|
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема ""Джерельце""
#11 за 12.03.2004
ЩО Б Я СКАЗАЛА ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЕВІ
Олена БЕЗКОРОВАЙНА, учениця 9-го "а" класу НВК "Українська школа-гімназія".
"Село - неначе писанка", як усюди на Правобережній Україні: зелені гаї довкола, "широколистії тополі, а там і ліс, і ліс, і поле...". Та "аж страх погано у тім хорошому селі. Чорніше чорної землі блукають люде... німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Стара напіврозвалена хата - і в ній пекло: там неволя, робота тяжкая, ніколи і помолитись не дають". Ціла сім'я: батько, мати, хлопці, дівчата - від ранку до вечора на чорній, до кривавих мозолів, роботі.
Це твоє, Тарасе, село Моринці, де ти народився, де промайнули твої дитячі роки. Відчувши всю неправду тодішнього життя на собі, ставши рано сиротою, втративши в дев'ять років матір, а в одинадцять - батька, ти, Тарасе, їздиш по світах зі своїм паном Енгельгардтом, багато чому навчаєшся і набуваєш досвіду в тяжкому житті.
Як Великий Пророк, Тарасе Григоровичу, ти мріяв про вільну і незалежну Україну. Вірив у працьовитий український народ. Завдяки твоєму сильному слову, Тарасе, українці здобули незалежність.
Твоє слово, мова - наша спадщина. Ось що є запорукою існування нашої державності, що робить нас українцями. Царі, президенти, вожді приходять і відходять, а твоє, Кобзарю, слово - вічне.
м. Сімферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1823
|
ВЕСЕЛКА
Р╤ДНА МОВА
В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
