Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі друзі! Сьогодні "Джерельце" хоче познайомити вас з творчістю учнів загальноосвітньої школи № 6 м. Джанкоя. Вже кілька років під керівництвом своєї вчительки української мови та літератури Наталі Вікторівни Єськової вони вивчають літературознавчі терміни, літературні види та жанри і самі пробують писати вірші, замальовки, оповідки. Юні автори підготували невеличку збірочку із своїх власних творів, назвавши її "Світ у моєму віконці". Кожен з них по-своєму бачить навколишній світ у своєму віконці - без прикрас, без фальші, - таким, як він є насправді. І живуть у цьому світі переважно щирі друзі, добрі порадники і найдорожчі люди - вчителі, батько та мати, які вчать любові і доброти до ближнього, до своїх земляків, до чудової землі, ім'я якій - Батьківщина. Побажаємо ж їм, юним авторам цієї добірочки, аби світ їхнього віконця завжди був світлим, сонячним, неповторним, таким, яким вони його для себе відкрили і полюбили. Нехай же доля вистеляє їхні життєві шляхи-дороги українським вишиваним рушничком, нехай слова "мати" і "Вітчизна" будуть для них найдорожчими. Хай щастить вам, любі друзі!
Данило КОНОНЕНКО,
шеф-редактор газети "Джерельце".

РІДНА МОВА

Жорстокий світ
ламав людину і труїв,
Та все ж багаті ми
на влучне, сильне слово.
О, скільки теплих
і яскравих слів
Тобі сказати можу,
рідна мово!
І, врешті, мова
як предмет,
Ти людству, ні,
не заважаєш,
Людьми нас робиш,
як сказав поет,
З тобою квітнемо,
ти - з нами розквітаєш.
Нехай всім нашим
недругам на гнів
Вона живе, багата,
веселкова!
Нам сотні тисяч
неповторних слів
Дарує щедро
українська мова!
Юлія ПРОМСЬКА.

СОНЯЧНИЙ КОРОВАЙ
Мені подобається, коли мама на свята пече коровай. Він тільки-но спечеться і ще не встигне охолонути, а мені так і кортить узяти хоч малесенький шматочок цього дивовижного, рум'яного, сонячного хліба. Коли я дивлюсь на коровай, мені здається, що я знаходжуся десь в лісі, тому що коровай прикрашений усілякими великими та маленькими листочками та косами. Листочки - це ніби гаї, поля й луги, а коси - це стежки.
Зверху коровай трохи підрум'янений, а знизу добре підсмажений. Мені дуже подобається запах короваю. Він ніби заманює до себе, щоб спробувала скоринку сонячної хлібини.
Тетяна ШИНКАРЕНКО.

***
Шевченко,
Натхненний, співучий,
Ненавидить, любить, сумує -
Одвічні надії країни
в піснях виливає
Кобзар - патріот.
Ксенія ЧЕРНИШОВА.

ОСІННІ МАЛЬОВНИЧКИ

Промінь сонця - у долонях
Золотого листя,
Вітер дихає спросоння -
Пломеніє місто.
Відчайдушно виє вітер,
І рипить гілля,
Тихо плачучи за літом,
Вся тремтить земля.
Гасне день скороминущий,
Сонечко сідає.
В'яне золото жагуче,
На асфальт лягає.
Сиві стеляться тумани,
Листя облітає,
І сріблястими дощами
Осінь опадає.
Аліса ТКАЧЕНКО.
***
Нехай ніхто не скаже
Поганого слова.
Цього не любить
Українська мова.
Нехай всі будуть рівні:
І вчителі, і учні.
Це - два постійні правила
Вони ж бо - нерозлучні.
Оксана ЧИКУРОВА.

***
Барвінок, синій, гарний,
Росте, цвіте, усміхається
Літнього ранку
до сонечка,
Квітка любові!
Андрій КУЛЬЧАР.

ЩАСТЯ

Щастя буває різним:
Буває довгим,
Буває коротким.
Я хочу,
щоб кожна людина
Мала велике щастя,
Я хочу, щоб ні в кого
не було горя!
Любов ЦВЄТКОВА.
***
Мати, добра, ласкава,
Тішить, хвалить,
допомагає.
Як не любити її? Вона -
Найкраща жінка!
Денис КОШЛАНЬ.

ОСІННІЙ ПОДИХ
Останні промінчики осіннього сонця виглядають у віконечка хмар. У повітрі пахне дощем. На деревах майже немає листя. Природа журиться, а я радію теплому дню. Він, цей день, може бути останнім теплим днем цієї сумної пори року... Виникають різні думки. На серці чомусь стає тяжко. Може, тому, що я прощаюсь? З ким? Звісно ж, з осінню! Вона вже ніколи не повернеться. Буде інша, за нею - наступна, але такої - вже ніколи не буде... Ніколи...
Олександра СОРОКІНА.

На фото (зліва направо): Юлія Промська, Тетяна Шинкаренко, Ксенія Чернишова, Ольга Бойцова, вчителька Наталя Вікторівна Єськова, Аліса Ткаченко, Юлія Морошкіна та Оксана Чикурова.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2003 > Тема ""Джерельце""