Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУВ: ХРОН╤КИ СПРОТИВУ
Попри ви╖зд з Ки╓ва значно╖ к╕лькост╕ мешканц╕в напередодн╕ та пом╕тно спорожн╕л╕ вулиц╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у числ╕ 52 за 2021 р


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у № 52 за 2021 р.


ВИПУСКНИК ОДЕСЬКОГО П╤ХОТНОГО, ЩО ПЕРЕМ╤Г ЧАС, АЛЕ ЗАГИНУВ МОЛОДИМ
Саме в Одес╕ в╕н вперше побачив л╕так ╕ захот╕в л╕тати. Сво╖м Костянтина називають у Ки╓в╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у №52 за 2021 р.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 14.01.2022
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ

Книга в газет╕

(Продовження. Початок публ╕кац╕╖ у № 52 за 2021 р.)

Найб╕льш посл╕довним ╕ переконливим з ус╕х був пан Микола Сливка, бухгалтер, колишн╕й вояка Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖. У виступах присутн╕х ╕шлося про те, що Радянська арм╕я для Укра╖ни ╓ ╕мперською й окупац╕йною, а тому необх╕дно творити свою нац╕ональну арм╕ю, а окупац╕йну вивести за меж╕ Укра╖ни.
Я попросив слова ╕ р╕шуче виступив з категоричним запереченням таких пропозиц╕й, мотивуючи це тим, що:
по-перше, Укра╖на щор╕чно в╕дда╓ на бюджет оборони СРСР свою частку кошт╕в, близько 17% витрат, а в╕йськов╕ формування, дислокован╕ в Укра╖н╕, також складають приблизно 17% в╕д загально╖ чисельност╕ Збройних Сил СРСР, тому можна вважати, що ц╕ формування ╕ ╓ ╖╖ арм╕я, яку вона утриму╓ й яка зд╕йсню╓ свою житт╓д╕яльн╕сть на ╖╖ територ╕╖;
по-друге, Радянську арм╕ю на к╕нець 80-х рок╕в не можна де-факто називати окупац╕йною, бо як у сам╕й Укра╖н╕, так ╕ на теренах ╕нших радянських республ╕к служить велика к╕льк╕сть оф╕цер╕в-укра╖нц╕в. ╥м буде незрозум╕лим ╕ образливим, що Радянську арм╕ю називають окупац╕йною, оск╕льки вони чесно ╕ г╕дно служать р╕дному укра╖нському народов╕ та мають ще в╕д╕грати в майбутньому свою ╕сторичну роль у створенн╕ Збройних Сил Укра╖ни;
по-трет╓, в Радянськ╕й арм╕╖ служить дуже багато укра╖нц╕в – випускник╕в 33 в╕йськових навчальних заклад╕в, що дислокован╕ в Укра╖н╕, в них вчиться багато курсант╕в-укра╖нц╕в, як╕ можуть скласти основу для вир╕шення кадрових питань при створенн╕ нац╕онального в╕йська, що оф╕церство Радянсько╖ арм╕╖ не ╓ ворогом для незалежност╕ Укра╖ни.
Сво╖ми аргументами я переконав б╕льш╕сть член╕в Ком╕тету, а Серг╕й Рудюк п╕сля цього наголосив, що головним завданням Ком╕тету на сучасному етап╕ сусп╕льно-пол╕тичних под╕й ма╓ стати просв╕тницька робота, скерована на п╕двищення нац╕онально╖ св╕домост╕ та нац╕онального духу серед призовно╖ молод╕, серед в╕йськових ╕ особливо серед оф╕цер╕в. З цим ус╕ погодилися.
Мен╕ було запропоновано вступити до Ком╕тету. П╕сля коротких роздум╕в я дав згоду стати членом Ком╕тету ╕ через деякий час очолив секретар╕ат Ком╕тету. Ця згода була зумовлена, перш за все, розум╕нням високого ступеня громадянсько╖ в╕дпов╕дальност╕ за розвиток ╕ розумний вплив на пол╕тичну ситуац╕ю навколо в╕йськ на Льв╕вщин╕ та за можлив╕ насл╕дки в╕д реал╕зац╕╖ р╕шень, ухвалених Ком╕тетом.
Я вважав дуже важливим завданням Ком╕тету на наступних етапах розвитку сусп╕льно-пол╕тичних под╕й не допустити, щоб Радянська арм╕я стала служницею парт╕йно-державно╖ номенклатури ╕ була використана для придушення демократичних перетворень на теренах Укра╖ни. Ком╕тет мав стати свого роду запоб╕жником будь-якого збройного протистояння в Укра╖н╕ м╕ж пол╕тичними опонентами, бо таке протистояння неминуче призведе до громадянсько╖ в╕йни, до безглуздих людських втрат наших сп╕вв╕тчизник╕в, до руйнац╕╖ спод╕вань на в╕дродження Укра╖нсько╖ держави, а цього допустити не можна!
Тому, з огляду на вже ╕снуючий кривавий досв╕д використання арм╕╖ владою СРСР для придушення виступ╕в м╕сцевого населення в Тб╕л╕с╕, В╕льнюс╕ та Риз╕, проблема забезпечення мирного поступу у в╕дродженн╕ Укра╖нсько╖ держави висувала перед Ком╕тетом вельми дел╕катне ╕ гостре завдання щодо збереження на Льв╕вщин╕ хоча б т╕╓╖ тенд╕тно╖ стаб╕льност╕ в сусп╕льств╕, яка склалася на л╕то 1990 року. Зрозум╕ло, що без залучення на б╕к в╕дродження Укра╖нсько╖ держави нац╕онально св╕домого оф╕церства й ╕нших категор╕й в╕йськовослужбовц╕в, це завдання вир╕шити було б дуже важко або просто неможливо!
Тим часом Серг╕ю Рудюку вдалося домогтися згоди обласного ╕ м╕ського кер╕вництва щодо розташування секретар╕ату Ком╕тету в двок╕мнатному прим╕щенн╕ старовинного будинку № 4 по вулиц╕ В╕рменськ╕й. Поруч розташовувався Льв╕вський окружний Будинок оф╕цер╕в, де щом╕сяця проводились наради парт╕йно-господарського активу Прикарпатського в╕йськового округу. Так╕ активи ставали все б╕льш агресивними в пол╕тичному сенс╕ ╕ несли у соб╕ небезпеку розколу сусп╕льства. Ця агресивн╕сть п╕д╕гр╕валася пол╕тичним управл╕нням, начальником якого був член В╕йськово╖ ради ПрикВО генерал-лейтенант Панкратов Ю. ╤. Його перший заступник на нарадах парт╕йно-господарського активу в╕дверто закликав в╕йськових до р╕шучо╖ боротьби з «так званими демократами» ус╕ма наявними у в╕йськових засобами. У прес╕ штучно роздмухувалася тема про напади ╕ побиття у Львов╕ в╕йськовослужбовц╕в, хоча п╕дстав для цього не було, але це сприяло нагн╕танню ворожост╕ у ставленн╕ до м╕сцевого населення старовинного Львова.
Загострення пол╕тично╖ ситуац╕╖ навколо в╕йська вимагало адекватних р╕шучих д╕й для ╖╖ нейтрал╕зац╕╖. Тому Серг╕й Рудюк пров╕в переговори з головою Льв╕вського обласного товариства добров╕льного сприяння арм╕╖, ав╕ац╕╖ та флоту, який з порозум╕нням поставився до д╕яльност╕ нашого Льв╕вського обласного громадського Ком╕тету за в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕онально╖ арм╕╖ й об╕цяв допомогу в його просв╕тницьк╕й робот╕. Так само пооб╕цяв допомогу ╕ колишн╕й начальник Льв╕вського навчального центру ПрикВО полковник у запас╕ В. Б╕лоус.
Завдяки динам╕чност╕ сп╕лкування Серг╕я Рудюка почав набувати ефективност╕ один з важливих напрямк╕в роботи Ком╕тету — робота з допризовною молоддю через сп╕впрацю з просв╕тницькими та спортивними орган╕зац╕ями ╕ товариствами патр╕отичного спрямування.
Сам пан Серг╕й захопився досл╕дженням ╕ пропагандою народного танцю гопака як одного з р╕зновид╕в бойових мистецтв рукопашного бою разом з Товариством укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Т. Шевченка, яке очолював Юр╕й Зима, з в╕йськово-спортивними товариствами «С╕ч» у м. Явор╕в та у м. Запор╕жжя. В╕н орган╕зував прибуття молод╕жних груп з╕ сх╕дних областей Укра╖ни на кан╕кули до Львова. П╕д час в╕дв╕дань молод╕ люди ознайомились з ╕сторичними пам’ятками, з геро╖чною ╕стор╕╓ю нац╕онально-визвольних змагань в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ та Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖. Самому Серг╕ю Рудюку, як сину вояка УПА, наближеного до генерал-хорунжого Романа Шухевича, питання ╕стор╕╖ УПА були дуже близьк╕.
Молод╕ люди ознайомлювалися також ╕з сумнов╕домою д╕яльн╕стю НКВС, ╖╖ жахливими насл╕дками та документами щодо геноциду на Льв╕вщин╕. Додому запорожц╕ поверталися п╕д сильним впливом почутого ╕ побаченого. Проте завдяки зусиллям пана Серг╕я вони ставали духовно збагаченими ╕ патр╕отично налаштованими громадянами Укра╖ни. Так поступово духовне в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕╖ стало ще одним важливим напрямком д╕яльност╕ Льв╕вського обласного громадського Ком╕тету за в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕онально╖ арм╕╖.
Наближалась ос╕нь 1990 року, яка несла нов╕ пол╕тичн╕ випробування для Галичини у зв’язку з жовтневими святами. Парт╕йно-комун╕стична номенклатура з метою пол╕тичного реваншу робила ставку на проведення традиц╕йного в╕йськового параду, п╕д час якого було б можливим спровокувати виступи радикальних груп ╕з м╕сцевого населення проти учасник╕в параду та змусити в╕йськових до адекватних д╕й ╕ спробувати ввести на Льв╕вщин╕ надзвичайний стан. Тому в ц╕й ситуац╕╖ позитивну стаб╕л╕зуючу роль також в╕д╕грав Льв╕вський обласний громадський Ком╕тет за в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕онально╖ арм╕╖.
С. Рудюк ╕ я, як кер╕вники Ком╕тету, брали активну участь у р╕зного роду зустр╕чах, нарадах, зборах пол╕тичних ╕ громадських орган╕зац╕й, де висловлювали свою тверду громадську позиц╕ю щодо недопущення будь-яких виступ╕в проти учасник╕в параду для запоб╕гання провокац╕й в╕д л╕вих пол╕тичних сил.
На одних таких зборах п╕д головуванням народного депутата Укра╖ни ╤горя Деркача за участ╕ представник╕в Народного Руху Укра╖ни, Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖, Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Т. Шевченка, ╕нших патр╕отичних орган╕зац╕й, де обговорювалось питання щодо майбутн╕х жовтневих свят, лунали заклики з╕рвати урочисте проходження в╕йськових частин. Тому я змушений був виступити з р╕зкою критикою таких пропозиц╕й ╕ запропонував: «Якщо демократичн╕й влад╕ не вдасться скасувати святкового параду, то ус╕ парт╕╖ ╕ орган╕зац╕╖ повинн╕ подбати, щоб ╖хн╕ представники стояли на сторож╕ й обер╕гали в╕йськов╕ колони в╕д нападу провокатор╕в, щоб вони затримували будь-кого, хто намагатиметься перешкодити проходженню в╕йськових вулицями Львова. Т╕льки так ми зможемо уникнути провокац╕й, кровопролиття та реваншу л╕вих».
Наступного дня у газет╕ «За в╕льну Укра╖ну» з’явилося звернення Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖ до льв╕в’ян, яке повн╕стю в╕дображало думку, висловлену мною на зборах.
Авторитет Ком╕тету серед пол╕тичних сил поступово зростав завдяки наш╕й виважен╕й громадянськ╕й ╕ патр╕отичн╕й позиц╕╖, в як╕й по╓дналися молодий порив ╕ наполеглив╕сть з житт╓вою мудр╕стю ╕ в╕йськовим досв╕дом.
На 22 жовтня 1990 року Льв╕вський обласний громадський Ком╕тет за в╕дродження укра╖нсько╖ нац╕онально╖ арм╕╖ спланував проведення Всеукра╖нсько╖ конференц╕╖ з питань створення власних Збройних Сил Укра╖ни, на яку запрошувалися представники ус╕х патр╕отичних орган╕зац╕й Укра╖ни для участ╕ в обговоренн╕ цього питання.
Проведення конференц╕╖ планувалося зробити законсп╕рованим, оск╕льки ця тема була ще оф╕ц╕йно забороненою, а будь-яка думка щодо створення нац╕ональних Збройних Сил була крамольною ╕ могла слугувати приводом для розправи над тими, хто насм╕лився ╖╖ висловити.
Але п╕сля прийняття Верховною Радою Декларац╕╖ про державний суверен╕тет думка про власн╕ Збройн╕ Сили Укра╖ни все впевнен╕ше поширювалася у сусп╕льств╕, ╕ нехтувати цим ставало для влади небезпечним. Проте влада намагалася не допустити дискус╕╖ стосовно питань, на як╕ мала негативну в╕дпов╕дь, ╕ все сильн╕ше придушувала будь-яке ╕накомислення. Саме для захисту тих, хто мислив не за рекомендац╕ями влади, Ком╕тет вир╕шив провести конференц╕ю нап╕влегально з дотриманням правил консп╕рац╕╖.
У нед╕лю, 22 жовтня 1990 року, об одинадцят╕й годин╕ ранку учасники конференц╕╖ з╕бралися в просторому каб╕нет╕ директора меблевого магазину по вулиц╕ Любл╕нськ╕й. Головування на конференц╕╖ доручили Микол╕ Сливц╕. В╕н представив ус╕х присутн╕х, проте з м╕ркувань консп╕рац╕╖ не розкривав пр╕звищ присутн╕х. Сп╕лкувалися за ╕менами. Дал╕ головуючий ознайомив з порядком денним. Головним питанням було обговорення шлях╕в створення нац╕ональних Збройних Сил Укра╖ни. Я подивився на присутн╕х ╕ зрозум╕в, що представництво ╓ досить широким: були делегати не т╕льки ╕з зах╕дних областей, а й з╕ сходу Укра╖ни та з Ки╓ва.
Слово для допов╕д╕ було надано народному депутату Укра╖ни ╤горю Деркачу, котрий дав стислу характеристику сусп╕льно-пол╕тичн╕й обстановц╕ та акцентував, що питання, заради якого зустр╕лися присутн╕, ╓ новим для радянського сусп╕льства, але ц╕лком легальним з огляду на вимоги статт╕ 9 Декларац╕╖ про державний суверен╕тет Укра╖ни.
П╕д час обговорення головного питання до слова зголосився молодий чолов╕к з бор╕дкою, який в╕дрекомендувався редактором одного з ки╖вських журнал╕в. В╕н дуже емоц╕йно виступав за здобуття Укра╖ною незалежност╕ ╕ закликав до створення озбро╓них загон╕в. В╕йськовий вишк╕л цих загон╕в в╕н пропонував зд╕йснювати у карпатських л╕сах. На запитання, чи ╓ правова база щодо створення в╕йськових формувань ╕ де взяти кошти на утримання загон╕в та орган╕зац╕ю вишколу, цей пан з Ки╓ва в╕дпов╕д╕ не дав. Його позиц╕я викликала лише подив, ╕ я зап╕дозрив у ньому «засланого козачка» в╕д КДБ. Тому, коли головуючий надав слово мен╕, я сказав, що не бачу альтернативи правовому шляху створення Укра╖ною власних Збройних Сил ╕ р╕шуче заявив, що оц╕нюю виступ попереднього промовця з Ки╓ва як в╕дсутн╕сть у нього елементарного уявлення про в╕йськову справу, а його заклики – провокац╕╓ю. Дал╕ я запропонував припинити подальшу участь цього «киянина» у робот╕ конференц╕╖, а йому негайно залишити прим╕щення. Мене п╕дтримав ╕нший представник з Ки╓ва В╕тал╕й Чичило. П╕д час перерви киянин з бор╕дкою хутко зник, а учасники конференц╕╖ продовжили обговорення допов╕д╕ з неменшою гостротою.
Дал╕ я наголосив, що проблема створення Укра╖ною власних Збройних Сил повинна проходити за участ╕ ус╕х демократичних к╕л ╕ вир╕шуватися т╕льки легальним шляхом. Таку ж позиц╕ю висловив киянин В╕тал╕й Чичило ╕ представник Житомира Петро Кишеня, як пот╕м стало в╕домо, це був п╕дполковник запасу Валентин Леон╕дович Пилипчук.
У сво╓му виступ╕ пан Валентин висловив ц╕каву думку про те, що п╕сля нашо╖ конференц╕╖ вже стала очевидною необх╕дн╕сть винесення проблеми створення Укра╖ною власних Збройних Сил на б╕льш широкий загал укра╖нсько╖ громадськост╕.
Серг╕й Рудюк запропонував провести конференц╕ю з╕ створення Всеукра╖нського ком╕тету за в╕дродження Укра╖нсько╖ нац╕онально╖ арм╕╖, що дозволить залучити до вир╕шення ц╕╓╖ проблеми в╕йськових профес╕онал╕в.
В╕тал╕й Чичило погодився з цим, ╕ дал╕ м╕ж учасниками конференц╕╖ йшлося про проведення з’╖зду укра╖нських оф╕цер╕в на всеукра╖нському р╕вн╕ у м╕ст╕ Ки╓в╕.
Роботу конференц╕╖ п╕дсумував ╤гор Деркач. У р╕шенн╕ було записано про необх╕дн╕сть створення Збройних Сил Укра╖ни на правов╕й основ╕ ╕ про п╕дготовку проведення вл╕тку 1991 року Першого з’╖зду укра╖нських оф╕цер╕в.
Важливим досягненням льв╕всько╖ конференц╕╖ було те, що уперше за радянських час╕в були з╕бран╕ укра╖нськ╕ оф╕цери-патр╕оти, яким не була байдужою доля р╕дного народу й як╕ протягом 1990-1995 рок╕в довели це сво╖ми практичними д╕ями ╕ досягненнями у процес╕ творення Збройних Сил Укра╖ни.
Льв╕вська конференц╕я в╕д╕грала важливе значення у формуванн╕ сучасно╖ нац╕онально╖ в╕йськово╖ думки, яка ще т╕льки народжувалася. ╤ головне, чого вдалося домогтися, то це утвердитися з ╕де╓ю легальност╕ процесу створення Укра╖нських Збройних Сил як нев╕д’╓мно╖ складово╖ загального процесу розбудови Укра╖нсько╖ держави.
Наступним етапом вир╕шення проблеми, що обговорювалася на проведен╕й Ком╕тетом конференц╕╖, став етап опрацювання концепц╕╖ створення Збройних Сил Укра╖ни, шлях╕в ╖╖ практично╖ реал╕зац╕╖ ╕з залученням Народного Руху Укра╖ни «За Перебудову» й ╕нших патр╕отичних пол╕тичних сил та створення Всеукра╖нсько╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ укра╖нських оф╕цер╕в.

Глава 5.
ОПРИЛЮДНЕННЯ КОНЦЕПЦ╤╥ CТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ

На льв╕вськ╕й конференц╕╖ було по╕нформовано, що Народний Рух Укра╖ни сво╖ми резолюц╕ями однозначно визначився щодо необх╕дност╕ створення Збройних Сил Укра╖ни, ╕ дехто з його представник╕в запропонував концепц╕ю створення укра╖нського в╕йська як нац╕онального, а в╕йська Радянського Союзу, дислокован╕ в Укра╖н╕, визнати окупац╕йними ╕ вимагати ╖хнього виведення з ╖╖ територ╕╖. Така позиц╕я була традиц╕йною для радикальних к╕л нац╕онально-визвольних змагань. Проте вона була не ╓диною. Сво╓ бачення вир╕шення проблеми створення Збройних Сил Укра╖ни в жовтн╕ 1990 року я оприлюднив на крайов╕й рад╕ Народного Руху Укра╖ни.
Ось як це було.
П╕сля льв╕всько╖ конференц╕╖ з’ясувалося, що п╕д час загострення економ╕чно╖ та розвитку пол╕тично╖ кризи в Радянському Союз╕ серед нац╕ональних демократ╕в Укра╖ни поширювалася ╕дея виведення Радянсько╖ арм╕╖ за меж╕ Укра╖ни, а ╖й на зам╕ну створити свою, нац╕ональну. Ця ╕дея п╕дкр╕плювалася ╕ практичними заходами, такими, як п╕кетування населенням п╕д кер╕вництвом народних депутат╕в Укра╖ни та п╕д синьо-жовтими прапорами штабу Прикарпатського в╕йськового округу, обласних в╕йськових ком╕сар╕ат╕в, бойкотування призову молод╕ до лав Радянсько╖ арм╕╖. У в╕дпов╕дь на ц╕ заходи командування в╕йськовим округом орган╕зувало зб╕льшення удв╕ч╕ висоти паркан╕в навколо в╕йськових об’╓кт╕в та чергування озбро╓них в╕йськових п╕дрозд╕л╕в. Навколо штабу ПрикВО були вишикуван╕ бронетранспортери з кулеметами.


Таким чином, конфронтац╕я м╕ж демократичними силами ╕ в╕йськовими сягала небезпечно╖ меж╕, коли один випадковий постр╕л разом з першою краплею невинно╖ людсько╖ кров╕ став би причиною вибуху народного гн╕ву та братовбивчо╖ громадянсько╖ в╕йни, як це вже було в деяких ╕нших союзних республ╕ках.
Допустити це в Укра╖н╕ означало б вищу ступ╕нь громадянсько╖ безв╕дпов╕дальност╕ ╕ людського безглуздя стосовно дол╕ власного народу та його ╕сторичного прагнення до державно╖ незалежност╕.
Я розум╕в, що порушення питання про виведення Радянсько╖ арм╕╖ з Укра╖ни як окупац╕йно╖ не т╕льки не сприяло б вир╕шенню оборонних питань, а, навпаки, створювало низку нових проблем в╕йськово-стратег╕чного, в╕йськово-пол╕тичного та соц╕ального характеру, вир╕шення яких для Укра╖ни було просто неможливим. Кр╕м того, це автоматично ставило радянське оф╕церство в позиц╕ю ворог╕в незалежно╖ Укра╖ни. Насл╕дки цього не важко було передбачити.
Анал╕зуючи сусп╕льно-пол╕тичний стан, що склався в Укра╖н╕, я д╕йшов висновку, що для збереження миру ╕ злагоди в сусп╕льств╕ головним завданням у ц╕й ситуац╕╖ ставало виведення в╕йськ Радянсько╖ арм╕╖ не з Укра╖ни, а з арени пол╕тично╖ боротьби, недопущення ╖╖ перетворення в жандарма ╕ ката нац╕онально╖ демократ╕╖ та демократичних перетворень сусп╕льства.
Усп╕шне вир╕шення ц╕╓╖ проблеми було б просто неможливим без урахування ╕ вир╕шення на державному, себто з 1990 року на р╕вн╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни, проблем самих в╕йськовослужбовц╕в, а це, у свою чергу, вимагало залучення ╖х до процесу створення Укра╖ною власних Збройних Сил.
╤дея збереження громадянсько╖ злагоди як альтернативи громадянськ╕й в╕йн╕ через побудову Укра╖ною власних Збройних Сил наст╕льки мене захопила, що я виклав ╖╖ письмово у сво╖й Концепц╕╖ створення Збройних Сил Укра╖ни й ознайомив з нею близьке оточення колег.
Ця Концепц╕я була наст╕льки прагматичною, що проректор Льв╕всько╖ пол╕техн╕ки Павликевич Марк╕ян Йосипович запропонував мен╕ виступити з допов╕ддю про не╖ на крайов╕й рад╕ Народного Руху Укра╖ни. Виступ був вдалим ╕ концепц╕ю схвалено.
Через деякий час, вже в к╕нц╕ листопада 1990 року, кер╕вництво крайово╖ орган╕зац╕╖ НРУ запропонувало ознайомити з ц╕╓ю Концепц╕╓ю делегат╕в Першо╖ сес╕╖ Велико╖ Ради Народного Руху Укра╖ни.
Оск╕льки у оф╕цер╕в, як╕ були об╕знан╕ з мо╓ю Концепц╕╓ю, створення Укра╖ною власних Збройних Сил у запропонований мною спос╕б заперечень не виникло, а серед них були ╕ члени парт╕йного бюро в╕йськово╖ кафедри майори Ю. К╕нах ╕ В. Дворн╕ков, що були твердими компарт╕йцями, то цим я здобув б╕льшу впевнен╕сть у правильност╕ обраного шляху збереження миру ╕ злагоди в сусп╕льств╕. Тому, коли проректор Марк╕ян Павликевич запросив мене на 1 грудня 1990 року до Ки╓ва на Першу сес╕ю Велико╖ Ради Народного Руху Укра╖ни «За Перебудову» для виступу з╕ сво╓ю Концепц╕╓ю, я вир╕шив прийняти його запрошення. Серг╕й Рудюк також схвально поставився до цього ╕ запропонував мен╕ у виступ╕ спиратися на Льв╕вський обласний Ком╕тет за в╕дродження нац╕онально╖ арм╕╖, оск╕льки Ком╕тет також п╕дтриму╓ цю Концепц╕ю.
Увечер╕ 30 листопада делегац╕я в╕д Льв╕вщини, куди ув╕йшов ╕ я, в╕д’╖жджала до Ки╓ва по╖здом № 92 Льв╕в — Ки╖в. У склад╕ делегац╕╖ були члени проводу НРУ Юр╕й Ключковський, Роман Шм╕дт, Всеволод ╤ськ╕в, Нестор Герман, як╕ згодом стали знаними в Укра╖н╕ пол╕тиками.
По╖зд прибув до столиц╕ близько сьомо╖ години ранку. Оск╕льки сес╕я розпочиналася о десят╕й ранку ╕ часу було ще вдосталь, то ми ус╕ вир╕шили у цей ╕сторичний ранок пройти п╕шки в╕д зал╕зничного вокзалу славетним Хрещатиком до Будинку письменник╕в, що на вулиц╕ Орджон╕к╕дзе (нин╕ – Банкова), 2.
Я був одягнутий у цив╕льне ╕ не в╕др╕знявся в╕д ╕нших делегат╕в. Був легкий мороз, небо – блакитним, сяяло сонце. Настр╕й у нас був п╕днесений. Йшли повол╕, ╕нколи тихо розмовляючи. Роман Шм╕дт висловив думку, що оск╕льки под╕я 1 грудня 1990 року ув╕йде в ╕стор╕ю Укра╖ни, то в╕н рекоменду╓ ус╕м делегатам запам’ятати ус╕ др╕бниц╕ цього дня ╕ вс╕х, хто був поруч, для майбутн╕х мемуар╕в. В╕н н╕би п╕дслухав думки товариш╕в, як╕ разом весело розсм╕ялися.
Льв╕вськ╕ делегати прийшли завчасно до Будинку письменник╕в, заре╓струвалися ╕ попрямували до зали зас╕дань. На вход╕ ╕ на вс╕х дверях чатували чергов╕, перев╕ряючи документи вс╕х, хто приходив. Це проводилося з метою недопущення провокатор╕в ╕ агент╕в КДБ до сес╕йно╖ зали п╕д час роботи Велико╖ Ради Руху.
Сес╕йна зала була переповнена: делегати з’╖хались з ус╕х областей Укра╖ни.
Серед присутн╕х були вс╕м в╕дом╕ В. Чорнов╕л, Л. Лук’яненко, М. Горинь, ╤. Драч, Д. Павличко, Л. Скорик, ╤. За╓ць, М. Поровський та багато ╕нших народних депутат╕в Укра╖ни.
У сво╓му виступ╕ на перш╕й сес╕╖ Велико╖ Ради Народного Руху Укра╖ни «За Перебудову» я оприлюднив Концепц╕ю створення Збройних Сил Укра╖ни. Ось ╖╖ текст:

КОНЦЕПЦ╤Я СТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ

I. В╕йськово-пол╕тична ситуац╕я в СРСР
Соц╕ально-пол╕тичн╕ перетворення в СРСР призвели до припинення д╕яльност╕ Варшавського договору, кор╕нно╖ зм╕ни в╕йськово-пол╕тично╖ ситуац╕╖ в ╢вроп╕ та виходу Союзу сво╖ми зах╕дними кордонами безпосередньо до кра╖н «кап╕тал╕стичного св╕ту» Центрально╖ ╢вропи, поставили св╕тове сп╕втовариство перед необх╕дн╕стю пошуку нових п╕дход╕в до м╕ждержавних в╕дносин.
Зм╕ни в╕йськово-пол╕тично╖ обстановки у св╕т╕ й усередин╕ СРСР призвели до глибоко╖ кризи ╕снуючо╖ в╕йськово╖ програми, в╕йськово╖ доктрини, а також до зриву проведення в╕йськово╖ реформи, загострили соц╕ально-економ╕чну ╕ правову незахищен╕сть в╕йськовослужбовц╕в, якою скористалися консервативн╕ сили сусп╕льства, кидаючи Збройн╕ Сили на придушення нац╕онально-демократичних рух╕в у союзних республ╕ках. Це викликало зростання нац╕онально╖ самосв╕домост╕ в╕йськовослужбовц╕в, р╕зке зростання антиарм╕йських настро╖в, бойкотування призову на д╕йсну в╕йськову службу та спротив проходженню служби за межами сво╖х республ╕к.
Анал╕з об’╓ктивних умов ╕ законом╕рностей загального в╕йськово-економ╕чного стану й оборони Союзу РСР дозволя╓ зробити висновки про доц╕льн╕сть формування ново╖ в╕йськово╖ пол╕тики, розробки ново╖ в╕йськово╖ доктрини, концепц╕╖ ╕ програми в╕йськово╖ реформи в СРСР, що враховують пол╕тичну ситуац╕ю, яка склалася у результат╕ прийняття союзними республ╕ками Декларац╕й про державний суверен╕тет.
II. Пол╕тичн╕ ╕ державно-правов╕ аспекти створення Збройних Сил Укра╖ни
Вт╕люючи в життя волевиявлення народу Укра╖ни, його в╕ков╕чне прагнення до пол╕тично╖ й економ╕чно╖ незалежност╕, Верховна Рада Укра╖ни ухвалила Декларац╕ю про державний суверен╕тет Укра╖ни, проголосивши в 9-й статт╕ право на створення власних Збройних Сил — гаранта пол╕тично╖ стаб╕льност╕ Укра╖ни в м╕жнародних в╕дносинах як р╕вноправного члена ООН серед кра╖н св╕тового сп╕втовариства.
Створення ╕ побудову Збройних Сил Укра╖ни будуть визначати так╕ фактори реально╖ д╕йсност╕:
наявн╕сть на територ╕╖ Укра╖ни численного угруповання Збройних Сил СРСР;
п╕дпорядкування внутр╕шнього устрою ╕ бойово╖ п╕дготовки Збройних Сил СРСР вимогам застар╕ло╖ в╕йськово╖ доктрини СРСР, стратег╕чним ╕ оперативно-тактичним планам, розробленим в╕йськово-пол╕тичним кер╕вництвом СРСР ╕ розрахованим на проведення великомасштабних наступальних операц╕й у ход╕ в╕йськових д╕й проти ймов╕рного супротивника на основних стратег╕чних напрямках;
необх╕дн╕сть перерозпод╕лу функц╕й центру ╕ союзних суверенних республ╕к у формуванн╕ стратег╕чних план╕в оборони в зв’язку з╕ зм╕ною в╕йськово-пол╕тично╖ обстановки в ╢вроп╕ ╕ практичному вт╕ленн╕ ╖х у життя.
III. Принципи побудови Збройних Сил Укра╖ни на перех╕дному пер╕од╕
Вих╕д Укра╖ни сво╖ми зах╕дними рубежами до кордон╕в кра╖н Сх╕дно╖ ╢вропи вимага╓ в╕д уряду Укра╖ни наукового розрахунку людських ╕ матер╕альних ресурс╕в, прогнозу к╕лькост╕ ╕ пропорц╕й у розпод╕л╕ ╖х м╕ж потребами оборони ╕ народного господарства з урахуванням кор╕нних економ╕чних зм╕н в Укра╖н╕ й у Союз╕, переходу до ринкових в╕дносин.
При створенн╕ Збройних Сил Укра╖ни потр╕бн╕ нов╕ законодавч╕ акти, що докор╕нно зм╕нюють умови ф╕нансування Збройних Сил ╕ оборонних програм. Кр╕м того, як╕сть ╕ к╕льк╕сть п╕дготовки оф╕церських кадр╕в для Збройних Сил на перех╕дному етап╕ вимага╓ реорган╕зац╕╖ й оптим╕зац╕╖ в╕йськових навчальних заклад╕в, у зв’язку ╕з загальносв╕товою тенденц╕╓ю до скорочення чисельност╕ Збройних Сил. Основним завданням перех╕дного пер╕оду ╓ виб╕р ╓диного в╕рного шляху вир╕шення завдання створення Збройних Сил Укра╖ни. При цьому вс╕м пол╕тичним силам необх╕дно врахувати, що кожен необдуманий крок на цьому шляху або чиясь «зайва» ╕н╕ц╕атива можуть нашкодити народу Укра╖ни не менше, н╕ж чорнобильський вибух.
Т╕льки об’╓днання зусиль ус╕х пол╕тичних сил ╕ прийняття розумних компром╕с╕в м╕ж ними в ╕м’я досягнення необоротних позитивних процес╕в демократизац╕╖ сусп╕льства будуть гарантувати мирний процес створення Збройних Сил Укра╖ни в╕дпов╕дно до Декларац╕╖ про державний суверен╕тет Укра╖ни.
При цьому на передн╕й план виступають так╕ необх╕дн╕ умови:
1. Досягнення на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни атмосфери доброзичливого ставлення до в╕йськовослужбовц╕в.
2. Розум╕ння оф╕церським корпусом того, що народ Укра╖ни й арм╕я повинн╕ бути ╓дин╕ в мет╕ державотворення як важеля в руках сусп╕льства для досягнення розвитку Укра╖ни, що в╕дпов╕да╓ р╕вню розвитку цив╕л╕зованих кра╖н св╕тового сп╕втовариства, що державний суверен╕тет — не самоц╕ль, а спос╕б досягнення найвищого ступеня в╕льного розвитку сусп╕льства.
3. Прийняття визначеного правового статусу в╕йськовослужбовц╕в Збройних Сил СРСР, що проходять службу на територ╕╖ Укра╖ни, для узгодження умов ╖хньо╖ житт╓д╕яльност╕ з чинним законодавством суверенно╖ Укра╖ни.
У зв’язку з╕ сформованою в╕йськово-пол╕тичною реальн╕стю вимальовуються три можлив╕ шляхи вир╕шення створення Збройних Сил Укра╖ни.
Перший шлях: створення власних Збройних Сил паралельно з ╕снуючим угрупованням Збройних Сил СРСР на територ╕╖ Укра╖ни з вимогою його розпуску ╕ розформування. Цей шлях ма╓ низку ╕стотних проблем, насамперед, соц╕ально-економ╕чних, веде до зростання напруженост╕ ╕ конфронтац╕╖ в сусп╕льств╕, до громадянсько╖ в╕йни. Цей шлях треба р╕шуче в╕дкинути.
Другий шлях: створення Збройних Сил Укра╖ни шляхом посл╕довного ланцюга радикальних р╕шень, ухвалених Верховною Радою Укра╖ни. Цей шлях вимага╓ ╓дност╕ вс╕х пол╕тичних сил в Укра╖н╕ й у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни, що в даний час в╕дсутня. Цей шлях малоймов╕рний.
Трет╕й шлях: шлях розумних компром╕с╕в м╕ж р╕зними пол╕тичними силами на основ╕ Декларац╕╖ про державний суверен╕тет Укра╖ни з обл╕ком реальних сформованих умов, що допуска╓ зд╕йснення посл╕довних крок╕в з еволюц╕йного перетворення угруповання Збройних Сил СРСР, що дислоку╓ться на територ╕╖ Укра╖ни, у Збройн╕ Сили Укра╖ни з╕ збереженням бо╓здатност╕ в╕йськ ╕ обороноздатност╕ кра╖ни.
Шлях розумних компром╕с╕в передбача╓ реальн╕сть опору консервативних сил ╕ обл╕к розходження точок зору вс╕х пол╕тичних парт╕й, ухвалення найб╕льш прийнятних р╕шень ╕ да╓ можлив╕сть Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни оперативно реагувати на нов╕ обставини, що виникають, приймати адекватн╕ р╕шення в питаннях в╕йськово╖ реформи, чим контролювати ╕ стаб╕л╕зувати ситуац╕ю в сусп╕льств╕ з користю для оборони ╕ безпеки Укра╖ни.
На цьому шляху проглядаються два стратег╕чн╕ напрямки еволюц╕йного перетворення угруповання Збройних Сил СРСР у Збройн╕ Сили Укра╖ни.
Перший напрямок передбача╓ таке:
1. За вимогою Верховно╖ Ради Укра╖ни створю╓ться Головне командування Угруповання ВР СРСР на територ╕╖ Укра╖ни з дислокац╕╓ю в м. Ки╓в╕, яке питання житт╓д╕яльност╕ в╕йськ погодить з Верховною Радою ╕ Каб╕нетом М╕н╕стр╕в Укра╖ни. З стратег╕чних ╕ оперативно-тактичних питань воно на визначений пер╕од залиша╓ться в п╕дпорядкуванн╕ М╕н╕стерства оборони СРСР. Цей крок да╓ можлив╕сть Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни контролювати ситуац╕ю в арм╕╖ на територ╕╖ Укра╖ни, виключа╓ можлив╕сть ╖╖ використання проти демократичних перетворень у республ╕ц╕ в рамках Декларац╕╖ про державний суверен╕тет.
2. У Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни створю╓ться пост╕йна депутатська ком╕с╕я з питань оборони ╕ безпеки, яка, спираючись на експерт╕в з в╕йськових питань, економ╕ст╕в, юрист╕в, вивча╓ проблеми реформування Збройних Сил, житт╓д╕яльност╕ в╕йськ на територ╕╖ Укра╖ни, виносить на розгляд Верховно╖ Ради Укра╖ни в╕дпов╕дн╕ проекти нормативно-правових акт╕в ╕ пропозиц╕╖ для вир╕шення нагальних проблем.
3. У Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Укра╖ни створю╓ться в╕йськове в╕домство, що форму╓ республ╕канський в╕йськовий ком╕сар╕ат, займа╓ться питанням призову молод╕ в арм╕ю ╕ комплектуванням територ╕альних частин ╕ з’╓днань на баз╕ угруповання Збройних Сил СРСР ╕ переп╕дпорядкування ╖х уряду Укра╖ни. Погоджу╓ з центральним в╕йськовим в╕домством ╕ Головним командуванням ВР СРСР на територ╕╖ Укра╖ни ╖хн╓ бойове застосування й оперативно-тактичне призначення. Виробля╓ В╕йськову доктрину Укра╖ни.
4. На баз╕ Головного командування угруповання ВР СРСР на територ╕╖ Укра╖ни Верховною Радою Укра╖ни створю╓ться командування Збройними Силами Укра╖ни з повною передачею з’╓днань ╕ частин ВР СРСР п╕д юрисдикц╕ю Верховно╖ Ради Укра╖ни, формування об’╓днань у розр╕з╕ вимог В╕йськово╖ доктрини Укра╖ни ╕ прийнятих Верховною Радою Укра╖ни м╕жнародних зобов’язань ╕ договор╕в як повноправного члена Орган╕зац╕╖ Об’╓днаних Нац╕й.
Другий стратег╕чний напрямок передбача╓ так╕ кроки у вир╕шенн╕ проблеми створення Збройних Сил Укра╖ни:
1. Створення Верховною Радою Укра╖ни депутатсько╖ ком╕с╕╖ з питань оборони ╕ безпеки ╕з залученням групи експерт╕в з в╕йськових, економ╕ст╕в ╕ юрист╕в щодо вивчення проблем, пов’язаних з в╕йськовою реформою в СРСР. Ком╕с╕я пропону╓ на розгляд Верховно╖ Ради необх╕дн╕ законодавч╕ акти для вир╕шення нагальних проблем.
2. У Каб╕нет╕ М╕н╕стр╕в Укра╖ни форму╓ться в╕йськове в╕домство з покладанням на нього функц╕й щодо вир╕шення проблем, пов’язаних з╕ створенням В╕йськово╖ доктрини ╕ Збройних Сил Укра╖ни.
У сво╖й д╕яльност╕ в╕йськове в╕домство Укра╖ни може виконати кроки, викладен╕ в першому стратег╕чному напрямку створення Збройних Сил Укра╖ни.
3. Верховна Рада Укра╖ни створю╓ республ╕канський ком╕сар╕ат, що вир╕шу╓ питання комплектування моб╕л╕зац╕йного ресурсу для арм╕╖, займа╓ться питаннями п╕дготовки ╕ призову молод╕ до Збройних Сил.
4. Проводиться укра╖н╕зац╕я в╕йськових частин ╕ з’╓днань у структур╕ Збройних Сил СРСР шляхом проходження служби молод╕ з числа громадян Укра╖ни на ╖╖ територ╕╖ в╕дпов╕дно до вимог р╕шень Верховно╖ Ради Укра╖ни.
При цьому доц╕льно використовувати досв╕д Льв╕всько╖ ради народних депутат╕в щодо вир╕шення проблем призову молод╕ до в╕йська, що сформував пост╕йну депутатську ком╕с╕ю з в╕йськових питань. Виконавчий ком╕тет Льв╕всько╖ ради народних депутат╕в ув╕в у сво╖ структури пост╕йну робочу групу з числа ос╕б, що займаються призовом молод╕ п╕д кер╕вництвом заступника голови облвиконкому. В обласну призовну ком╕с╕ю введен╕: голова пост╕йно╖ депутатсько╖ ком╕с╕╖ з в╕йськових питань, заступник голови облвиконкому, що в╕да╓ питаннями призову, член робочо╖ групи облвиконкому, що займа╓ться призовом молод╕, представники Ком╕тету солдатських матер╕в та ╕нших громадських орган╕зац╕й. Заступник голови облвиконкому п╕дтриму╓ безпосередн╕й зв’язок ╕з командуванням в╕йськами Прикарпатського в╕йськового округу, в╕йськовими ком╕сар╕атами на територ╕╖ област╕, залуча╓ до роботи з призову молод╕ м╕ськ╕ ╕ районн╕ ради народних депутат╕в, командир╕в в╕йськових частин. У ход╕ призову оперативно й компетентно вир╕шуються проблеми, що виникають. Служба за межами Укра╖ни зд╕йсню╓ться т╕льки з письмово╖ згоди призовник╕в. У випадку порушення зобов’язань в╕йськовими в╕домствами про добров╕льне проходження служби призовниками за межами Укра╖ни, направлення ╖х до «гарячих точок» Союзу, облвиконком припиня╓ х╕д призову до позитивного вир╕шення конфл╕ктно╖ ситуац╕╖, виконуючи Постанову Верховно╖ Ради Укра╖ни про повернення в╕йськовослужбовц╕в з «гарячих точок» Союзу.

(Продовження буде)

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23853

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков