Версiя для друку Обговорити в форумi

Урок народознавства в 7-му класі, проведений вчителем-україністом
Прудівської ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ Совєтського району
Галиною Семенівною Мукомол на тему:
"КРИНИЦЕ, КРИНИЦЕ, ДАЙ ВОДИ НАПИТЬСЯ!"

МЕТА УРОКУ: Познайомити учнів з оберегами, з духовним і побутовим значенням криниці, виховувати почуття любові до рідної домівки, отчого краю, рідного слова.

ФРАГМЕНТИ УРОКУ
Вступне слово вчителя.
Батьківська хата, бабусина вишиванка, незамулена батькова криниця, старі жорна, що годували в тяжкі лихоліття, - усе це наша родовідна пам'ять, наші національні символи, обереги наші.
Сьогодні поведемо мову про один з оберегів - криницю. А що ж вона, діти, символізує?
УЧЕНЬ. Як на мене, криниця з журавлем з давніх-давен є символом достатку, невичерпної, як вона сама, людської доброти, щирості, привітності.
УЧЕНИЦЯ. Споконвіку криниця вважалась чимось святим. Наші предки вміли шукати, де пружно б'є джерело, щоб і в посушливе літо вона не маліла і не міліла. А робили це так. Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть, колодязник на околиці села відчахував одну найзеленішу гілку з куща верболозу. І ця "всевидюща" паличка "визначала" місце, де копати криницю. Саме там, куди показували листочки верболозу, притягувані до землі невидимим магнітом. І це вже запевне, що вода в цій криниці завжди буде свіжою і прохолодною...
Хор хлопчиків співає народну пісню "Розпрягайте, хлопці, коней".
УЧЕНЬ. У нас, на Галичині, криниці зводять у дворах, а на Гуцульщині - частіше - закритого типу (в стодолі, в сінях оселі).
Діти діляться враженнями про домашні криниці, їхнє оздоблення, про те, хто (батько чи дідусь) копав їх і коли. Розповідають, що над криницею будуються дашки, приладнуються ручки, жолобки, цямриння, - усе це для того, щоб оберігати воду від забруднення. А щоб вона не псувалася, опускають на дно криниці срібний предмет, частіше - ложку, бо відомо ж, срібло вбиває будь-які мікроби.
УЧЕНИЦЯ. У нас, на Черкащині, криниці копають при дорозі, щоб завше стала у пригоді подорожньому, знесиленій людині.
УЧЕНЬ. Я довідався від прабабусі, а їй виповнилося 97 літ, що наші предки, пригощаючи гостя чи подорожнього водою, приповідали: "Пийте на здоров'я, хай Бог дає вам сили!" Цей звичай зберігся й понині.
УЧЕНИЦЯ. Рідко коли побачиш в Україні криницю без зелені, - це традиційний кущ калини. Він і прикрашає, і оберігає воду від спеки. Навесні над ним гудуть бджоли, витьохкують солов'ї, а восени калина дарує чарівні китиці ягід.
УЧИТЕЛЬ. Назвіть синоніми до слова криниця?
Учні називають синонімічний ряд: криниця, колодязь, джерело, джерелиця, кадіб, кадібець.
УЧИТЕЛЬ. Назва колодязь походить від слова колода, якою древні слов'яни оправляли криницю. А ще тому, що біля криниці часто ставили водопійну колоду для тварин, видовбане із колоди корито.
УЧЕНИЦЯ. З чистим джерелом порівнюється наша калинова, барвінкова мова. А скільки народних пісень про неї, криницю - не перелічити! Ось дві з них.
Учні співають вивчені пісні "Ой у полі три криниченьки", "Глибока криниця".
УЧЕНЬ. Цей невмирущий оберіг - криницю, джерело оспівували та й нині оспівують письменники. Приміром, Т. Г. Шевченко одну зі своїх поем так і назвав "Москалева криниця". А знаний сучасний поет, наш земляк Данило Кононенко започав свій шлях в літературу першою поетичною збіркою "Джерело" (читає однойменний вірш з названої збірки):
За пшениць гінким меридіаном,
У ярку, що вибіг за село,
Срібнодзвонно на світанні-рано
Струменіє чисте джерело.
І у час, як в'януть осокори,
Що тримають віттям небосхил,
Йдуть до нього хлопці-вітробори,
Щоб набратись свіжості і сил.
Йду і я. І кожну ліпшу пору
Джерелу подібно хочу жить:
Мати душу чисту і прозору
І себе для інших не жаліть.
УЧЕНИЦЯ. В нашого поета - вчителя Василя Латанського є цикл віршів з промовистою назвою "У чистім дзеркалі криниці". У цьому дзеркалі автор бачить немарно прожиті літа, черпає з нього снагу і здоров'я.
УЧИТЕЛЬ. Найціннішим є духовне значення криниці, чистого джерела наших душ.
Вона об'єднує покоління, пульсуючі і невмирущі джерела наших животоків, адже криниці копалися батьками, дідами, а п'ють із них і бережуть пам'ять родоводу діти й онуки. Отож ми повинні стати на захист рідної природи, наших животоків. А що маємо нині?
Учень читає хвилюючі поетичні рядки поетеси з Чернігівщини Любові Васильчук.
Дерева ростуть без коріння,
В криницях немає джерел,
Не сходить правічне насіння,
До хмар не літає орел.

Що сталося, що відбулося.
І пси вже свої, мов чужі -
Тебе не впізнають. І скоса
Зіниці блищать, мов ножі.

І марно шукаєм прикмети
Прабатьківських вуст і очей.
На давніх пожовклих портретах -
Чуже незнайоме лице.
УЧИТЕЛЬ (підсумовуючи). Навічно відходять за вічну межу найдорожчі люди - батьки; оселя, немов сирота, зустрічає німою мовчанкою і тільки сумовито зустрічає нас батькова криниця з глухим скрипом журавля, поросла споришем стежка, що біжить до неї, калина, посаджена дбайливими маминими руками. Це ж вона, старенька хата з криницею, зберегла нам добрий дух, віру в щасливий день.
Запам'ятайте, діти, скільки криниць на землі, стільки й зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити, як падає долі зірка, знайте - то десь замулилося джерело. Отже,
 юні друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі криниці.
І чим більше пульсуватиме незамулених джерел народної пам'яті, тим повновидніше буде річище нашої духовності, наших традицій, звичаїв.
Лине запис пісні у виконанні  П. Дворського "Батькова криниця".
УЧЕНИЦЯ декламує уривок із заповіту В. Земляка нащадкам "Отчий дім".
Шануйте те, що батько залишив для вас, трудіться на більше, і якщо не виходить вам жити в отчому домі, - може, тісно, незручно там, а може, великі діла вершите вдалині од нього, то хоч поїдьте, погляньте, провідайте те подвір'я, в якому пройшли ваші перші весни, напийтеся води з криниці, яку вимостили натомлені жилаві руки батька, віддайте хвилинку пам'яті перед цими святими оберегами дитинства вашого...
Занотував урок
Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель цієї ж школи.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 10.09.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"