"РОЗЧАРУВАВШИСЬ У "СОВ╤ТАХ", ЧЛЕНИ КПЗУ ЙШЛИ ДО БАНДЕРИ..."
ЧАСОМ трапля╓ться так, що слава про деяк╕ "св╕тличанськ╕" публ╕кац╕╖ випереджа╓ ╖х самих. Ось ╕ цього разу: не встигла як сл╕д висохнути типографська фарба на святково-кольоровому тридцять четвертому номер╕ "Св╕тлички", як наш╕ льв╕вськ╕ читач╕ уже набирали номер корпункт╕вського телефону. Пов╕домляли про людей, не менш ц╕кавих, ан╕ж колишн╕й повстанець Остап Лунь, який назвав комун╕ста (до реч╕, теж уже колишнього) Бориса Ол╕йника сво╖м побратимом. "Тендер" виграв наш в╕рний читач Володимир ╤ванишин. В╕н порадив написати про колишнього члена КПЗУ, в’язня польських ╕ стал╕нських концтабор╕в Дмитра Матердея. Мало того, що легендарна особист╕сть, та ще й в╕дм╕чатиме сво╓ 92-р╕ччя 22 вересня! Як тут не посп╕шити до славно╖ дати? По╖хав за вказаною адресою, думаючи, що неодм╕нно застану геро╖чного д╕дугана вдома. Бо де ж йому ще бути? ╤ помилився. Ледь не п╕вдня довелося чекати поки Дмитро Павлович б╕гав по Львову у р╕зних громадських справах. А коли, прийшов додому, то я його не вп╕знав: бадьорий чолов’яга, рок╕в 65 - 70, не б╕льше... ╤ оч╕ молод╕, ╕ пам’ять - позаздрити можна, ╕ потиск руки далеко не старечий. Козак та й год╕! Але помилки бути не могло - перед╕ мною стояв ветеран КПЗУ, ветеран в╕йни ╕ багатол╕тн╕й пол╕тв’язень. ╤, найпри╓мн╕ша обставина - великий оптим╕ст! - Стосовно в╕ку, Дмитре Павловичу. Знайом╕ не наплутали? Ви, д╕йсно, розм╕няли десятий десяток? - Я 1915 року народження. Так що 22 вересня мен╕ виповниться 92. Народився я в сел╕ Петр╕вка Катеринославсько╖ губерн╕╖. Тепер це Дн╕пропетровська область. А батьки мо╖ родом з Волин╕. ╥х вивезла рос╕йська арм╕я п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. Назад, на р╕дну Ковельщину, ми пере╖хали вже у 1922 роц╕. Причому, старш╕ чолов╕ки вже встигли "заразитися" ╕де╓ю комун╕зму ╕ св╕тово╖ революц╕╖. У 1924 роц╕ членом Комун╕стично╖ парт╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни став наш старший брат. Пот╕м другий брат, а пот╕м вже ╕ я - в 1932 роц╕. Не шкодуючи сво╖х сил, боролися за торжество комун╕стично╖ ╕де╖. Але в 1938 роц╕ КПЗУ була розпущена Ком╕нтерном як парт╕я "з буржуазно-нац╕онал╕стичним ухилом". Верх╕вку розстр╕ляли, а нас просто роз╕гнали. На той час я сид╕в в польськ╕й тюрм╕ - саме за комун╕зм. В кв╕тн╕ 1939 року мене викупили з Б╕лостоцько╖ тюрми за 1000 злотих. Н╕би для л╕кування. - Випускати актив╕ста не╕снуючо╖ парт╕╖, мабуть, уже було не так страшно? - Очевидно, цей факт з╕грав свою роль. Та ще й Р╕ч Посполита трохи "заробила" на мен╕... Але ц╕й держав╕ я вже не дов╕ряв, тому в╕дсид╕в уже 8 рок╕в за комун╕зм, ми вт╕ка╓мо в Радянський союз. Переходимо кордон в район╕ Олевська. Нас в╕дразу заарештовують ╕ в╕с╕м м╕сяц╕в тримають у тюрм╕ НКВС, що в самому Житомир╕. Допити, тортури... В 1940 роц╕ нам обом дали по п’ять рок╕в за "шп╕онаж в пользу панской Польши". Сид╕ти довелося в Житомир╕, Ки╓в╕, Архангельську. Пот╕м кинули у концтаб╕р ╕мен╕ Молотова. Це вже за Полярним колом. Однак, коли н╕мець уже стояв п╕д Москвою, Стал╕н амн╕стував багатьох поляк╕в. Ну, ╕ мене, як громадянина Польщ╕. - Це, коли формувалася див╕з╕я ╕мен╕ Тадеуша Костюшка? - Н╕, першим в╕йськовим формуванням, яке утворив Стал╕н, була арм╕я Андерса. Але поляки не схот╕ли воювати "з цього боку", а ви╖хали через Середню Аз╕ю до Великобритан╕╖. Я не по╖хав з ними. Не хот╕в воювати разом з поляками. Адже пам’ятав роки, проведен╕ у польськ╕й тюрм╕... По╖хав у Самару, п╕шов до в╕йськкомату ╕ попросився у Червону Арм╕ю. - А х╕ба радянськ╕ тюрми були кращими? - Н╕, просто полякам я й сам не дуже п╕дходив. ╤ укра╖нець, ╕ комун╕ст... "Сов╕ти" ж нац╕ональн╕сть тод╕ не дивились. Та й комун╕стичне минуле сприймали краще, н╕ж поляки. Як треба було "гарматне м’ясо", то в╕дразу й пов╕рили, що комун╕ст, а не польський шпигун! Та все ж майже р╕к спочатку довелося працювати в Узбекистан╕. А вже зв╕дти п╕шов до Червоно╖ Арм╕╖. Направили на Степовий фронт, п╕д Б╕лгород. Зв╕дти й почалася моя епопея... Згодом "Степовий" фронт став називатися "Другим Укра╖нським". Коли зак╕нчилася в╕йна з н╕мецькими фашизмом на Заход╕, нас перекинули на Забайкалля воювати з японцями. Зак╕нчив я службу у 1950 роц╕ у Львов╕. - Довгенько воювали. Довелося побувати в самому пекл╕? - Бо╖ були жорстокими, але мен╕ було трохи легше, бо я був в медсанбат╕. Я ╕ в таборах вижив тому, що у мене була медична осв╕та. Кордон я переходив з дипломом л╕каря, адже в Радянськ╕й Укра╖н╕ хот╕в працювати за фахом. - Медичну осв╕ту вдалося отримати в панськ╕й Польщ╕? - Так. Я вчився у Варшав╕ ╕ у Львов╕. А в Ковел╕ свого часу працював у в╕дом╕й кл╕н╕ц╕ Теоф╕ла Яворського, тобто мав великий практичний досв╕д. У п╕сляво╓нному Львов╕ мен╕ довелося наново перездавати ус╕ екзамени, адже польський диплом вважався нед╕йсним. Але я впорався з цим завданням. Адже мав добру пам’ять ╕ величезний медичний досв╕д, отриманий на фронтах Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. Щоб працювати за фахом, довелося вступати до парт╕╖. Я охоче погодився, оск╕льки розум╕в, що належн╕сть до КПРС дасть мен╕ можлив╕сть бодай щось зробити для Укра╖ни. Розум╕в нав╕ть деяк╕ переваги свого становища у пор╕внянн╕ з нац╕онал╕стами, ветеранами УПА. Адже нац╕онал╕стична ╕деолог╕я була повн╕стю заборонена в СРСР. А ось комун╕сти мали можлив╕сть (якщо хот╕ли, звичайно!) у ряд╕ випадк╕в в╕дстоювати укра╖нську мову, культуру, посилаючись на деяк╕ лен╕нськ╕ прац╕. Що я й робив по можливост╕. Мене неодноразово "обробляли" ╕деолог╕чно, нав╕ть виключали ╕з парт╕╖ два рази. Але я вперто добивався, щоб в╕дновлювали. Я вже вивчив слабк╕ м╕сця Системи ╕ знав, що з в╕двертими шов╕н╕стами часом можна було усп╕шно боротися, маючи парт╕йний квиток. - Усе це надзвичайно ц╕каво! "Кримська св╕тлиця" неодноразово пробувала п╕дступитися до теми: "Компром╕с в ╕м’я перемоги". Просто ви - перша людина, яка причетна саме до цього напрямку. А що конкретно вдавалося зробити? - Коли я став головним л╕карем санатор╕ю-проф╕лактор╕ю, то почав упроваджувати в д╕ловодство укра╖нську мову. В п╕онерському табор╕ в╕дразу зам╕нив команди рос╕йською мовою на укра╖нськ╕. Вимагав в╕д адм╕н╕страц╕╖, аби розмовляли укра╖нською. Адже ми мали справу переважно з д╕тьми-укра╖нцями. Принаймн╕, десь на 70 в╕дсотк╕в. То чому ми мали присвоювати п╕онерським загонам ╕мена Павлика Морозова, Зо╖ Космодем’янсько╖? Адже у нас були сво╖ геро╖! Я прагнув, аби д╕ти знали ╕мена геро╖в-укра╖нц╕в з КПЗУ, або наших комсомольц╕в. - А як╕, наприклад? - Була така геро╖чна комсомолка Л╕да Мус╕╓нко, яка загинула в Колках. Петро Пашкевич був засуджений поляками до смертно╖ кари. Одному загону ми присво╖ли ╕м’я Миколи Павлика - секретаря ЦК КПЗУ. Це теж була мужня людина... - Фактично, актив╕сти КПЗУ за час╕в Польщ╕ ризикували не менше, н╕ж нац╕онал╕сти? - Не менше. М╕й брат був засуджений до смертно╖ кари. Пот╕м цей вирок йому зам╕нили на 15-р╕чний терм╕н ув’язнення. В╕н сид╕в у тюрм╕ "Святий хрест" разом ╕з Степаном Бандерою. "Святий хрест" - це була одна з найстрашн╕ших польських тюрем, на кордон╕ з Н╕меччиною. Отже, комун╕ст Фед╕р Матердей ╕ нац╕онал╕ст Степан Бандера сид╕ли у сус╕дн╕х камерах ╕ "сп╕лкувалися" перестукуванням. Я сам сид╕в у тюрм╕ з трьома бандер╕вцями. Коли мене заарештували у г╕мназ╕╖, то не посадили до однодумц╕в-комун╕ст╕в, а чомусь кинули в одну камеру до нац╕онал╕ст╕в. - Чому? - А я не знаю, який у них був розрахунок. Звичайно, ми багато дискутували. Вони лаяли Стал╕на, Радянський Союз; я трохи упирався, сперечався з ними, але до б╕йки не доходило. У нас були добр╕ стосунки. ╤ у мо╖х друз╕в, як╕ сид╕ли у Берез╕ Картузьк╕й разом з нац╕онал╕стами, не було серйозних конфл╕кт╕в. Х╕ба що наш╕ заперечували масовий характер репрес╕й у СРСР, або ж доводили, що це тимчасове явище. А нац╕онал╕сти знали всю правду. - А пот╕м коли уже д╕яла УПА, бандер╕вц╕ не ч╕пали колишн╕х член╕в КПЗУ? - Що ви! Бандер╕вц╕ ╕ член╕в ВКП (б) не ч╕пали, поки не було достатньо доказ╕в ╖хньо╖ шк╕дливо╖ д╕яльност╕. А належн╕сть до КПЗУ була якраз доказом укра╖нського патр╕отизму, а не навпаки. Р╕зниця м╕ж нами ╕ нац╕онал╕стами полягала в тому, що ми йшли у б╕й з в╕дкритим "забралом", а вони вимушен╕ були консп╕руватися. Колишн╕м членам, розпущено╖ у 1938 роц╕ КПЗУ, не давали високих посад. Максимум - голова колгоспу, або голова с╕льради. Але все одно ми намагались захищати св╕й народ. Зокрема, переконували б╕льшовик╕в, що не можна депортувати в Сиб╕р родич╕в повстанц╕в. Якщо хтось ╕ п╕шов до УПА, то його батьки чи брати могли бути ц╕лком лояльними до радянсько╖ влади. А "сов╕ти" виселяли ус╕х! Ми переконували, що не можна виселяти так званих "куркул╕в", адже це були найпрацелюбн╕ш╕ люди - основа укра╖нського села! Ми мали певний авторитет, тому б╕льшовики нер╕дко з провокац╕йною метою дов╕ряли нам не дуже важлив╕ посади в м╕л╕ц╕╖, або призначали в╕дпов╕дальними за збирання податк╕в. - Для чого це робилось? - Щоб м╕сцеве населення зненавид╕ло нас такою ж м╕рою, як ╕ ╖х. Щоб не було авторитетних людей серед м╕сцевих; щоб лояльн╕ше сприймали вих╕дц╕в ╕з Сх╕дно╖ Укра╖ни. - Стривайте. Хочу роз╕братися у такому питанн╕. Бандер╕вц╕ активно боролися ╕з утворенням нових колгосп╕в. Знищували колгоспних актив╕ст╕в. А якщо це були колишн╕ члени КПЗУ, то для них що - робилося виключення? - Бандер╕вц╕ оц╕нювали людей не за посадами, а за справами. Добре розум╕ли, що хтось мусить очолити колгосп, якщо його уже створили. Якраз м╕й брат ╕ був головою колгоспу. Але п╕дтримував т╕сн╕ контакти з УПА. ╤нколи жартував: "Удень я комун╕ст ╕ голова колгоспу, а вноч╕ - "головпостач" Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖". Треба було викручуватися: ╕ хлопц╕в п╕дтримати продовольством, ╕ держав╕ здати все, що вимагалося. Це було непросто, але так виживала Зах╕дна Укра╖на, народ яко╖ не хот╕в ставати на кол╕на. Розчарувавшись у комун╕стичн╕й ╕де╖ ╕ в "сов╕тах", хлопц╕ з КПЗУ масово йшли до УПА, ставали п╕д прапор Бандери. - Невже масово? - Думаю, що близько 60% п╕шло до л╕су, або ж допомагали п╕дп╕ллю. - Якщо потрапляли до лап НКВД, то могли розраховувати на якесь сп╕вчуття, поблажки? - Навпаки! Вважалися подв╕йними "зрадниками", ╖х жорстоко катували ╕ розстр╕лювали. - Виходить, що члени КПЗУ були такими ж великомучениками, як ╕ нац╕онал╕сти? - Безумовно! ╤ це було законом╕рно, адже ╕ комун╕стами стали, бо хот╕ли покращити життя народу. А пот╕м стали нац╕онал╕стами, коли зрозум╕ли, що б╕льшовикам не потр╕бна в╕льна, горда, незалежна Укра╖на. А лише наймичка... З орган╕зованим опором ОУН комун╕ста усе-таки вдалося пок╕нчити. А ось ми ще довго завдавали клопоту радянськ╕й держав╕. Я був секретарем клубу ветеран╕в КПЗУ ╕ належав до т╕╓╖ групи, яка пост╕йно була в опозиц╕╖ до парт╕йно╖ орган╕зац╕╖ м╕ста Львова. Попсували ми багато кров╕ ╕ Ки╓ву, ╕ Москв╕... - Дмитре Павловичу, а як ви ставитеся до Бориса Ол╕йника? "Кримська св╕тлиця" активно висв╕тлю╓ тему примирення пом╕ж ветеранами р╕зних пол╕тичних сил. Якщо Ол╕йника шанують нав╕ть деяк╕ нац╕онал╕сти, то вам, ветерану КПЗУ в╕н мав би бути ще р╕дн╕шим? - Ол╕йника шаную як поета; думаю, в╕н б╕льшою м╕рою укра╖нець, ан╕ж комун╕ст. ╤ все ж, пригадую, ран╕ше в╕н негативно писав про УПА ╕ про бандер╕вц╕в. Ми ж н╕коли не вважали бандер╕вц╕в ворогами Укра╖ни. Знали, що вони люблять свою землю так, як ╕ ми, комун╕сти, ╕ н╕кому не збираються ╖╖ продавати. Та й стосовно комун╕стично╖ ╕де╖. ╢ в н╕й, звичайно, якийсь позитив, але комун╕зм - не панацея, коли вести розмову про майбутн╓ Укра╖ни. Я в цьому вже давно роз╕брався. Ще тод╕, коли мене катували в тюрм╕ НКВС... Я зрозум╕в, що б╕льшовицька Рос╕я використову╓ комун╕стичну ╕дею в ╕мперських ц╕лях. Вона хот╕ла поглинути Укра╖ну, а не ощасливить ╖╖ народ. Тому ми, ус╕, хто воював за Укра╖ну, повинн╕ примиритися - незалежно в╕д наших пол╕тичних програм. Укра╖на ╓ м╕рилом усього, головним критер╕╓м! - Це розумн╕ слова, але дос╕ повного об’╓днання не в╕дбулося. Ветерани по р╕зн╕ сторони барикад. - Не миряться т╕льки там, де не можуть змиритися з ╕снуванням в╕льно╖ Укра╖ни. - Тобто в рег╕онах, як╕ дос╕ перебувають у потужному силовому пол╕ Рос╕╖? - Саме так. На Льв╕вщин╕ ж, та й узагал╕ в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, процес примирення йде давно ╕ усп╕шно. ╢ нав╕ть випадки, коли письменники-комун╕сти пишуть ц╕кав╕ прозов╕ твори, у яких правдиво висв╕тлю╓ться ╕стор╕я УПА, ус╕╓╖ збройно╖ боротьби укра╖нського народу. - Хот╕лося б познайомитись ╕з такими. - Я вас познайомлю ╕з Романом Коритком, який був першим секретарем Зал╕зничного райкому парт╕╖ м╕ста Львова. А вашим читачам варто було б продемонструвати оце фото (унизу). Воно зроблене в серпн╕ 2005 року в Рожищах, що на Волин╕. Стоять - зл╕ва направо: полковник Радянсько╖ Арм╕╖ у в╕дставц╕ ╤ван Скалига, сам "сх╕дняк" з м╕ста Фаст╕в Ки╖всько╖ област╕. В╕дслужив у арм╕╖ 30 рок╕в, був членом КПРС. Дал╕ - Над╕я Матердей, моя братова, учасниця в╕йни, почесний ветеран прац╕. Крайн╕й праворуч - я. Сидять: Дмитро Матердей (молодший) - м╕й двоюр╕дний брат ╕ колишн╕й "ройовий" УПА та його дружина Л╕на - також член УПА, яка пережила стал╕нськ╕ табори ╕ ╓ ╕нвал╕дом ╤ групи. Скажу в╕дверто, ран╕ше ми часто дискутували, нав╕ть сварилися. Але зараз прийшли до сп╕льно╖ точки зору, а тому й пор╕днилися. Дружно голосували за В╕ктора Ющенка ╕ зараз п╕дтриму╓мо його курс. Серг╕й ЛАЩЕНКО. м. Льв╕в.
БОРИВ╤ТЕР
МИКИТА ШАПОВАЛ – УКРА╥НСЬКИЙ КНИГОЛЮБ-РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
