Версiя для друку Обговорити в форумi

Є в нашому благословенному Криму земля Керченського півострова, який охоплює вилизаний сонцем степ Ленінського району. П'ятнадцять років цей край для мене найдорожчий. Це - моя Батьківщина. Адже під Батьківщиною ми розуміємо рідну землю, її безкраї простори, голубе небо, широкі поля золотої пшениці, працьовитих людей.
Патріотизм починається зі ставлення до своєї мови. З дня народження я чую рідну українську мову з ласкавих бабусиних вуст, із дідусевої говірки, із маминої пісні, із батьківського слова, часом суворого, а часом жартівливого. Різні звичаї переплелися в нашому домі. Кримська земля об'єднала в єдине частинки Кіровоградщини і Хмельниччини.
Пройшовши тернистим шляхом випробувань, українська мова оживає і у нас в Ленінському районі. Моя рідна школа ім. Горького сел. Леніне на сьогодні вже має два українські класи. А в Щолкіному цього року стартував у самостійне життя перший випуск. Плекають, пестять її наші вчителі. Мова стала державною! З екрана телевізора звучить чарівна українська мова з вуст татарського лідера Рефата Чубарова. Я вдячна йому за те, що знає, поважає, декларує мову своєї держави. Згадую далеке минуле...
Слов'янському народові не раз доводилося проливати свою кров на кримських землях у боротьбі з численними ворогами. Події тих далеких днів відображені в народних думах і піснях.
У багатьох думах створені образи епічних героїв-богатирів, що відзначаються непереможністю в боротьбі з ворогами, безмежною любов'ю до батьківщини. Захисники рідної землі наділені богатирською силою, благородством, гуманними почуттями. Мати-батьківщина завжди була для них провідною зіркою, вказувала шлях до визволення, надавала сил і піднімала на боротьбу. Саме звідти, як мені здається, прийшли до нас сміливість, хоробрість, великодушність і благородство, палкий патріотизм і безмежна любов до свого народу.
Моя бабуся Галина Семенівна згадує далекий 1933 рік - ту страшну біду, яка переполовинила український народ в ХХ столітті. Від голоду вимирали ті, хто сіяв "жито-пшеницю і всяку пашницю", але для кого не вистачило живодайного зернятка, крихти чи рисочки, що втримали б їхні душі на землі. В Україні вмерла ще одна Україна...
Я прокидаюсь від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. І мені легко на душі, я щаслива. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливою. Бути щасливою людиною - це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя - це стан людини. А, як відомо, стан вічний не буває. Значить, повністю і завжди щасливою людина не буває. Але ж іноді... Певна, що будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти.

сел. Леніне в АРК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 12.09.2003 > Тема ""Джерельце""