"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Українці мої..."
#41 за 10.10.2014
СЛОВО ПРО ВЧИТЕЛЯ
П╕дроста╓ донечка. Наступного року сяде за шк╕льну парту. А в мене на серц╕ тривожно. Чому навчить мою дитину нин╕шня «нова» шк╕льна програма? Чи вистачить мудрост╕, толерантност╕, терпимост╕ вчителям, щоб бути осторонь останн╕х пол╕тичних под╕й у Криму. Старший син вже вир╕с ╕ вчиться в коледж╕. Ми часто згаду╓мо, як в╕н прийшов у перший св╕й клас в с╕мферопольську Укра╖нську г╕мназ╕ю. Нова школа, широк╕ коридори, простор╕ класи, басейн. Але тепер, на в╕дстан╕ часу, я розум╕ю, що найб╕льшим усп╕хом для нас тод╕ була зустр╕ч з нашою першою Вчителькою, яка за чотири роки навчання стала дорогою ╕ р╕дною людиною, справжн╕м другом ╕ порадником. Добра, порядна, вв╕члива, уважна до кожного учня, завжди готова прийти на допомогу, талановитий педагог ╕ сильна особист╕сть — з такою характеристикою погодяться ╕ д╕ти, ╕ батьки, ╕ колеги. Нам справд╕ пощастило з першою Вчителькою. ╤ сьогодн╕ я мр╕ю, щоб мо╖ молодш╕ д╕ти зустр╕ли в сво╓му житт╕ таких же мудрих ╕ благородних наставник╕в, як╕ знайшли сво╓ покликання на вчительськ╕й нив╕. Я не хочу зараз називати ╕мен╕ нашо╖ улюблено╖ Вчительки, щоб не створити зайвих труднощ╕в у ╖╖ житт╕. Адже людина, яка не схвалю╓ тепер╕шнього беззаконня, стала великою небезпекою для кримських властей. З найкращими побажаннями ╕ з теплом у серц╕ я вирушила до Укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖, щоб прив╕тати з╕ святом нашу першу Вчительку. Поки стояла в фой╓, чекаючи к╕нця уроку, посп╕лкувалася з мамою тепер╕шнього учня. Вона розпов╕ла, що вс╕ розчарован╕ р╕внем нин╕шньо╖ осв╕ти в г╕мназ╕╖. Минулого року д╕ти вчилися за програмою «╤нтелект Укра╖ни», яка справд╕ допомагала виявити ╕ розвивати зд╕бност╕ кожно╖ дитини. А тепер вчать за рос╕йською загальною програмою, яка в╕дкида╓ нашу осв╕ту на десятил╕ття назад. Я д╕зналася, що на кожн╕й паралел╕ ╓ по одному укра╖нському класу. Б╕льш╕сть учител╕в перейшли на рос╕йську мову викладання за наказом зверху. Тому, щоб залишитися з╕ сво╓ю улюбленою Вчителькою, батьки погодилися продовжити навчання д╕тей в рос╕йському клас╕. П╕дручники видали рос╕йськомовн╕. Вчителев╕ в укра╖нському клас╕ доводиться перекладати вс╕ завдання ╕ терм╕ни, що дода╓ багато незручностей у проведенн╕ уроку. Ось пролунав дзвоник, ╕ вийшла наша Вчителька. Ми не бачилися понад п’ять рок╕в. Коли вп╕знала мене, в ╖╖ очах з’явилися зворушлив╕ сльози. Я зрозум╕ла, як важливо для вчителя чути тепл╕ слова подяки в╕д учн╕в, в╕д батьк╕в. Вони важать набагато б╕льше всяких подарунк╕в. Справжн╕й педагог працю╓ не за матер╕альну винагороду. Понад усе в╕н мр╕╓ дати сво╖м учням не т╕льки предметн╕ знання, а й вм╕ння волод╕ти собою, контролювати сво╖ емоц╕╖, бути в╕дпов╕дальним за сво╖ слова ╕ вчинки. Подумки Вчитель благословля╓ вс╕х сво╖х вихованц╕в на усп╕шне ╕ г╕дне життя. За невелику перерву м╕ж уроками нам вдалося багато розпов╕сти одна одн╕й про те, як зм╕нилося наше життя п╕сля в╕домих березневих под╕й. Я почула, що багато талановитих д╕тей з ╖╖ класу ви╖хали в Укра╖ну. Те насильство, яке призвело до перевороту, зм╕нило стосунки м╕ж людьми. Дуже важко морально зараз працювати вчителем у школ╕ ╕ мовчки погоджуватися ╕з застар╕лими методами викладання. Укра╖нська осв╕та набагато випереджала рос╕йську. Зламати, задушити, заборонити, примусити, залякати – д╕╓слова, як╕ дають уявлення про те, що зараз в╕дбува╓ться в Криму з ус╕м, що вжива╓ться разом з при-кметником «укра╖нський». Сьогодн╕ заборонили вчителям дарувати нав╕ть кв╕ти. Я ще довго перебувала п╕д враженням в╕д нашо╖ зустр╕ч╕. В╕дчула б╕ль в серц╕ справжнього Вчителя за долю нашого молодого покол╕ння. Що може дати д╕тям влада, яка прийшла, порушуючи вс╕ можлив╕ закони св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖, погрожуючи ╕ розправляючись з ╕накомислячими. Незважаючи на те, що з таблички зникло слово «Укра╖нська», а з’явилося «Кримська г╕мназ╕я», я в╕дчула, що не все ще втрачено для наших д╕тей. Адже ╓ на ц╕й земл╕ люди, як╕ думають по-укра╖нськи, сп╕впереживають за долю укра╖нського народу в т╕й страшн╕й нав’язан╕й нам в╕йн╕, розум╕ють, що масове затуманення людей розв╕╓ться ╕ правда восторжеству╓. Я переконалася, що серед кримчан ╓ ╓вропейц╕, ╕ це вселя╓ над╕ю. Ми з донькою прямували додому, повторюючи рядки в╕ршика про вчительку:
Наче мама, пригорне й об╕йме н╕жненько. Буде птахам-малюкам, мов в гн╕зд╕, тепленько…
Ми не зна╓мо, що принесе нам день завтрашн╕й. Та наш обов’язок захистити т╕ ц╕нност╕, як╕ здобував наш народ протягом стол╕ть, – заради того, щоб наш╕ д╕ти могли в╕льно ЖИТИ, РОЗВИВАТИСЬ, ПРОЦВ╤ТАТИ… Ц╕ слова викарбуван╕ на ст╕нах Укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖. Спод╕ваюся, що нов╕ кримськ╕ м╕н╕стри не накажуть зачистити ст╕ни в╕д ус╕х букв, що написан╕ «не по-русски»...
Галина ЛЕЛЕКА м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2014 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14105
|