Версiя для друку Обговорити в форумi

Чи пам'ятаєте, любі джерелятка - славні хлопчики й дівчатка, вірша класика нашої української літератури Леоніда Івановича Глібова "Зимня пісенька"? Це ж у ньому поет розповідає про те, як одного зимового дня, коли з легеньких сірих хмар сіявся на землю срібненький сніжок, хлопчики та дівчатка дружною ватагою повибігали зі своїх домівок на вулицю і нум гуртом ліпити снігову бабу. І таки зліпили її - величезну, із здоровенними чорними очиськами, з червоним носом і таким самим червоним ротом та ще й з віником-помелом у руці. Ну чисто тобі мара - зла потворна чаклунка! А потім усі гайнули на гірку кататися на санчатах та лижах, гратися в сніжки.

Ет, та що там переповідати вірша, краще процитувати найголовніше:
Зимонько-снігуронько,
Наша білогрудонько,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком.
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії -
Буде, як мара.
День і ніч стоятиме,
Вовка проганятиме
Від свого двора.

Зимонько-снігуронько,
Просимо, голубонько,
Щоб мороз стояв,
Бабу товстобокую,
Відьму вирлоокую,
Пильно доглядав!

Десь, можливо, у Карпатах чи на Чернігівщині мороз і доглядатиме пильно  снігову бабу, аби вона не розмерзлася, тільки не в Криму! Сильні морози тут не затримуються надовго, а що вже про сніг, то й говорити не треба: тільки-но впаде на землю - дивишся, а вже через день-другий південне сонечко пригріло і від снігу нічого не лишилося. Де вже тут сніговій бабі устояти!
Знають кримські діти про примхи місцевої зими, тому як тільки-но сніг білою ковдрою вкриє все довкола, вони мерщій усі, як у тому глібовському вірші, мчать на вулицю. І хутчіш у парки та на гірки, де намело найбільше снігу. З ранку до вечора, якщо це у вихідні дні чи на канікулах, катаються вони на санчатах! І всі гуртом, і поодинці, ось як на цих фото, котрі зробив наш фотокореспондент  Юрій Жаглін в одному з парків міста Сімферополя. Тут, як бачите, окрім катання на санчатах з гірки, можна, як королеві, сісти на м'якеньку бричку, і засніженими алеями помчить вас (аж дух перехопить!) коник вороненький! Ну, справді, як у казці! І як же добре, що такі сніжні дні припали в новому 2004 році саме і на канікули, і на святкові різдвяні дні!
Звичайно ж, нелегко взимку птахам. І холодно, і корм з-під снігу видобувати важко. От і доводиться шукати прихистку у людей. І добру справу роблять ті діти, котрі приносять із собою до парку зернята різні чи насіннячко і підгодовують ним пташок, як оця дівчина, котру ви бачите на знімку. Треба завжди уміти поєднувати красиве з корисним - і відпочивати, і птахів годувати!
Зима ще не закінчується, отож, любі мої джерелята, не пропускайте жодного засніженого дня і йдіть (звичайно ж, у вільні від навчання години) в парки та на ковзанки. Катайтеся на санчатах, ліпіть снігових баб, годуйте пташок, бо не встигнете й оглянутись, як
"гляне сонечко
В весняне
віконечко -
Бабу (снігову!)
припече;
Де й мороз той
дінеться,
Геть від баби
(снігової!) кинеться,
З ляку утече!"
Отож, веселих вам зимових сніжних днів та гарного відпочинку!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема ""Джерельце""