Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі джерелята! Нинішній 2004  рік, котрий щойно розпочався, за східним календарем - рік мавпи. А що ви знаєте про цю непосидючу істоту, які є види мавп, де вони живуть, як поводять себе? Про це ви дізнаєтесь, прочитавши статтю "Брати наші менші".

У непрохідних тропічних лісах на острові Калімантан, що лежить між Тихим та Індійським океанами, можна зустріти дивовижних створінь - орангутангів.
Мовою тамтешніх жителів - малайців "орангутанг" означає "лісова людина".
І справді, ці істоти своєю зовнішньою подобою дуже нагадують нас, людей...
Ну, а загалом-то мавп'ячий рід досить розмаїтий. Він ділиться на дві великі групи: широконосих мавп і вузьконосих. Перші живуть в Америці. Другі - в Азії та Африці. Більш схожі на людину вузьконосі мавпи. Їх так і називають - людиноподібними. Це гібони й шимпанзе, горили й ті ж таки орангутанги...
На зріст мавпи теж різні. Одні з них, приміром карликова ігрунка, зовсім манюні. Про таких кажуть - від горшка два вершка. А от горила - це страхітливий двометровий велетень. І вагою своєю вони відрізняються. Недоросточки тягнуть кілограмів на півтора-два. А деякі мавп'ячі гулівери можуть переважити навіть дорослу корову.
Павіани, горили звикли жити на землі. Але більшість із мавп'ячого роду мешкає на деревах. Вони лазять по стовбурах, перестрибують з гіл-ки на гілку, гойдаються на верхів'ї, як справжнісінькі циркачі.

Про своїх чотириногих улюбленців розповідають учні 5-го "в" класу сімферопольської гімназії № 9.

МІЙ ПЕСИК БУЧ
Він смугастий, як тигреня. Найбільше полюбляє гиркатися з сусідніми собаками, а ще хапає за хвіст котів. Коти починають фиркати, незадоволені поведінкою Буча.
Я завжди граюсь з Бучем. Він такий великий, що може випадково звалити мене на землю. Мій пес Буч веселий і добрий, він справжній вірний друг!
Катерина ПУТІНЦЕВА.

АЛІСА
Я люблю різних тварин, та найбільше собак і котів.
Якось ми гралися з другом у дворі. Коли я вертався додому, то побачив біля дверей кицьку. Вона була маленька і просила їсти. Я взяв її додому. Кицька всім сподобалася. Тепер вона живе у нас. Назвали ми її Алісою.
Наша киця руденька, пухнаста, з голубими очима. Аліска любить їсти рибку, м'ясо. Вона дуже грайлива шкрябуха. Інколи Аліса будить мене своїм мурканням.
Я дуже люблю свою кицьку!
Дмитрик МАКСИМОВ.

КАСПЕР
Мого песика звуть Каспер. Ми його так назвали тому, що він дуже активний, швидкий. Його порода - такса. Це маленький собачка, але, довгий. Його довжина від хвоста до кінчика носа цілий метр, а шубка двох кольорів - чорного та коричневого. Йому вже два роки.
Ця порода собак була виведена для полювання на диких тварин, тому його характер незвичайний. Каспер полюбляє спати на дивані і зігнати його звідти дуже нелегко. А коли кіт Кузя їсть, він забирає його їжу, завжди свариться з папугою Едуардом та кусає довгі лапи вівчарки Джеммі. А якщо Каспера пустити на город, він вириє всі овочі. Незважаючи на всі шкоди Каспера, моя родина дуже його полюбляє. Я не проміняв би його ніколи на іншу спокійну тварину!
Олексій ОРЄХОВ.

ЧОМУ В ЛАСТІВКИ ХВОСТИК, МОВ РІЖКИ
За мотивами казахської народної казки

І
Там, де сонце заходить,
А може, ще й далі,
Де зорі пасе місяць-вівчар,
Жив-проживав страшний і зухвалий
Цар-дракон,
Що звався Дахар.
"Подумаєш, диво! -
Скажете, діти. -
Про зміїв ми чули,
А ви про них - знов!"
Е, ні: такого, не дай, Боже,
зустріти, -
Не їв, як усі,
А смоктав лише кров.
Не було пощади нікому,
Не жалів ні звірів, ні людей.
Служив царю жорстокому тому
Підлий комар
На ім'я Бадей.
Загадав цар Бадею
(Без зайвих, звісно, розмов)
На землі, під землею
Знайти найсолодшу кров.
Гасав комар то селами,
То містами, то полями,
Ще й морем глибоким.
Кусав усе живе і при сонці,

І при місяці високім.
ІІ
Звечоріло. На крайнебі
Сонця смужечка червона.
Мчить комар, летить щосили
До могутнього дракона.
Аж ось ластівка навпроти
Вилітає із-за гаю.
Привіталась, усміхнулась:
- Будь здоров! З якого краю?
- Ой, голубонько, не тикай:
Чей, від мене ти молодша!
Скрізь літав я, щоб розвідать,
В кого кров є найсолодша.
- Ну і в кого ж? Хочу знати:
Комарина чи бджолина?
- Не вгадала! Найсолодшу
Має кров лише людина.
- Може, й так. Але ж дракону
Не кажіть про це ні слова.
Не губіть, прошу, людину,
Її мову веселкову.
- Ні, скажу! Мій цар злостивий,
Не простить такої зради.
Я спішу. Бувай щаслива! -
Пропищав комар злорадо.
ІІІ
Дріма Дахар на бочці-троні.
Брильянти й золото в короні.
А слуги спереду і ззаду
Плазують, корчаться в поклоні,
Щоб догодить цареві-гаду.
Сичить, кричить, лютує змій:
- Сказать неправду лиш посмій!
- О мій велителю, єдина,
Кров найсолодша у...
Не встиг і вимовить - тик-мик,
Як відлетів дурний язик!
То ластівонька легкокрила
Язик Бадею відкусила.
Німий комар на трон повзе,
Верзе: - З... з... з...
А ластівка кружля, джеркоче:
- Це він отак сказати хоче,
Та вимовить ніяк не сміє:
Кров найсолодша в тебе, змію!
Схопився цар: - Всі будуть биті!
Ловіть її! Догнать в цій миті! -
Ліниві слуги - ні шелесь!
В клубок скрутився змій увесь
І в небо стрибнув неокрає...
От-от сміливицю впіймає.
Схопив за хвостик. Три пір'їни
Застряли в пащі у зміїній.
Сховалась ластівка за хмари -
Втекла від лютого Дахара.
А він лишивсь - ні в сих, ні в тих:
Упав на землю та й затих.
Розбивсь об камінь горопаха.
Ніхто не охав і не ахав.
Яка до тих царів любов?
Не сіють і не косять жита -
Їдять готове, смокчуть кров...
Хіба без них не краще жити?
*  *  *
Ось чому, скажу вам нишком,
Хвостик в ластівки, мов ріжки.
А чому їй шана й ласка?
Та про це ж бо наша казка!
Василь ЛАТАНСЬКИЙ.

СИЛЬНІШЕ ЗА СИЛУ
Казка
Заліз кіт під стріху і спіймав горобця. Горобець попросив кота:
- Відпусти мене. Може, і я коли стану тобі в пригоді.
- Чим ти мені можеш знадобитися? - фиркнув кіт. - Я дужий, спритний, а це - головне в житті.
Горобець заперечив:
- Це не зовсім так. Є на світі щось сильніше, ніж сила.
- Сильніше, ніж сила? - здивувався кіт. - Що ж це, скажи?
- Коли вже так хочеш, скажу. Ось ти ходиш тихо, а, кажуть, коли ти випустиш кігті, уся сила твоя пропаде.
- Це у мене сила пропаде? - підскочив кіт. - Дивись, дивись! - і застрибав по даху.
А горобець піднявся у повітря і крикнув:
- Знай, що сильніше за силу...
- Куди ти? - закричав кіт так сильно, що не чути було останніх слів горобця.

ПАПУЖКИ
Я живу з мамою, татом та братиком. У нас є песик Рекс та котик Кузя. Я їх люблю, але мені більше подобаються папужки, яких має моя тітонька, що живе в місті. Їх у неї двійко. Забарвлення вони сірого і коричневого, а хвостики яскраво-червоні. Папужки вміють розмовляти: вони повторюють все, що чують, і не лише окремі слова, а й цілі речення.
Я дуже люблю годувати папужок, вчити з ними нові слова.
Ганна СМАГЛІНА.
с. Журавлівка
Сімферопольського р-ну.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2004 > Тема ""Джерельце""