Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3713)
З потоку життя (6924)
Душі криниця (3717)
Українці мої... (1514)
Резонанс (1617)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...


«ДОСТЕМЕННИЙ ПОЕТ, БОЖИЙ ДАР, БОЖИЙ ГЛАС…»
До 95-р╕ччя в╕д дня народження Ореста Корсовецького.


БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 02.10.2020
ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤

 Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕ в╕дкрива╓ться по-новому. Талант Карпенка-Карого (Тоб╕левича; 1845-1907) багатогранний ╕ вража╓ розма╖ттям: драматург, актор, режисер, громадський д╕яч. ╤ван Карпенко-Карий вважа╓ться одним з фундатор╕в укра╖нського профес╕йного театру. Створен╕ ним сатиричн╕ комед╕╖, реал╕стично-побутов╕ драми, п’╓си на ╕сторичну тематику становлять ц╕лу епоху в ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ класично╖ драматург╕╖.
 ╤ван Карпович Карпенко-Карий (справжн╓ пр╕звище Тоб╕левич) народився 17(29) вересня 1845 року в сел╕ Арсен╕вц╕ Великовиск╕всько╖ волост╕ ╢лисаветградського пов╕ту Херсонсько╖ губерн╕╖ (нин╕ – с. Весел╕вка Новомиргородського району К╕ровоградсько╖ област╕). Прад╕д ╤вана Тоб╕левича – Семен, д╕д Адам ╕ батько Карпо походили з м╕стечка Тур╕я (колишня Ки╖вська губерн╕я, тепер Черкасько╖ област╕), де мали власну землю, але згодом зб╕дн╕ли, тож згодом Карпо Тоб╕левич змушений був працювати управителем чужих ма╓тк╕в. Мати ╤вана Карповича, ╢вдок╕я З╕нов╕╖вна Садовська, походила з козацького роду з м╕стечка Саксаган╕ Катеринославсько╖ губерн╕╖ (нин╕ – с. Саксагань П’ятихатського району Дн╕пропетровсько╖ област╕). За спогадами сучасник╕в, батько ╕ мати майбутнього драматурга мали сильн╕ ╕ красив╕ голоси. Кр╕м того, батько був ц╕кавим опов╕дачем-гумористом. «Його спос╕б розпов╕дати, вираз обличчя, ╕нтонац╕╖ голосу ╕ при тому надзвичайна дотепн╕сть примушували вс╕х тих, хто його слухав, аж лягати в╕д реготу. Отим ум╕нням артистично розпов╕дати Карпо Адамович над╕лив ╕ сво╖х син╕в – ╤вана, Миколу й Панаса», - писала у спогадах друга дружина ╤вана Тоб╕левича - Соф╕я Тоб╕левич.
 Дитяч╕ роки ╤ван Тоб╕левич пров╕в у р╕дному сел╕, зростав допитливим та вразливим хлопчиною. Навчався у Бобринецьк╕й пов╕тов╕й школ╕, користувався повагою не лише серед учн╕в, а й вчител╕в. Здавалося б, талановитий учень мав вс╕ шанси продовжити навчання. Проте Бобринецька школа стала першим та останн╕м оф╕ц╕йним навчальним закладом, в як╕й навчався майбутн╕й актор та драматург. В╕раж╕ дол╕ часом непередбачуван╕. Майбутн╕й актор мусив заробляти на життя, працюючи писарем в канцеляр╕╖ м╕сцевого пристава. Згодом став писарчуком у Бобринецьк╕й ратуш╕. Наприк╕нц╕ с╕чня 1864 року ╤ван Тоб╕левич був прийнятий на державну службу до Бобринецького пов╕тового суду. Чиновницька кар’╓ра складалася довол╕ усп╕шно ╕ ц╕лком можливо, що про Карпенка-Карого - драматурга сучасники так н╕коли би й не д╕зналися. Проте вкотре втрутився його величн╕сть випадок. Суха ╕нформац╕я у штатному формуляр╕ св╕дчила, що переконання чиновника «вступили в суперечн╕сть з його службовим становищем». Зрештою, 4 жовтня 1883 року за пропозиц╕╓ю м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ ╤вана Тоб╕левича зв╕льнили з роботи. Дивно, проте чиновницька робота не перетворила ╤вана Карповича на запеклого канцеляриста. У Мал╕й Висц╕ ╕ Бобринц╕ в╕н багато читав ╕ нав╕ть заснував аматорський гурток з тим, щоб прибуток в╕д вистав йшов на пожертвування б╕дним людям. Кр╕м л╕тнього, згодом з’явився зимовий театр. Зв╕сно, що душею цього аматорського товариства став ╤ван Тоб╕левич, який був ╕ за режисера, ╕ за актора. Восени 1863 року до цього гуртка при╓днався драматург та актор Марко Кропивницький. Вистави у Бобриц╕ припинилися у 1865 роц╕, п╕сля переведення пов╕тового центру до ╢лисаветграда.
 Повернувшись до ╢лисаветграда в жовтн╕ 1869 року, ╤ван Тоб╕левич оселився на околиц╕ м╕ста, на правому берез╕ р╕чки ╤нгул. У 1871 роц╕ батько, Карпо Адамович, продав будинок у Бобриц╕ ╕ купив садибу в передм╕ст╕ ╢лисаветграда з цегляним будинком, фл╕гелем у двор╕ ╕ садком. У цьому будинку народилися д╕ти в╕д першого шлюбу ╤вана Тоб╕левича з дворянкою Над╕╓ю Тарковською. До слова, внучатими плем╕нниками Над╕╖ Тарковсько╖ був рос╕йський поет Арсен╕й Тарковський ╕ його син – к╕норежисер Андр╕й Тарковський. У цьому шлюб╕ ╤ван Тоб╕левич зазнав ╕ доброго, ╕ лихого. Його щастя було недовгим – навесн╕ 1881 року померла в╕д сухот дружина Над╕я, а вл╕тку 1882 року – найстарша донька Галина. У 70-х роках ╤ван Тоб╕левич оп╕кувався ма╓тком свого пок╕йного тестя Карла Тарковського, а згодом одержав частину спадщини в тридцяти верствах в╕д ╢лисаветграда, де почав розбудовувати садибу. Щороку в╕н разом з родиною проводив тут в╕дпустку. Для навколишн╕х селян в╕н був сво╖м, адже не цурався простого життя.
 Так було засновано хут╕р, який п╕сля смерт╕ дружини одержав назву Надежд╕вка, або Над╕я. Хут╕р став справжньою мистецькою Меккою для корифе╖в укра╖нського театру. На хутор╕ Карпенко-Карий написав десять драм ╕ комед╕й. Публ╕цистка Св╕тлана Орел у досл╕дженн╕ «Хут╕р Над╕я – колиска театру корифе╖в ╕ роду Тарковських» наводить ц╕кав╕ факти, пов’язан╕ з д╕яльн╕стю засновник╕в укра╖нського театру корифе╖в.
 ╤ван Карпенко-Карий мр╕яв про те, щоб на хутор╕ народжувалися ус╕ його онуки ╕ правнуки. Запов╕ту нащадки дотрималися – тут з’явилися на св╕т восьмеро його онук╕в, ус╕ правнуки та шестеро праправнук╕в. «Десятки рок╕в наполегливо╖ боротьби за в╕дбудову, збереження, реставрац╕ю експонат╕в… За яких умов це доводилося робити, св╕дчить той факт, що Андр╕я Юр╕йовича (онука ╤вана Карпенка-Карого – Авт.) за його безкомпром╕сну д╕яльн╕сть нав╕ть засудили до трьох рок╕в позбавлення вол╕. Щоправда, в╕дсид╕в в╕н лише дев’ять м╕сяц╕в. А сталося це тому, що в╕н змушений був захищати дуби, як╕ запопадлив╕ чиновники взялися зр╕зати. От ╕ отримав вирок «за хул╕ганство». Але дуби, посаджен╕ Михайлом Старицьким, Фот╕╓м Красицьким Людмилою Л╕ницькою, врятувати не вдалося. На хутор╕ – 95 ╕менних дуб╕в. Деяк╕ з них садили ╤ван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, в╕дом╕ та шанован╕ гост╕ хутора. Кремезний дуб Миколи Карповича н╕би об╕йма╓ сво╖м г╕ллям дуб, посаджений Мар╕╓ю Заньковецькою, яку кохав при житт╕», - пише Св╕тлана Орел. Досл╕дниця мр╕╓ про той час, коли хут╕р Над╕я стане справжньою всеукра╖нською театральною Меккою. Адже про це мр╕яли Микола Садовський ╕ Марко Кропивницький, Мар╕я Заньковецька ╕ ╤ван Карпенко-Карий.
 … У травн╕ 1876 року Емським указом царизм заборонив виконання драматичних ╕ вокальних твор╕в укра╖нською мовою, п╕сля чого аматорський гурток занепав. Пересл╕дування Карпенка-Карого ув╕йшли в нову фазу. Коли у травн╕ 1883 року ╤ван Тоб╕левич поселив у сво╓му дом╕ колишнього активного учасника Ки╖всько╖ громади херсонського губернського статистика Олександра Русова ╕ його дружину Соф╕ю, яка перебувала п╕д гласним наглядом пол╕ц╕╖ ╕ не мала права жити в ╢лисаветград╕, м╕сцевий пол╕цмейстер допов╕в херсонському в╕це-губернаторов╕ про …неблагонад╕йн╕сть ╤вана Тоб╕левича. Проте життя непередбачуване: в той час, коли пол╕цейськ╕ посилювали тиск на Тоб╕левича, його акторська кар’╓ра набирала оберт╕в. Коли Херсонське губернське правл╕ння 4 жовтня 1883 року ухвалювало резолюц╕ю про зв╕льнення ╤вана Тоб╕левича, в╕н прийма╓ пропозиц╕ю сво╖х друз╕в перейти на профес╕йну сцену. Як актор ╤ван Тоб╕левич дебютував п╕д псевдон╕мом «Карпенко-Карий». Над ╤ваном Тоб╕левичем було встановлено багатол╕тн╕й пол╕цейський нагляд, його пересл╕дували та забороняли жити в обох столицях – Петербурз╕ та Москв╕.
 Як т╕льки завершився терм╕н гласного нагляду над ╤ваном Тоб╕левичем, в╕н вступа╓ до укра╖нсько╖ трупи Миколи Садовського, в як╕й працювали справжн╕ з╕рки сцени – Мар╕я Заньковецька та Панас Саксаганський. Видатний драматург ╤ван Тоб╕левич вкотре став актором Карпенком-Карим.
 Нарешт╕ важкий пер╕од життя Карпенка-Карого – дискрим╕нованого, «проскрибованого» царським самодержавством – зак╕нчився. Перед ним простелився новий шлях – нехай складний ╕ тернистий, проте сповнений визнання та любов╕ шанувальник╕в. Наприк╕нц╕ лютого 1890 року, через певн╕ непорозум╕ння в колектив╕, трупа Миколи Садовського розпада╓ться. Актори утворюють новий театральний колектив, який прин╕с ╖м усп╕х.
 Спочатку, до 1888 року, трупа називалася «Товариством рос╕йсько-малорос╕йських артист╕в п╕д кер╕вництвом Панаса Саксаганського». ╤ хоча ╕мен╕ ╤вана Карпенка-Карого в оф╕ц╕йн╕й назв╕ не було, проте в╕н був справжн╕м орган╕затором та натхненником колективу. Його драматург╕я становила основу репертуару, чим «Товариство» в╕др╕знялося в╕д ╕нших тогочасних труп. ╤ван Карпенко-Карий був корифе╓м не лише на сцен╕, а й неперевершеним драматургом. В його драматург╕чн╕й спадщин╕ – в╕с╕мнадцять ориг╕нальних п’╓с та к╕лька переробок. Оц╕нюючи першу п’╓су драматурга «Чабан» (п╕зн╕ше «Бурлака»), ╤ван Франко писав: «Вже перша драматична проба Тоб╕левича, зразу титулована, «Чабан», показу╓ в н╕м драматичного автора великого таланту». Згодом з’явилися комед╕╖ «Сто тисяч” (1890) та «Хазя╖н» (1900), як╕ стали л╕тературною класикою та становлять золотий фонд репертуару укра╖нського театру.
 До ╕сторично╖ драматург╕╖ належать п’╓си «Бондар╕вна» (1884), «Лиха ╕скра поле спалить ╕ сама щезне» (1896), трагед╕я «Сава Чалий» (1838). Ще ╤ван Франко високо оц╕нив появу трагед╕╖ «Сава Чалий», назвавши ╖╖ твором, який «г╕дний стати в ряд╕ арх╕твор╕в нашо╖ л╕тератури». А от ╕сторичний тв╕р «Гандзя» (1902) свого часу не сприймався тогочасною критикою. За сюжетом п’╓си, доля д╕вчини-бранки Гандз╕ склада╓ться траг╕чно. Оск╕льки один з гетьман╕в пор╕вню╓ д╕вчину з прекрасною Укра╖ною, досл╕дники вважали, що автор змалював образ роз╕п’ято╖ Укра╖ни, яка чека╓ на порятунок. Саме тому тривалий час цю п’╓су обходили сво╓ю увагою видавництва.
 В одному з лист╕в до Панаса Саксаганського драматург з╕знавався: «Ради Укра╖ни, нам дорого╖, ради скривдженого народу, ми зробимо все, що в наших силах!»
 Укра╖нськ╕ корифе╖ п╕дкорювали театральну сцену, г╕дно пропагуючи нац╕ональне мистецтво. Натхнення та праця – таким було житт╓ве кредо неперевершеного драматурга ╤вана Карпенка-Карого, життя якого об╕рвалося 2(15) вересня 1907 року. За запов╕том, останн╕й спочинок в╕н знайшов на кладовищ╕ поблизу хутора Над╕я, поруч з могилою батька. Справжн╕м духовним запов╕том стали його слова, звернен╕ до сина Назара Тоб╕левича: «Не забувати н╕коли високих ╕деал╕в! Програма ╕деал╕в безмежна, але той, хто частину цих ╕деал╕в носить в сво╖й душ╕, береже ╖х як святиню, ╕ по м╕р╕ сво╖х сил виповня╓, той т╕льки ма╓ задоволення, бо т╕льки безконечно прекрасного в житт╕ тяжко досягнути, а через те праця на користь прекрасного безкрая…»
Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22695

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков