Версiя для друку Обговорити в форумi

Галина ЛИТОВЧЕНКО
РАДІ ТЕПЛУ

Плавають в небі хмарин острови,
Граються в схованку жабки.
Вигулькнув із молодої трави
Жовтий беретик кульбабки.
Линуть із гаю пташок балачки,
Часом — пусті суперечки.
Певно збирають сухі гілочки,
В’ють на деревах гніздечка.
В мандри пустився
 старий жовтопуз,
Виспався гарно за зиму.
Вовняну шапку змінив на картуз
Внук дідуся Никодима.
Ген борюкаються радо в дворі
Вдвох із Рябком на соломі.
Весело стало у кожнім дворі,
Радісно в кожному домі.

ВИРОСТАЮ Я СПРАВЖНІМ МАТРОСОМ

Я вже плавати майже умію —
Залюбки вчуся кожному стилю.
З головою пірнути посмію
Із розгону у пінясту хвилю.
Я засмаг, як на палубі юнга,
Про шаланди співа
 мій мобільний.
Жартома друзі звуть мене
 Врунгель
За смугасту сорочку натільну.
Мені сняться кити, альбатроси
І дельфінів ватаги грайливі.
Виростаю я справжнім матросом,
І від того мій татко щасливий.

ВЛІТКУ НА СТАВКУ

На лугу пасуться кози,
Ґедзь полює на корів.
У ставку під верболозом
Ловлять хлопці пічкурів.
Грають одуди на дудках,
Грає риба з черв’яком.
Ловлять хлопці, хто на вудку,
Хто дірявим друшляком.
Пічкурам срібноголовим
У сачку замкнувся світ.
Зацікавився уловом
Із кущів приблудний кіт.
Та вода на перешкоді —
До сачка приблуді — зась!
А емоції на зводі:
На гачку повис… карась!
Для рибалок літо — свято,
Чути радість за версту.
Гарно у гурті хлоп’ятам,
Не щастить лише коту.

СОНЕЧКА І СОНЕЧКО

Від несподіванки Соня
Не налякалась до млості,
Як на тепленьку долоню
Всілась непрохана гостя.
В платті червонім у цятки,
Наче порічка кругленька.
(Мабуть, відбилась від татка,
Чи заховалась від неньки).
Сонечка — дівчинка файна,
То ж не насупила брівки.
Це ж не павук, а охайне
Сонечко — божа корівка.
Дівчинка бедрику рада,
Та потурати не гоже:
Може, вже бігає садом
Мама — корівонька божа.
Ніжно погладила спинку
Гостю своєму малому:
— Ну погостюй ще хвилинку —
І повертайся додому!

РИБАЦЬКИЙ АЗАРТ

Гріє полудень завзято,
Мліють в спокої буйки.
Біля моря всі хлоп’ята
Вудкарі і моряки.
Ви не гнівайтесь, дівчатка,
Що розмова не про вас.
Розкажу своє спочатку,
Вас згадаю ще не раз.
Знаю, кращі вам про зорі
Та з ромашками вірші,
А про рибу і про море
Хлопцям більше до душі.
Поплавці, гачки і блешні
Завдають розмовам тон.
(А в дівчаток — і в тутешніх
Не рибацький лексикон).
Грають хвилі на просторі,
Кличе синявою даль.
Дружно плавають у морі
Барабулька і кефаль.
Мимо пірсу косяками
Ходять кілька і бички.
Гей, скоріш черпай сачками,
Хутко закидай гачки!
В бризках шорти і «бермуди»,
Берег, мол і вододіл.
З барабульки юшка буде,
Кілька піде на засіл.
Не приваблюють «банани»
І старий катамаран.
В хвилях маряться лобани,
Піленгаси і катран.
Мій улов росте в азарті
Та додому бігти слід.
Буде нашій киці Марті
Смакотиння на обід.
Барабулькою й бабусю
Пригощати я люблю.
Та й для тітоньки Марусі
Трохи рибки уділю.
Буде їй смачна підстава,
Щоб сказати мамі знов:
«Молодець який ваш Сава,
Продуктивний риболов!».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 18.03.2016 > Тема ""Джерельце""