Версiя для друку Обговорити в форумi

Нові технології – це унікальна можливість відійти від шаблону, це ніби чистий ковток повітря.
Г. Токмань

Метою школи XXI століття є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя.
Сучасні освітні програми креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.
Потребою нашого часу є творчий учитель, котрий ґрунтовно володіє знаннями традиційної методики, творчо використовує їх, удосконалює й оновлює методи викладання, розвиває в учнів різні креативні якості. На допомогу вчителеві приходять нові технології, спрямовані на індивіда в колективі, бо неординарність виявляється саме на тлі звичайного. Таким чином, у методиці, як і в кожній творчій діяльності людини, діалектично поєднуються категорії нового і старого, нормативного і новаторського. Як учитель-словесник відстежую процес формування непересічної особистості через джигсоу — вивчення інформації з подальшим складанням схеми або проекту і презентацією його перед учнями. Це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, який супроводжується організацією, задумом, виконанням, оцінкою.
Зацікавилася я цим методом нещодавно, і маю вже деякі результати, які представила на районному семінарі вчителів української мови та літератури, що пройшов 17 квітня на базі Нижньогірської ЗОШ I-III ступенів № 2. Такі постійно діючі семінари дають можливість учителям ознайомлюватися з передовим педагогічним досвідом роботи колег; обговорювати новинки методичної літератури; опрацьовувати методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України та Криму; духовно збагачуватися і, нарешті, просто спілкуватися за «круглим столом».
Урок проводила в 10 класі філологічного профілю, оскільки вважаю, що саме такі класи – поле для творчої діяльності учнів. Основою цієї творчості мають виступати життєві пріоритети, спрямовані на формування найкращих якостей людини нової генерації: самореалізація, самовдосконалення, критичне мислення, самостійне здобуття знань і результат.
Тема уроку, який я проводила, — «Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа твору». Заздалегідь учні отримали домашнє завдання: опрацювали текст драми, статті підручника і додаткову літературу. На основі отриманих знань представили результати у вигляді джигсоу — медіа-презентації, буклету, проекту, схеми, таблиці й інше. Однією з умов проведення джигсоу є робота в групах, парах, спрямована на індивіда в колективі. Так неординарність виявляється саме на тлі звичайного. Місія вчителя полягає в тому, щоб спрямувати роботу учнів, бути для них координатором, помічником, діагностом, співавтором і диригентом.
Метою даного уроку є: дослідити фольклорно-міфологічну основу драми-феєрії «Лісова пісня»; закріпити поняття про художні образи та їхню символічність; виховувати відчуття краси, добра, дбайливого ставлення до природи; удосконалювати навички створювати мультимедійні презентації; виховувати прагнення до творчої самореалізації особистості, почуття прекрасного; дбайливого ставлення до природи.
Творчість Лесі Українки – якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії. Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX ст., посідає «Лісова пісня».
Це — прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.
Звернувшись до вічного невичерпного джерела – фольклору рідного краю, Леся Українка сягнула верховин драматичного мистецтва, написавши драму-феєрію. Це нечувана сила й краса, «гімн вільній людині».
Першими виступали Волокітіна Катерина та Абібуллаєва Ельвіна, які представили джигсоу – презентацію з використанням методу «Брунькування» на тему: «Історія написання твору. Фольклорно-міфологічна основа сюжету драми-феєрії «Лісова пісня». Слайди презентації були яскраво оформлені українськими орнаментами, влучно підібрані ілюстрації на тему. Цікаво було учням послухати про міфологічних істот, про яких Леся Українка багато чула в дитинстві: Вовкулака, Лісовик, Перелесник, Мавка, Потерчата… А як гарно, правильно звучала мова Ельвіни, що представляла проект! Воно і не дивно, бо учениця є учасницею кількох районних сесій МАН «Шукач». Вміє і знає, як поводити себе під час виступу. У кінці презентації дівчата провели перевірочну роботу: на краще знання змісту драми-феєрії, зробили висновки.
«Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Хочеться, щоб цей твір не лише збагатив кожного духовно, а й спонукав замислитись над людськими цінностями і своїм життям. Через вчинки образів, їхню мову проявляється неповторний стиль поетеси.
Наступними були виступи Дробот Олександри та Ігнатенка Олексія з темою медіа-презентації «Символічність образів у драмі-феєрії «Лісова пісня». Серйозна тема дослідження, але учні впоралися із завданням: охарактеризували образи, підібрали цитати, пояснили їх. Це найбільш цікава робота, бо не всі вихованці знають символічність тих же дерев, міфічних істот, про яких ми чуємо з дитинства. Слайди оформлені відповідно до теми, підібрані чудові волинські пейзажі, також використали й анімацію. На закінчення учні провели перевірку «Впізнай героя драми за цитатою» і зробили висновок: образом Мавки письменниця утвердила думку, що людина – творець краси!
Ще одна презентація на тему «Природа і людина в драмі», яку створили Калюшик Дар’я та Андропова Ірина. Природа в «Лісовій пісні» вічна в повторенні щорічного кола – від весняного пробудження до зимового завмирання. Її зміни віддзеркалюють зміну почуттів героїв.
Образи твору немовби утворюють два табори, що протистоять одне одному. Одні — природні (Мавка, Лісовик, дядько Лев), інші протистоять природі (мати Лукашева, Килина). Для матері Лукаша і Килини природа є засобом споживацтва, задоволення власних потреб. Облаштовуючи свій побут, вони нищать гармонію, красу навколо себе.
У лісі для Мавки існує безліч табу, зокрема заборона нищити живі рослини. Тому лісова дівчина перебуває у повній гармонії з природою, для неї робота – не повинність невільника, а естетична насолода, творення «красивого і корисного», розумне втручання у природу. Учениці підібрали влучні цитати для підтвердження своїх висновків. Людина повинна бути гостем у природи, а не господарем, бо дає людині відраду, спокій, відчуття гармонії життя. На завершення виступу Дар’я провела з учнями вікторину «Хто і про кого говорить?».
Безсмертна лісова царівна виходить переможницею в боротьбі за «цвіт душі» коханого. У кінці твору вона спалахує красою та з’являється перед хлопцем.
Учні Цопіна Дарина і Лахін Владислав розіграли інсценівку — останній монолог Мавки на фоні відеоматеріалу. Звучала чарівна мелодія сопілки, яка нікого не залишила байдужим. На цьому урок було завершено. Мета досягнута: учні вміють ясно, чітко, грамотно висловлювати свої думки, доводити, аргументувати їх; удосконалюють вміння та навички створювати мультимедійні презентації; створюють власні моделі цінностей. Можливо, в майбутньому буде існувати гармонія людського буття й природи. І тоді драма набуде нового звучання і не буде вже ні драмою-казкою, ні драмою-феєрією, а буде драмою-піснею чи філософською драматичною поемою. Сподіваюсь, що «Лісова пісня» буде цікава молоді і через багато років.
Я вважаю, що використання методу джигсоу на уроках активізує внутрішній потенціал особистості, який сприятиме вдосконаленню безпосередньо її й суспільства.

Світлана МИРОНЮК,
учителька української мови та літератури Нижньогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2013 > Тема "На допомогу вчителеві"