"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
#2 за 08.01.2016
Мустафа ДЖЕМ╤Л╢В: «ПРОБЛЕМИ КРИМУ ПОВИНН╤ ВИР╤ШУВАТИСЬ У КОНСТИТУЦ╤ЙНО-ПРАВОВОМУ ПОЛ╤ УКРА╥НИ»
Пам’ять
Цього року у пам’ятному «св╕тличному» календар╕ значиться ще одна дата, яку не ма╓мо права оминути увагою: 29 липня виповниться 70 рок╕в Володимиру Сильвестровичу Миткалику, другому — п╕сля О. П. Кулика — головному редактору «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Виповнилося б... В╕д минуло╖ осен╕ п╕шов уже 16-й р╕к, як Володимира Сильвестровича нема╓ з нами. Але його ╕м’я вписане нав╕чно в ╕стор╕ю кримсько╖ укра╖нсько╖ журнал╕стики, власне, в саму кримську укра╖нську ╕стор╕ю, бо Володимир Миткалик сам творив ╖╖ — палким публ╕цистичним газетним словом на шпальтах р╕дного часопису. В╕н очолював «Св╕тлицю» з весни 1995-го до осен╕ 2000-го року — до само╖ смерт╕ в╕д розриву серця... Його нема, але залишилися десятки, сотн╕ публ╕кац╕й, як╕ в╕ддзеркалюють кримську минувшину ╕ залишаються актульними й сьогодн╕. ╤ якби свого часу дослухалася до газетного слова наша в╕чно недолуга влада, може, й не сталося б нин╕ з Кримом н╕яко╖ анекс╕╖? Ми передрукову╓мо сьогодн╕ ╕нтерв’ю л╕дера кримськотатарського народу Мустафи Джем╕л╓ва, яке Володимир Миткалик розм╕стив у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» понад 20 рок╕в тому — в одному з перших, редагованих уже ним, номер╕в. Будемо, зокрема, ╕ такими публ╕кац╕ями вшановувати пам’ять нашого колеги ╕ разом з читачами вдивлятися у них, як у дзеркало, бо Минуле — найкращий Учитель Майбутнього...
Мустафа ДЖЕМ╤Л╢В: «ПРОБЛЕМИ КРИМУ ПОВИНН╤ ВИР╤ШУВАТИСЬ У КОНСТИТУЦ╤ЙНО-ПРАВОВОМУ ПОЛ╤ УКРА╥НИ»
— Мустафа-ефенд╕, у сво╓му житт╕ Ви зустр╕чалися з багатьма в╕домими ╕ видатними людьми, як╕ впливали на розвиток под╕й в кра╖н╕ ╕ св╕т╕, зокрема, з А. Сахаровим, Р. Рейганом, С. Дем╕релем, М. Тетчер, Т. Озалом та ╕ншими. Хто з них, на Вашу думку, справив найб╕льший вплив на Вас ╕ вашу долю! — Зустр╕ч╕ з багатьма, в тому числ╕ ╕ перерахованими вами в╕домими людьми, у мене були досить короткими. Тому говорити про сутт╓вий ╖хн╕й вплив на м╕й св╕тогляд не доводиться. Хоча, безумовно, зустр╕ч╕, нехай нав╕ть коротк╕, з дуже порядними, мужн╕ми ╕ мудрими людьми обов’язково залишають у житт╕ людини сл╕д. Досить тривал╕ контакти у мене були з «бунт╕вним генералом» Петром Григоренком. Познайомився з ним в к╕нц╕ 60-х рок╕в, жив у його квартир╕ в Москв╕ к╕лька м╕сяц╕в ╕ п╕дтримував з ним контакти до його смерт╕, тобто протягом б╕льше двадцяти рок╕в. Я не можу точно сказати, в чому саме виразився його вплив, але я завжди захоплювався ним ╕ дуже ц╕нував його дружбу. Це була дуже мужня, чесна ╕ високоморальна людина. А дружба з такими людьми можлива т╕льки в тому випадку, якщо дотриму╓шся приблизно таких же моральних принцип╕в. З Андр╕╓м Сахаровим у мене теж були досить багатол╕тн╕ контакти, але переважно по телефону ╕ листовно. В╕н при╖жджав до нас додому в Ташкент, та я в цей час сид╕в у в’язниц╕. Дв╕ч╕ при╖жджав на мо╖ судов╕ процеси в Омську 1976 р. ╕ в Ташкент╕ 1979 р., проте побачитися з ним знову не довелось — ╕ його не пускали до зали суду, оск╕льки процеси були закритими. Вперше зустр╕вся ╕ розмовляв з ним до глибоко╖ ноч╕ в його квартир╕ в Москв╕ лише в грудн╕ 1986 р., коли я, зв╕льнившись з Магадансько╖ тюрми, повертався через Москву до себе додому. Пот╕м було ще к╕лька коротких зустр╕чей. ╤ остання — на його похорон╕: я був у почесн╕й варт╕ б╕ля його домовини. Його ╕ Петра Григоренка вплив на вс╕х учасник╕в правозахисного руху тих рок╕в — поза всякими сумн╕вами. Водночас сам Петро Григоренко казав про те, яке велике враження на нього справляв ненасильницький, але дуже см╕ливий, як на т╕ часи, ╕ глибоко демократичний за сво╓ю суттю кримськотатарський нац╕ональний рух. Петру Григоренку та Андр╕ю Сахарову я зобов’язаний значною м╕рою ╕ тим, що залишився живим. Якщо б не ╖хн╕ численн╕ протести ╕ звернення до св╕тово╖ громадськост╕, в ООН, до глав держав з вимогами мого зв╕льнення, то нев╕домо, чи вийшов би я з табор╕в живим. — Чи зводила Вас ран╕ше доля з нин╕шн╕ми укра╖нськими пол╕тиками! З ким ╕з них Ви п╕дтриму╓те стосунки нин╕? — В т╕ часи майже вс╕ правозахисники були знайом╕ один з одним, але в абсолютн╕й б╕льшост╕ випадк╕в лише заочно, через самвидавчу пресу. Вони п╕дписували протести ╕ звернення на п╕дтримку одне одного, з вимогами ╖хнього зв╕льнення або припинення пересл╕дування, так жодного разу ╕ не побачившись особисто. Схоже було в мене з укра╖нськими правозахисниками. Наприклад, з Генр╕хом Алтуняном з Харкова ми були в одн╕й ╕ т╕й же орган╕зован╕й нами 1969 року перш╕й «╤н╕ц╕ативн╕й груп╕ захисту прав людини в СРСР». Обидва незабаром в╕дправилися за це у р╕зн╕ табори. Його допитували як св╕дка в мо╖й судов╕й справ╕, а мене — в його, проте ми вперше зустр╕лись та обнялись лише наприк╕нц╕ 80-х рок╕в. З В’ячеславом Чорноволом ми активно переписувались, коли обидва були у засланн╕ в Якут╕╖. В╕н — у Лепському район╕, а я — у Верхньоколанському. Ми вперше зустр╕лись т╕льки у 1988 роц╕ в американському посольств╕ в Москв╕, куди нас запросили для зустр╕ч╕ ╕з сенаторами, як╕ займалися проблемами прав людини в комун╕стичних кра╖нах. Стосунки з колишн╕ми укра╖нськими правозахисниками у нас сьогодн╕, звичайно, дуже тепл╕ ╕ дов╕рч╕. Вони — наша головна опора в боротьб╕ кримськотатарського народу за сво╖ права. — Пане Джем╕л╓в, поверн╕мося до нин╕шн╕х пол╕тичних проблем у Криму. Будь ласка, прокоментуйте останн╕ р╕шення Верховно╖ Ради Укра╖ни ╕ президента Л. Кучми з так званого кримського питання. — Думаю, що абсолютна б╕льш╕сть кримських татар, як, власне, ╕ я, ╕з задоволенням сприйняли пов╕домлення про р╕шення укра╖нського парламенту щодо скасування кримсько╖ конституц╕╖ ╕ л╕кв╕дац╕ю ╕нституту президентства в Криму та про уряд. Вважаю, що ╖х давно потр╕бно було ухвалити. Позиц╕я ж Меджл╕су викладена у заяв╕, прийнят╕й на зас╕данн╕ його презид╕╖ за участ╕ член╕в парламентсько╖ фракц╕╖ Курултаю, де ми ще раз п╕дтвердили, що вс╕ пол╕тичн╕, економ╕чн╕ ╕ нац╕ональн╕ проблеми Криму можуть ╕ повинн╕ вир╕шуватись в конституц╕йно-правовому пол╕ Укра╖ни, у склад╕ яко╖ перебува╓ автономна республ╕ка. В цьому документ╕ ми в╕дзначили, що вза╓мини м╕ж Ки╓вом ╕ С╕мферополем ╓ внутр╕державною справою Укра╖ни. У зв’язку з цим спроби Верховно╖ Ради Автономно╖ Республ╕ки Крим залучити до ╖хнього вир╕шення ╕нш╕ держави, що зроблено нею в заяв╕ в╕д 18 березня 1995 року, ╓ не лише пол╕тичним авантюризмом, а й провокац╕╓ю, котра ма╓ за мету призвести до р╕зкого пог╕ршення вза╓мин м╕ж Укра╖ною ╕ Рос╕╓ю. — В чому Ви бачите причину пер╕одичного загострення пол╕тично╖ ситуац╕╖ в Криму? — Ситуац╕я не нормал╕зу╓ться доти, доки при влад╕ в Криму буде перебувати адм╕н╕страц╕я, значна частина яко╖ ор╕╓нту╓ться на в╕дторгнення Криму в╕д Укра╖ни, до того ж т╕сно зв’язана з крим╕нальними структурами. Ки╖в же, на жаль, до останнього часу не вживав достатньо ефективних заход╕в для того, щоб покласти край незаконним д╕ям ц╕╓╖ адм╕н╕страц╕╖. В╕н на надавав сутт╓во╖ допомоги ╕ тим силам в Криму, котр╕ ╓ прихильниками територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни ╕ збереження стаб╕льност╕ на п╕востров╕. Якщо ╕ дал╕ розраховувати на те, що якось в Криму все об╕йдеться, то дуже швидко можна д╕йти до сумного ф╕н╕шу, ╕ виправити становище буде набагато важче й дорожче. ╤ так вже втрачено багато часу, про╕гноровано багато обставин. Можна було б значно пол╕пшити ситуац╕ю в план╕ в╕дновлення законност╕ в Криму з найменшими ускладненнями. — В чому кор╕ння кримського сепаратизму? Яка, на Вашу думку, роль колишнього кримського кер╕вництва у сплеску сепаратизму на меж╕ 80-х ╕ 90-х рок╕в? — Я б не став шукати пояснення цьому явищу в д╕ях окремих кер╕вник╕в. Тут ╕ насл╕дки нац╕онально╖ пол╕тики, як доб╕льшовицько╖, так ╕ радянсько╖ ╕мпер╕╖, де рос╕яни займали особливе становище, ╕ результати п╕дбурювально╖ пол╕тики вже пострадянсько╖ «демократично╖» Рос╕╖. Що стосу╓ться Миколи Багрова, колишнього голови ВР Криму, то це якраз така людина, котра н╕коли не керувалась н╕ ╕мперськими ╕нтересами Рос╕╖, н╕ завданням зм╕цнення державност╕ Укра╖ни. Думав в╕н в основному т╕льки про те, щоб зм╕цнити сво╓ становище. Спершу, п╕ддавшись настроям рос╕йськомовно╖ б╕льшост╕ ╕ взявши, було, курс на в╕дторгнення Криму в╕д Укра╖ни, вир╕шив, що це може легко вдатись, але незабаром у нього вистачило глузду зрозум╕ти, що цей курс загрожу╓ дуже драматичними для вс╕х насл╕дками, ╕ став вести б╕льш збалансовану пол╕тику. Не до к╕нця прорахував в╕н ╕ зат╕ю з «президентством» у Криму — готував його п╕д себе. Але провести необх╕дну орган╕зац╕йну роботу ╕ забезпечити себе хоча б достатньо над╕йним оточенням не зм╕г. Перемогли геро╖ натовпу ╕ попул╕сти, як╕ до того ж отримали потужну п╕дтримку з-за меж Криму. — Мустафа-ефенд╕, кримськотатарський народ ╕, зокрема, його представницький орган — Меджл╕с — однозначно п╕дтримали в 1991 роц╕ проголошення незалежност╕ Укра╖ни. Меджл╕с нин╕ також р╕шуче виступа╓ за збереження укра╖нського статусу Кримського п╕вострова, проти перегляду ╕снуючих кордон╕в. У чому причина такого лояльного ставлення кримських татар до Укра╖нсько╖ держави? — Питання про те, де ╕ з ким доц╕льн╕ше бути Криму ╕ кримським татарам п╕сля розпаду радянсько╖ ╕мпер╕╖, ми, до реч╕, обговорювали з В. Чорноволом у нашому листуванн╕ 1979 року в Якут╕╖. Ще тод╕ ми з╕йшлися на тому, що кращим вир╕шенням було б встановлення нац╕онально-територ╕ально╖ автоном╕╖ в рамках незалежно╖ демократично╖ держави. Причому В. Чорнов╕л ц╕лком припускав, що це може бути ╕ пром╕жний етап, якщо кримськ╕ татари в подальшому захочуть ╕ншо╖ форми самовизначення на сво╖й нац╕ональн╕й територ╕╖. Адже ╕ншо╖ розумно╖ альтернативи нема╓. Не прагнути ж нам в лоно Рос╕╖! Для чого, з якого приводу? Що бачив наш народ в склад╕ рос╕йсько╖ ╕ радянсько╖ ╕мпер╕й, окр╕м розбою, депортац╕╖, геноциду, наруги над нашою культурою ╕ святинями? Це, по-перше. Але нав╕ть якщо г╕потетично уявити, що в кримських татар зв╕дкись з’явились би н╕жн╕ почуття до Рос╕╖, а сама Рос╕я геть в╕дмовилась би в╕д сво╖х ╕мперських амб╕ц╕й ╕ стала б ╕деально кв╕тучою демократичною державою, яка висловила б готовн╕сть поважати наше право на самовизначення, то ╕ в цьому випадку треба ж бути реал╕стами. Неважко передбачити, як╕ под╕╖ чекають у випадку спроб силою зм╕нити визнан╕ кордони та у що об╕йдеться це насамперед мешканцям Криму. За прикладами далеко ходити не треба. Сл╕д прагнути не туди, де добре, а домагатись, щоб було добре у сво╖й держав╕. — ╤ яким же Вам уявля╓ться майбутн╓ Криму? — Подоба╓ться комусь це чи н╕, але Крим ╓ складовою частиною Укра╖нсько╖ держави. Тому, чи буде в Криму все спок╕йно, чи в╕н буде залишатись м╕сцем розгулу маф╕озних структур, — багато в чому залежить в╕д того, наск╕льки швидко зм╕цниться правопорядок ╕ запрацю╓ економ╕ка Укра╖ни в ц╕лому. Разом з тим, Крим — це нац╕ональна територ╕я кримськотатарського народу з╕ сво╓ю сво╓р╕дною культурою, сво╖ми нац╕ональними ╕ культурними традиц╕ями, як╕ пов’язують його з тюркським та ╕сламським св╕том. Повне повернення ╕ в╕дновлення вс╕х прав цього народу сприяло б зм╕цненню стаб╕льност╕ на нашому благодатному п╕востров╕, використанню вс╕х його рекреац╕йних ╕ туристичних можливостей на благо населення автономно╖ республ╕ки та Укра╕ни загалом, встановленню б╕льш т╕сних зв’язк╕в Укра╖ни з ╕сламськими державами. До цього ми й будемо прагнути. — Пане Джем╕л╓в, в╕домо, як сьогодн╕ непросто кримським татарам повертатися з м╕сць заслання до Криму. Як нин╕ вир╕шу╓ться проблема репатр╕ац╕╖ та облаштування кримськотатарського народу на сво╖й ╕сторичн╕й батьк╕вщин╕? — Так, становище нашого народу вкрай важке. Кримськ╕ татари — найб╕льш знедолена частина населення на сво╖й батьк╕вщин╕. А ще приблизно половина нашого народу перебува╓ у м╕сцях виселення, за межами сво╓╖ в╕тчизни, ╕ позбавлена можливост╕ повернутися самотужки. Перспектив на сутт╓ве пол╕пшення ситуац╕╖ найближчим часом, на жаль, не видно. Яко╖-небудь допомоги в╕д держав, де вимушено поки що живуть кримськ╕ татари, кр╕м Укра╖ни, нема ╕ не оч╕ку╓ться, оск╕льки жодна з цих держав ╕, тим б╕льше Рос╕йська Федерац╕я, — не зац╕кавлен╕ у поверненн╕ кримських татар. Це в ╕нтересах т╕льки Укра╖ни, але оф╕ц╕йний Ки╖в цьому, схоже, не нада╓ потр╕бного значення. — Мустафа-ефенд╕, думаю, що ми не можемо обминути увагою в╕йни в Чечн╕ ╕ запланованого в╕зиту в Укра╖ну Президента Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Б. ╢льцина... — Пострадянська Рос╕я т╕льки-но було п╕дгримувалась п╕д «демократичну», але чеченськ╕ под╕╖ в╕дразу ж виявили з-п╕д цього мак╕яжу зв╕рине ╕мперське обличчя. Спершу вона за допомогою брутальних провокац╕й, створюючи з продажних ос╕б так звану «опозиц╕ю» та озброюючи ╖╖ першокласною в╕йськовою техн╕кою, намагалась розв’язати в Чечн╕ громадянську в╕йну — з метою втрутитись пот╕м п╕д виглядом миротворця. А коли це не вдалося, то п╕шла на звичний бандитський напад. Дуже жаль, що пров╕дн╕ кра╖ни св╕ту за великим рахунком лишились байдужими перед фактами цього дикого м╕жнародного бандитизму, перед явним повторним геноцидом мужнього ╕ волелюбного чеченського народу. Особливо цин╕чно те, що саме в цей момент зах╕дн╕ кра╖ни надають Рос╕╖ значну економ╕чну допомогу. Це р╕внозначно сп╕вучаст╕ у злочинах проти чеченського народу, ╕ багато людей, особливо в мусульманському св╕т╕, очевидно, зроблять з цього в╕дпов╕дн╕ висновки. На жаль, з боку укра╖нського кер╕вництва теж не було адекватно╖ реакц╕╖ на дику сваволю свого сус╕да. Звичайно, можна зрозум╕ти складн╕сть становища Укра╖ни, однак все ж, якщо б укра╖нське кер╕вництво повело себе тут хоча б так, як кра╖ни Прибалтики, це значно п╕двищило б авторитет Укра╖ни, насамперед, — серед народ╕в колишнього СРСР. Що ж до можливого в╕зиту ╢льцина в Укра╖ну, то чому б йому ╕ не при╖хати, коли укра╖нське кер╕вництво теж вважа╓, що все, що в╕дбува╓ться в Чечн╕, — це внутр╕шня справа Рос╕╖. Але Укра╖на — все-таки демократична держава, ╕ якщо в╕н при╖де сюди, то щонайменше к╕лька протухлих я╓ць у нього, напевно, полетять...
╤нтерв’ю взяв Володимир ВОЛИНЯК («Кримська св╕тлиця», № 16 (119) за 22 кв╕тня 1995 р.)
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=16483
|