Версiя для друку Обговорити в форумi

Наближається Новий 2020 рік, тож хочу поділитися з читачами інформацією про важливі події в житті моєї мами - Віри Сергіївни Роїк, пам’ятні для нашої родини.
85 років виповниться 23 січня 2020 року від дня появи в Україні нової родини – мама одружилася з Роїком Михайлом Стратоновичем. З ним її познайомив молодший брат Євген Сосюрко зовсім випадково. І ось ця випадковість переросла в любов, яка створила міцну нерозлучну сім’ю. Мої батьки були в шлюбі 39 років, до самої смерті батька, Михайла Стратоновича, котрий помер 29 жовтня 1974 року у лікарні Сімферополя, в віці 69 років.
50 років тому, в 1970 році, Віру Сергіївну було нагороджено медаллю «За доблесну працю».
40 років тому, у травні 1980 року, у Варшаві, в Домі радянської науки і культури, урочисто відкрилась друга закордонна персональна виставка «Український рушничок».
30 років тому, в червні 1990 року, в столиці Удмуртії – Іжевську в музеї витончених мистецтв відбулось урочисте відкриття 35 персональної виставки «Український рушничок».
25 років виповниться у вересні 2020 року відтоді, як у м. Хайдельберг (Німеччина) в замку Тіфбург мама презентувала свою 50-ту ювілейну виставку, яка користувалась у мешканців і гостей міста великою популярністю.
20 років виповниться у лютому 2020 року від моменту нагородження Віри Сергіївни Почесною грамотою Ради міністрів АРК.
20 років тому, в липні 2000 року, Таллінн – столиця Естонії, прийняв 65-ту персональну виставку Віри Роїк.
15 років тому, у квітні 2005 року, в Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка урочисто відкрилась 90 персональна виставка - при величезному напливі бажаючих познайомитися з творчістю видатної вишивальниці.
А у серпні 2005 року в Рівненському краєзнавчому музеї відбулось відкриття 95 персональної виставки «Український рушничок». За заслуги у справі розвитку народної творчості і культури в цілому Волинська державна адміністрація нагородила Віру Роїк Почесною грамотою і нагрудним знаком.
У квітні 2010 року, тобто, 10 років тому, Будинок культури смт Советський прийняв 140 персональну виставку Віри Роїк та її учениць - внучки Аліни і правнучки Юлії, а в серпні того ж року, до дня Незалежності України, мама відкрила останню прижиттєву, 146-ту (за її підрахунками), а фактично 148 персональну і 349 загальну виставку.
Її мали закривати 14 вересня 2010 року, а Віру Сергіївну чекав урочистий прийом. Не сталося… Виставку, звичайно, закрили, але без мами, яка в той час вже була в лікарні. На закритті було багато знаних гостей, серед них Юрій Савка з Луцька, Зінаїда Тарахан-Береза з Канева, Людмила Омельченко, Євгенія Шудря, Михайло Селівачов, Дмитро Степовик з Києва.
10 років тому, 3 жовтня 2010 року о 16.25 пішла з життя моя матуся. Сталося це в шпиталі інвалідів війни в Сімферополі.
20 жовтня 2010 року в музеї історії Сімферополя відбулась перша виставка в пам’ять про Віру Роїк - «Осінні фантазії», а 21 жовтня 65 сесія 5 скликання Сімферопольської міської ради АР Крим прийняла рішення про найменування ім. Героя України Віри Роїк площі, що утворена вулицями Куйбишева, Садова, Лермонтова та Тролейбусна.
11 листопада 2010 року відбувся перший вечір пам’яті В. С. Роїк у Гарнізонному будинку офіцерів м. Сімферополя.
Час невблаганно і дуже швидко рухається вперед. Те, що трапилося, здавалось, зовсім нещодавно, має вже солідний вік – від 10 до 85 років.
Сподіваюсь, що моя «статистика» зацікавить читачів газети і зворушить теплі спогади у тих, хто знав, захоплювався і любив Віру Сергіївну…
Вадим РОЇК
Більше фото – на ФБ-сторінці «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2019 > Тема "Українці мої..."