"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
#39 за 25.11.2011
МЕДВЕД╢В, ТИ НЕ ПРАВИЙ!
Це був геноцид...
МЕДВЕД╢В, ТИ НЕ ПРАВИЙ!
П╕д цим заголовком було надруковано мого листа 16 грудня 2008 року в газет╕ «Нац╕я ╕ держава». Я вам надсилаю його ксерокоп╕ю ╕ бажав би, аби ╕ в наш╕й газет╕ «Кримська св╕тлиця» це послання було надруковано; нехай молод╕ люди знають, як у 1932-1933 роках укра╖нц╕в морили голодом, щоб вони швидше померли, а ╖хн╕ селища заселити зайдами. * * * Рос╕йський Президент Дмитро Медвед╓в напередодн╕ 75-х роковин Голодомору-геноциду укра╖нсько╖ нац╕╖ заявив, буц╕мто в Укра╖н╕ голод був через неврожай. П╕сля ц╕╓╖ заяви зникла повага до нього особисто з боку укра╖нського народу. Адже ще жив╕ св╕дки тих под╕й, ╖хн╕ д╕ти та онуки. Серед них ╕ моя родина. М╕й батько — Макар Романович Яловий — народився 1892 року в сел╕ Спаському Новомосковського району на Дн╕пропетровщин╕. 1914 року його забрали до царсько╖ арм╕╖: служив у Петербурз╕, в лейбгвард╕╖, охороняв царя, брав участь у Брусиловському прорив╕, повернувся додому поранений. Треба зазначити, що наше село Спаське заснували тро╓ козак╕в-побратим╕в п╕сля Полтавсько╖ битви. Кр╕пак╕в у нашому сел╕ не було, вс╕ жили в достатку, землю родинам над╕ляли залежно в╕д к╕лькост╕ чолов╕к╕в. Моя мати, Марфа Савел╕╖вна Самойленко, була третьою донькою д╕да Савел╕я — землевпорядника, який за законом не мав права нар╕зати землю сам соб╕. Д╕д по батьков╕ був старостою села Спаського, мав трьох син╕в ╕ доньку. Як розпов╕дала мати, в часи НЕПу жили гарно: мали дв╕ конячки, дв╕ корови, св╕й плуг, в╕ялку, жатку на два двори. Але настав 1930-й р╕к, почалася «добров╕льна» колектив╕зац╕я. 1 березня 1932 року народився я — десята дитина в с╕м’╖. Батько розум╕в, що нас можуть розкуркулити, ╕ щоб цього не сталося, сам одв╕в сво╖х конячок й одну корову до колгоспу та п╕шов працювати конюхом. Мати до колгоспу заяву не подавала ╕ пост╕йно казала, що «ця влада в╕д антихриста». 1932 року урожай у колгосп╕ з╕брали середн╕й, видали зерно за трудодн╕. Батько отримав три м╕шки, одразу змолов на борошно. А восени, якось побувавши у колгоспн╕й «контор╕», д╕знався, що над╕йшла вказ╕вка до с╕льради: додатково з╕брати зерно у колгоспник╕в, щоб виконати постанову з╕ здач╕ зб╕жжя. А хто ск╕льки отримав — у контор╕ записано. Почали з кожного двору забирати все зерно, одержане людьми за св╕й каторжний труд. Батько вноч╕ два м╕шки борошна перев’язав ╕ кинув у криницю, а один закопав у поп╕л, який з печ╕ виносили, поряд з парканом у двор╕. Коли при╖хали забирати зерно, батько ╖м ╕ каже: «Я зерно продав, залишилася т╕льки кукурудза, адже у мене живих шестеро д╕тей, ╖х треба чимось годувати». Не пов╕рили, все кругом перештрикали, н╕чого не знайшли, а з╕ злост╕ забрали й кукурудзу нав╕ть з горщика, що стояв у печ╕. Через тиждень все село почало голодувати. До Нового року ще сяк-так перебивалися, а пот╕м люди стали вмирати. Хоронили ╖х ╕нколи просто в городах та садках. Я маму пост╕йно запитував: «А чому в сус╕дському садку стоять хрести?» Виявля╓ться, там люди похован╕. Селом повзли чутки, що деяк╕ голодн╕ батьки ╖ли сво╖х д╕тей... Перед Новим роком батько д╕став м╕шок борошна з-п╕д попелу, третю частину в╕ддав сво╓му братов╕ Гаврилу, який мав трьох д╕точок. З борошна варили т╕льки галушки — кожному по одн╕й на добу — ╕ запивали юшкою. У березн╕ батько д╕став з криниц╕ другий м╕шок, також под╕лився з братом. У травн╕ видобув з╕ схованки трет╕й м╕шок ╕ так само розд╕лив. Так нас шестеро ╕ тро╓ двоюр╕дних з голоду не померли. Дяку╓мо батьков╕ за його винах╕длив╕сть, добре серце та неабияку волю до життя. Отже, якщо Президент Рос╕╖ не зна╓, що таке геноцид укра╖нського народу, то нехай себе не виставля╓ на посм╕ховисько перед ус╕м св╕том.
Григор╕й ЯЛОВИЙ, голова КУН м. Щолк╕не, АР Крим
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.11.2011 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9646
|