"Кримська Свiтлиця" > #34 за 23.08.2019 > Тема "Українці мої..."
#34 за 23.08.2019
В╤СНИК УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
Василь Латанський родом ╕з Лук╕вки, що поблизу Звенигородки, але опинився в Криму за кадровим розпод╕лом п╕сля зак╕нчення Франкового ун╕верситету у Львов╕. Вчителював, керував школою, райвно, а внутр╕шньо залишався поетом. Член НСПУ. Нин╕ в╕дзначив круглу (дв╕ч╕ квадратну) дату. ╤ видав книжку вибраного "Все, чим живу". З великими труднощами та перепонами передав ╖╖ й мен╕. Вчора поговорили по СКАЙПУ, згадали студентськ╕ ╕ п╕зн╕ш╕ роки, коли ближче заприязнилися як земляки ╕ однаково в╕ддан╕ Слову. Мо╓ Гуляйполе в╕д його Лук╕вки - за 3 к╕лометри через р╕чку Т╕кич, яку колись убр╕д пере╖жджав разом ╕з батьком десятир╕чний Тарас Григорович. У вибраному Василя Григоровича - Шевченк╕в дух: громадянська, л╕рична та дитяча поез╕я. Понад п╕встол╕ття - в Криму, а душа пост╕йно лине сюди - на Звенигородщину, в Шевченк╕в край. Про це - один ╕з коротеньких в╕рш╕в: П╕в-Криму видно з мойого в╕кна. В димках он гори, в сизому туман╕, Л╕с╕в ос╕нн╕х вогнища багрян╕, Озимини зелен╕ письмена. Для щастя пров╕нц╕йного мен╕, Здавалося б, добра ╕ цього досить. Сюди б лише черкаську нашу ос╕нь Й шматочок неба р╕дного в в╕кн╕. ╤нший його в╕рш почина╓ться словами Тараса: "М╕й Боже милий, як то мало Святих людей на св╕т╕ стало" А ╖х ╕ справд╕ дуже мало, Як ╕ колись, людей святих. Чи зникли десь, чи повмирали Й Господь послав не тих, не тих... Вони, мов гаддя, розплодились, Як на город╕ бур'яни, Отим панам, либонь, не снились Оц╕ зажерлив╕ пани... Добро народне цуплять потай, Хороми зводять он як╕! Вони для нас тепер - панота, А ми, виходить, кр╕паки! Якого треба ще закона, Що цих пан╕в-хапуг зляка? Мо' не чекать вже Вашингтона, А - Гонту чи Зал╕зняка? А ось - л╕ричне, нап╕вшк╕льне, нап╕вдитяче, н╕би вийшло з-п╕д пера нашого найб╕льшого в ХХ стол╕тт╕ вчителя-Героя Василя Сухомлинського: Як ╕з води, школярочки ростуть. А хлопчики - повол╕, мов кр╕зь кам╕нь. Д╕вчатка - н╕би яблуньки в цв╕ту, Аж хочеться торкнутися руками... Вони ростимуть, щоб там не було, Дочки й сини, ростимуть безупинно!! Ти поможи ╖м стати на крило, О доле, доле, в нелегк╕ години.. З переклад╕в Василя (а в╕н перекладав ╕ Поля Верлена, й Бориса Пастернака, й ╢лизавету Стюарт) найб╕льш приглянувся мен╕ Лермонтовський шедевр "Парус": Б╕л╕╓ в мор╕ самотою Ген парус в голуб╕й ╕мл╕. Чого шука╓ в неспоко╖ Все дальш в╕д р╕дно╖ земл╕. В╕трище хвил╕ п╕д╕йма╓, Аж гнеться щогла неламка. Не щастя, н╕, блукач шука╓ ╤ не в╕д щастя ут╕ка. Небесна синь п╕д ним в ажур╕, Над ним - н╕мб сонця золотий. А в╕н, бентежний, просить бур╕, Щоб в н╕й, бач, спок╕й в╕днайти. Якнайвище п╕дн╕май, Василю, сво╖ в╕трила, щоб п╕д ними якнайшвидше Крим повернувся в р╕дну для нього Укра╖ну! Поштов╕ в╕дправлення з Криму ╕ в Крим уже можлив╕ ╕ скоро зламан╕ будуть ╕ кордони м╕ж нами. Михайло НА╢НКО
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 23.08.2019 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21456
|