Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Поч. у № 8 - 24).

Венеціанський : венецький

8 серпня 1912 р. І. Франко закінчив перекладати трагічну комедію В. Шекспіра "The Merchant of Venice". Подав українською мовою заголовок "Венецький купець". Зустрічаємо форму "венецький" у Лесі Українки: "Пропускають зимний вітер, наче плетива венецькі, кожна жилочка тріпоче... О, зрадливії плащі!" Дійсно, від іменника "Венеція" прикметникова форма "венецький" повністю відповідає кодифікованим нормам української мови, пор.: Греція - грецький. Одначе панівні в УРСР тенденції наближати всі слова за змогою до російських словоформ привели до того, що доречнішим уважався прикметник "венеціанський", а форму "венецький" подано в СУМі з ремаркою "рідко" (Т. 1. - С. 325).
У повному зібранні творів В. Шекспіра знаходимо заголовок "Венеціанський купець" (К.: Дніпро, 1985. - Т. 2. - С. 477 та ін.). Можливо, якби перекладачка І. Стешенко - надзвичайний знавець української мови - сама вирішувала, то написала б "венецький", але, на жаль, редактори дуже рідко звертали увагу на т. зв. "примхи" перекладачів. Тепер настав час повернути права широкого вжитку формі "венецький".

Про одне лише слово... і про відчуття мови

У загалом гарній поезії, присвяченій В. М. Чорноволові, натрапляю на рядок "Закохався у край свій банально..." І стає мені так гірко, незатишно... І зникає відчуття поетичності... Лише через хвилину-другу усвідомлюю, що трапилося: порушено звичну сполучуваність слів у поетичному мовленні, недоречно вжито одне слово - банально. Слова не ізольовані одне від одного. Кожне з них пов'язане численними і багатоплановими зв'язками з десятками, сотнями і навіть тисячами інших слів мови. Сполучуваність слів - здатність слова сполучатися лише з певними словами - є основою національної своєрідності мови, є чимось усталеним, що може порушити лише справжній Майстер Слова при створенні яскравих художніх образів, які він упроваджує до літературного вжитку, пор.: чоловік підвівся - Чорнозем підвівся (П. Тичина).

Прикметник "банальний" (а, от-же, і прислівник "банально") означає "такий, що втратив виразність через часте повторення" (СУМ. - Т. 1. - С. 99). "Етимологічний словник української мови" (до речі, 2004 р. вийшов уже - після 15-річної перерви - четвертий том) стверджує, що до нашої мови це слово потрапило з польської (banalny), куди воно потрапило з французької (banal) без зміни семантики (ЕСУМ. - 1982. - Т. 1. - С. 132). "Словник синонімів української мови" подає такі синоніми до нього: заяложений, стертий, утертий, зужитий, зужиткований, плоский (плаский), тривіальний (ССУМ. - 1999. - Т. 1. - С. 24). Отже, очевидно, в цитованому вище контексті прислівник "банально" - недоречний. Тим паче, що слово "любити", своєю чергою, уживається лише з такими прислівниками та прислівниковими сполученнями: сильно, міцно, вірно, дуже, щиро, палко, вічно, довго, ніжно, гаряче, назавжди, безмежно, по-справжньому, по-чесному, самовіддано, безтямно, взаємно, усе життя, до гробу, навіки, безмірно, віддано, завжди, надзвичайно, полум'яно (див.: Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. Львів, 1979. - С. 45 - 46).
Зі словом, передусім іноземним (хоча й одомашненим), слід бути дуже обережним, зокрема з тим, значення якого не зовсім зрозуміле.

Вельмишановний, шановний - глибокоповажаний

В академічному "Словникові української мови" немає слова "глибокоповажаний", але це не вада словника. Річ у тім, що цей прикметник - калька російського "глубокоуважаемый". А українцям слід вживати при звертанні прикметники "шановний", "вельмишановний" як узвичаєні форми ввічливості, пор.: "З цим проханням звертаємося і до вельмишановного Марка Лукича" (Панас Мирний); "Вельмишановний Якове Васильовичу! Я дуже радий, що Ви до мене обізвалися" (М. Коцюбинський); "Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм, і поданими фактами" (Леся Українка).

Перекладний - перекладацький

Через звукову подібність ці прикметникові пароніми інколи плутають, хоча кожен із них має чітко окреслене значення. Прикметник "перекладний" походить від іменника "переклад" і стосується не роботи перекладача, а продукту, наслідку цієї роботи - перекладу, пор.: "Починаючи від старокиївської доби, перекладна література була завжди важливим чинником у формуванні національної свідомості українців" (М. Бажан). Прикметник "перекладацький" слід уживати тоді, коли йдеться про самого перекладача - його діяльність, погляди, методи і т. д., як ось: "Всебічні літературні контакти, зокрема розширення перекладацької діяльності, сприяють зближенню української та англомовних літератур" (Г. Кочур).

Робочий - робітничий

Ці два прикметники, що мають спільне походження, інколи переплутують, хоча вони мають різне значення. Прикметник "робочий" походить від іменника "робота" і означає процес або час праці, пор.: "робочий день", "робочий тиждень", "робоче місце". Він уживається також у розумінні "працьовитий", "роботящий", пор.: "Будь же, дочко, здорова, як риба, гожа, як рожа, весела, як весна, робоча, як бджола" (І. Нечуй-Левицький). Згадаймо Т. Шевченка:
Роботящим умам,
Роботящим рукам
Перелоги орать,
Думать, сіять, не ждать
І посіяне жать
Роботящим рукам.
До речі, Шевченкові слова - переконливий доказ того, наскільки помиляються ті пуристи, що заперечують в українській мові доречність активного дієприкметника. Згадаймо також Д. Павличка:
Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генієм своїм,
На землі, як правда, вічно сущий,
Б'ющий у неправду, наче грім...
Прикметник "робітничий" походить від іменника "робітник" і означає "пов'язаний з робітником, належний робітникові", пор.: "Ото почне розповідати про місто, про завод, про життя робітниче" (А. Головко); "Він швидко проминув останній робітничий квартал і вийшов у степ" (Г. Епік).

Подавляючий - переважний

"Подавляючу частину цих доповідей прочитали..." знаходимо в повідомленні про наукову конференцію. Але ж вислів "подавляющая часть" ("подавляющее большинство") - це штамп, типовий для російської канцелярщини тоталітарного режиму, і немає аніякісінької потреби засмічувати ним українську мову. Адже в нас є набагато милозвучніше слово "переважний", пор.: "Переважну частину доповідей було присвячено складні української мови" (І. Огієнко). В академічному "Словникові української мови" взагалі немає непутящого покруча "подавляючий". Немає його ані в "Правописному словникові" за ред.
Г. Голоскевича, ані в "Правописному словникові української мови" за ред. Я. Рудницького та К. Церкевича. Тритомний "Російсько-український словник" (К.: УРЕ, 1980 - 1981) за ред. І. К. Білодіда подає слово "переважний" як єдиний відповідник російському "подавляющий" (Т. 2. - С. 608).

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"