Версiя для друку Обговорити в форумi

Коли всі слова мови зібрати докупи, вийде величезний словник на сотні тисяч слів. Що ж це за чарівна сила, що робить слова ясними і зрозумілими для кожного? Чому так, а не інакше названо речі? І чому саме ці назви існували впродовж віків і дожили до наших днів?
Таємниці деяких слів розгадуються дуже просто. Ось, наприклад, рожевим називають те, що має колір рожі; прозорим - те, крізь що проникає зір, що можна бачити наскрізь; дарма утворено від слів дар, дарувати і означає - нічого не мати взамін чогось; пополотніти - стати білим як полотно.
Зовсім легко пояснюють самі себе і такі слова, як небосхил, виднокруг, краєвид, верховіття, пройдисвіт, перекотиполе. Або кумедне слово нісенітниця, що походить від слів ні се ні те.
Та є в нашій мові такі слова, які глибоко приховують таємницю свого походження. Для того щоб довідатися, як і чому виникло те чи інше слово, часом науковцям доводиться перетворюватися на детективів і по крихті збирати історію походження слова. Ось лише кілька таких мовних розслідувань.
Серед безкраїх українських степів ще й сьогодні можна зустріти високі скіфські могили. За часів Запорозької Січі ці могили часто ставали у пригоді козакам. Підніметься козак на самий вершечок могили й пильнує, чи не видно ворогів.
А коли, бува, з'явиться на обрії турецька кіннота - запалить смолоскип, подасть своїм товаришам знак про небезпеку. На таких могилах скіфи ставили своїх ідолів, що в народі звалися кам'яними бабами, або, на тюркський взірець, бовванами (або болванами). Спершу люди почали вживати слово бовваніє, маючи на увазі темну цятку на вершечку могили, що її видно було здалеку. А згодом так почали казати про будь-який предмет, помітний з великої відстані.
У середньовічній Європі університетські гуртожитки для бідних студентів звалися бурсами. Це латинське слово означає гаман для грошей. Який же тут зв'язок? Річ у тім, що бурси не мали своїх коштів, учні-бурсаки жили за рахунок грошових пожертв. Добродійні особи, які хотіли допомогти бідним бурсакам, складали гроші у спеціальний гаман, прибитий до дверей гуртожитку, - бурсу. Згодом бурсою почали називати й середнє духовне училище.
Буває часом: зміниться в слові лише один звук - і зникне прикмета його походження. От і слово куций спершу вимовлялося як кусий, від кус, кусати, і мало значення відкушений, а згодом і взагалі короткий, укорочений. Так часто кажуть про заячий хвіст. Він ніби і справді відкушений. І самого зайчика часом називають куцохвостий.
Як бачимо, кожне слово нашої мови має цікаву історію. І дуже важливо цю історію досліджувати та вивчати. Але найголовніше зрозуміти, що мова - жива. І, як кожна жива істота, вона сповнюється силою й красою, коли її люблять і піклуються про неї, і стає слабкою й хворою, коли до неї ставляться жорстоко й недбало.

З БІОГРАФІЇ СЛОВА

СПОДВИЖНИКИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
На уроці історії Вітю Донченка викликали останнім. Він розповідав про битву під Пилявцями.
- Після триденного бою, - закінчував він, - козацькі війська оточили шляхетське військо, сміливим ударом прорвали оборону противника і захопили його табір. Польські війська почали в паніці тікати. Козаки захопили тисячі возів з різним майном, багато всілякої зброї, в тому числі понад сто гармат. Перемога під Пилявцями мала величезне значення. Вона відкрила шлях до дальшого наступу народної армії на захід.
- Добре, - сказав учитель, - а які козацькі полковники особливо відзначилися в цій битві?
- Подвижниками Богдана Хмельницького були талановиті воєначальники - полковники Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай та інші.
- Хто помітив помилку в останніх словах Віті? - спитав учитель.
Клас мовчав.
- Начебто все правильно, - мовила дівчинка в окулярах.
- Щодо історичних фактів - так, але Вітя вжив неправильно одне слово, - сказав учитель.
- Може, подвижники. Казав би вже краще помічники, а то фасонить - подвижники, - зауважив хлопчик з останньої парти.
- Це непогано, коли людина прагне поповнити свій запас слів, -подивився вчитель у бік хлопчика. - А що трапляються помилки, - то не біда. На те ви й вчитеся, щоб здобувати нові знання, виправляти помилки. Сідай, Вітю, в нас є ще трохи часу, і ми поговоримо про слово подвижник.
Слово подвижник спочатку означало аскета, людину, яка з релігійних міркувань часто позбавляла себе необхідного.
В сучасному значенні подвижник - це людина, яка самовіддано бореться за досягнення високої мети в якійсь галузі діяльності. Кажуть, наприклад, подвижник мистецтва, подвижник науки.
А сподвижник - це чийсь соратник у важливих справах. Отже, про помічників Богдана Хмельницького треба було сказати, що це його сподвижники.
Слова подвижник і сподвижник відрізняються одне від одного ще й в синтаксичному плані: подвижник може виступати або з додатком (наприклад, подвижник науки), або взагалі без залежних слів (наприклад, "Він був подвижником"), і тоді мають на увазі "в житті" ("подвижником у житті"); сподвижник вживається тільки разом з іменником, що позначає особу, соратником якої є людина, названа сподвижником (наприклад, сподвижники Богдана Хмельницького).
Євгенія ЧАК.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ
РІДНА МОВА

Як-то гарно, дітки милі,
Рідне слово шанувати.
В ньому - все: травиці килим,
Чорнобривці коло хати.

Ніби сонечко вже сходить,
Чубчик-сонцях он за тином.
Видивляється на воду
І горить, як жар, калина.

Гомонить про щось ромашка
З вітерцем і дні, і ночі...
Рідну мову знать неважко,
Якщо серце того хоче.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 31.03.2006 > Тема ""Джерельце""