Версiя для друку Обговорити в форумi

Я народився в Криму. Це красивий, багатий край. Але мене, ніби магнітом, тягне туди, в центр України, на Чернігівщину, у невеличке село Вишнівка. Воно нічим не примітне, але таке миле моєму серцю. Там — дім моєї прабабусі Надії, там живуть мої рідні, близькі люди.
З раннього дитинства я приїжджав туди з бабусею Тетяною до її батьків. Ходив, милувався тим краєм. Ось ліси, які обступили село з трьох боків. А які там сосни! Це не сосни – богатирі, які охороняють селище від снігових, вітряних буревіїв.
Пройдеш вулицею — і опинишся біля річки Удай, яка заросла лепехою, осокою, ліліями. А на березі можна побачити багато кущів калини, бузини, верболозу. Стоїш, милуєшся, і спадають на думку слова Тараса Шевченка:
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Часто мене, малого, брав за руку прадід Петро і говорив словами Кобзаря:
Ходімо в селища, там люде,
А там, де люде, — добре буде.
Прадід мій дуже любив читати Шевченка, знав багато віршів напам’ять. Ми часто ходили з ним у центр села, де стоять невеликі будинки, які потопають у зелені дерев, милують око барвами квітів, доглянутих дбайливими руками жителів села. І знову прадід говорив:
Село на нашій Україні –
Неначе писанка село.
І це правда. Вийдеш за поріг – росте звіробій, петрів батіг, деревій, волошки, червоні маки. А скільки вишень росте на кожному подвір’ї!
І, звичайно, біля кожної хати кущ калини!
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Вишнівка – цікаве село. Кожна вулиця має свою назву – Леніна, Горького, Першого травня, Перемоги. Але їх можна прочитати тільки на початку вулиці, на першому будинку. А насправді там існують свої назви: Дядюни, Бендрики, Пиріжки, Терешки, Кренделі, Покоса, Трохимівщина, Продани та інші. Кожен господар чи господиня має прізвисько. Почуєш: Аніхап, Іватик, Колобок, Какатя, Креска, Бей, Кутя, Каплиця, Майорова, Рапайда, Миндикова, Оселедцева, Шинкарева, Пирожкова. Які там живуть люди! Веселі, добрі, щедрі, працелюбні і, на мою думку, щасливі.
Пройдіться селом у суботу, в неділю – побачите на кожній вулиці на лавочках літніх людей, на стадіоні – підлітків, юнаків і дівчат.
Люблять у Вишнівці працювати, вміють і відпочивати. Хоч зараз і нелегко всім живеться, але вони щасливі: село Вишнівка – це єднання працьовитих людей, і це є запорукою їхнього щастя.
Я люблю Крим, це моя батьківщина, але оте невеличке село Вишнівка, «писанка-село», манить мене, сниться мені, бо воно прекрасне.

Олександр ВОЛОВ,
учень 11 класу Ізобільненської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Нижньогірського району
Автономної Республіки Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2014 > Тема ""Джерельце""