Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Поч. у № 8 - 16).
 
В Україні нема вузів

  Дуже сумно, але освітяни всіх рангів в Україні дуже часто вживають абревіатуру-покруч «вуз» та похідний прикметник «вузівський». Ці слова були дуже поширені в Україні тоталітарної доби, але їх слід уникати. Адже «вуз» - це скорочення терміна «вищий учбовий заклад», утвореного, своєю чергою, всупереч нормам української мови, в якій немає іменника «учоба» й, відповідно, прикметника «учбовий», а є іменник «навчання» і прикметник «навчальний». Поруч із терміном «вищий навчальний заклад» (скорочено - ВНЗ) в українській мові набула значного поширення й абревіатура «виш» (-а, чол. роду, від терміна «вища школа»), її зафіксували лексикографічні джерела й художня література, пор.: «Потім ми поступимо до вишу. Я - в інститут авіації, а ти - в хімічний» (І. Микитенко), «Донька в той час вчилася в Новосибірську, в одному з вишів» (Іван Ле). Декому слова «виш», «вишівський» можуть видатися незвичайними. Але ж не все (для нас) незвичайне є неправильне!
  Оскільки українська мова не має іменника «учоба», то прикметник «учбовий» - аномалія, утвір від неіснуючого слова. Натомість, прикметник «навчальний» - нормативне слово, утворене від іменника «навчання»: «навчальні предмети», «навчальна програма», «навчальна частина», «вищий навчальний заклад», «навчальний рік».
  Принагідно подамо ще деякі неправильні слова й вислови, що засмічують нашу мову:
  «зарплата в 10 млн. - це вже стеля (рос. «потолок»)» зам. «зарплата в 10 млн. - максимум (найвища)»;
  «уборщиця» зам. «прибиральниця»;
  «я рахую, що слід...» зам. «я вважаю, що належить (варто, необхідно, потрібно, треба)...»;
  «рослинне масло» зам. «олія»;
  «їх погляди співпадають» зам. «їхні погляди збігаються»;
  «розходження у поглядах» зам. «розбіжності в поглядах»;
  «включати до порядку денного» зам. «внести до порядку денного»;
  «заключення» зам. «висновки», «підсумок», «підсумки»;
  «заключне слово» зам. «завер-шальне (підсумкове) слово»;
  «мене не задовільняє» зам. «мене не влаштовує»;
  «безплатний проїзд» зам. «безкоштовний проїзд»;
  «відкрити (закрити) двері» зам. «відчинити (зачинити) двері»;
  «шерстяні носки» зам. «вовняні шкарпетки»;
  «в той же час» зам. «водночас»;
  «йому повезло» зам. «йому поталанило (пощастило)»;
  «то бере довгий час зробити цю роботу» зам. «потрібно чимало часу, щоб виконати цю роботу»;
  «мішав роботі» зам. «перешкоджав у роботі»;
  «знаходяться перед кожним суддею» зам. «є перед кожним суддею»;
  «в частині заборони» зам. «щодо (стосовно) заборони»;
  «в залежності від» зам. «залежно від»;
  «не привернула його жодної уваги» зам. «на це він зовсім не звернув уваги»;
  «ззаді» зам. «позаду», «ззаду»;
  «голосування на дому» зам. «голосування вдома»;
  «тим не менше» зам. «одначе», «однак»; «впрочім», «проте», «а проте», «а втім»;
  «преференції» зам. «переваги»;
  «самим ближчим часом» зам. «якнайшвидше»;
  «опасіння» зам. «турботи», «тривоги», «побоювання».
 
Чи насправді на пляжі мається ресторан?
 
Отаке дивовижне своїм словесним оформленням повідомлення прочитала я в одній з українських газет англомовного світу (очевидно, не в «Народній волі», бо це газета дуже високої мовленнєвої культури, яка мовними наркотиками не шинкує), і прикро стало за цю грубу кальку з російської мови («на пляже имеется ресторан»).
  Річ у тому, що, на відміну від українського дієслова «мати» (воно засвідчує той факт, що комусь щось належить, є чиєюсь власністю), його російський відповідник «иметь» відрізняється більшою кількістю значень, і у своїй зворотній формі «иметься» позначає наявність чогось.
  Українською мовою доречно сказати (чи написати) «на пляжі є ресторан». Звідкіля ж потрапила така горе-конструкція до американського варіанта української мови? У мовленні наших краян (чи їхніх нащадків) в англомовному світі прижилося чимало росіянізмів як наслідок затяжної москвофільської хвороби галичан у да-лекому минулому. Але обговорюваний покруч - це, очевидно, «надбання» останніх років, коли до англомовного світу прибули з України втікачі від наших економічних труднощів - сказати б, «доларо-обожнювачі».
 
Чи справді дах... їздить?

  У телепередачах для дітей часто трапляється словосполука «дах поїхав», що українською мовою не означає нічого, хіба що сильно бентежить слухача та є сумним зразком абсолютної мовної глухоти. Насправді маємо тут справу з недолугою покомпонентною калькою з широковживаного російського просторічного фразеологізму «крыша поехала» зі значенням «хтось вчинив щось нерозумне, безрозсудне; трапилося щось негаразд». Але ж не можна будь-який фразеологізм (передусім через убогість власного мовлення) покомпонентно переносити з однієї мови в іншу, адже кожний сталий вислів є витвором певної мови з певною образністю, належить певному народові з лише йому при-таманною ментальністю.
  Або ж виступає відомий музика, дуже цікаво розповідає про перше виконання нової пісні. Слухаємо маестро із захопленням - і раптом він безжалісно ранить нас кінцевою фразою: «Пісня стала родзинкою програми». З дива не сходимо, чому людина, вихована, безперечно, на українській культурі, замість сказати, що пісня стала окрасою (гордістю, перлиною) програми, зовсім безпідставно надає нового, невластивого метафоричного значення українському слову «родзинка» («сушена ягідка винограду») лише тому, що його російський відповідник «изюминка» (похідне від «изюм») має вторинне метафоричне значення «окраса, щось надзвичайне». До речі, словоформа однини «родзинка» в
українській мові дуже рідко вживається в мовленні. СУМ подає це слово лише у множині - «родзинки, -нок» (Т. 8. - С. 593).
 
Про «галичанські» русизми

  Таких русизмів немає, хоча про них іноді йдеться у статтях, присвячених мовним проблемам.
Є, натомість, русизми, що здавна вживалися в Галичині як наслідок москвофільських настроїв частини галицького суспільства (на щастя, в минулому).
  Деякі з цих слів, типу «хресний» (замість «хрещений», пор. рос. «крестный»), «лічити» (замість «лікувати», пор. рос. «лечить»), «огірчення» (замість «гіркота», пор. рос. «огорчение»), «поміч» (замість «допомога», пор. рос. «помощь»), «намічений» (замість «накреслений», «визначений», «запланований», пор. рос. «намеченный») та ін., вихідці з Галичини перевезли за океан, і ці слова дотепер характерні для слововжитку в умовах емі-
грації. Але ж правильне визначення їх - «русизми москвофільського походження в Галичині» - або ж, скорочено, - «галицькі русизми», бо від ойконіма «Галичина» узвичаїлася відмінна похідна прикметникова форма «галицький, -а, -е». Надуману штучну форму «галичанський» дуже рідко зустрічаємо на зламі XIX і XX ст. (приміром, в епістолярію Панаса Мирного), але тепер вона повністю вийшла з ужитку в літературній мові.
(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 21.04.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"