердити вчинком. У нашому під'їзді живе жінка, яку звуть Ксенія Петрівна. Чоловік її помер, а діти живуть разом зі своїми родинами у різних кінцях міста, приїжджають до матері дуже рідко.
Наш сусід Іван Олександрович, приходячи до мого дідуся пограти в шахи, завжди каже, що її діти безсоромно забувають свою рідну матусю. Добре, що є люди, які і в магазин сходять для неї, і в аптеку, і лікаря викличуть якщо треба. На перший погляд, він каже вірно. Та от співчуття Івана Олександровича закінчується лише на словах. Розмови про погане ставлення дітей до Ксенії Петрівни мій дідусь не підтримує. Він каже, що втручатися у справи су-сідів не гарно. Ми всією родиною допомагаємо Ксенії Петрівні від серця, а не для того, щоб люди казали, які ж ми молодці.
У свої тринадцять років я зрозуміла і запам'ятала, що порядність - це коли робиш добру справу і не розголошуєш про це на весь світ. А на словах співчувати та нарікати на інших безсердечних людей, праця не велика.
Ксенія ПУТНІНА.

***

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ
Я вважаю, що мені в 13 років пощастило. Щастя моє в тому, що у мене чудові батьки і вчителі, а особливо мої рідненькі бабусі і дідусь. Вони віддають мені всі свої сили і знання.
Для мене найдорожча в світі людина - це мати. Працює вона в міліції. Робота ця дуже нелегка, але у вільний час матуся любить куховарити. Моя мама - дуже відповідальна людина. Я ціную її за твердість характеру, волю. Вона завжди здійснює те, що запланувала. Завжди підтримує мене в тяжку хвилину, вчасно може дати корисну пораду.
Тато - вчитель української мови і літератури. З дитинства я чула українську мову і люблю її. Знаю багато пісень і люблю співати.
З українських народних казок я дізналася про добро і зло.
Скільки пам'ятаю себе, оточували мене завжди люблячі, уважні люди - моя родина і школа. Школа моя - найкраща в Сімферополі. Тут працює моя бабуся Валентина Петрівна Коваленко. 50 років роботи з дітьми - такий її педагогічний стаж. Вона закохана у свою працю і з дитинства мріяла бути вчителем. Мені подобаються мелодійна, чарівна українська мова, пісні, вірші. Мрію теж бути вчителем української мови.
Впевнена, що держава повинна приділяти більше уваги питанням культури, освіти і розвитку мови. Сподіваюсь, що на уроках згодом даватимуть дітям більше можливості висловлювати свої думки, задаватимуть цікаві домашні завдання.
Окрім пісенної лагідної мови в Україні чудові традиції, звичаї. Який ще край може назвати стільки символів - вишиваний рушник, на якому "червоне - то любов, а чорне - то журба", розлога верба, червона калина... У свій час великий Кобзар возвеличував рідну Україну, боровся за її незалежність. Тож коли нам суджено долею жити в такій чудовій країні, вивчаймо ж її прекрасну мову. Бачу, що більше і більше з'являється справжніх українців в Україні. І десь глибоко відчуваю, що сонце добра і справедливості Україна побачить з хвилини на хвилину і дихатиме вільно і могутньо.
Хочу бути щасливою! Хочу, щоб навколо мене були привітні й усміхнені люди. Я намагаюся бути чесною, поважати батьків, шанувати вчителів і моїх бабусь, добре ставитись до всіх народів. Я саджаю дерева і квіти, щоб природа мого рідного Сімферополя була багатшою. Стараюся добре вчитися, працювати так, аби віддавати частку свого хисту улюбленій справі.
Вірю, що згодом в Україні, а особливо в Криму, запанують віра, надія, любов.
Вікторія КОВАЛЕНКО,
учениця 8-го "б" класу НВК "Школа-ліцей" № 3
м. Сімферополя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 10.09.2004 > Тема ""Джерельце""