"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
#39 за 27.09.2019
╤гор Горд╕йчук, Герой Укра╖ни, генерал-майор: САВУР-МОГИЛА — ЦЕ ФАКТИЧНО БУВ КВИТОК В ОДИН К╤НЕЦЬ
Нещодавно виповнилося п’ять рок╕в геро╖чн╕й оборон╕ Савур-Могили. Ця висота стала символом мужност╕ та в╕дваги укра╖нських вояк╕в ╕ незламност╕ ╖хнього духу. Серед славних оборонц╕в висоти був ╕ генерал-майор ╤гор Горд╕йчук. У розмов╕ з кореспондентом Арм╕яInform Герой Укра╖ни згадав т╕ геро╖чн╕ й водночас траг╕чн╕ под╕╖ серпня 2014 року. — Пане генерале, як для вас розпочалася в╕йна за свободу Укра╖ни? — Коли почалася АТО, об╕ймав посаду заступника начальника Головного командного центру Збройних Сил Укра╖ни. Коли у Криму з’явилися перш╕ рос╕яни ╕ почалася блокада укра╖нських в╕йськових частин, написав рапорт ╕з проханням направити мене на допомогу нашим хлопцям. Поки оч╕кував р╕шення командування, пророс╕йськ╕ бойовики з’явилися на Донбас╕. На початку травня 2014-го в район АТО в╕дбував на той час заступник начальника Генштабу генерал В╕ктор Муженко. Д╕знавшись, я попросився у його п╕дпорядкування. В╕н погодився. — Як ви опинились у серпн╕ 2014-го на Савур-Могил╕? — Наш╕ п╕дрозд╕ли й ран╕ше, зокрема у липн╕, намагалися захопити цю висоту, однак ус╕ спроби були безусп╕шн╕. Та зрештою на початку серпня Савур-Могила таки опинилася п╕д нашим контролем. Утримувати ╖╖ було вкрай важко. Рос╕йська артилер╕я пост╕йно обстр╕лювала наш╕ позиц╕╖. Серед укра╖нських вояк╕в були втрати. Наш╕ б╕йц╕ запросили п╕дкр╕плення. В╕ктор Муженко прийняв р╕шення в╕дправити до них групу в склад╕ 14-ти б╕йц╕в. Командувати ними доручив мен╕. — Чому вибрали вас? Адже такою к╕льк╕стю б╕йц╕в м╕г керувати й молодший оф╕цер. Хто з вами вирушив на Савур-Могилу? — Оф╕цер╕в тод╕ катастроф╕чно не вистачало. Ситуац╕я була вкрай складною ╕ загрозливою. Мене н╕хто не примушував йти на Савур-Могилу. Р╕шення прийняв самост╕йно. З╕ мною п╕шли також добровольц╕. До групи вв╕йшли вих╕дц╕ з Криму ╕ Донбасу, а також б╕йц╕ з 51-╖ бригади та 21-го батальйону. Нам удалося прорватися на не╖ ╕ взяти п╕д св╕й контроль спостережний пункт, розташований на сам╕й вершин╕. Це дало нам змогу коригувати вогонь артилер╕╖, яка наносила влучн╕ удари по бандформуваннях. Окупанти несли в╕дчутн╕ втрати. Були розлючен╕. Ми опинилися п╕д ворожим ураганним артилер╕йсько-м╕нометним вогнем. Розум╕ли: нам потр╕бне п╕дкр╕плення. Я допов╕в командуванню, ╕ мене почули. Згодом на допомогу прибула група б╕йц╕в п╕д командуванням полковника Петра Пот╓х╕на. Разом з ним була група з к╕лькох десятк╕в добровольц╕в-розв╕дник╕в. Пот╓х╕н прив╕з ╕з собою нову апаратуру зв’язку. Також до розв╕дник╕в при╓дналися артилер╕йськ╕ коректувальники. Це дало можлив╕сть зд╕йснити ротац╕ю. Починаючи з 20 серпня, ми опинилися у повному оточенн╕. Найближчий укра╖нський п╕дрозд╕л перебував за к╕лька десятк╕в к╕лометр╕в в╕д Савур-Могили. — Чому укра╖нськ╕ п╕дрозд╕ли змушен╕ були в╕дступити? — Вони змушен╕ були це зробити. Надто нер╕вними виявилися наш╕ сили у пор╕внянн╕ з силами ворога. У т╕ дн╕ на територ╕ю Укра╖ни вже зайшли к╕лька батальйонно-тактичних груп рос╕йсько╖ арм╕╖. На мо╖х очах починалася неоголошена Рос╕╓ю в╕йна проти Укра╖ни. Вс╕, хто перебував тод╕ на Савур-Могил╕, це розум╕ли. — ╤горю Володимировичу, в╕домо, що Савур-Могилу та взагал╕ наш╕ п╕дрозд╕ли рос╕йська артилер╕я обстр╕лювала з територ╕╖ Рос╕╖. До того ж у ЗМ╤ була ╕нформац╕╖, що нав╕ть курсанти-артилеристи РФ складали державн╕ ╕спити. — Що за гармаш╕ обстр╕лювали наших в╕йськових — курсанти чи строковики — не скажу. Однак факт, що вогонь в╕вся з територ╕╖ кра╖ни-агресора, це д╕йно правда! — Обороняючи висоту, загинуло чимало наших вояк╕в. Чому Савур-Могила мала таке стратег╕чне значення для укра╖нсько╖ арм╕╖? — ╥╖ ц╕нн╕сть полягала у самому розташуванн╕, адже вона перебува╓ у сх╕дн╕й частин╕ Донеччини на висот╕ 280 метр╕в й неподал╕к укра╖нсько-рос╕йського кордону. З ╖╖ вершини прогляда╓ться територ╕я рад╕усом 30–40 к╕лометр╕в. Це давало змогу контролювати пересування в цьому район╕ ворожих сил. Ба б╕льше, зв╕дти добре видно прилеглу до кордону з Рос╕╓ю територ╕ю. Тому поява там п╕дрозд╕л╕в рос╕йських в╕йськ теж не залишилася б непом╕ченою. Спочатку висота перебувала п╕д контролем рос╕йських найманц╕в, як╕ перетворили ╖╖ на добре укр╕плений пункт. З нього вони спостер╕гали за пересуванням наших п╕дрозд╕л╕в та коригували обстр╕ли. П╕сля взяття Савур-Могили та наглядового посту рос╕йськ╕ артилеристи зум╕ли заблокувати вс╕ пересування на дорогах й в╕др╕зати в╕д постачання к╕лька наших бригад у сектор╕ «Д». Тому ╖хн╓ виведення було можливим т╕льки в раз╕ захоплення нами Савур-Могили. — Савур-Могила була справжн╕с╕ньким пеклом. Пане генерале, що вам допомогло вистояти на висот╕? Зв╕дки черпали моральн╕ та ф╕зичн╕ сили? — У 2014-му под╕бних пекельних точок було чимало. Через них пройшли тисяч╕ наших солдат╕в та оф╕цер╕в. Багатьом не судилося повернутись до р╕дних дом╕вок. Усв╕домлював, що й для мене Савур-Могила могла стати квитком в один к╕нець. Що допомогло нам вистояти? Вс╕, в╕д рядового до полковника, виконували накази, передавали ╕нформац╕ю про численн╕ колони рос╕йських в╕йськ, як╕ прибували в той район. ╤ хоча за нашими координатами укра╖нська артилер╕я вже не могла завдавати удар╕в по противнику, ╕нформац╕я давала вищому командуванню змогу тверезо оц╕нювати ситуац╕ю та приймати правильн╕ р╕шення. — Кажуть, що п╕длегл╕ переконували вас у необх╕дност╕ залишити висоту. Однак ви не прислухалися до ╖хн╕х порад… — Людина в погонах керу╓ться не лише порадами п╕длеглих, а передус╕м наказами старших командир╕в, щоб усп╕шно виконати бойове завдання. Кр╕м цього, будь-який в╕йськовослужбовець, особливо командир, повинен пам’ятати не лише про власну безпеку, а й про сво╖х побратим╕в. Тод╕ саме в╕д нас ╕ залежала доля багатьох ╕нших укра╖нських в╕йськових. Тому Савур-Могилу тримали до к╕нця… — Коли отримали наказ в╕дступити? — П╕зно ввечер╕ 24 серпня 2014-го. — Учасники тих под╕й розпов╕дали, що в н╕ч з 24 на 25 серпня, коли почали залишати Савур-Могилу, вс╕ були приречен╕ на смерть, оск╕льки перебували у щ╕льному оточенн╕. — Дос╕ не можу збагнути, як ми залишилися в живих. Д╕йсно, б╕йц╕ 3-го полку спецпризначення, що проривалися на п╕дкр╕плення, були розстр╕лян╕. Нам залишалося над╕ятись на самих себе та Всевишнього. — Тод╕ вся навколишня територ╕я киш╕ла не лише терористами, а й рос╕йськими в╕йськовиками. Як вам удалося пробитися до сво╖х? — Ми пройшли ворожими тилами близько 60 к╕лометр╕в ╕ потрапили у розташування наших в╕йськ п╕д Многоп╕ллям. Ут╕м пощастило не вс╕м: чимало хлопц╕в опинилися у полон╕, к╕лькох поранених окупанти вбили. Загинув ╕ Тимур Юлдашев. Я також зазнав важкого поранення. Як пот╕м сказали л╕кар╕, «несум╕сного з життям». Проте, дякувати Богов╕, вижив, пров╕вши б╕льше н╕ж р╕к у госп╕талях. Л╕кар╕ витягли мене з того св╕ту. Я безмежно вдячний ╖м. — Сьогодн╕ ви керу╓те славетним в╕йськовим л╕це╓м. Задоволен╕, що залишилися у Збройних Силах Укра╖ни? Ви особисто прийняли р╕шення продовжити службу? — Так, особисто звернувся з проханням до тод╕шнього М╕н╕стра оборони Степана Полторака. В╕н п╕шов мен╕ назустр╕ч ╕ призначив начальником Ки╖вського в╕йськового л╕цею ╕мен╕ ╤вана Богуна. В╕дчуваю, що Укра╖на не кинула мене й тисяч╕ таких, як ╕ я, напризволяще. Знаю, що потр╕бен сво╖й кра╖н╕, роблю все, щоб майбутня в╕йськова ел╕та виховувалася на справжн╕х ц╕нностях ╕ виростала готовою захищати Укра╖ну. — Ваш╕ п╕длегл╕ оф╕цери кажуть, що прибравши з територ╕╖ л╕цею пам’ятник рос╕йському генерал╕симусу Суворову, ви вже залишили св╕й сл╕д в ╕стор╕╖ навчального закладу. — (Усм╕ха╓ться). Не здогадуюся, хто так сказав, ут╕м передайте тим людям слова вдячност╕. Насправд╕, цього надто мало, щоб тебе пам’ятали ╕ говорили хорош╕ слова. Головне, пол╕пшити навчальний процес, в╕йськово-патр╕отичне виховання л╕це╖ст╕в, як╕ пот╕м виберуть кар’╓ру в╕йськового. Це нин╕ усп╕шно робимо разом з командно-викладацьким складом. Щодо пам’ятника Суворову… Не усв╕домлюю, як могло таке трапитися, щоб на 28-му роц╕ ╕снування незалежно╖ Укра╖ни в ел╕тному навчальному заклад╕ для юнак╕в височ╕в пам’ятник рос╕йському во╓начальнику. Нав╕ть коли на Cход╕ тривала в╕йна, його не прибирали. Парадоксально: л╕цей носить ╕м’я славного козацького полковника ╤вана Богуна, а на територ╕╖ височить ф╕гура Суворова. — Хто буде на м╕сц╕ демонтованого Суворова? — Спод╕ваюся, що в недалекому майбутньому на цьому м╕сц╕ постане пам’ятник ╤ванов╕ Богуну — видатному синов╕ ╕ полководцю укра╖нського народу. — Дякую за розмову! ╤нформац╕йне агентство М╕н╕стерства оборони Укра╖ни Арм╕яInform
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21565
|