"Кримська Свiтлиця" > #23 за 03.06.2005 > Тема ""Джерельце""
#23 за 03.06.2005
"МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ! Я ТАК ДОВГО ДО ТЕБЕ ТУЖИЛА..."
Наталя ШЕВЧУК, учениця 8-А класу НВО № 15 м. Ялти.
"МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ! Я ТАК ДОВГО ДО ТЕБЕ ТУЖИЛА..." (Леся Українка)
У ті пам'ятні листопадові дні на залюдненому Майдані Незалежності два тижні перебував мій старший брат Сашко. Там він зустрів свої дев'ятнадцять років. В атмосфері Помаранчевої революції визрівала його національна свідомість. Там мій брат отримав хрещення на мужність і відданість Батьківщині. Я пишаюся ним і тисячами інших юнаків і дівчат, які, як і Сашко, покинули студентську лаву і вийшли на Майдан виборювати свободу і краще життя для свого народу. Цікаво, ким почував себе мій брат там, у Києві? Громадянином біло-блакитного Криму, котрий, на противагу більшості, тричі віддав свій перший у житті виборчий голос за народного кандидата в Президенти В. Ющенка? Студентом історичного факультету, який захотів подивитися Пані Історії в обличчя? Ратником із відкритим забралом на полі бою? Мітингувальником, скандуючи разом з усіма "Ю-щен-ко!"? Годувальником революції, коли возив на Майдан з їдальні гарячі напої у великих термосах? Чи, може, тою маленькою цеглиною в підвалинах нового українського дому? Я заздрила своєму братові. Він став учасником великого історичного дійства, ім'я якому - Помаранчева революція, і творцем новітньої історії України. Обравши для себе жовтогарячу барву Сонця і Свободи, Сашко пронесе її як Символ крізь усе своє життя. Переглядаючи щовечора телевізійні новини, я шукала очима на голубому екрані серед моря людей свого брата. Мені не пощастило, але наші знайомі в одній з передач його бачили. Хвилювалася мама, аж поки, нарешті, на порозі дому не появився Сашко. Він був змужнілим і щасливим. У легенькій незнайомій курточці. І на оте мамине недоречне запитання: "Сину, а де ж твоя зимова куртка?" дорікнув: "Мамо, та як ти можеш говорити мені про якусь куртку, коли там творилася наша перемога..." Шкода, що я нічого не змогла зробити для Помаранчевої революції. Але є Перемога! Є Президент, якого обрав мій Народ. А в нього - прекрасні молоді побратими, які допоможуть Вікторові Ющенку зреалізувати українську національну ідею. Є народ, який зумів, як ніхто в світі, силою духу і незламністю здолати ворожу систему зла і неправди. Цей загадковий феномен Майдану... Над ним довго розмірковуватимуть політологи різних мастей. Реальність чи міф XXI століття? Народ чи натовп? Волевиявлення чи прогулянка Хрещатиком? Ідея чи випадковість? Революція чи перерозподіл? Але ж чому така нескінченна ріка народу, а не якась сотня розпашілих фанатів? І ці просвітлені обличчя? І ця молитва до Бога... Тяжко опиратися реаліям... Помаранчева революція поставила велику крапку. Заради цієї доленосної крапки тисячі українців стояли на варті законності. Віктор Ющенко став керманичем нашої держави. Зі Співочого поля почалася його довга і терниста дорога в Президенти. Вона мало не коштувала йому життя. Дуже хотів хтось панувати і знекровлювати український народ. Цей "хтось" знищив В'ячеслава Чорновола і Георгія Гонгадзе, Володимира Івасюка та Ігоря Білозора, Василя Стуса і Леся Курбаса та тисячі інших провідників національної ідеї. Він ховається за лаштунками владних кабінетів, виношуючи у своїй чорній душі зловісні наміри. Він уміє перелицьовуватись, коли треба. Будь пильним, мій народе, і не допусти нового лиходійства! Бог дав Вікторові Ющенку вродливе і добре обличчя. Таким воно залишилося в нашій пам'яті. Зло підступилося зовсім близько... Але добро виявилось сильнішим. У нашого Президента є прекрасна українська душа, що світиться, як діамант, і є та шляхетність, яку не купити за жодну "Криворіжсталь" і Пущу-Водицю. А ми допоможемо йому корчувати ниву... Президент Віктор Ющенко покликаний здійснити волю кожного свідомого українця: припинити влаштований злочинною владою бенкет під час чуми; підвищити добробут народу; повернути українським дітям матерів-заробітчанок; відродити національну духовність; піднести на щит слави українське слово; очистити вітчизняну культуру від порно, бойовиків, наркоманії; утвердити в країні "божі і людські закони". Мені чотирнадцять років. Я не могла голосувати на виборах Президента України. Але на наступних виборах я, як і мій брат Сашко, віддам свій перший у житті голос за В. Ющенка, бо вірю, що Президент, народжений Помаранчевою революцією, ніколи не зрадить її інтересів і поведе Україну до матеріальних і духовних висот. Помаранчева революція та інавгурація Президента - здійснилися. Надійшов час переосмислення пережитого. Кожен із нас буде подумки гортати свіжі сторінки історії Помаранчевої революції, оцінювати її суть і вагу у площині часу. ...А моєму братові Сашку, я певна, ще довго буде снитися залюднений Майдан у жовтогарячій сонячній киреї Помаранчевої революції в серці України, на якому він зустрів свої дев'ятнадцять років.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 03.06.2005 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3108
|