"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
#52 за 30.12.2017
ТР╤УМФ «ЧЕК╤СТ╤В» - ТРАГЕД╤Я РОС╤╥
Твор╕ння б╕льшовизму стол╕тньо╖ давност╕ – «ВЧК-ФСБ» – впевнено трима╓ за горло всю кра╖ну. ╤ ск╕нчиться це для Рос╕╖ дуже погано…
20 грудня 2017 року вся Рос╕я – хоч-не-хоч – в╕дзнача╓ дуже юв╕лейну дату: 100 рок╕в ╕снування орган╕зац╕╖, яка нин╕ ма╓ оф╕ц╕йну назву Федеральна служба безпеки (ФСБ). Чому «вся Рос╕я» ╕ чому «хоч-не-хоч»? Тому що нин╕шня Рос╕я перебува╓ п╕д управл╕нням ФСБ, вона в╕д не╖ залежна. ╤ хоч прославляй «чек╕ст╕в», хоч проклинай ╖х у цей день – однаково в╕д них н╕куди не под╕нешся, якщо живеш у Рос╕╖. Сто рок╕в тому Лен╕н ╕ б╕льшовики створили «Всероссийскую чрезвычайную комиссию по борьбе с контрреволюцией и саботажем (ВЧК)». В╕дтод╕ ця «контора», як досв╕дчений консп╕ратор (б╕льшовики добре зналися на ц╕й справ╕), не раз зм╕нювала свою оф╕ц╕йну назву: ВЧК – ГПУ – ОГПУ – НКВД – НКГБ – МГБ – КГБ – ФСК - ФСБ. Ут╕м, закр╕пилася за ними ╕ одна сп╕льна неоф╕ц╕йна назва – «чек╕сти», так ╕ будемо ╖х для зручност╕ називати. Що можна сказати про «чек╕ст╕в» у день ╖хнього стол╕тнього юв╕лею? Не будемо про др╕б’язкове – про фейкового Шт╕рл╕ца чи реальних Кузн╓цова з Ф╕лб╕, оск╕льки змагання з ворожими спецслужбами н╕коли, нав╕ть у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, не було основною д╕яльн╕стю «чек╕ст╕в». Вони – та╓мна пол╕тична пол╕ц╕я, тобто основна ╖хня функц╕я – захист чинного владного режиму в╕д його опонент╕в всередин╕ кра╖ни. Та╓мна пол╕ц╕я ╕снувала в Рос╕╖ завжди. Як, зрештою, у будь-як╕й кра╖н╕, де нема демократ╕╖. Але н╕коли ран╕ше в Рос╕╖ не було тако╖ профес╕йно ефективно╖ та╓мно╖ пол╕ц╕╖, як «ВЧК», ╕ це, безумовно, стов╕дсоткова заслуга б╕льшовик╕в. Б╕льшовики взагал╕ запровадили чимало новац╕й у рос╕йську державну практику, ╕ обов’язковою сп╕льною рисою цих новац╕й було максимально можливе застосування терору у вс╕х без винятку сферах життя сусп╕льства ╕ держави – пол╕тичн╕й, економ╕чн╕й, соц╕альн╕й, культурн╕й, науков╕й. Царську «охранку» можна т╕льки теоретично пор╕внювати з «чек╕стами», на практиц╕ ж це як небо ╕ земля, ╕ саме тому, що царський владний режим н╕коли не наважувався (нав╕ть для захисту сво╓╖ влади!) застосовувати терор у таких величезних масштабах, як режим б╕льшовицький. Треба визнати, «чек╕сти» захищали владу сво╖х творц╕в старанно ╕ без «халтури». Ус╕х св╕домих ворог╕в б╕льшовизму ф╕зично знищили (л╕к ╕шов на сотн╕ тисяч), пот╕м взялися за потенц╕йних ворог╕в, тобто за тих, хто, на думку, б╕льшовик╕в, м╕г стати ворогом. Тут вже довелося морити голодом, стр╕ляти ╕ заганяти в концтабори м╕льйони й м╕льйони. «Чек╕сти» ╕ з ц╕╓ю надскладною роботою усп╕шно впоралися, чим ц╕лком справедливо заслужили в╕чне прокляття ус╕х народ╕в колишнього СРСР. Але й цю «грань» д╕яльност╕ «чек╕ст╕в» не хочеться особливо розписувати у ╖х стол╕тн╕й юв╕лей. Якщо й не головним (бо головне все-таки – кров м╕льйон╕в на руках «чек╕ст╕в»), то найактуальн╕шим на сьогодн╕ вигляда╓ те, що нин╕ «чек╕сти» - на вершин╕ сво╓╖ могутност╕, оск╕льки вони опанували верховну владу Рос╕╖. «ВЧК» зустр╕ча╓ сво╓ 100-л╕ття не сивим ветераном з купою орден╕в, медалей та загально-поблажливою вдячн╕стю онук╕в, а енерг╕йним, абсолютно цин╕чним ╕ вкрай агресивним молодиком, який впевнено трима╓ за горло ус╕х ╕нших сп╕вгромадян – в╕д сивих ветеран╕в до юних онук╕в. В╕н, нин╕шн╕й рос╕йський «чек╕ст», впевнено волод╕╓ найб╕льшою рос╕йською ц╕нн╕стю – владою у Кремл╕. Довгу дорогу до цього тр╕умфу «чек╕сти» вистелили к╕стками к╕лькох покол╕нь сво╖х «б╕йц╕в». В часи СРСР «чек╕стський» клан завжди був лише п╕дпорядкованою частиною ╕ншого, б╕льш потужного клану, очолюваного групою ос╕б, як╕ мали визначальний вплив на центральний парт╕йний апарат. Тобто, «чек╕сти», безумовно, завжди були зад╕ян╕ у перманентн╕й боротьб╕ за владу в Кремл╕, але н╕коли не становили самост╕йно╖ сили (хоча завжди цього прагнули). Можна сказати, що «чек╕ст╕в» пост╕йно використовували у боротьб╕ за владу, вони, по сут╕, для когось «таскали каштани з вогню», часто-густо отримуючи за так╕ послуги не нагороди, а зовс╕м навпаки, як небажан╕ св╕дки. Ба б╕льше: вище кер╕вництво КПРС, ще з час╕в Стал╕на, запровадило практику пер╕одичних «чисток» у лавах «чек╕ст╕в» не за конкретн╕ помилки чи злочини, а просто так, для «проф╕лактики». Причому, втрати «чек╕ст╕в» на цьому «та╓мному фронт╕» нав╕ть пор╕внювати не варто з втратами у боротьб╕ ╕з заруб╕жними колегами. Б╕льшовики стр╕ляли кадрових «чек╕ст╕в» тисячами, а, прим╕ром, гестапо группенфюрера Мюллера навряд чи спромоглося хоча б на одну сотню. За роки радянсько╖ влади п’ятьох головних «чек╕ст╕в» розстр╕ляли - Ягоду, ╢жова, Бер╕ю, Абакумова, Меркулова. ╤нших – виганяли з б╕льшим чи меншим скандалом. Н╕ для кого, включно з самим Дзержинським, ця посада добром не к╕нчилася. Один-╓диний виняток – Юр╕й Андропов, який зум╕в з кр╕сла голови «КГБ» зробити кар’╓рний стрибок у найперше кр╕сло кра╖ни – генсека ЦК КПРС. Але ╕стор╕я з Андроповим справд╕ ун╕кальна. В╕н – не кадровий «чек╕ст», в╕н ╖х очолив, коли вже об╕ймав посаду секретаря ЦК. Власне, парт╕я направила свого перев╕реного «кадра», секретаря ЦК, до «чек╕ст╕в», аби в╕н тримав ╖х ус╕х п╕д жорстким контролем, не допускаючи до верховно╖ влади. ╤ншими словами, «чек╕стам» поставили «наглядача» в╕д парт╕╖. Андропов так усп╕шно з ц╕╓ю роллю справлявся, що був головою «КГБ» ц╕лих п'ятнадцять рок╕в – абсолютний рекорд. А коли прийшов час позмагатися за м╕сце Брежн╓ва, виявилося, що Андропов сповна використав у сво╖х ╕нтересах можливост╕ та╓мно╖ пол╕ц╕╖. Але це все – вже ╕стор╕я. В╕дколи КПРС вмерла, «чек╕сти» мов заново на св╕т народилися. Вже не було кому стримувати спраглих до влади «чек╕ст╕в», прор╕джуючи ╖х ряди «чистками», не стало при влад╕ тих пол╕тик╕в, як╕ з неважливо яких – державних чи особистих – м╕ркувань ц╕леспрямовано не допускали л╕дер╕в та╓мно╖ пол╕ц╕╖ до найвищо╖ влади. А рос╕йське сусп╕льство, зачароване байками про шт╕рл╕ц╕в, не усв╕домлювало тако╖ небезпеки. ╤ тепер – вперше в ╕стор╕╖ Рос╕╖ – кадровий функц╕онер та╓мно╖ пол╕ц╕╖ очолив державу, а клан «чек╕ст╕в» став самост╕йним ╕ найвпливов╕шим на сьогодн╕ ол╕гарх╕чним угрупованням у Кремл╕. Очевидно, що все це не мине безкарно для Рос╕╖. Те, що орган╕зац╕я, клан, створений б╕льшовиками сто рок╕в тому, нин╕ править Рос╕╓ю, - це найкращий доказ, що з б╕льшовизмом у Рос╕╖ не пок╕нчили у 1991 роц╕. Доказ, що розпад СРСР ╕ розпуск КПРС зовс╕м не означав крах б╕льшовизму як методолог╕╖ завоювання ╕ утримання влади в кра╖н╕. Скасували комун╕стичну ╕деолог╕ю, в╕дмовилися в╕д марксизму-лен╕н╕зму, в╕дмовилися в╕д заборони на приватну п╕дпри╓мницьку д╕яльн╕сть, але основа основ б╕льшовизму, те, що, власне, ╕ визнача╓ суть б╕льшовизму, залишилося незм╕нним. Ця суть – застосування терору проти власного народу як головного ╕нструменту утримання влади. Нин╕шн╕й владний режим у Рос╕╖ в╕др╕зня╓ться в╕д режиму, скаж╕мо, час╕в Стал╕на т╕льки к╕льк╕стю розстр╕ляних, а це формальна р╕зниця, як не дико це може звучати, натом╕сть ступ╕нь контролю та╓мно╖ пол╕ц╕╖ за життям сусп╕льства такий самий всеосяжний, як ╕ тод╕. Нав╕ть, можна стверджувати, що такий контроль т╕льки посилився ╕ поглибився, оск╕льки з’явилися техн╕чн╕ можливост╕ для його зд╕йснення, яких не було у стал╕нських «чек╕ст╕в». Б╕льшовизм в управл╕нн╕ державою вже прив╕в одного разу Рос╕ю до масштабно╖ кризи, коли довелося, задля утримання влади, скидати, як баласт, ╕ комун╕стичну ╕деолог╕ю, ╕ в╕дпрацьований десятил╕ттями механ╕зм керування державою через парт╕йн╕ ком╕тети, ╕ таку форму ╕снування ╕мпер╕╖, як «СРСР». В пол╕тиц╕ теж д╕╓ елементарний закон лог╕ки, а саме: однаков╕ причини породжують однаков╕ насл╕дки. Тобто, «нов╕тн╕й», «модерний» б╕льшовизм у виконанн╕ пут╕нських «чек╕ст╕в» знову приведе Рос╕ю до масштабно╖ кризи, як прив╕в б╕льшовизм традиц╕йний. Це неминуче, от т╕льки знову будуть жертви, багато жертв… Юр╕й Сандул (Укр╕нформ)
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19516
|